ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2
___________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
Іменем України
22.01.2008 року Справа № 2/541пд
Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Баннової Т.М.
суддів Парамонової Т.Ф.
Семендяєвої І.В.
за присутністю секретаря
судового засідання Міхальчук О.А.
та за участю
представників сторін:
від позивача Черкасова О.В., дов. від 22.01.2008 №01/71
Самарська Л.В., дов. від 01.01.2008
№ 07/01-03
від відповідача Юрченко Є.О., дов. від 24.12.2007 №03/5-655
розглянув у відкритому
судовому засіданні
апеляційну скаргу Державного підприємства „Луганськвугілля”,
м. Луганськ
на рішення
господарського суду Луганської області
від 11.12.2007
у справі № 2/541пд (суддя –Седляр О.О.)
за позовом Державного підприємства
„Луганськвантажтранс”, м. Луганськ
до відповідача Державного підприємства „Луганськвугілля”,
м. Луганськ
про розгляд розбіжностей при укладенні
додаткової угоди до договору
За результатами розгляду апеляційної скарги Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів, що призначена розпорядженням голови суду від 08.01.2008
В С Т А Н О В И В :
Позивач, Державне підприємство „Луганськвантажтранс” (далі –ДП „Луганськвантажтранс”) звернувся до господарського суду Луганської області з позовом до Державного підприємства „Луганськвугілля” (далі –ДП „Луганськвугілля”) про врегулювання розбіжностей, які виникли при укладенні додаткової угоди від 06.08.2007 № 1 до договору від 28.12.2006 № 1/181/05 на подачу та прибирання залізничних вагонів, укладеного між сторонами, та прийняття судового рішення, в якому ч. 1 п. 3.3 договору буде прийнята в редакції позивача.
Рішенням місцевого господарського суду від 11.12.2007 позов задоволений у повному обсязі.
Мотивоване дане рішення обґрунтованістю позовних вимог, підтверджених матеріалами справи, положеннями ст. 627, ч. 2 ст. 632 Цивільного кодексу України.
За висновком суду першої інстанції позивачем надано достатнє документальне обґрунтування розрахунку вартості 1 т/км, доведено збільшення планових витрат за статтями „матеріали”, „Паливо”, „електроенергія”, „заробітна плата”, „нарахування”, „Інші грошові витрати”, „Амортизація”, витрати на АУП”; ціна на послуги, що визначена позивачем, дасть можливість підприємству розвивати виробництво та ремонтувати обладнання та транспорт.
Також місцевим господарським судом зазначено, що у рекомендаціях Луганського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України згідно листа від 23.07.2007 № 05-34/884 стосовно припинення дій, які містять ознаки порушення законодавства про захист економічної конкуренції, йдеться не про заборону підвищення цін, а неможливість застосування різних цін на ті ж самі послуги.
Судові витрати по справі покладено на відповідача, стягнуто з ДП „Луганськвугілля” на користь ДП „Луганськвантажтранс” 85 грн. витрат по держмиту та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, якою просить скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог позивача відмовити.
В обґрунтування апеляційних вимог скаржник посилається на неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального права, положення ч. 2 ст. 6, ст. 627, ч. 2 ст. 632 Цивільного кодексу України.
Наданий позивачем розрахунок вартості 1 т/км ДП „Луганськвугілля” оспорює. За твердженням відповідача позивачем занижено вантажообіг; в прибутковій частині закладена різна ціна; завищені інші операційні витрати за рахунок капітальних ремонтів локомотивів, залізничних шляхів; завищені витрати, віднесені на собівартість за рахунок заниження прибутків від послуг, не зв’язаних з т/км працею; сума амортизаційних відрахувань не підтверджується розрахунками; елемент „зарплатня та нарахування” закладені у витратах на виробництво та витратах на АУП; завищена рентабельність.
Додатково відповідач зазначив, що згідно умов рекомендацій Луганського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 23.07.2007 № 05-34/884 позивача було зобов’язано врегулювати питання неоднакових цін, при цьому дані рекомендації не встановлюють, що регулювання цін повинно проходити шляхом їх підвищення.
Листом від 22.01.2008 № 03/1-19 відповідачем заявлено клопотання про залучення судового експерта і постановки перед ним наступних запитань:
1. Чи занижено вантажообіг.
2. Обґрунтованість закладення різної ціни в прибутковій частині.
3. Чи завищені інші операційні витрати за рахунок капітальних ремонтів локомотивів, залізничних шляхів.
4. Чи завищені витрати, віднесені на собівартість за рахунок заниження прибутків від послуг, не зв’язаних з т/км працею.
5. Чи підтверджується розрахунками сума амортизаційних відрахувань.
6. Обґрунтованість закладення елементу „зарплатня та нарахування” у витрати на виробництво та у витрати на АУП.
7. Обґрунтованість завищеної рентабельності.
Позивач доводи скаржника оспорює, просить залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Проти задоволення вказаного клопотання відповідача представники позивача заперечують та посилаються на узгодження сторонами ціни послуг з подачі і прибирання залізничних вагонів.
За результатами розгляду клопотання відповідача воно судовою колегією відхилено, оскільки підстав для залучення судового експерта судовою колегією не встановлено. Клопотання про проведення експертизи відповідачем не заявлено, вид експертизи ним не визначено.
Встановлення ціни послуги до компетенції судового експерта не віднесено ані Законом України „Про судову експертизу” від 25.02.1994, ані Інструкцією про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, що затверджена наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 03.11.1998 за № 705/3145.
