Справа №2-а-89 2009 р.

ПОСТАНОВА

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2009 року Ленінський районний суд м. Донецька у складі:

головуючого судді: Бескровної О.Л.

при секретарі: Тюшкевич Г.В.

за участю прокурора: Сібирцевої Є. Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Донецька справу за адміністративним позовом Прокурора Ленінського району м. Донецька, який діє в інтересах ОСОБА_1, до Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у м. Донецьку Ради про зобов’язання провести перерахунок допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у м. Донецьку Ради про зобов’язання провести перерахунок допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. посилаючись на те, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 народила дитину, ОСОБА_2, у зв’язку з чим перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення. Управлінням праці та соціального захисту населення Ленінської районної у м. Донецьку ради їй виплачується допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, тобто на неї поширюється дія статті 15 ЗУ „ Про державну допомогу сім’ям з дітьми" від 21 листопада 1992 року № 2811-ХП (надалі Закон № 2811-ХП). Згідно частини 1 статті 15 Закону № 2811-ХП допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років. Відповідно до ст. 62 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» прожитковий ммінімум встановлено з 01.01.2007 р. - 434 грн., з 01.04.2007 - 463 грн., з 01.10.2007 - 470 грн. Всупереч вказаним вимогам Закону державна допомога по догляду за дитиною до досягнення трирічного віку виплачувалась їй в наступних розмірах: протягом квітня-липня 2007 року - 129, 03 грн., та з листопада 2007 р. по жовтень 2008 р. - 144, 10 грн., що є набагато меншим, ніж встановлений законодавством прожитковий мінімум для дітей до 6 років. В жовтні поточного року ОСОБА_1 звернулася до відповідача із заявою, де просила провести перерахунок допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку із урахуваням зазначеного вище Рішення Конституційного Суду України. Проте у перерахуванні їй було відмовлено на тій підставі, що виплата проводиться у відповідності до Закону України "Про державну допомогу сім’ям з дітьми" та Закону України про Державний бюджет на відповідний рік. У зв’язку з чим позивач звернувся до суду в інтересах ОСОБА_1 та просив поновити строк для звернення до суду, визнати незаконними дії Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної в м. Донецьку Ради щодо відмови у перерахуванні допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;

зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної в м. Донецьку Ради провести перерахунок допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з липня 2007 р. по грудень 2008 р. та повернути ОСОБА_1 недоотримані кошти; в подальшому виплату допомоги проводити у відповідності до чинного законодавства з урахуванням Рішення Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 09.07.2007 р.

До розгляду справи по суті позивач надав суду уточнення до позовної заяви та просив стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної в м. Донецьку Ради на користь ОСОБА_1 суму недоотриманої допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі 2219, 11 гривень за період з липня  2007 р. по грудень 2007 р.

В судовому засіданні прокурор, який діє в інтересах ОСОБА_1, уточнені позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити.

ОСОБА_1 у судове засідання не з’явилася, надала до суду заяву, згідно якої уточнені позовні вимоги прокурора Ленінського району м. Донецька підтримала у повному обсязі та просила їх задовольнити, оскільки вона є застрахованою особою і отримує допомогу по догляду за дитиною відповідно до ст. 43 ЗУ "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням".

Представник відповідача за дорученням, ОСОБА_3, у судове засідання не з’явилась, подала до суду заяву, згідно якої позовні вимоги не визнала, просила у задоволенні позову відмовити та слухати справу у її відсутність.

Суд, заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню часково з наступних підстав.

Як встановлено у судовому засіданні, ОСОБА_1 є матір’ю ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується копією свідоцтва про народження, яке видано Ленінським відділом РАЦСу м. Донецька 22.09.2006 p., актовий запис №653 (а.с. 6).

Згідно довідки УПСЗН Ленінської районної в м. Донецьку Ради ОСОБА_1 перебувала на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Ленінської районної в м. Донецьку Ради з квітня 2007 р. по жовтень 2008 р. та отримувала допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку на підставі ЗУ «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» № 2811-XII від 21.11.1992 p., а також на підставі ЗУ «Про Державний бюджет України» за відповідний ріку наступному розмірі: квітень-липень 2007 року - 129, 03 грн., серпень 2007 року - 132, 64 грн., вересень 2007 р. - 134, 45 грн., жовтень 2007 року - 136, 13 грн., листопад 2007 року -140, 05 грн., грудень 2007 року - 144, 10 грн. щомісячно(а.с. 7).

