Справа №949/2033/24

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

       28 жовтня 2024 року                                                        м. Дубровиця

       Суддя Дубровицького районного суду Рівненської області Тарасюк А.М., розглянувши матеріали справи, які надійшли з ІНФОРМАЦІЯ_1 про притягнення до адміністративної відповідальності

        ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , непрацюючого, проживаючого в АДРЕСА_1 ,

       за ч. 1 ст. 204-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

в с т а н о в и в:

       Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЧЦП №042784 від 21 жовтня 2024 року, того ж дня близько 03 год. 30 хв. на території Дубровицької територіальної громади Сарненського району Рівненської області у 18 км до державного кордону в межах прикордонного контролю, прикордонний наряд "Прикордонний патруль" виявив громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який намагався незаконно перетнути кордон з України в республіку білорусь поза встановленим пунктом пропуску з метою ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, чим порушив вимоги ст. 9 Закону України "Про державний кордон України" від 04 листопада 1991 року, тобто вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 204-1 КУпАП.

       При складанні протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 пояснив, що визнає, що перебував без військово-облікових документів, проте наміру порушувати державний кордон не мав.

       На розгляд справи до суду ОСОБА_1 не з`явився подавши заяву про розгляд адміністративних матеріалів без його участі.

       Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та з`ясувавши повно, всебічно, об`єктивно усі обставини справи, приходжу до наступного висновку.

       Відповідальність за ч. 1 ст. 204-1 КУпАП настає у разі перетинання або спроби перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або з використанням підробленого документа чи таких, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади.

       Тобто, диспозиція даної статті передбачає відповідальності за вчинення умисних дій, спрямованих на незаконне перетинання державного кордону України.

       При цьому, диспозиція статті 204-1 КУпАП має бланкетний характер, у зв`язку з чим для встановлення складу адміністративного правопорушення необхідно також керуватись положеннями Закону України "Про державний кордон України", відповідно до ч. 3 ст. 9 якого пункт пропуску через державний кордон України - це спеціально виділена територія на залізничних та автомобільних станціях, автомобільних і пішохідних шляхах, в аеропортах (аеродромах), морських і річкових портах, включаючи частину їх акваторії (захищена повністю або частково огороджувальними гідротехнічними спорудами чи об`єктами природного походження), з комплексом будівель, споруд і технічних засобів, на якій здійснюються прикордонний, митний контроль, інші види контролю і пропуск через державний кордон України осіб, транспортних засобів, вантажів та іншого майна. Положення про пункти пропуску через державний кордон України затверджується Кабінетом Міністрів України.

       У ч.ч. 1, 2 ст. 9 Закону України "Про державний кордон України" визначено, що перетинання державного кордону України здійснюється на шляхах сполучення через державний кордон з додержанням встановленого порядку. Залізничне, автомобільне, морське, річкове, поромне, повітряне та пішохідне сполучення через державний кордон України здійснюється в пунктах пропуску, що встановлюються Кабінетом Міністрів України відповідно до законодавства і міжнародних договорів України, а також поза пунктами пропуску через державний кордон України у випадках, визначених законодавством.

       Випадки, коли дозволено перетин державного кордону України поза пунктами пропуску, визначені ч. 3 ст. 5 Закону України "Про прикордонний контроль".

       Згідно із ст. 12 Закону України "Про державний кордон України" пропуск осіб, які перетинають державний кордон України, здійснюється органами Державної прикордонної служби України за дійсними документами на право в`їзду на територію України або виїзду з України.

       Не є порушеннями правил перетинання державного кордону України згідно з ч. 9 ст. 9 Закону України "Про державний кордон України" вимушене перетинання державного кордону особами, транспортними засобами на суші, заходження іноземних невійськових суден і військових кораблів у територіальне море та внутрішні води України, вимушений вліт повітряних суден та інших літальних апаратів, вчинені в стані крайньої необхідності, а також за інших вимушених обставин.

       Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 22 Закону України "Про державний кордон України", п. 2 Положення про прикордонний режим, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 липня 1998 року № 1147 (надалі - Положення), з метою забезпечення на державному кордоні України належного порядку Кабінетом Міністрів України встановлюється прикордонна смуга, а також можуть установлюватися контрольовані прикордонні райони. Так, контрольовані прикордонні райони встановлюються, як правило, в межах території району, міста, селища, сільради, прилеглої до державного кордону України або до узбережжя моря, що охороняється органами Державної прикордонної служби України. До контрольованого прикордонного району включаються також територіальне море України, внутрішні води України і частина вод прикордонних річок, озер та інших водойм України і розташовані в цих водах острови.