Розглянув матеріали справи, обговорив доводи апеляційної скарги, заслухав представників сторін, дослідив правильність застосування судом першої інстанції при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи між сторонами укладено договір від 28.12.2006 № 1/181/05 на подачу і прибирання залізничних вагонів по ДП „Луганськвугілля” зі строком дії з 01.01.2007 по 31.12.2007 (далі –договір). З боку ДП „Луганськвугілля” договір був підписаний з протоколом розбіжностей.
Протоколом від 28.02.2007 розбіжності до договору сторонами узгоджені, у тому числі стосовно обов’язків ДП „Луганськвугілля” абз.1 п. 3.3 договору сторонами викладено у новій редакції: попередньо перераховувати на рахунок „Транспорту” плату за подачу і прибирання завантажених вагонів з розрахунку планової вартості 1 т/км на І півріччя 2007 року –0,61 грн., на ІІ півріччя 2007 року –0,62 грн.
Листом від 07.09.2007 № 05/589 позивачем направлено відповідачеві додаткову угоду від 06.08.2007 № 1 до договору, якою він пропонував викласти абз. 1 п. 3.3 договору в редакції, яка передбачає зміну плати за подачу та прибирання завантажених вагонів та встановлення її у розмірі з розрахунку планової вартості 1 т/км –0,84 грн.
Вказана додаткова угода підписана ДП „Луганськвугілля” з протоколом розбіжностей, яким передбачено розмір плати за подачу та прибирання завантажених вагонів з розрахунку планової вартості 1 т/км –0, 62 грн.
Цивільним законодавством встановлено принцип свободи договору. Відповідно до ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України).
За умовами п. 3.4 договору, який укладено на основі вільного волевиявлення сторін, передбачено можливість збільшення вартості послуг, які надаються позивачем у зв’язку із збільшенням заробітної плати працівників згідно діючого законодавства, вартості ПММ, матеріалів, витрат на виконання ремонтних робіт та інших витрат, цін і тарифів на „Укрзалізниці”.
Необхідність збільшення ціни його послуг позивач обґрунтовує переводом працівників ДП „Луганськвантажтранс” на виконання Закону України „Про державний бюджет України на 2006 рік” на нові умови оплати праці, які передбачають збільшення мінімальної заробітної плати, збільшенням у зв’язку з виконанням наказу Міністерства вугільної промисловості від 25.06.2006 № 478 „Про реорганізацію вантажно-транспортної системи вугільної галузі” суми амортизаційних нарахувань.
Відповідно до матеріалів справи ціна послуг, що надавалась відповідачеві, була встановлена з нульовою рентабельністю, решта клієнтів обслуговувалися за ціною 0,84 грн. з 1 т/км з рентабельністю 35 %. Згідно рекомендацій Луганського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України за листом від 23.07.2007 № 05-34/884 вказані дії мають ознаки порушення законодавства про захист економічної конкуренції, що кваліфікуються за п. 2 ст. 50, п. 2 ч. 2 ст. 13 Закону України „Про захист економічної конкуренції” як зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку.
Приймаючи рішення про викладення ч. 1 п. 3.3 розділу 3 додаткової угоди від 06.08.2007 № 1 до договору в редакції позивача, судом першої інстанції обґрунтовано враховано і лист Міністерства вугільної промисловості від 10.05.2007 № 103/01-04/16-07, у якому зазначено про підвищення собівартості вугільної продукції та вплив цього на формування ціни на 1 т/км перевезення вантажів. Як підкреслено у вказаному листі, надання будь-яких пільг для підприємств, що входять до сфери управління Мінвуглепрому, не передбачено.
Будь-які документи на спростування розрахунку позивача вартості 1 т/км відповідачем не надані у порушення вимог ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, згідно якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно пояснень позивача та наданих ним матеріалів кошторис витрат на 2007 рік був наданий ним на розгляд спеціалістів ДП „Луганськвугілля”, тариф у розмірі 0,84 грн. за 1 т/км для підприємств ДП „Луганськвугілля” сторонами погоджений. Викладені пояснення позивача підтверджені листом „планові ціни на послуги з подачі та забирання вагонів по ДП „Луганськвантажтранс” на 2007 рік (без врахування ПДВ)”, який узгоджений сторонами, у тому числі з боку відповідача директором з економіці ДП „Луганськвугілля”.
Погодження планових цін до укладення сторонами договору, на що посилається відповідач, факт узгодження сторонами ціни послуг позивача з подачі та прибирання вагонів у розмірі 0,84 грн. не спростовує, тому вказані доводи відповідача не можуть бути прийняті до уваги.
Враховуючи викладене, судова колегія вважає рішення суду першої інстанції таким, що відповідає вимогам діючого законодавства та фактичним обставинам справи.
Підстав для скасування рішення не вбачається.
Судові витрати за апеляційною скаргою підлягають віднесенню на її заявника відповідно до положень ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст. ст. 33, 43, 49, 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів
П О С Т А Н О В И В:
1. Апеляційну скаргу Державного підприємства „Луганськвугілля” на рішення господарського суду Луганської області від 11.12.2007 по справі № 2/541пд залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Луганської області від 11.12.2007 по справі № 2/541пд залишити без змін.
Відповідно ч. 3, ч. 5 ст. 105 Господарського процесуального кодексу України постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.
Головуючий суддя Т.М.Баннова
Суддя Т.Ф. Парамонова
Суддя І.В. Семендяєва