ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98
_________________________________________________________________
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
"22" січня 2008 р. | Справа № 12/8386 |
Розглянувши матеріали за позовом Шепетівського підприємства теплових мереж м. Шепетівка
до Дочірнього підприємства „Газ-тепло” м. Київ
про визнання недійсними пунктів 3.1., 3.2., 3.3., 3.3.1 договору комісії № 12/05-347 від 01.10.2005року, укладеного між Дочірнім підприємством "Газ-тепло" м. Київ та Шепетівським підприємством теплових мереж м. Шепетівка
Суддя Шпак В.О.
Представники сторін
Від позивача: Потапова Н.А. –за довіреністю
Від відповідача : Кудрявцев П.М. – за довіреністю від 10.01.2008р.
Рішення приймається 22.01.2008р., оскільки в судовому засіданні оголошувалась перерва.
Суть спору:
Позивачем подано позов до Дочірнього підприємства "Газ-тепло" м. Київ про про визнання недійсним пункту 3.1. договору комісії №12/05-347 від 01 жовтня 2005 року.
В судовому засіданні 10.12.2007р. представником позивача подано заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до якої просить суд: визнати пункти 3.1., 3.2., 3.3., 3.3.1. договору комісії № 12/05-347 від 01 жовтня 2005 року, укладеного між Дочірнім підприємством "Газ-тепло" м. Київ та Шепетівським підприємством теплових мереж м. Шепетівка, недійсними.
В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що положення договору, зазначені у вказаних пунктах порушують його права та суперечать вимогам чинного законодавства, зокрема ч. 2, ч.3 ст. 20 Закону України "Про теплопостачання", ч. 3 ст. 21, ч.2 ст. 32 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", ч. 1 ст. 10 Закону України "Про ціни і ціноутворення".
В додатковому поясненні до позовної заяви позивач зазначив, що що відповідно до абз. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про природні монополії" централізоване постачання теплової енергії віднесене до сфери діяльності суб'єктів природних монополій. Відповідно до абз. 4 ст. 1 названого закону суб'єктом природної монополії визнається суб'єкт господарювання ( юридична особа) будь-якої форми власності ( монопольне утворення), який виробляє (реалізує) товари на ринку, що перебуває у стані природної монополії. У відносинах з ДП "Газ-тепло" підприємство позивача виступає в якості суб'єкта природної монополії, оскільки є виробником теплової енергії з використанням газу на давальних умовах, поставленого ДП "Газ-тепло" (пункти 1.1. і 1.2. договору про надання послуг з переробки природного газу та транспортування теплової енергії № 17/05-346 від 1 жовтня 2005 року, укладеного між тими ж сторонами.) Замінити позивача іншим виробником теплової енергії тут неможливо через відсутність такого виробника у м. Шепетівка. У відносинах зі споживачами теплової енергії підприємство позивача виступає в якості суб'єкта природної монополії, оскільки реалізує товар (теплову енергію) на ринку, що перебуває у стані природної монополії (пункт 2.1. договору комісії № 12/05-347 від 1 жовтня 2005 року). При цьому належність до числа суб'єктів природних монополій жодним чином не пов'язана з тим, хто є власником виробленої (реалізованої) продукції, бо як зазначалось вище, таким суб'єктом закон визначає виключно виробника (реалізатора), а не власника. Абзацом 2 ст. 8 закону "Про природні монополії" встановлено, що ціни ( тарифи) на товари, що виробляються ( реалізуються) суб'єктами природних монополій, є предметом регулювання діяльності цих суб'єктів. Отже, ціна як на теплову енергію, що вироблена, так і на теплову енергію, що реалізується, підлягає державному регулюванню з урахуванням вимог ч. 2, ч. 3 ст. 20 Закону України "Про теплопостачання", ч. 3 ст. 21, ч. 2 ст. 32 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" ч. 1 ст. 10 Закону України " Про ціни і ціноутворення". Слід також врахувати, що фактично теплова енергія від ДП "Газ-тепло" стороні позивача не передавалась, а була вироблена безпосередньо позивачем з отриманого від відповідача природного газу. Абзацом 2 ст. 6 закону "Про природні монополії" постачання природного газу та інших речовин, транспортування яких здійснюється трубопровідним транспортом, віднесено до суміжних ринків, що не перебувають у стані природних монополій. З вищенаведеного випливає, що оскаржені пункти 3.1., 3.2 , 3.3., 3.3.1. договору комісії № 12/05-347 від 1 жовтня 2005 року суперечать крім наведених у позові правових норм також і абз. 2 ст. 8 Закону України "Про природні монополії" і підлягають визнанню недійсними на підставі ч. 1 ст. 203 ЦК України.
