Справа № 2-436/11

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем     України

12 травня 2011 року                                                   Залізничний районний суд міста Львова

          в складі :

головуючого – судді                     Ліуша А.І.

при секретарі                               Мицько О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої злочином,-                         

В С Т А Н О В И В :

позивач звернувся до суду з позовом про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої злочином, покликаючись на те, що 4 грудня 2008 року, близько 1 год. 30 хв., відповідач, знаходячись у кафе-барі на вул.Чернівецькій, 7 в м. Львові, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, на ґрунті особистих неприязних відносин, наніс йому два удари кулаком по обличчю та спричинив подвійний перелом нижньої шелепи, що згідно висновку судово-медичної експертизи відносяться до тілесного ушкодження середньої тяжкості по ознаці тривалого розладу здоров'я. По цьому факту по обвинуваченню відповідача ОСОБА_2 за ст.122 ч.1 КК України закінчено розслідуванням кримінальну справу, яку постановою Залізничного районного суду м. Львова від 7 грудня 2009 року закрито за заявою підсудного про застосування щодо нього акту амністії від 8 грудня 2008 року. В результаті вчиненного відповідачем злочину він зазнав значної матеріальної та моральної шкоди. Значними були витрати на його лікування, ліки та медпрепарати необхідні для лікування, лише на які в нього збереглися касові чеки, коштували 1093,33 грн. Матеріальну шкоду він оцінює в 1093,33 грн. Крім матеріальної, йому завдано також значної моральної шкоди. Йому було завдано значного, тривалого фізичного болю, з травмами – переломами щелепи доставлено у Львівську обласну лікарню швидкої допомоги, де він перебував на стаціонарному лікуванні дев'ять днів з 4 по 13 листопада 2008 року, і де йому було зроблено операцію. З лікарні він змушений був виписатися на амбулаторне лікування швидше, ніж рекомендували лікарі, через сімейні обставини, оскільки в нього троє малолітніх дітей. Він перебував офіційно у відпустці по догляду за дитиною віком до 3-х років і змушений був піти раніше з лікарні, оскільки мусив доглядати за своїми трьома дітьми - дружина була зайнята по роботі. Після проходження амбулаторного лікування лікарями було рекомендовано провести ще одну операцію через злам щелепи і він знаходився знов на стаціонарному лікуванні у Львівському медінституті в період з 1 по 23 грудня 2008 року. Операція була складна і тривала понад три години, він перебував під загальним наркозом. На лікування постійно потрібні були гроші, вони змушені були брати гроші в борг у своїх знайомих, що викликало також певні незручності при спілкуванні з оточуючими. Все це порушувало їх нормальний життєвий ритм, викликало тривалі в часі нервові та стресові ситуації. Лікування від травми, завданої йому відповідачем, продовжується до цього часу, оскільки ще не знято лікарями стоматологічну шину. Гарантій, що лікування завершиться нормально - без ускладнень, лікарі не надають. Через отримане захворювання змінилися і його плани на майбутнє. Він збирався, враховуючи сімейне та складне фінансове положення, їхати на заробітки у Росію, в м. Петербург, вже мав певні домовленості щодо працевлаштування, але через заподіяну травму, через проведення у справі досудового слідства лишився вдома і втратив можливість заробити для сім'ї значні для них кошти. Отже в результаті злочину було порушено його плани, плани рідних щодо подальшого життя. В повсякденному житті він до цього часу не може позбавитися негативних наслідків отриманої травми - не може вживати більш-менш тверду їжу. В нього проблеми з дикцією, а отже і в спілкуванні з оточуючими. Його переслідує біль від травми, погано спить ночами, не висипається. Все це впливає на його нервовий, емоційний стан. Отже, в результаті злочину він зазнав сильного та тривалого психологічного стресу. Моральну шкоду, яку йому заподіяв відповідач він оцінює в 60000,00 грн. Після скоєння злочину відповідач відшкодував йому 60 дол. США, які він також витратив на лікування, однак окрім цього, він просить стягнути з відповідача невідшкодовані матеріальні збитки в сумі 1093,33 грн., моральну шкоду в сумі 60000,00 грн. та судові витрати.

У судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали, давши пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві, просять позов задовольнити.

