КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23.01.2008 № 45/395
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Григоровича О.М.
суддів:
за участю секретаря
судового засідання
представників сторін
- позивача: Олефіренко М.Й. (дов. від 16.10.07 № 514/1),
- відповідача: Корчагін М.П. (дов. від 17.01.08),
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)
на рішення Господарського суду м. Києва від 20.11.2007
у справі № 45/395
за позовом Закритого акціонерного товариства "Дніпровська пристань"
до Головного управління економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)
про визнання недісним договору від 16.03.07 № 227,
ВСТАНОВИВ:
Закрите акціонерне товариство “Дніпровська пристань” (далі-позивач)звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Головного управління економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі-відповідач) про визнання недійсним Договору від 16.03.07 № 227 на сплату компенсації за гідронамив території з моменту його укладення.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 20.11.07 позов задоволено повністю.
Відповідач, не погоджуючись з рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати у зв’язку з порушенням норм матеріального та процесуального права, неповним з’ясуванням і недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, прийнявши нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ЗАТ “Дніпровська пристань” відмовити повністю.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечив проти доводів, викладених відповідачем, вважаючи їх необґрунтованими, а рішення місцевого суду прийнятим за умови повного з’ясування всіх обставин справи, дослідження наявних у матеріалах справи доказів, та з дотриманням норм процесуального права. Просить залишити рішення Господарського суду м. Києва без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні докази, обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.
27.12.01 Київською міською радою було прийнято рішення № 178/1612 “Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею”, відповідно до п. 26 якого вирішено затвердити проект відведення земельних ділянок позивачеві для будівництва, подальшої експлуатації та обслуговування житлових будинків з об’єктами соціально-культурного та побутового призначення, будівництва транспортної розв’язки і тягової підстанції на просп. Генерала Ватутіна у Дніпровському та Деснянському районах м. Києва.
Пунктом 26.1.5 зазначеного вище рішення встановлено, що позивач до початку будівництва зобов’язаний вирішити питання пайової участі згідно з рішенням Київської міської ради від 30.09.99 № 49/551 “Про пайову участь (внески) інвесторів (забудовників) у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва” .
15.05.02 між Київською міською радою та позивачем на підставі рішення Київради від 27.12.01 № 178/1612 укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до умов якого позивач прийняв в оренду строком на 25 років земельні ділянки (кадастрові номери 66016003, 66016011) загальною площею 179100кв.м.
В подальшому на виконання п.26.1.5 рішення Київської міської ради № 178/1612 позивач, листом від 21.12.06, звернувся до відповідача із проханням розрахувати обсяг пайової участі.
08.02.07 відповідачем на адресу позивача направлено лист за № 049-08/764 додатками до якого були, зокрема, договір на сплату пайового внеску, розрахунок пайового внеску, Договір на сплату компенсації за гідронамив, розрахунок компенсації за гідронамив. Даним листом позивача було повідомлено про те, що в разі не підписання одного з договорів другий не буде зареєстрований. Також, якщо матеріали не будуть повернені в зазначений термін (не пізніше 01.03.07) вони вважатимуться такими, що втратили чинність.
16.03.07 між сторонами у справі одночасно з підписанням Договору № 228 на сплату пайових внесків було підписано Договір № 227 (далі-договір), предметом якого у відповідності до п.п. 1.1, 1.2 є сплата позивачем (забудовником) компенсації за гідронамив території, відведеної рішенням Київради від 27.12.01 № 178/1612 для будівництва, подальшої експлуатації та обслуговування житлових будинків з об’єктами соціально-культурного та побутового призначення, будівництва транспортної розв’язки і тягової підстанції на просп. Генерала Ватутіна у Дніпровському та Деснянському районах м. Києва, розмір якої становить – 20425,94 тис. грн.
Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач стверджує, що спірний договір укладено під впливом тяжкої для нього обставини і на вкрай невигідних умовах та просить визнати його недійсним на підставі ст. 233 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч. 3 ст. 203 ЦК України).
Згідно з ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Статтею 233 ЦК України визначено, що правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину. При визнанні такого правочину недійсним застосовуються наслідки, встановлені статтею 216 цього Кодексу. Сторона, яка скористалася тяжкою обставиною, зобов’язана відшкодувати другій стороні збитки і моральну шкоду, що завдані їй у зв’язку з вчиненням цього правочину.
