ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" жовтня 2024 р. Справа№ 920/131/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гаврилюка О.М.

суддів: Майданевича А.Г.

Ткаченка Б.О.

розглянувши у порядку письмового провадження без виклику сторін апеляційну скаргу

Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Сумигаз»

на рішення Господарського суду Сумської області від 15.03.2024, повний текст складено 18.03.2024

у справі № 920/131/24 (суддя Резніченко О.Ю.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіональна газова компанія»

до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Сумигаз»

про стягнення 176 575,42 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача 176 575,42 грн заборгованості по договору №06/349/17-МА від 30.12.2016 та додаткових угод №1 від 17.03.2017, №2 від 29.12.2017, якою договір №06/344/17-МА від 30.12.2016 було викладено в новій редакції, №3 від 28.06.2019, №4 від 21.12.2020, №5 від 01.06.2022, №6 від 23.12.2022, №7 від 24.03.2023, №8 від 26.09.2023, а саме: 148 248,78 грн заборгованості, 1 922,73 грн 3% річних, 2 412,98 грн інфляційні витрати, 23 990,93 грн пеня. Також, позивач просить суд стягнути з відповідача судові витрати.

Рішенням Господарського суду Сумської області від 15.03.2024 у справі № 920/131/24 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіональна газова компанія» до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Сумигаз» про стягнення 176 575 грн 42 коп. задоволено частково. Стягнуто з Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Сумигаз» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіональна газова компанія» 148 248 грн 78 коп. основного боргу, 23 034 грн 60 коп. пені, 1 922 грн 73 коп. 3% річних, 2 412 грн 98 коп. інфляційних витрат, 3 011 грн 60 коп. витрат по сплаті судового збору. У позові у частині стягнення 956 грн 33 коп. пені відмовлено. Судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 16 грн 40 коп. покладено на позивача.

Рішення мотивоване тим, що матеріалами справи підтверджується факт надання послуг позивачем за серпень-жовтень 2023 на загальну суму 148248 грн 78 коп. відповідно до умов договору. Відповідачем не подано доказів сплати заборгованості за договором та не спростовано належними та допустимими доказами вимог позивача. тому суд вважає позов у частині стягнення основного боргу у розмірі 148248 грн 78 коп. обґрунтованим. сторони погодили, що розмір пені не може перевищувати подвійну облікову ставку НБУ. Так, позивач, необґрунтовано застосував розмір пені 0,1% до заборгованості за вересень 2023 та нарахував 8616 грн 96 коп. Судом зроблено перерахунок пені за подвійною обліковою ставкою за період з 26.08.2023 до 06.02.2024 та установлено, що стягненню підлягає 8219 грн 87 коп. Також позивачем необґрунтовано нараховано 5869 грн 20 коп. пені за період з 26.09.2023 по 06.02.2024 (зобов`язання жовтня 2023), виходячи із розміру 0,1%. Судом зроблено перерахунок, стягненню підлягає 5309 грн 96 коп. Таким чином, суд задовольняє вимоги щодо стягнення 23034 грн 60 коп. пені, у стягненні 956 грн 33 коп. суд відмовляє. 3% річних та інфляційні втрати нараховані по кожному періоду прострочення окремо, з урахуванням вимог договору щодо початку перебігу прострочки. Тому суд задовольняє позовні вимоги у цій частині.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись із рішенням Господарського суду Сумської області від 15.03.2024 у справі № 920/131/24 Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Сумигаз» звернулось до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою в якій просить прийняти апеляційну скаргу АТ «Сумигаз» до свого провадження. Скасувати рішення господарського суду Сумської області від 15.03.2024 у справі № 920/131/24. Прийняти нове рішення, яким відмовити у позові. Витрати по оплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на відповідача.

Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.

Скаржник зазначає, що про те, що судом розглянуті заяви про продовження строку для подачі відзиву від 28.02.2024 та відмовлено у задоволенні заяви проти розгляду справи у порядку загального позовного провадження відповідачу стало відомо лише з тексту рішення Господарського суду Сумської області від 15.03.2024 у справі № 920/131/24, як і те, що заява про продовження строку для подачі відзиву на позов від 11.03.2024 судом не була розглянута.

Скаржник вважає, що Господарським судом Сумської області рішення у справі № 920/131/24 прийнято 15.03.2024, тобто на 31 день після відкриття провадження у справі від 13.02.2024, тобто суд постановив рішення в межах та у стислі строки визначені ст. 248 ГПК України, проте настільки обмежив право відповідача на захист своїх прав та інтересів, чим взагалі позбавив останнього участі у справі шляхом подання відзиву на позов тощо.

