Справа № 2-263/11

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем     України

12 травня 2011 року     Залізничний районний суд м.Львова в складі:

головуючого-судді                                                                            Мусієвського Є.П.

при секретарі                                                                                     Пелещишин І.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,

                                                                           в с т а н о в и в:

            Позивач звернувся в суд позовною заявою, в якій просить  стягнути з відповідача в його користь 278 894 грн. ( 35 000 доларів США)  заборгованості за договорами позики, 3% річних за користування неповерненими коштами за весь час прострочення в сумі 21485 грн. 64 коп. та індексу інфляції 67932 грн. 15 коп., мотивуючи свої позовні вимоги тим, що  відповідач 24.10.2008р. отримав у нього в борг 35 000 доларів США, який зобов”язався повернути до 01.12.2008 року, що стверджується власноручною розпискою, однак позичальник свого обов”язку не виконав та незважаючи на його вимоги ухиляється під різними причинами від повернення боргу за договором позики, чому змушений звернутись в суд з позовом.

                 Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав і дав пояснення, аналогічні вищенаведеним, просить  стягнути з відповідача суму боргу, так як відповідач в добровільному порядку свого обов”язку не виконує.

Відповідач, будучи належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, в т.ч. через засоби масової інформації, в судове засідання не з»явився, тому суд ухвалив справу розглянути у його відсутність.

 Суд, заслухавши пояснення  представника позивача, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Згідно ст.1046 ч.1 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов»язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей такого ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Ст. 1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподаткованого  мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, незалежно від суми.   

Відповідно до ст.1049 ЦК України позичальник зобов”язаний повернути позикодавцеві позику /грошові кошти у такій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем/ у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк встановлений моментом пред”явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред”явлення позикодавчем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Згідно вимог ст.1050 ч.1 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов»язаний сплатити грошову суму відповідно до ст.625 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов»язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов»язання, на вимогу кредитора зобов»язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.   

         З долученої до справи розписки /а.с.6/ встановлено, що 24.10.2008 року ОСОБА_2 отримав у позикодавця 35 000 доларів США, які зобов”язався повернути позикодавцю до 01.12.2008 року, однак позичальник свого обов”язку не виконав.

          Разом з тим, що офіційний індекс інфляції визначає рівень зменшення купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти, тому у нарахуванні індексу інфляції слід відмовити.

Виходячи з наведеного, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача  в користь позивача суму боргу 35 000 доларів США  х  796,84 грн., що по курсу Національного банку України = 278 894 грн. за договорами позики, 3% річних за користування неповерненими коштами за весь час прострочення в сумі 21 485 грн. 64 коп., а також сплаченого позивачем  державного мита –1700 грн. та витрат на інформаційне-технічне забезпечення розгляду справи –30 грн.,  та стягнути з відповідача  90 грн. витрат на інформаційне-технічне забезпечення розгляду справи, а в решті позовних вимог відмовити.

         Керуючись ст.ст. 10, 60, 212, 215, 224 ЦПК України, ст.1046, 1049 ЦК України, суд –

в и р і ш и в :

Позов задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1  278 894 грн. боргу за договором позики  та 3 % річник за користування неповернутими коштами за весь час прострочення в сумі 21 485 грн. 64 коп., а всього 300 379 грн. 64 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 сплачених  1700 грн. державного мита  та 30 грн. витрат на інформаційне-технічне забезпечення розгляду справи, а всього 1730 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 90 грн. витрат на інформаційне-технічне забезпечення розгляду справи.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено шляхом подачі протягом десяти днів апеляційної скарги до апеляційного суду Львівської області через суд першої інстанції, який ухвалив дане рішення.

          Суддя