Пунктом 4.7 рішення Київської міської ради “Про пайову участь (внески) інвесторів (забудовників) у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва” від 27.02.03 № 271/431, в редакції, що діяла на момент укладення спірного договору, визначено умови, за яких укладення договору про сплату пайового внеску є обов’язковим, та встановлено момент укладення такого договору. Так, зокрема, при будівництві (реконструкції) будь-яких об’єктів договір на сплату пайової участі укладається після затвердження інвестором (забудовником) в установленому порядку проектної документації та передує оформленню дозвільних документів на будівництво (реконструкцію) в Управлінні державного архітектурно-будівельного контролю.
Виходячи зі змісту п. 4.1 рішення Київської міської ради “Про Програму соціально-економічного та культурного розвитку м. Києва на 2006 рік” від 27.12.05 № 622/3083, яке діяло на момент узгодження сторонами питання пайової участі, та п. 7.1 рішення Київської міської ради “Про Програму соціально-економічного та культурного розвитку м. Києва на 2007 рік” від 28.12.06 № 530/587 Управлінню державного архітектурно-будівельного контролю виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) заборонено видавати дозволи на будівництво (реконструкцію) без оформлення замовниками з Головним управлінням економіки та інвестицій виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) договорів щодо сплати пайових внесків на створення соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м.Києва.
З урахуванням зазначеного вище колегія суддів, погоджуючись з висновком місцевого суду, вважає, що без укладення договору про сплату пайових внесків на створення соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва замовник (інвестор) не має можливості отримати дозвільну документацію на здійснення будівництва, ввести закінчений будівництвом об’єкт в експлуатацію та оформити правовстановлюючі документи.
Листом від 08.02.07 за № 049-08/764 відповідач одночасно направив позивачеві для підписання проекти договорів на сплату пайових внесків та компенсації за гідронамив, повідомивши, що у разі непідписання одного із направлених договорів інший зареєстровано не буде, а при неповерненні матеріалів до 01.03.07 вони будуть вважатися такими, що втратили чинність.
Отже, колегія суддів вважає, що відповідачем було поставлено питання оформлення договору на сплату пайових внесків під умову укладення договору на сплату компенсації за гідронамив.
Оскільки неукладення договору на сплату пайових внесків позбавило б позивача можливості в подальшому реалізувати інвестиційний проект, він був змушений підписати спірний договір.
З огляду на викладене колегія суддів вважає правильним висновок суду 1-ої інстанції про те, що волевиявлення позивача на укладення договору про сплату компенсації за гідронамив не було вільним, а його воля формувалась з урахуванням створених відповідачем несприятливих для позивача обставин на укладення такого договору. Це у відповідності до ч.1 ст. 215 ЦК України є підставою для визнання його недійсним.
Твердження відповідача, що знаходження відмітки про отримання позивачем листа від 08.02.07 за № 049-08/764 на оригіналі не співпадає з місцем розташування такої відмітки на його копії, направленої позивачем відповідачеві разом з підготовленими письмовими поясненнями, свідчить про можливість існування супровідного листа, яким позивачеві було направлено для підписання договір на сплату компенсації за гідронамив та договір на сплату пайових внесків, іншого змісту ніж той, на який посилається позивач колегія суддів не приймає до уваги, оскільки відповідних доказів відповідачем, в порушення вимог ст. 33 Господарського процесуального кодексу України не було надано ні суду 1-ої інстанції, ні апеляційному господарському суду.
Стосовно посилання відповідача у скарзі про те, що факт реєстрації, про який йде мова у п.5 договору про сплату пайових внесків № 228, не має значення юридичного факту, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що без реєстрації договору на сплату пайових внесків останній не набирає чинності, а позивач позбавлений можливості отримати необхідну дозвільну документацію.
Інші доводи відповідача у скарзі щодо неповного з’ясування і недоведеності обставин, що мають значення для справи колегія суддів вважає безпідставними, та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки вони відтворюють доводи, викладені останнім у відзиві на позовну заяву та письмових поясненнях. Ці обставини були досліджені та правильно оцінені судом 1-ої інстанції під час розгляду справи.
З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом 1-ої інстанції повно з’ясовані обставини, які мають значення для справи, висновки суду відповідають встановленим обставинам справи, а рішення винесено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави для залишення його без змін.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Рішення Господарського суду м. Києва від 20.11.07 у справі № 45/395залишити без змін, а апеляційну скаргу Головного управління економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) – без задоволення.
Головуючий суддя
Судді
26.01.08 (відправлено)