Відповідач позовні вимоги не визнав, у відзиві на позов зазначив, що відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони. На даний час проти Шепетівського підприємства теплових мереж порушено провадження у справі про банкрутство. Ухвалою господарського суду Хмельницької області від.05 березня 2007 року затверджено реєстр вимог кредиторів до якого включено грошові вимоги ДП “Газ-тепло” і згідно договору комісії №12/05-347. За таких обставин, відповідність спірного договору вимогам закону вже досліджувалось в рамках справи про банкрутство Позивача. Положення ст. 31 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” та ст. 20 Закону України "Про теплопостачання" застосовується саме до підприємства, яке надає послуги по теплопостачанню. Однак, в рамках правовідносин, що виникли між сторонами на підставі договору комісії №12/05-347ДП “Газ-тепло” не є підприємством яке надає такі послуги. За таких обставин вказані правові норми не розповсюджуються на ДП “Газ-тепло”. Відповідно до п. 3.5 спірного договору, Комісіонер (Позивач) зобов'язаний затвердити в органах місцевого самоврядування ціну одиниці теплової енергії яка відповідає економічно обґрунтованій собівартості виробництва теплової енергії. У разі невідповідності ціни/тарифу розміру економічно обґрунтованим витратам на виробництво теплової енергії, Комісіонер зобов'язаний надати до органу місцевого самоврядування, що затверджує ціни/тарифи, розрахунок збитків, пов'язаних із затвердженням ціп/тарифів нижчих від розміру економічно обгрунтованих витрат на виробництво теплової енергії для врахування видатків у місцевому бюджеті.
В пункті 4,12 Договору сторони погодили, що Комісіонер зобов'язується відшкодувати Комітенту за власні кошти різницю між вартістю реалізованої Споживачам теплової енергії, якщо мало місце укладання правочину за ціною реалізації меншою, ніж сторони обумовили в договорі.
Відповідно п. 4 ст. 179 ГК України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.
Розглядом матеріалів справи встановлено наступне.
01.10.2005р. між Дочірнім підприємством „Газ-тепло” (комітент) та Шепетівським підприємством теплових мереж (комісіонер) укладено договір комісії №12/05-347.
Відповідно до умов даного договору (п.2.1, п.2.2) комітент доручає, а комісіонер бере на себе зобов’язання укласти від свого імені правочини з реалізації теплової енергії відповідно до умов цього договору зі споживачами на умовах, найбільш вигідних для комітента. Комісіонер зобов’язаний вчиняти (укладати) правочини зі споживачами на умовах, найбільш вигідних для комітента.
Згідно п.3.1 договору ціна одиниці теплової енергії, що передається комітентом комісіонеру визначається відповідно до річної планової собівартості виробництва теплової енергії та гарячої води, що подається споживачам за правочини. Розрахунок такої вартості зроблено сторонами в додатку №2 до цього договору. Ціна одиниці теплової енергії визначається для наступних категорій споживачів і складає:
- для населення та бюджетних установ та організацій 70,34грн./Гкал без ПДВ, крім того ПДВ 14,07грн., разом з ПДВ 84,41грн. (ПДВ визначається згідно чинного законодавства України).
- для госпрозрахункових підприємств 102,25грн./Гкал без ПДВ крім того ПДВ20,45грн., разом з ПДВ 122,70грн. (ПДВ визначається згідно чинного законодавства України).
Відповідно до п.3.2 договору ціна одиниці теплової енергії, що передається комітентом комісіонеру, підлягає обов’язковому перерахунку у разі: невідповідності планової собівартості виробництва теплової енергії і гарячої води подачі її споживачам фактичним витратам комісіонера; невідповідності ціни одиниці теплової енергії фактичним витратам комісіонера. Ціна одиниці теплової енергії, яку отримано після проведення перерахунку, повинна бути погоджена сторонами, шляхом підписання додаткової угоди до цього договору.
Пунктом 3.3 та підпунктом 3.3.1 договору встановлено методику, за якою здійснюється перерахунок ціни одиниці теплової енергії, що передається комітентом комісіонеру.
Пунктом 3.5 договору встановлено, що комісіонер зобов’язаний затвердити в органах місцевого самоврядування ціну одиниці теплової енергії, яка відповідає економічно обґрунтованій собівартості виробництва теплової енергії. У разі невідповідності цін/тарифів розміру економічно обґрунтованим витратам на виробництво теплової енергії, комісіонер зобов’язаний надати до органу місцевого самоврядування, що затверджує ціни/тарифи, розрахунок втрат, пов’язаних із затвердженням цін/тарифів нижчих від розміру економічно обґрунтованих витрат на виробництво теплової енергії для врахування видатків у відповідному місцевому бюджеті.
Відповідно до п.10.1, договір набирає юридичної сили з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх зобов’язань за цим договором.