Як встановлено у судовому засіданні, ОСОБА_1 є застрахованою особою у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування, та допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку нараховувалась їй на підставі ЗУ «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням».

Статтею 42 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» від 18.01.2001 р. № 2240-11 передбачено, що право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку має застрахована особа (один з батьків, усиновитель, баба, дід, інший родич або опікун), яка фактично здійснює догляд за дитиною.

Статтею 43 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» від 18.01.2001 р. № 2240-11 (в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, починаючи з 1 січня 2007 року, не здійснює виплату допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, страхувальники (суб’єкти господарювання) не мають права здійснювати призначення допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за рахунок коштів Фонду та відображати ці витрати в звітності по коштах загальнообов’язкового державного соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням

Відповідно до статті 56 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19 грудня 2006 року № 489-V та пунктів 23, 24, 25 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" № 107-VI від 28 грудня 2007 року виплата допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку здійснюється у 2007 та 2008 роках за рахунок коштів відповідної субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам.

Закон України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» № 2811-XII від 21.11.1992 р. (зі змінами та доповненнями) відповідно до Конституції України встановлює гарантований державою рівень матеріальної підтримки сімей з дітьми шляхом надання державної грошової допомоги з урахуванням складу сім’ї, її доходу та віку дітей і спрямований на забезпечення пріоритету державної допомоги сім’ям з дітьми у загальній системі соціального захисту населення.

Статтею 5 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» передбачено, що всі види державної допомоги сім’ям з дітьми, крім допомоги у зв’язку з вагітністю та пологами жінкам, зазначеним у частині другій статті 4 цього Закону, призначають і виплачують органи соціального захисту населення за місцем проживання батьків (усиновителів, опікуна, піклувальника).

Статтею 1 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» встановлено, що порядок призначення і виплати державної допомоги сім’ям з дітьми та перелік документів, необхідних для призначення допомоги за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України. При цьому, за вказаною статтею функції щодо встановлення розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, Кабінету Міністрів України не делеговані.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 січня 2007 року №13 затверджений Порядок призначення і виплати допомоги при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку особам, застрахованим в системі загальнообов’язкового державного соціального страхування, який втратив чинність з 1 березня 2008 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22 лютого 2008 року № 57. Згідно пункту 2 цього Порядку призначення і виплата цих догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 1 січня 2007 року здійснюється органами праці та соціального захисту населення за місцем проживання застрахованих осіб. З 1 березня 2008 року питання щодо порядку призначення допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку регулюється постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року № 1751 "Про затвердження Порядку призначення і виплати державної допомоги сім’ям з дітьми" зі змінами внесеними, постановою Кабінету Міністрів України від 22 лютого 2008 року № 57. При цьому, обмежень щодо термінів звернення за призначенням допомоги зазначеними Порядками не встановлено.

Закон України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» є спеціальним законом, що регулює правовідносини, пов’язані з призначенням та виплатою державної допомоги на неповнолітніх дітей. Умови призначення допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку передбачені ст. 14 ЗУ «Про державну допомогу сім’ям з дітьми», при цьому зазначений закон не передбачає обмежень чи особливих умов або розподілу осіб, що мають право на отримання такої допомоги на застрахованих чи не застрахованих осіб.

У запереченнях відповідач посилається на те, що позивачка є застрахованою особою у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування та допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку їй нараховувалась у повному обсязі на підставі ЗУ «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням», тому дія Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» не поширюється на правовідносини, які є предметом даного спору.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має вищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

За частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Пунктом 1 частини 1 статті 92 Конституції України передбачено, що виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, тому у 2007 та 2008 роках нарахування та виплата допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку повинна здійснюватися територіальними управліннями праці та соціального захисту населення на підставі статті 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» зі змінами та доповненнями внесеними законами про державні бюджети 2007 та 2008 років з врахуванням рішення Конституційного Суду України N 6-рп/2007 від 9 липня 2007 року у справі N 1-29/2007, яким визнанні неконституційними статті 56, 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік".