Відповідач та його представник в судовому засіданні проти позову заперечили та пояснили, що відповідач жодної матеріальної та моральної шкоди позивачу не наніс, оскільки був звільнений вд кримінальної відповідальності на підставі ЗУ «Про амністію»та кримінальну справу про обвинувачення відповідача закрито та відповідач не повинен несе жодної відповідальності перед позивачем. Крім того позивачем жодним чином не підтверджено завдання йому матеріальної шкоди, оскільки подані ним квитанції щодо придбання ліків не відповідають медичним документам позивача та відповідач відшкодовував позивачу шкоду в розмірі 60 дол. США. Також повністю необгрунтованою є моральна шкода, оскільки позивач своєю поведінкою під час подій 4 листопада 2008 року сам наніс моральну шкоду своїй сім’ї. Просять у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали кримінальної справи №1-244/09 про обвинувачення ОСОБА_2 за ст.122 ч.1 КК України, матеріали амбулаторної історії стоматологічного хворого ОСОБА_1 №68524, матеріали медичної карти стаціонарного хворого ОСОБА_1 №25306/1390, інші матеріали справи, суд вважає, що позов слід задовольнити частково.

Судом встановлено, що 4 листопада 2008 року близько 01 год. 30 хв. знаходячись у кафе-барі на вул. Чернівецькій у м.Львові відповідач ОСОБА_2, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, на грунті особистих неприязних відносин, які виявились в тому, що позивач ОСОБА_1 відмовився оплачувати замовлення в кафе, підійшов до позивача ОСОБА_1, який сидів разом з ним за одним столом і наніс два удари кулаком по обличчю, чим спричинив останньому, згідно висновку судово-медичної експертизи, тілесні ушкодження середньої тяжкості по ознаці тривалого розладу здоров’я. 7 грудня 2009 року Залізничним районним судом м.Львова ОСОБА_2 звільнено від кримінальної відповідальності за ст.122 ч.1 КК України на підставі п.«в»ст.1 ЗУ «Про амністію»від 12 грудня 2008 року, а кримінальну справу про його обвинувачення –закрито. Дані обставини справи стверджуються матеріалами кримінальної справи №1-244/09 про обвинувачення ОСОБА_2 за ст.122 ч.1 КК України. / кримінальна справа №1-244/09 т.2 а.с.146/. Внаслідок даного злочину позивачу ОСОБА_1 завдано матеріальну та моральну шкоду.

Згідно ч.2 ст. 14 ЗУ «Про амністію»№ 660-VI від 12 грудня 2008 року амністія не звільняє від обов'язку відшкодувати заподіяну злочином шкоду, який покладено на винну особу вироком або рішенням суду.

У відповідності до п.7 Постанови Пленуми Верховного Суду України №3 від 31.03.1989 року «Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна», з наступними змінами, у разі закриття справи з передбачених законом підстав, вимоги позивача про відшкодування матеріальної шкоди, у цьому разі, можуть бути вирішені в порядку цивільного судочинства.

З огляду на наведену норму закону, суд не бере до уваги покликання відповідача та його представника на те, що відповідач жодної матеріальної та моральної шкоди позивачу не наніс, оскільки був звільнений вд кримінальної відповідальності на підставі ЗУ «Про амністію»та кримінальну справу про обвинувачення відповідача закрито, оскільки амністія не звільняє від обов'язку відшкодувати заподіяну злочином шкоду.

Окрім того, у матеріалах кримінальної справи №1-244/09 міститься власноручна розписка відповідача від  4 листопада 2008 року, згідно якої він зобов’язався компенсувати позивачу усі витрати на лікування на його вимогу. Зміст даної розписки, відповідач в ході розгляду справи не заперечив. /матеріали кримінальної справи №1-244/09 т.2 а.с. 56/

Про усвідомлення відповідачем необхідності відшкодувати позивачу завдану шкоду, свідчить також часткове відшкодування ним шкоди в розмірі 60 дол. США. Дані обставини визнані сторонами в ході судового розгляду.    

У відповідності до п.2 Постанови Пленуми Верховного Суду України №6 від 27.03.1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», з наступними змінами, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.

