Справа № 2а-1043/10

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

06 січня 2011 року Хмельницький міськрайонний суд в особі судді Навроцького В.А., розглянувши в м. Хмельницький справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому про визнання дій неправомірними, нарахування та виплату підвищення до пенсії як дитині війни та зобовязання виплачувати її в подальшому, -

ВСТАНОВИВ:

В грудні 2010 року позивачка звернулась з позовом до суду, в якому просить визнати дії управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому щодо невиплати підвищення до пенсії як дитині війни за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 09.12.2010 року –неправомірними; зобов’язати управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому здійснювати щомісячну виплату надбавки до пенсії відповідно до Закону України “Про соціальний захист дітей війни” в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється ст. 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”; зобов’язати управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому нарахувати та виплатити невиплачене підвищення до пенсії відповідно до Закону України “Про соціальний захист дітей війни” в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється ст. 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 09.12.2010 року; судові витрати компенсувати за рахунок держави..

На адресу відповідача була направлена копія ухвали про відкриття скороченого провадження разом з копією позовної заяви та доданих до неї документів, про що свідчить наявна в матеріалах розписка представника відповідача. Відповідачем суду надані письмові заперечення проти позову, в яких він вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовна заява підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Так як позивачка є дитиною війни, на підставі ст. 6  Закону України “Про соціальний захист дітей війни” № 2195-IV від 18.11.2004 року, позивачка має право на доплату до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком щомісяця, яка відповідачем їй не виплачувалася за періоди з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 09.12.2010 року.

Статтею 64 Конституції України встановлено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.   

Згідно п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 01 листопада 1996 року № 9  “Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя” Конституція України має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону  чи іншого нормативно-правового акту з точки зору його відповідності  Конституції  і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії. Суд безпосередньо застосовує Конституцію у разі коли закон, який був чинний до введення в дію Конституції чи прийнятий після цього, суперечить їй.   

Відповідно до ч. 2  ст. 3 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” державні соціальні гарантії "дітям війни", встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.   

Відповідно ч. 1 ст. 6  вказаного Закону, в редакції від 19 грудня 2006 року, “дітям війни пенсії підвищуються на 30 % від мінімальної пенсії за віком”. Згідно зі ст. 7 фінансове забезпечення державних соціальних гарантій передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.   

Законом України “Про Державний бюджет на 2006 рік” від 20.12.2005 р. дію ст. 6 зазначеного Закону на 2006 рік було зупинено.   

Законом України “Про внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет на 2006 рік” від 19.01.2006 р., який набрав чинності  15.03.2006 р., до статті 110 Закону України “Про Державний бюджет на 2006 рік” було внесено зміни, якими встановлено, що пільги дітям війни, передбачені ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” у 2006 році запроваджуються поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.   

Проте, у 2006 році доплати до пенсії, встановлені ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” запроваджені не були.   

Закони України “Про Державний бюджет на 2006 рік” від 20.12.2005 р. та “Про внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет на 2006 рік” від 19.01.2006 р. неконституційними не визнані та діяли протягом 2006 року.                                                         

Таким чином, відповідно до вищезазначених Законів, у відповідача не було підстав нараховувати та сплачувати позивачеві доплату до пенсії, передбачену ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, оскільки до 15.03.2006 р. дію зазначеної норми було зупинено, а потім передбачені нею виплати не запроваджені. Таким чином вимоги за 2006 рік задоволенню не підлягають.  

Законом України “Про Державний бюджет на 2007 рік” дію ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” було призупинено. Законом України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” було внесено зміни до ч. 1 ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” та викладено в наступній редакції: “Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”) до пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни”, тобто 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Разом з тим, рішенням Конституційного Суду України від 9.07.2007 року в справі щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”, у тому числі і цю норму Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”, якою було призупинено дію ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, було визнано такою, що не відповідає Конституції України. Зазначена норма Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” втратила чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення, тобто з 9.07.2007 року, і відповідно позивач з цього часу має право на отримання спірної надбавки до пенсії.

Зазначене рішення Конституційного Суду України в цій справі має преюдиційне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів в зв’язку з правовідносинами, що виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів України.