Скаржник зазначає, що сторонами не обумовлений остаточний розрахунок за надані послуги та/або виконані роботи, відтак звернення позивача із позовом до суду є передчасним, оскільки позовна вимога не є вимогою, здійсненою у порядку, передбаченому ст. 530 ЦК України.

На думку скаржника, враховуючи, що на час звернення з позовом строк виконання грошового зобов`язання (остаточний розрахунок) сторонами не був визначений, тобто відсутні підстави вважати відповідача таким, що прострочив виконання свого обов`язку, що, відповідно, унеможливлює застосувати до нього заходи, передбачені ч. 2 ст.625 ЦК України, застосування п.5.2 договору та стягнення суми основного боргу.

Скаржник зазначає про те, що акт надання послуг № РЕЯ73001516 від 31.08.2023 на загальну суму 52 224,00 грн сформований ТОВ «РГК» 15.09.2023 з порушенням п.3.2 договору, з боку АТ «Сумигаз» не підписаний; акт надання послуг № РЕЯ73001729 від 30.09.2023 на загальну суму 52 224,00 грн; акт надання послуг № РЕЯ73001938 від 26.10.2023 на загальну суму 43 800,00 грн сформований ТОВ «РГК» 15.11.2023 з порушенням п.3.2 договору. Крім того акт наданий за 26 днів жовтня. У жовтні 31 календарний день, а відтак не зрозуміло чим керувався позивач при розрахунку наданих послуг за жовтень 2023р. і що саме включено в цей акт.

Скаржник звертає увагу на те, що акти сформовано та направлено позивачем через систему «M.E.Doc.», договором передбачена така можливість підписання документів у електронному вигляді з використанням власного електронного цифрового підпису, прирівняного до власноручного підпису. Проте акт надання послуг № РЕЯ73001516 від 31.08.2023 не був підписаний з боку представника АТ «Сумигаз», що підтверджується наданим позивачем актом та протоколом руху документів.

Скаржник вважає, що сторонами договору не визначний остаточний розрахунок за надані послуги та/або виконані роботи, а лише посилання на РОЗДІЛ 3 «Оплата послуг та порядок їх приймання» не може вважатися простроченням, оскільки відповідно до Розділу 3 не можливо визначити та встановити конкретну дату виконання грошового зобов`язання та, як наслідок, не може бути застосована відповідальність за таке прострочення. При цьому період прострочення інфляційних втрат, 3% річних, пеня розрахована позивачем з 26.07.2023р., тобто з липня, коли перший місяць надання послуги, відповідно до позову є серпень 2023р, тобто, на думку скаржника, прострочення серпня апріорі не може бути з 26.07.2023, як і прострочення вересня не могло відбутись у серпні з 26.08.2023, та прострочення жовтня - з 26.09.2023.

Скаржник зазначає про те, що акт надання послуг № РЕЯ73001516 від 31.08.2023 за серпень 2023р. не може вважатися простроченим за серпень та вересень 2023р. з нарахуванням інфляційних втрат за повноцінні місяці серпня та вересня 2023р., акт надання послуг РЕЯ73001739 від 30.09.2023 за вересень 2023р. не може вважатися простроченим за вересень та жовтень 2023р. з нарахуванням інфляційних втрат за повноцінні місяці вересня та жовтня 2023р., акт надання послуг № РЕЯ73001938 від 26.10.2023 за жовтень 2023р. не може вважатися простроченим за жовтень та листопад 2023р. з нарахуванням інфляційних втрат за повноцінні місяці жовтня та листопада 2023р.

Узагальнені доводи відповіді на апеляційну скаргу

Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, позивач у відзиві на апеляційну скаргу вказав на те, що судом першої інстанції вірно встановлено, що 28.02.2024 відповідач подав заяву про продовження строку для подання відзиву до 11.03.2024 (вх №1108). Однак відповідач ні станом на 11.03.20204, ні станом на день розгляду справи відзив на позов не подав, а в обґрунтування заяви про продовження строку для подання відзиву відповідач зазначав, що представник АТ «Сумигаз» знаходився на лікарняному, при цьому не надав: 1) докази знаходження на лікарняному, 2) докази того, що Сіденко Л.В. є єдиним працівником АТ «Сумигаз», який має Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, та є єдиним працівником, якому видана довіреність на представництво інтересів АТ «Сумигаз» в судових установах.