       У п. 11 Положення передбачено, що з метою виявлення порушень законодавства з прикордонних питань, виконання завдань, пов`язаних з боротьбою з організованою злочинністю та незаконною міграцією у межах прикордонної смуги і контрольованого прикордонного району, уповноважені особи Державної прикордонної служби та органів Національної поліції, а також члени громадських формувань з охорони громадського порядку і державного кордону мають право відповідно до Законів України "Про Державну прикордонну службу України" та "Про дорожній рух" у разі потреби зупиняти та оглядати транспортні засоби.

       При цьому, згідно з п. 8 Положення громадяни України, Громадяни України, іноземці та особи без громадянства в`їжджають у контрольований прикордонний район, перебувають, проживають або пересуваються в його межах на підставі документів, що посвідчують їх особу. У період проведення мобілізації (крім цільової) та/або протягом воєнного стану громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років також зобов`язані мати при собі військово-обліковий документ (у паперовій або електронній формі).

       Документами, що посвідчують особу, відповідно до п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 13 Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" є паспорт громадянина України; паспорт громадянина України для виїзду за кордон; дипломатичний паспорт України; службовий паспорт України; посвідчення особи моряка; посвідчення члена екіпажу; посвідчення особи на повернення в Україну; тимчасове посвідчення громадянина України; посвідчення водія; посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон; посвідка на постійне проживання; посвідка на тимчасове проживання; картка мігранта; посвідчення біженця; проїзний документ біженця; посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту; проїзний документ особи, якій надано додатковий захист.

       Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЧЦП №042784 від 21 жовтня 2024 року, документом, що посвідчує особу ОСОБА_1 був паспорт громадянина України № НОМЕР_1 , виданий 21 травня 2019 року, орган, що видав 5617.

       Згідно ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.

       Суд наголошує, що для того, щоб особа була притягнута до адміністративної відповідальності, необхідно довести наявність у її діях складу та події адміністративного правопорушення. При цьому, стандарт доведення вини "поза розумним сумнівом" означає, що при доведенні вини особи не повинно залишатися жодного "розумного сумніву" у цьому, тоді як наявність такого "розумного сумніву" у винуватості особи є підставою для його виправдання.

       Разом з тим, як вбачається з пояснень ОСОБА_1 , останній наміру на незаконний перетин Державного кордону України не мав.

       Згідно з ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

       У матеріалах справи, окрім протоколу про адміністративне правопорушення серії ЧЦП №042784 від 21 жовтня 2024 року, містяться копія паспорта громадянина України, рапорт начальника другого відділення інспекторів прикордонної служби НОМЕР_2 прикордонної застави (з АДРЕСА_2 ) молодшого сержанта ОСОБА_2 від 21 жовтня 2024 року, витяг з бази про військово-обліковий статус особи, де ОСОБА_1 значиться у розшуку, тобто не оновив свої дані за що постановою серії ЧЦП №062325 від 21 жовтня 2024 року за ч. 1 ст. 202 КУпАП був притягнутий до адміністративної відповідальності з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 850 грн.

       Крім того, додано довідку щодо проведення фільтраційно-перевірочних заходів, з якої вбачається, що під час проведення фільтраційно-перевірочних заходів офіцерами ПОРВ (з м.д.н.п. Дубровиця) встановлено, що ОСОБА_1 прямує до товариша, щоб відпочити та випити.

       У подальшому, в ході розмови з ОСОБА_1 , офіцери ПОРВ припустилися припущення щодо можливого незаконного перетину державного кордону в обхід діючих пунктів пропуску з метою уникнення від мобілізації, оскільки останній має товаришів та знайомих, які проживають в прикордонні та і сам він добре обізнаний в місцевості.

       До вказаного факту суд відноситься критично, так як відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях і всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

       Інші докази, які б свідчили про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, в матеріалах справи відсутні.

       При цьому, із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 21 жовтня 2024 року повідомив працівникам прикордонної служби мету свого в`їзду в контрольований прикордонний район, а саме прямує до товариша, щоб відпочити та випити.