Аналогічне положення містить і рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 у справі щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 65 розділу І, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу ІІ, пункту 3 розділу ІІІ Закону України “Про Державний бюджет України” та щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 67 розділу І, пунктів 1-4, 6-22, 24-100 розділу ІІ Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” зміни, внесені Законом України від 28.12.2007 року “Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”. Крім того, даним Рішенням визначено, що, ухвалюючи рішення від 9.07.07 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян), Конституційний Суд України звернув увагу Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України на необхідність додержання положень статей 1, 3, 6, 8, 19, 22, 95, 96 Конституції України, статей 4, 27, частини другої статті 38 Кодексу при підготовці, прийнятті та введенні в дію закону про Держбюджет. Ця рекомендація ґрунтувалася на правових позиціях Суду, висловлених у зазначеному Рішенні, відповідно до яких: стаття 38 Кодексу конкретизує вимоги частини 2 статті 95 Конституції України щодо змісту закону про Держбюджет; у сукупності вказані статті Кодексу і Конституції України визначають вичерпний перелік правовідносин, які повинні регулюватись законом про Держбюджет, - встановлення тільки доходів та видатків держави на загальносуспільні потреби, а тому закон про Держбюджет не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов’язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України (абзаци 4, 5, 6, 8 пункту 4 мотивувальної частини). У зв’язку з цим Конституційний Суд України дійшов висновку, що “зупинення законом про Державний бюджет України дії інших законів України щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, внесення змін до інших законів України, встановлення іншого (додаткового) правового регулювання відносин, ніж передбачено законами України, не відповідає статтям 1, 3, частині 2 ст. 6, частині 2 ст. 8, ч. 2 ст. 19, ст. ст. 21, 22, п.1 ч. 2 ст. 92, ч. ч. 1, 2, 3 ст. 95 Конституції України” (абзац 2 п. 5 мотивувальної частини). При прийнятті оспорюваного Закону всупереч зазначеним правовим позиціям законодавець вийшов за межі правового регулювання бюджетних відносин: зупинив дію окремих положень законів (стаття 67 розділу І) і вніс до ряду законодавчих актів зміни і доповнення та визнав деяк з них нечинними (розділ ІІ). За таких обставин в даному випадку не може бути застосовано п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 3.10.1997 року № 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України, закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

За таких умов суд приходить до висновку, що відповідача слід зобов’язати нарахувати та виплатити позивачу підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, виходячи з її розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року включно та з 22.05.2008 року по 10.12.2010 року включно з урахуванням виплачених сум.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд вважає, що вимоги про стягнення з відповідача у визначеній позивачем грошовій сумі не підлягають задоволенню, оскільки суд не може перебирати на себе функцію здійснення перерахунку та нарахування до пенсії замість органу, на який покладено такі повноваження. Обов’язок нарахування доплати до пенсії позивачеві в розмірі, передбаченому ст. 6 Закону України покладено на управління Пенсійного фонду України в м. Хмельницькому за місцем проживання позивача.   

Також суд не може на майбутнє зобов'язати відповідача здійснювати виплату підвищення до пенсії, оскільки наперед не може сказати про протиправність рішень, дій чи бездіяльності відповідача.   

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 8, 46, 55, 152 Конституції України, ст. ст. 1, 6, 7 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, рішеннями Конституційного Суду України від 9.07.07 року та від 22.05.2008 року №10-рп, ст. ст. 9, 14, 86, 122, 158, 160, 163, 183-2, 256 КАС України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому по невиплаті встановленого Законом України “Про соціальний захист дітей війни” підвищення до пенсії ОСОБА_1 за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року включно та з 22.05.2008 року по 10.12.2010 року включно.

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому здійснити нарахування та щомісячну виплату недоплаченої пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” ОСОБА_1 підвищення до пенсії за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року включно та з 22.05.2008 року по 10.12.2010 року включно з урахуванням ст. 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” та  виплачених сум.

В задоволені решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

          Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 3 грн. 40 коп. судового збору.

Копії постанови невідкладно надіслати сторонам.

Постанова суду, прийнята в порядку скороченого провадження, виконується негайно.

Постанова набирає законної сили у порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Постанова за результатами скороченого провадження може бути оскаржена в апеляційному порядку сторонами, а також іншими особами у зв'язку з тим,  що суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки.

Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана протягом 10 днів з  моменту отримання копії постанови до Львівського апеляційного адміністративного суду через Хмельницький міськрайонний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною.

Суддя Хмельницького

міськрайонного суду                                                                                             В.А. Навроцький