Відповідно до статті 56 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.2006 p. № 489-V допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» здійснюється за рахунок коштів відповідної субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам - у розмірі, що дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним доходом сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 гривень для незастрахованих осіб та не менше 23 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, для застрахованих осіб, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Статтею 71 ЗУ «Про державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.2006 р. № 489-V було зупинено дію статті 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми».

Проте, рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 р. від 09.07.2007 р. у справі № 1-29/2007 про соціальні гарантії громадян були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) стаття 56 та п.7, 14 ст. 71 ЗУ «Про державний бюджет України на 2007 p.». Рішення Конституційного Суду України є обов’язковими до виконання на території України, остаточними, не можуть бути оскаржені та мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.

Отже, з 09.07.2007 р. була відновлена дія статті 15 ЗУ «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» від 21.11.1992 р. № 2811-ХІ1, за якою допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімум для дітей віком до 6 років.

Таким чином, ОСОБА_1 має право на отримання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 09.07.2007 р. по 31.12.2007 р. в розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років на кожну дитину.

З урахуванням викладеного сума недоплаченої позивачу допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку складає з 9 липня по 31 грудня 2007 року:

- розмір допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, яку відповідач повинен був нарахувати позивачу складає 2679 грн. 52 коп. (343 грн. 52 коп. (за липень 463 грн. х 23 дня/31) + 926 грн. (463 грн. х 2 міс.) +1410 грн. (470 грн. х 3 місяці);

- розмір фактично сплаченої відповідачем позивачу допомоги складає 783 грн. 10 коп. (95 грн. 73 коп. (за липень 129 грн. 03 коп. /31день *23 дня) + 132 грн. 64 коп. + 134 грн. 45 коп. + 136 грн. 13 коп. + 140 грн. 05 коп. + 144 грн. 10 коп.)

Таким чином, сума недоплаченої допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку складає 1896 грн. 42 коп. (2679 грн. 52 коп. - 783 грн. 10 коп.).

Суд, не приймає до уваги заперечення представника відповідача, щодо того, що грошова допомога позивачці ОСОБА_1 по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку виплачувалась відповідно надходження фінансових ресурсів, які надаються відповідно ЗУ «Про державний бюджет України» на відповідний рік, та що розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов’язання та проводять видатки тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, оскільки це не має правових підстав для відмови у виплаті допомоги по догляду за дитиною у повному обсязі.

Таким чином, сукупність досліджених судом доказів, дає підставу вважати обґрунтування відповідачем відмови нарахувати та виплатити ОСОБА_1 сум допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 09.07.2007 р. по 31.12.2007 р. безпідставними.

Закон України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» відповідно до Конституції України встановлює гарантований державою рівень матеріальної підтримки сімей з дітьми шляхом надання державної грошової допомоги з урахуванням складу сім’ї, її доходів та віку дітей і спрямований на забезпечення пріоритету державної допомоги сім’ям з дітьми у загальній системі соціального захисту населення. Статтею 23 вказаного закону передбачено, що рішення органу, що призначає і здійснює виплату державної допомоги, може бути оскаржено у вищестоящих органах виконавчої влади або у судовому порядку.

Відповідно до пункту 57 Порядку призначення і виплати державної допомоги сім’ям з дітьми, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року N 1751, у разі затвердження нового розміру прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку розмір допомоги по вагітності і пологах, по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, допомоги на дітей, які перебувають під опікою чи піклуванням та допомоги на дітей одиноким матерям перераховуються без звернення осіб, яким вони призначені, з місяця набрання чинності актом законодавства, що встановлює новий прожитковий мінімум. За пунктом 55 вказаного Порядку призначені, але своєчасно не одержані суми державної допомоги сім’ям з дітьми з вини органу, що призначає або виплачує зазначену допомогу, виплачуються протягом будь-якого часу без обмежень. При цьому виплата здійснюється виходячи з розміру прожиткового мінімуму, встановленого на день її призначення.