Позивач наголошує, що позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язання щодо перерахування позивачу попередньої оплати за укладеним сторонами договором, водночас, пунктом 3.1 договору чітко передбачено строк проведення розрахунків, а саме: строк проведення розрахунків - до 25 числа місяця, що передує надання послуг. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 918/631/19 вказано, що попередня оплата - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків… Отже, помилковими є позиція Відповідача щодо необхідності застосування у даних правовідносинах ч. 2 ст. 530 ЦК України та твердження відповідача що сторонами не обумовлений строк проведення розрахунку.

Позивач зазначає про те, що відповідач жодним чином не спростовує факт отримання ним без жодних зауважень та заперечень актів приймання-передачі наданих послуг за спірний період за договором, а посилання відповідача на нібито не коректне відображенні в актах приймання передачі є безпідставним, оскільки згідно із п. 3.3. договору відповідач протягом п`яти робочих днів з дня отримання акту підписує його та повертає один примірник акту або мотивовану відмову від його підписання на адресу позивача; у випадку ненадання у зазначений строк позивачу підписаного акту або мотивованої відмови, послуги вважаються наданими належним чином і такими, що підлягають оплаті відповідачем. Вказане свідчить, що відповідачем самостійно підтверджено прийняття без жодних зауважень послуг за спірний період, належним чином наданих позивачем відповідно до умов договору.

Також позивач зазначає про те, що додатковою угодою № 8 від 26.09.2023 до договору сторони: позивач та відповідач дійшли взаємної згоди припинити дію договору № 06/349/17-МА від 30.12.2016 з 27 жовтня 2023 року, тобто останнім днем дії договору сторони вважають 26 жовтня 2023 року. Враховуючи умови договору, акт за жовтень 2023 року сформовано за 26 днів жовтня 2023 року.

Позивач вказує на те, що керуючись принципом свободи договору, сторони на власний розсуд врегулювали у договорі свої відносини та погодили відповідальність для відповідача за порушення строків оплати, визначених розділом 3 цього договору.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 920/131/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Майданевич А.Г., Ткаченко Б.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.04.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Сумигаз» на рішення Господарського суду Сумської області від 15.03.2024 у справі № 920/131/24. Призначено до розгляду апеляційну Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Сумигаз» на рішення Господарського суду Сумської області від 15.03.2024 у справі № 920/131/24 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників.

Враховуючи викладене, воєнний стан в Україні та обмеження, спричинені цим станом, систематичні оголошення сигналу повітряної тривоги, періодичні відключення електроживлення, тимчасові непрацездатності суддів та перебування суддів у відпустках, з метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи, з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, справа № 920/131/24 розглядалась протягом розумного строку.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як вбачається із матеріалів справи, 30.12.2016 між позивачем та відповідачем укладено договір № 06/349/17- МА (далі - договір), відповідно до якого позивач, як сторона-1, надає відповідачу, як стороні-2, право строкового платного користування програмними продуктами в тому числі оновлення, додатки, доповнення та/або розширення функціоналу, а відповідач зобов`язується сплатити за надані права та послуги обумовлену цим договором суму.

До договору сторонами укладено ряд додаткових угод, зокрема додаткову угоду №1 від 17.03.2017, додаткову угоду №2 від 29.12.2017, якою договір № 06/344/17-МА від 30.12.2016 викладено в новій редакції, додаткову угоду №3 від 28.06.2019, додаткову угоду №4 від 21.12.2020, додаткову угоду №5 від 01.06.2022, додаткову угоду №6 від 23.12.2022, додаткову угоду № 7 від 24.03.2023 та додаткову угоду № 8 від 26.09.2023.

Відповідно до п.1.1. договору (в новій редакції згідно додаткової угоди №2 від 29.12.2017, зі змінами внесеними додатковою угодою №4 від 21.12.2020), позивач, як сторона-1, надає відповідачу, як стороні-2, право використання програмним продуктом у вигляді доступу до онлайн сервісу для відображення інформації супутникового моніторингу та контролю транспортних засобів у кількості 309 штук, а відповідач, зобов`язується сплатити за надані права обумовлену цим договором суму.

Згідно із п. 8.1. договору (в редакції додаткової угоди №8 від 26.09.2023) цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін, діє з 01.01.2017 до 26.10.2023 р. включно, а в частині проведення розрахунків - до їх повного виконання.

