Справа № 2-3224/11

Р І Ш Е Н Н Я  

Іменем України

10.05.2011 року                                                                                                      м. Нікополь

Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі :

          Головуючого –судді Тихомирова І.В.

          за участю секретаря –Амосової О.Ю.

          позивача –ОСОБА_1

          відповідача –ОСОБА_2

          представника позивача –ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Нікополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі –продажу дійсним та визнання права власності на садибу, -

                                                      ВСТАНОВИВ:

          Позивач звернулася до суду із зазначеним позовом, посилаючись на наступні обставини.

          01.11.2010 року між нею та відповідачем було укладено письмовий договір купівлі –продажу 8/13 частин садиби АДРЕСА_1 яка складається з 8/13 частин житлового будинку АДРЕСА_1 8/13 частин земельної ділянки площею 0,0632га., наданої для будівництва та обслуговування житлового будинку АДРЕСА_1 8/13 частин господарських будівель, а саме сараю глиняного каркасу обкладеного цеглою літ. Б, цегляного підвалу, літ. Г, дерев’яної вбиральні літ Д, дерев’яної вбиральні літ Е, цегляного гаражу літ. З, металевої теплиці літ Т, споруджень 1-3, 6,7,І, Ж, які розташовані при житловому АДРЕСА_1

          Відчужувані 8/13 частин вищезазначеної садиби з відповідною частиною надвірних будівель належать відповідачу на підставі договору купівлі –продажу за № 247 від 24 березня 1998 року.

Відчужувані 8/13 частин земельної ділянки при житловому будинку АДРЕСА_1 перейшли у власність відповідача за договором купівлі –продажу № 247 від 24 березня 1998 року від ОСОБА_4, якій зазначена земельна ділянка належала на підставі Державного Акту про право власності на землю № 5067 від 30 грудня 1997 року.

За домовленістю сторін, ціна 8/13 частин садиби АДРЕСА_1 становить 11000грн., які позивач передала відповідачу під час підписання договору купівлі –продажу 8/13 частин садиби від 01.11.2010 року. За умовами договору купівлі –продажу 8/13 частин вищезазначеної садиби від 01.11.2010 року в день його підписання позивач передала відповідачу обумовлену суму грошових коштів, а відповідач передав позивачу ключі від будинку, однак до теперішнього часу відповідач так і не виявив бажання нотаріально посвідчити їх волевиявлення з приводу передачі позивачу права власності на 8/13 частин садиби АДРЕСА_1.

До того ж, як стало відомо позивачу, відповідач являється громадянином Російської федерації та не має жодних правових підстав перебування на території України, все це виключає можливість нотаріального посвідчення укладеного між сторонами договору. Також відповідачем не вирішено питання про реєстрацію за собою права власності на 8/13 частин земельної ділянки, що також унеможливлює нотаріальне посвідчення договору купівлі –продажу 8/13 частин садиби АДРЕСА_1.

За таких обставин вважає, що вони з відповідачем досягли всіх істотних умов договору, здійснили повне виконання зазначеного договору. Однак відповідач ухиляється від його нотаріального посвідчення, тому вона вимушена звертатися до суду.             

Просить визнати договір купівлі –продажу від 01.11.2010 року 8/13 частин садиби АДРЕСА_1 укладений між нею та ОСОБА_2 дійсним та визнати за нею право власності на вищезазначену садибу.  

          В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала в повному обсязі, на їх задоволенні наполягала.

          Відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог не заперечував.

          Вислухавши сторони, вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

          Відповідно до ч.2 ст. 220 ЦК України «Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається».

