Справа № 2-а-766/11/2211
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 травня 2011 року суддя Нетішинського міського суду Хмельницької області Савіцький Л.П., розглянувши ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Нетішин Хмельницької області про визнання неправомірними дій, зобов’язання здійснити перерахунок та виплату пенсії,-
ВСТАНОВИВ:
що позивач перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в м. Нетішин Хмельницької області. В зв'язку з тим, що він є ліквідатором наслідків аварії на ЧАЕС 2 категорії має право на отримання додаткової пенсії за шкоду, яка заподіяна здоров'ю в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. На даний час він отримує пенсію в розмірах, які не відповідають нормам чинного законодавства України, в зв’язку з чим звернувся до відповідача з відповідною заявою про перерахунок та підвищення розміру пенсійних виплат до розміру встановленого нормами ст.ст. 49, 51, 53, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», на що отримав відмову. Тому, просить визнати дії відповідача щодо відмови здійснити перерахунок та виплату не донарахованої суми пенсії за період з 01.01.2006 року по даний час неправомірними, зобов'язати останнього провести перерахунок та виплату його додаткової пенсії, виходячи із розміру 30% мінімальної пенсії за віком, починаючи з 01.01.2006 року. Крім того, просить і в подальшому зобов’язати відповідача здійснювати перерахунок такої пенсії у зв’язку зі зміною розміру мінімальної пенсії.
Ухвалою судді від 26 квітня 2011 року даний адміністративний позов в частині вимог, що стосуються періоду з 01 січня 2006 року по 21 жовтня 2010 року залишено без розгляду.
Відповідачем надано письмові заперечення проти позову, згідно яких вимоги позивача останнім не визнаються.
Відповідно до ч. 4 ст. 183-2 КАС України, суддя розглядає справу в порядку скороченого провадження одноособово, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.
Дослідивши матеріали справи, приходжу до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році, віднесений до другої категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується копією посвідчення та визнається відповідачем.
ОСОБА_1 звертався до управління Пенсійного фонду України в м. Нетішин Хмельницької області з заявою про перерахунок розміру додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю згідно ст.ст. 51, 67 Закону № 796–ХІІ, в чому йому листом від 13.04.2011 року за № 193/З-10 було відмовлено за відсутності на це підстав.
Однак, з вказаним погодитись не можна, оскільки дії відповідача суперечать чинному законодавству України і вказане випливає з наступного.
В силу ст. 49 Закону України від 28.02.1991 № 796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» пенсії особам, віднесеним до категорії 2, встановлюються у вигляді державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Згідно зі ст. 51 вказаного Закону (в редакції, яка діяла до 27 грудня 2007 року) особам, віднесеним до категорії 2, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.
Додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю внаслідок Чорнобильської катастрофи виплачується повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу, що визначено ст. 53 означеного Закону.
Пунктом 28 розділу ІІ Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» стаття 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» викладено в новій редакції, згідно з якою особам, віднесеним до категорії 2, щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається в розмірі 15 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Рішенням Конституційного Суду України за №10-рп/2008 від 22 травня 2008 року визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення пункту 28 розділу ІІ Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», якими внесено зміни до статті 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Згідно з ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Враховуючи вищевикладене позивач має право на одержання щомісячної додаткової пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, тому відповідач повинен був нараховувати та здійснювати позивачу виплату пенсій у вищевказаних розмірах.
Що стосується обчислення додаткової пенсії, то відповідно до статті 51 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», під час визначення щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, за основу її нарахування повинна братись мінімальна пенсія за віком.
Згідно ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіка 25 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Положення ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з якого випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим законом, не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого ч.1 цієї статті, мінімального розміру пенсії за віком.
Відповідно до ч. 3 ст. 67 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка набрала чинності з 31 жовтня 2006 року, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму, для осіб які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю, особам, віднесеним до 1,2,3,4 категорій. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.