       Натомість, начальник другого відділення інспекторів прикордонної служби НОМЕР_2 прикордонної застави ОСОБА_3 у своєму рапорті вказав, що, 21 жовтня 2024 року о 03 год. 30 хв. під час несення служби в прикордонному наряді "Прикордонний патруль" по тилових підступах, на території Дубровицької ОТГ Сарненського району на напрямку Великі Озера (Україна) - ольмани (рб) у 18 км. до лінії ДКУ з рб, в межах контрольованого прикордонного району, виявлено ОСОБА_1 та в ході спілкування, зі слів останнього, встановлено, що даний громадянин прямує до свого товариша щоб відпочити та випити, оскільки в особистій бесіді він зізнався, що має скрутне матеріальне становище та не має стабільного заробітку через що постійно свариться з дружиною.

       Таким чином, фактично підставою для складення протоколу серії ЧЦП №042784 від 21 жовтня 2024 року щодо ОСОБА_1 , стали припущення та суб`єктивні висновки працівників прикордонної служби, які не підтверджені жодними належними, достатніми та допустимими доказами.

       Беручи до уваги ч. 2 ст. 251 КУпАП, згідно з якою обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, зібрати інші докази по даній справі не являється можливим.

       Згідно з ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення, зокрема, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності.

       Тобто, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події та складу адміністративного правопорушення, вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

       При цьому, протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вчинення особою адміністративного правопорушення, оскільки по своїй правовій природі є документом, в якому уповноважений суб`єкт фіксує обставини вчинення правопорушення, а рапорт інспектора прикордонної служби вищої категорії - заступника начальника другого відділення інспекторів прикордонної служби п`ятнадцятої прикордонної застави (з місцем дислокації АДРЕСА_1 ) четвертої прикордонної комендатури (з місцем дислокації АДРЕСА_1 ) майстра-сержанта ОСОБА_4 від 12 вересня 2024 року як єдиний доказ обставин, викладених у протоколі, оцінюється судом критично.

       Більше того, в матеріалах справи відсутні беззаперечні докази, які б вказували на причетність та умисел ОСОБА_1 на перетин кордону в такий спосіб, який ставиться йому у провину.

       Разом з тим, на переконання суду, перебування за 18 км. від державного кордону не свідчить про намір незаконного його перетину.

       Разом з тим, вимоги до змісту протоколу про адміністративне правопорушення встановленні ст. 256 КУпАП, відповідно до якої у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

       Відповідно до п. 4 Інструкції з оформлення посадовими особами Державної прикордонної служби України матеріалів справ про адміністративні правопорушення, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 18 вересня 2013 року № 898 (у редакції наказу Міністерства внутрішніх справ України від 21 грудня 2018 року № 1046), зареєстровано в Міністерстві юстиції України 09 жовтня 2013 року за № 1729/24261, у протоколі зазначається посилання на пункт (статтю) нормативно-правового акта, який передбачає відповідальність за правопорушення.

       Однак відомостей про порушений ОСОБА_1 нормативно-правовий акт адміністративний протокол не містить.

       Суд не вправі самостійно відшукувати докази вину особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

       Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

       Згідно ч. 3 ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

З урахуванням викладеного, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б підтверджували, що ОСОБА_1 здійснив спробу незаконного перетину державного кордону України.

Згідно роз`яснень, які містяться в ч. 2 п. 19 Постанови Пленуму ВС України №9 від 01 листопада 1996 року "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя", визнання особи винуватою, може мати місце лише за умови доведеності її вини.

Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема, по справам "Кобець проти України" від 14 лютого 2008 року, "Берктай проти Туреччини" від 08 лютого 2001 року, "Леванте проти Латвії" від 07 листопада 2002 року неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення "за відсутності розумних підстав для сумніву", що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.

       За вказаних обставин, в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП.

       Положеннями п. 1 ст. 247 КУпАП визначено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутність події і складу адміністративного правопорушення.

       Відповідно до ч. 2 ст. 284 КУпАП при наявності обставин, передбачених ст. 247 цього Кодексу, виноситься постанова про закриття справи.

       Враховуючи вищенаведене, беручи до уваги відсутність належних та допустимих доказів вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, зважаючи на презумпцію невинуватості, вважаю, що в діях ОСОБА_1 недоведеним є склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, а тому провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 204-1 КУпАП слід закрити.

       Керуючись ст.ст. 247, 280, 283, 284 КУпАП, суд,

п о с т а н о в и в:

Провадження в справі про адміністративне правопорушення про притягнення  ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена до Рівненського апеляційного суду через Дубровицький районний суд Рівненської області протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя: підпис.

Згідно з оригіналом.

       Суддя Дубровицького

       районного суду                                                Тарасюк А.М.