Вказаним Порядком затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року N 1751 та Порядком призначення і виплати допомоги при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку особам, застрахованим в системі загальнообов’язкового державного соціального страхування, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11 січня 2007 року № 13, не встановлені кінцеві терміни звернення за виплатою допомоги особою, яка має право на отримання її у зв’язку з доглядом за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Жодним з перелічених нормативних актів не встановлені обмеження щодо звернення за виплатою передбаченого відповідним законодавством розміру допомоги та оскарження дій суб’єкта владних повноважень щодо відмови в виплаті допомоги в належному розмірі.

Стосовно посилання відповідача на пропущення позивачем строку для звернення до адміністративного суду з позовною заявою, встановленого статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно зі статтею 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані (частина друга), при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод (частина третя). Скасування конституційних прав і свобод - це їх офіційна (юридична або фактична) ліквідація. Звуження змісту та обсягу прав і свобод є їх обмеженням. У традиційному розумінні діяльності визначальними поняття змісту прав людини є умови і засоби, які становлять можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування та розвитку. Обсяг прав людини - це їх сутнісна властивість, виражена кількісними показниками можливостей людини, які відображені відповідними правами, що не є однорідними і загальними. Загальновизнаним є правило, згідно з яким сутність змісту основного права в жодному разі не може бути порушена.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно статті 5 Сімейного кодексу України держава охороняє сім’ю, дитинство, материнство, батьківство, створює умови для зміцнення сім’ї. Держава створює людині умови для материнства та батьківства, забезпечує охорону прав матері та батька, матеріально і морально заохочує і підтримує материнство та батьківство. До вимог, що випливають із сімейних відносин, позовна давність не застосовується відповідно до статті 20 Сімейного кодексу України.

Виходячи з наведених норм законодавства, суд вважає, що приписи частини 2 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України щодо обмеження річним строком звернення до суду, до правовідносин пов’язаних з забезпеченням державою надання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, не застосовуються.

В частині позовних вимог позивачці, щодо зобов’язання Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної в м. Донецьку Ради здійснити нарахування та виплату на її користь суму недоотриманої допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років за 2008 рік необхідно відмовити з наступних підстав.

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми», допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку виплачується щомісяця з дня призначення допомоги по догляду за дитиною по день досягнення дитиною вказаного віку включно.

Відповідно до ст.15 Закону України «Про державну допомогу сім»ям з дітьми» в редакції Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» від 28.12.2007р., допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім»ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 грн. і ця норма Закону не визнана неконституційною. Тому суд вважає, в цій частині позовних вимог відмовити.

Вимога позивача у частині зобов’язання відповідача і на майбутнє виплачувати щорічну грошову допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, встановлену ст. 15 Закону України «Про державну соціальну допомогу сім’ям з дітьми», не відповідає змісту законодавства і суд не може обмежувати волю законодавчого органу в майбутньому змінювати правове регулювання суспільних відносин. В межах Кодексу адміністративного судочинства України захисту підлягає порушене право позивача, внаслідок чого зобов’язання відповідача в подальшому здійснювати виплату допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі, встановленому вказаною статтею, є безпідставним, оскільки встановлює обов’язки на майбутнє без наявності спірних правовідносин, які можуть бути в подальшому припиненні або зміненні в сторону зменшення шляхом внесення змін до закону

На підставі вищевикладеного, ЗУ „Про державну допомогу сім’ям з дітьми", ст.3, 8, 46, 55, 19, 92 Конституції України, ст. 5, 20 Сімейного кодексу України, керуючись ст.ст. З, 8, 9, 10, 11, 159, 160, 161, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву Прокурора Ленінського району м. Донецька, який діє в інтересах ОСОБА_1, задовольнити часково.

Визнати неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у м. Донецьку Ради щодо відмови у перерахуванні і виплаті ОСОБА_1 сум допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року.

Зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у м. Донецьку Ради здійснити виплату ОСОБА_1 недоплаченої суми допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року в розмірі 1896 грн. 42 коп. за рахунок коштів Державного бюджету України за кодом тимчасової функціональної класифікації видатків 090303 «Допомога на догляд за дитиною віком до 3 років» з реєстраційного рахунку № 35419016000632 в ГУ ДКУ у Донецькій області, МФО 834016, код ЄДРПОУ 25953988.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч.5 ст. 186 КАС України.