Враховуючи викладене, вважаю за необхідне визнати дії управління Пенсійного фонду України в м. Нетішин Хмельницької області відносно відмови в перерахунку пенсії ОСОБА_1 згідно діючого законодавства України протиправними та зобов'язати останнього провести перерахунок та виплату дотаткової пенсії позивачу виходячи з положень статей 51, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з урахуванням положень встановлених ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Причому, згідно ч. 2 ст. 11 КАС України, спосіб захисту інтересів позивача, обраний судом, не обов'язково повинен збігатися з тим, що запропонував останній у своїх вимогах.
Враховуючи строки звернення до суду, визначені ч. 2 ст. 99 КАС України, право позивача на перерахунок і виплату пенсії у розмірі відповідно до вищевказаних норм підлягає захисту з 22.10.2010 року, оскільки позов подано до суду 22.04.2011 року.
Вимога позивача про покладення на відповідача обов'язку в подальшому здійснювати перерахунок пенсії у зв’язку із зміною розміру мінімальної пенсії задоволенню не підлягає, оскільки обумовлена законом, на підставі якого повинна виконуватись. Враховуючи вимоги ст. 6 КАС України, вважаю, що захисту підлягають лише порушені права, свободи або інтереси, а не можливість їх порушення в майбутньому. Крім того, судове рішення має бути наслідком чинного правового регулювання, суд не може обмежувати законодавчий орган в майбутньому змінювати правове регулювання суспільних правовідносин.
Тому, враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 8, 19, 22, 92 Конституції України, ст.ст. 49, 51, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст. 28 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, ст.ст. 183-2, 186, 254, 256 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати дії управління Пенсійного фонду України в м. Нетішин Хмельницької області відносно відмови в перерахунку пенсії ОСОБА_1 згідно діючого законодавства України протиправними.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в м. Нетішин Хмельницької області провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, згідно із ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком, з урахуванням положень, встановлених ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», за період з 22.10.2010 року по 22.04.2011 року.
В іншій частині позову відмовити.
Постанова суду підлягає негайному виконанню.
Судові витрати віднести на рахунок держави.
Постанова за результатами скороченого провадження може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку.
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови.
Постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною. У разі оскарження в апеляційному порядку постанови, прийнятої у скороченому провадженні, ухвала суду апеляційної інстанції по такій справі є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Савіцький Л. П.
Відповідно до ст. 99 КАС України (в новій редакції) строк для звернення до адміністративного суду встановлений у шість місяців, а тому, нарахування недоплаченої суми пенсії позивачеві, повинно здійснюватись у межах даного строку, тобто за 6 місяців. Вимоги, які виходять за межі встановленого строку, задоволенню не підлягають.
Так як правовою підставою для звернення до адміністративного суду є захист порушених прав, свобод чи інтересів, то право на позов у особи виникає лише після порушення відповідачем її права, тобто захисту підлягає вже порушене право, а не те, яке може бути порушено у майбутньому і щодо якого невідомо, буде воно порушено чи ні.
Частиною 2 ст. 99 КАС України встановлено шестимісячний строк для звернення до адміністративного суду.
Дана норма закону означає, що за загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
За змістом ст. 100 КАС України, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку.
З огляду на дану норму, внаслідок пропущення строків звернення до адміністративного суду для позивача наступають негативні юридичні наслідки.
В даному випадку, судом не встановлено поважності пропущеного строку звернення до суду позивачем. Також останнім вимога щодо поновлення пропущеного ним строку позовної давності не висувалась, в зв’язку з чим суд знаходить обґрунтованими підстави для відмови в задоволенні позову щодо здійснення перерахунку заборгованості, яка утворилася з 01.02.2010 року з підстав пропуску строку позовної давності, та у зав’язку з цим відмовити в задоволенні цієї частини позовних вимог.
Заперечуючи проти позову, відповідач просить відмовити у його задоволенні ще і за тих підстав, що позивачем пропущений строк на звернення до суду. Проте судом встановлено, що позивачка звернулася до суду у межах шестимісячного строку, встановленого ст.99 КАС України, оскільки відповідь від УПФУ стосовно мотивів відмови у здійсненні перерахунку датована 20.09.2010 р. й надіслана позивачці поштою, відповідно про порушення її прав позивачці стало відомо лише після отримання відповіді.