Відповідно до ч.1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно п.19 Постанови Пленуми Верховного Суду України №6 від 27.03.1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», з наступними змінами, додаткові витрати потерпілих підлягають стягненню з особи, відповідальної за шкоду та розмір витрат на ліки, лікування, протезування, предмети догляду за потерпілим визначається на підставі виданих лікарями рецептів, довідок або рахунків про їх вартість.

Позовні вимоги про стягнення 1093,33 грн. матеріальної шкоди завданої позивачу, знайшли своє часткове ствердження у судовому засіданні, суд вважає що дані вимоги слід задовольнити частково в сумі 394,36 грн., оскільки суду представлено докази лише про понесення позивачем витрат на суму 394,36 грн. у зв’язку із витратами на придбання медикаментів з часу нанесення позивачу відповідачем тілесних ушкоджень до дати фактичної виписки позивача з лікарні, а саме у період з 4 листопада 2008 року по 23 грудня 2008 року, що стверджується чеками №14629, №185119 від 5 грудня 2008 року, фіксальними чеками від 5 грудня 2008 року, 9 грудня 2008 року, 26 листопада 2008 року, 10 грудня 2008 року, 12 грудня 2008 року та медичними картами стаціонарного хворого ОСОБА_1 №25306/1390, № 24678/804, у яких дані медикаменти зазначені в листках лікарських призначень.  /а.с.9, 10, матеріали кримінальної справи №1-244/09 т.2 а.с. 61-71/.

Фіксальні чеки від 26 грудня 2008 року, 3 лютого 2009 року, 12 березня 2009 року на суму 698,97 грн., які представлені суду позивачем, як докази матеріальної шкоди нанесеної йому відповідачем, суд до уваги не бере, оскільки, позивача виписано з Львівської обласної клінічної лікарні 23 грудня 2008 року у зв’язку з одужанням, жодних рекомендацій лікарів, щодо подальшого медикаментозного лікування при виписці позивачу не призначено /матеріали медичної карти стаціонарного хворого ОСОБА_1 №25306/1390 та матеріали амбулаторної історії стоматологічного хворого ОСОБА_1 №68524/, тому позовні вимоги про стягнення 698,97 грн. матеріальної шкоди понесеної позивачем на медикаменти до задоволення не підлягають, так як дані витрати були понесені позивачем після виписки з лікарні 23 грудня 2008 року та не були призначені та виписані останньому лікарями, як лікування наслідків перелому нижньої щелепи спричиненої відповідачем. /а.с. 40-47/

Відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Згідно ч.2 п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», з наступними змінами відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди,  протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним  діянням  заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

З огляду на наведене, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення 60000,00 грн. моральної шкоди, слід задовольнити частково в сумі 10000,00 грн., оскільки позивачу нанесено моральну шкоду, яка полягає у порушенні нормальних життєвих зв’язків, стресі, пов’язаному з фізичними стражданнями, викликаними значними тілесними ушкодженнями, розладом здоров’я та тривалим лікуванням, психічними переживаннями за стан свого здоров’я, порушенні усталеного способу життя, що за характером та тривалістю відповідає такому розміру.

Дані обставини справи стверджуються також іншими матеріалами справи, які не викликають сумніву у їх об'єктивності.

Таким чином, оцінюючи докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позову знайшли своє повне ствердження в судовому засіданні, а тому підлягають до задоволення.         

Судові витрати у справі підлягають стягненню з відповідача у повному обсязі.              

          Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 208, 209, 212, 215, 218 ЦПК України, ст.ст. 22, 23, 1166, 1167 ЦК України, Законом України №660-VI від 12 грудня 2008 року «Про амністію», суд,-

В И Р І Ш И В :

позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 394,36 /триста дев’яносто чотири гривні 36 копійок/ заподіяної матеріальної шкоди та 10000,00 /десять тисяч гривень 00 копійок/ завданої моральної шкоди, а всього 10394,36 /десять тисяч триста дев’яносто чотири гривні 36 копійок/.

Стягнути з ОСОБА_2 у дохід держави 51,00 /п’ятдесят одну гривню 00 копійок/ державного мита та 120,00 /сто двадцять гривень 00 копійок/ витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Львівської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя                    /підпис/                                        А.І.Ліуш

                                                  Копія вірна.

                                                  Суддя:                                                                                 А.І.Ліуш