          Як встановлено в судовому засіданні, 01.11.2010 року між ОСОБА_1, позивачем по справі та ОСОБА_2 відповідачем по справі, було укладено письмовий договір купівлі –продажу 8/13 частин садиби АДРЕСА_1 яка складається з 8/13 частин житлового будинку АДРЕСА_1 8/13 частин земельної ділянки площею 0,0632га., наданої для будівництва та обслуговування житлового будинку АДРЕСА_1 8/13 частин господарських будівель, а саме сараю глиняного каркасу обкладеного цеглою літ. Б, цегляного підвалу, літ. Г, дерев’яної вбиральні літ Д, дерев’яної вбиральні літ Е, цегляного гаражу літ. З, металевої теплиці літ Т, споруджень 1-3, 6,7,І, Ж, які розташовані при житловому будинку АДРЕСА_1(а.с.6,7,8).

          Відчужувані 8/13 частин вищезазначеної садиби з відповідною частиною надвірних будівель належать відповідачу на підставі договору купівлі –продажу за № 247 від 24 березня 1998 року(а.с.17,18,19).

Відчужувані 8/13 частин земельної ділянки при житловому будинку АДРЕСА_1 перейшли у власність відповідача за договором купівлі –продажу № 247 від 24 березня 1998 року від ОСОБА_4, якій зазначена земельна ділянка належала на підставі Державного Акту про право власності на землю № 5067 від 30 грудня 1997 року(а.с.20).

За домовленістю сторін, ціна 8/13 частин садиби АДРЕСА_1 становить 11000грн., які позивач передала відповідачу під час підписання договору купівлі –продажу 8/13 частин садиби від 01.11.2010 року. За умовами договору купівлі –продажу 8/13 частин вищезазначеної садиби від 01.11.2010 року в день його підписання позивач передала відповідачу обумовлену суму грошових коштів, а відповідач передав позивачу ключі від будинку, однак до теперішнього часу відповідач так і не виявив бажання нотаріально посвідчити їх волевиявлення з приводу передачі позивачу права власності на 8/13 частин садиби АДРЕСА_1 що найшло своє підтвердження у поясненнях сторін. До того ж, як стало відомо позивачу, відповідач являється громадянином Російської федерації та не має жодних правових підстав перебування на території України, все це виключає можливість нотаріального посвідчення укладеного між сторонами договору. Також відповідачем не вирішено питання про реєстрацію за собою права власності на 8/13 частин земельної ділянки, що  унеможливлює нотаріальне посвідчення договору купівлі –продажу 8/13 частин садиби АДРЕСА_1.       

Враховуючи той факт, що сторони виконали всі істотні умови договору купівлі продажу і відповідач не заперечував в судовому засіданні проти позовних вимог, суд вважає можливим визнати угоду дійсною та визнати за позивачем право власності на 8/13 частин садиби АДРЕСА_1.

          На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 16, ч.2 ст. 220 ЦК України, ст.ст. 10,11,14,15, 213-215 ЦПК України , суд –

                                                         ВИРІШИВ:

          Позовні вимоги ОСОБА_1 –задовольнити.

1.Визнати угоду договору купівлі –продажу від 01.11.2011 року житлового будинку АДРЕСА_1 яка укладена між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 – дійсною.

2.Визнати за ОСОБА_1  право власності на 8/13 частин садиби АДРЕСА_1, яка складається з 8/13 частин житлового будинку АДРЕСА_1 8/13 частин земельної ділянки площею 0,0632га., наданої для будівництва та обслуговування житлового будинку АДРЕСА_1 8/13 частин господарських будівель, а саме сараю глиняного каркасу обкладеного цеглою літ. Б, цегляного підвалу, літ. Г, дерев’яної вбиральні літ Д, дерев’яної вбиральні літ Е, цегляного гаражу літ. З, металевої теплиці літ Т, споруджень 1-3, 6,7,І, Ж, які розташовані при житловому АДРЕСА_1 у зв’язку з визнанням угоди купівлі –продажу від 01.11.2011 року укладеною між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 –дійсною.    

          На рішення може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Дніпропетровської області протягом десяти днів з дня його проголошення через Нікопольський міськрайонний суд. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя:І. В. Тихомиров