Справа № 2-118/11    

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

           26.04.2011 року     Володарський районний суд Київської області , в складі:

          головуючого судді                               Моргун Г. Л.

          при секретарі                                  Бондаренко Л.С., Поліщук В.М.

          з участю адвоката                                           ОСОБА_1,

               адвоката                                       ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні , в смт Володарка, справу за  позовом

ОСОБА_3

до ОСОБА_4

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору:

          приватний нотаріус - ОСОБА_5 ;

          орган опіки та піклування Володарської районної державної адміністрації  Київської області

про визнання недійсним договору дарування ,

ВСТАНОВИВ:

          Позивач у березні 2011 року звернувся  до суду з названим позовом,  вказуючи, що 06 червня 2006 року між ним та ОСОБА_4 було розірвано шлюб. Від спільного проживання мають неповнолітню дитину - сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1. Позивач вказує, що  вони після розірвання шлюбу  довгий час проживали в одному будинку , що належав йому на праві власності зареєстрованому в органах БТІ , відповідно до договору купівлі-продажу від 12.01.1996 року, за адресою : АДРЕСА_1. В січні відповідач по справі запропонувала йому провести повторну реєстрцію шлюбу , але за умови що він подарує їй будинок, в якому вони проживали разом. На пропозицію ОСОБА_4 він погодився  і 16 січня 2009 року між ним та відповідачем було укладено договір Дарування , предметом договору є будинок. Договір було укладено та посвідчено нотаріусом. 03 лютого 2009 року вони подали до Березянської сільської ради заяву про реєстрацію шлюбу, яку було призначено на 04 березня 2009 року на 13 год.   20 лютого  того ж року відповідач зареєструвала  право власності на подарований будинок в БТІ , після чого повідомила його , що передумала реєструвати шлюб.

Позивач вважає , що відповідачем було порушено обіцянку повторно зареєструвати шлюб і таким чином укладення договору дарування було здійснено під впливом обману. Позивач просить суд визнати недійсним договір дарування житлового будинку АДРЕСА_1 укладений 16 січня 2009 року між ним та ОСОБА_4. Стягнути з відповідача судові витрати.

У судовому засіданні  позивач  підтримав свої вимоги в повному обсязі , посилаючись на обставини викладені у позовній заяві .

Відповідач ОСОБА_4 вимоги позивача не визнала посилаючись на свої письмові заперечення (а.с. 18-21). У судовому засіданні окрім цього зазначила , що вимоги позивача є безпідставними. Договір дарування позивачем було укладено з власної волі, обіцянка реєструвати з ним повторно шлюб до цього договору не має жодного відношення, оскільки  підставою її відмови  вступати з ним  в шлюб є негативна поведінка  самого позивача, який неодноразово застосовував відносно неї фізичну силу, в результаті чого вона була вимушена звертатись до правоохоронних органів із відповідними заявами і як наслідок його безліч разів було за вчиненні дії  притягнуто до адміністративної відповідальності. Наведене відповідач ствердив надавши суду копії відповідних постанов Володарського районного суду Київської області про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної  відповідальності  (а.с.22-30; 43).  

Третя особа , яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору – приватний нотаріус ОСОБА_5 зазначила , що договір дарування житлового будинку, що знаходиться по АДРЕСА_1, 16.01.2009 року здійснювавсь  відповідно до вимог законодавства України. Сторонам при його укладенні було оголошено зміст договору та надано позивачу для ознайомлення . Лише після цього ОСОБА_3  підписав договір  з власної волі, без будь- яких погроз, примусу чи насильства, як фізичного так і морального.

          Представник третьої особи , яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору органу опіки та піклування Володарської РДА просив суд при прийнятті рішення врахувати  інтереси малолітньої дитини, яка разом із відповідачем по справі проживає у спірному будинку.          

          Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, відповідача   , з”ясувавши думку  третіх осіб , які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору : приватного нотаріуса ОСОБА_5 та представника органу опіки та піклування Володарської районної державної адміністрації Київської області ,  та дослідивши письмові докази, вважає, що у задоволенні позову слід відмовити .

  Відповідно зі статтею 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог та на підставі доданих доказів.   Частиною 2 статті 11 ЦПК України передбачено, що особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами на власний розсуд.   

 Обов’язок доказування відповідно зі статтею 10 ЦПК України покладений на сторону у справі, а суд тільки сприяє всебічному та повному з’ясуванню обставин справи шляхом роз’яснення прав та обов’язків та сприяє в їхньому здійсненні.

Крім того, відповідно зі статтею 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.   

          По справі встановлено,  що  сторони перебували в шлюбі до 06 червня 2006 року, після чого шлюб було розірвано, про що в Книзі реєстрації розірвань шлюбів зроблено відповідний актовий запис за № 28 ( а.с.11). Від спільного проживання  сторони мають сина – ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що стверджено свідоцтвом про його народження      ( а.с.12) .