Додатковою угодою №1/3 від 31.12.2005р. до договору комісії №12/05-347 від 01.10.2005р. сторони внесли зміни в п.3.1 договору, який виклали в наступній редакції: „Ціна одиниці теплової енергії, що передається комітентом комісіонеру визначається за грудень місяць 2005р. відповідно до собівартості виробництва теплової енергії і гарячої води та подачі її споживачам, розподіляється за категоріями споживачів і складає:
- для населення та бюджетних споживачів –79,19грн./Гкал, ПДВ визначається згідно чинного законодавства України;
- для госпрозрахункових підприємств –123,30грн./Гкал, ПДВ визначається згідно чинного законодавства”.
Дослідивши матеріали справи та заслухавши доводи представників сторін, суд дійшов до наступних висновків.
Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 1011 Кодексу за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.
Сторони під час укладення оспорюваного договору погодили його істотні умови, а саме предмет договору, ціну договору, зобов’язання сторін.
Позивач в якості правових підстав посилається на ч.1 ст.203 та ч.3 ст.215 Цивільного кодексу України.
Згідно ч.3 ст. 215 Кодексу якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Тобто, недійсність вказаного правочину не випливає із закону, але одна із сторін або інша зацікавлена особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом. Зазначений право- чин породжує права і обов’язки сторін, проте його дійсність перебуває під загрозою, оскільки закон надає право відповідним особам заперечувати його в судовому порядку.
Доводи позивача проте, що договір комісії № 12/05-347 від 01.10.2005року суперечать положенням ст. 31 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” та ст. 20 Закону України "Про теплопостачання" судом не приймаються, оскільки вказані положення застосовується до підприємств, які надають послуги по теплопостачанню. Однак, в рамках правовідносин, що виникли між сторонами на підставі договору комісії №12/05-347ДП, “Газ-тепло” не є підприємством яке надає такі послуги.
Крім того, позивач стверджує, що при укладанні договору було невірно визначено собівартість одиниці теплової енергії.
Однак, відповідно до ч.4 ст.179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення , коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.
Частиною 5 ст. 180 Кодексу передбачено, що ціна у господарському договорі визначається в порядку. Встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України.
Ні чинним законодавством. Ні актами КМУ України не встановлено обмежень ціни для даного виду договору комісії.
Посилання позивача на те, що сесією Шепетівської міської ради було затверджено тарифи за послуги по теплопостачанню населенню менші ніж перед бачено договором комісії не можуть бути підставою для визнання договору недійсним, оскільки вказане рішення стосується правовідносин позивача та споживачів теплової енергії (третіх осіб).
Крім того, наявність вказаних обставин врегульована самим договором.
Відповідно до п.3.5 договору встановлено, що комісіонер зобов’язаний затвердити в органах місцевого самоврядування ціну одиниці теплової енергії, яка відповідає економічно обґрунтованій собівартості виробництва теплової енергії. У разі невідповідності цін/тарифів розміру економічно обґрунтованим витратам на виробництво теплової енергії, комісіонер зобов’язаний надати до органу місцевого самоврядування, що затверджує ціни/тарифи, розрахунок збитків, пов’язаних із затвердженням цін/тарифів нижчих від розміру економічно обґрунтованих витрат на виробництво теплової енергії для врахування видатків у відповідному місцевому бюджеті.
В пункті 4.12 Договору сторони погодили, що Комісіонер зобов'язується відшкодувати Комітенту за власні кошти різницю між вартістю реалізованої Споживачам теплової енергії, якщо мало місце укладання Правочину за ціною реалізації меншою, ніж Сторони обумовили в договорі.
Вказані пункти договору позивач не просить визнати недійсним.
Оцінивши докази по справі та пояснення представників сторін, суд дійшов до висновку, що договір комісії № 12/05-347 від 01.10.2005року, укладено відповідно до положень чинного законодавства.
Враховуючи викладені обставини у позові Шепетівського підприємства теплових мереж м. Шепетівка до Дочірнього підприємства „Газ-тепло” м. Київ про визнання недійсними пунктів 3.1., 3.2., 3.3., 3.5 договору комісії № 12/05-347 від 01.10.2005року, укладеного між Дочірнім підприємством "Газ-тепло" м. Київ та Шепетівським підприємством теплових мереж м. Шепетівка належить відмовити.
У відповідності із ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі належить покласти на позивача.
Зважаючи на викладене, керуючись ст.ст. 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд –
в и р і ш и в:
У позові Шепетівського підприємства теплових мереж м. Шепетівка до Дочірнього підприємства „Газ-тепло” м. Київ про визнання недійсними пунктів 3.1., 3.2., 3.3., 3.3.1 договору комісії № 12/05-347 від 01.10.2005року, укладеного між Дочірнім підприємством "Газ-тепло" м. Київ та Шепетівським підприємством теплових мереж м. Шепетівка відмовити.
Суддя В.О. Шпак