Пунктом 4.2 договору встановлено, що позивач має право своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за цим договором.

Відповідач, на підставі положень п. 4.3 договору, зобов`язаний, серед іншого, своєчасно та в повному обсязі проводити оплати за цим договором.

Згідно із п. 2 додаткової угоди № 5 від 01.06.2022 до договору №06/349/17-МА від 30.12.2016 сторони домовилися викласти з 01 січня 2023 року пункт 3.1 договору щодо оплати послуг у наступній редакції:

«За використання програмного продукту у вигляді доступу до онлайн сервісу відповідач щомісячно сплачує 49 440 (сорок дев`ять тисяч чотириста сорок) гривень 00 копійок), без ПДВ позивачу.

Строк проведення розрахунків - до 25 числа місяця, що передує місяцю надання послуг.»

Згідно із умовами договору позивач надав відповідачу у серпні, вересні, жовтні 2023 року послуги, передбачені договором, на загальну суму 148 248,78 грн, що підтверджується Актами надання послуг №РЕЯ73001516 від 31.08.2023, №РЕЯ73001729 від 30.09.2023, №РЕЯ73001938 від 26.10.2023, за допомогою системи електронного документообігу «M.E.Doc» у вигляді електронних документів (Е-документи).

Відповідно до п. 2.10 додаткової угоди № 3 від 29.07.2019 до договору № 06/349/17-МА від 30.12.2016 сторони домовилися, що Е-документи, які відправлені та підписані сторонами з використанням ЕП (електронного підпису), мають повну юридичну силу, породжують права та обов`язки для сторін, можуть бути представлені до суду в якості належних доказів та визнаються рівнозначними документам, що складаються на паперовому носії.

Акти надання послуг №РЕЯ73001516 від 31.08.2023, №РЕЯ73001729 від 30.09.2023, №РЕЯ73001938 від 26.10.2023 підписані електронними підписами позивача та відповідача, на підтвердження чого позивач надав роздруківки протоколів руху документу/звіту та пов`язаних з ним повідомлень/квитанцій з системи електронного документообігу «M.E.Doc».

Однак, в порушення умов договору відповідач не здійснив оплату отриманих послуг, наданих позивачем в серпні, вересні, жовтні 2023 року на виконання умов договору, у зв`язку із чим, позивач звернувся до суду із позовом про стягнення як основного боргу в розмірі 148 248,78 грн, так і 23 990,93 грн пені, 1 922,73 грн 3% річних та 2 412,98 грн інфляційних втрат.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, викладеними у оскаржуваному рішенні, з огляду на наступне.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні чи скасуванню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Також в ч. 1 ст. 193 ГК України передбачено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Договір є підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (ст. ст. 11, 626 ЦК України), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до договору (ст. 526 ЦК України), а одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається (ст. 525 ЦК України).

Згідно із ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно із ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов`язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов`язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Факт надання позивачем та прийняття відповідачем послуг за договором № 06/349/17-МА підтверджується актами надання послуг №РЕЯ73001516 від 31.08.2023, №РЕЯ73001729 від 30.09.2023, №РЕЯ73001938 від 26.10.2023, підписаними як позивачем, так і відповідачем, водночас, докази оплати відповідачем наданих позивачем послуг згідно із вказаним договором, у матеріалах справи відсутні.

При цьому, відповідачем не спростовано належними та допустимими доказами вимог позивача.

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком господарського суду про обґрунтованість позову у частині стягнення основного боргу у розмірі 148 248,78 грн.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 343 ГК України та ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно п. 5.1. договору у випадку порушення договору сторона несе відповідальність, визначену цим договором та (або) чинним законодавством України.

Пунктом 5.2 договору передбачено, що у разі порушення відповідачем строків оплати, визначених розділом 3 цього договору, відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі 0,1% від суми простроченого платежу, але не вище подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожен день прострочення.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Враховуючи те, що матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання, здійснивши перерахунок сум пені, з урахуванням положень Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», інфляційних втрат та 3% річних, апеляційний господарський суд вважає, що суми пені у розмірі 23 034,60 грн, інфляційних втрат у розмірі 2 412,98 грн та 3% річних у розмірі 1 922,73 грн, є правильними та такими, що підлягають стягненню з відповідача.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову у частині стягнення 956,33 грн пені, у зв`язку із безпідставністю такого нарахування.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.ст. 76-79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи викладене, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів апеляційного господарського суду з огляду на встановлені обставини справи, погоджується із висновком господарського суду про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, стягнення з відповідача на кориться відповідача 148 248,78 грн основного боргу, 23 034,60 грн пені, 2 412,98 грн інфляційних втрат та 1 922,73 грн 3% річних, у зв`язку із чим, підстави для зміни чи скасування рішення Господарського суду Сумської області від 15.03.2024 у справі № 920/131/24, відсутні.

Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується із доводами апеляційної скарги, враховуючи викладене та наступне.

Скаржником не наведено порушення господарським судом першої інстанції норм процесуального права які є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, як і порушень процесуального права, які призвели до неправильного вирішення спору.

Твердження скаржника про те, що акти надання послуг № РЕЯ73001516 від 31.08.2023 на загальну суму 52 224,00 грн та № РЕЯ73001938 від 26.10.2023 на загальну суму 43 800,00 грн сформовані позивачем з порушенням п.3.2 договору, не спростовують факт надання позивачем послуг відповідачу.

Відповідно до п.п. 3.2, 3.4. договору та умови п. 7 додаткової угоди № 3 від 29.07.2019 акти наданих послуг за спірний період були направлені позивачем відповідачу в електронному вигляді за допомогою програмного забезпечення «M.E.Doc» з використанням гарантованої доставки, водночас, скаржник не заперечує отримання надісланих позивачем актів.

Згідно із п. 3.3. договору відповідач протягом п`яти робочих днів з дня отримання акту підписує його та повертає один примірник акту або мотивовану відмову від його підписання на адресу позивача. У випадку ненадання у зазначений строк позивачу підписаного акту або мотивованої відмови, послуги вважаються наданими належним чином і такими, що підлягають оплаті відповідачем.

Доводи скаржника про те, що акт надання послуг № РЕЯ73001516 від 31.08.2023 на загальну суму 52 224,00 грн з боку відповідача не підписаний, оцінюються колегією суддів апеляційної інстанції критично, оскільки відсутня мотивована відмова відповідача від підписання акту чи зауваження як до складання акту, так і якості чи обсягу наданих послуг, у зв`язку із чим, акт є підписаним.

Також колегія суддів апеляційної інстанції критично оцінює доводи скаржника про те, що сторонами договору не визначний остаточний розрахунок за надані послуги та/або виконані роботи, оскільки пунктом 3.1 договору сторонами погоджено умову про те, що строк проведення розрахунків - до 25 числа місяця, що передує надання послуг.

Водночас, колегія суддів апеляційної інстанції наголошує на тому, що позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язання щодо перерахування позивачу саме попередньої оплати за укладеним сторонами договором.

Таким чином, прострочення попередньої оплати за використання програмного продукту у вигляді доступу до онлайн сервісу виникало з 26 числа місяця, що передував місяцю надання послуг, відповідно до п. 3.1 договору.

Як вбачається із матеріалів справи, додатковою угодою № 8 від 26.09.2023 до договору сторони дійшли взаємної згоди припинити дію договору № 06/349/17-МА від 30.12.2016 з 27 жовтня 2023 року, тобто останнім днем дії договору сторони вважають 26 жовтня 2023 року, тому, враховуючи умови договору, акт за жовтень 2023 року сформовано за 26 днів жовтня 2023 року, що спростовує доводи скаржника про те, що у жовтні 31 календарний день, і скаржнику не зрозуміло чим керувався позивач при розрахунку наданих послуг за жовтень 2023р. і що саме включено в цей акт.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає інші посилання скаржника, викладені ним у апеляційній скарзі такими, що не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, наведені доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції та зводяться до переоцінки доказів та встановлених судом обставин.

Колегія суддів апеляційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, скаржником не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.

Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення прийняте відповідно до вимог процесуального та матеріального права, підстав для його скасування або зміни не вбачається.

Таким чином, апеляційна скарга Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Сумигаз» на рішення Господарського суду Сумської області від 15.03.2024 у справі № 920/131/24 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду Сумської області від 15.03.2024 у справі № 920/131/24 слід залишити без змін.

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладається на скаржника в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. 8, 11, 74, 129, 240, 267-270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Сумигаз» на рішення Господарського суду Сумської області від 15.03.2024 у справі № 920/131/24 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Сумської області від 15.03.2024 у справі № 920/131/24 залишити без змін.

3. Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.

4. Справу № 920/131/24 повернути до Господарського суду Сумської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя О.М. Гаврилюк

Судді А.Г. Майданевич

Б.О. Ткаченко