16 січня 2009 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 укладено договір ( а.с.9) , яким дарувальник передав , а обдарована прийняла в дарунок житловий будинок АДРЕСА_1 з належними до нього надвірними будівлями та спорудами , що знаходиться по АДРЕСА_1. Право власності на нерухоме майно було зареєстровано ОСОБА_4 20.02.2009 року ( а.с.10 ).

           У своїй позовній заяві та у судовому засіданні позивач  посилався на те , що договір дарування було укладено з умовою : що між ним та ОСОБА_4 повторно буде зарестровано шлюб і на його думку недотримання відповідачем вказаної умови тягне за собою визнання договору дарування недійсним.     Однак з  цією позицією позивача суд не може погодитится виходячи з наступних міркувань.

          Так, ст. 717  ЦПК України визначає , що за договором дарування одна сторона (дарувальник)  передає або   зобов'язується   передати   в   майбутньому  другій  стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

          Відповідно до ч.1 ст. 722 ЦК України право власності обдаровуваного на дарунок виникає з моменту його прийняття.

Підстави для визнання правочину недійсним зазначено в ст. 215 ЦК України :

1. Підставою недійсності правочину є  недодержання  в  момент вчинення  правочину  стороною  (сторонами) вимог,  які встановлені частинами першою - третьою,  п'ятою та  шостою  статті  203  цього Кодексу.

 2. Недійсним є правочин,  якщо його  недійсність  встановлена законом   (нікчемний  правочин).  У  цьому  разі  визнання  такого правочину недійсним судом не вимагається.
У випадках,  встановлених  цим  Кодексом,  нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

 3. Якщо  недійсність  правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована  особа  заперечує  його дійсність на підставах,  встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину  визначено в ст. 203 ЦК України , а саме:

1. Зміст  правочину  не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам  цивільного  законодавства,  а  також  інтересам  держави  і суспільства, його моральним засадам.

    2. Особа,  яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
     3.  Волевиявлення  учасника  правочину  має  бути  вільним   і відповідати його внутрішній волі.
     4.  Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

    5.  Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
     6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх,  неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Проводячи аналіз наведених вище норм Закону судом  по справі встановлено, що  16 січня 2009 року мало місце волевиявлення  позивча на укладення договору дарування житлового будинку на ім”я відповідача ( а.с.9) , що стверджується умовою п.8 договору  де вказано , що дарувальник здійснював дарування за доброю волею , без будь яких погроз, примусу та насильства, як фізичного так і морального.   Позивач по справі є дієздатною особою і відповідно  у цьому сенсі перешкод для укладення договору дарування не було.          Посвідчення договору дарування приватним нотаріусом  вказує суду на те , що правочин було вчинено у формі яку вимагає закон. Після  укладення договору  настали певні наслідки, зокрема позивач , як дарувальник передав відповідачу , як обдарованій особі  безоплатно  у власність дарунок - житловий будинок АДРЕСА_1 з належними до нього надвірними будівлями та спорудами , що знаходиться по АДРЕСА_1 . Також судом було перевірено , що укладений правочин не суперечить правам та обов”язкам  малолітньої дитини - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1, який залишився проживати разом з мамою у  вказаному  будинку.

Посилання позивача на те , що він із відповідачем зверталися до виконкому Березнянської сільської ради з заявою про реєстрацію шлюбу 03.02.2009 року , та реєстрацію шлюбу було призначено на 04 березня 2009 року на 13 год.  ( а.с.13-14) і на його думку недотримання відповідачем вказаної умови тягне за собою визнання договору дарування недійсним – не базується на Законі  . Суд вважає, що  недотримання відповідачем умови повторної реєстрації шлюбу з позивачем не є підставою визнання договору дарування недійсним  , оскільки   відповідно до ст. 51 Конституції України шлюб грунтується на вільній згоді жінки і чоловіка.   Ст. 24 Сімейного Кодексу України вказує , що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка.  Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

          Встановлені судом обставини справи вказують , що підстав для визнання недійсним договору дарування житлового будинку АДРЕСА_1 укладений 16 січня 2009 року між ним та ОСОБА_4   –   не має .

Відповідно вимоги позивача визнаються судом безпідставними і такими , що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. 51 Конституції, ст. 24 Сімейного Кодексу України, ст.ст. 203 , 215, 717 ЦК України , ст.ст. 3, 5, 8, 13, 57, 79, 209, 213 - 215  ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

          У задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання недійсним договору дарування - відмовити за безпідставністю вимог.

 Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи , які брали участь у справі , але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом  десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

          Суддя                                                             Г. Л. Моргун