ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98
_________________________________________________________________
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
"17" січня 2008 р. Справа №9/699-НА
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Хекро Пет Лтд” м. Хмельницький
до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому м. Хмельницький
про скасування податкових повідомлень-рішень від 08.10.07 №1294931703/0 та від 11.10.07
№0001712301/0/7980
Суддя Олійник Ю.П. Секретар судового засідання Морзюк О.А.
Представники сторін:
Позивача –Повх Р.В. - за дов. від 17.08.07,
Янчук С.В. –дов. від 25.10.04
Відповідача –Трасковська С.В. - за дов. від 13.11.07,
Ковальчук Т.П. –за дов. від 13.11.07,
Онищенко І.В. –за дов. від 13.11.07
У судовому засіданні оголошено вступну і резолютивну частину рішення згідно ст. 160 КАС України .
Постанова оголошується 17.01.08, оскільки у судовому засіданні 10.01.08 оголошувалась перерва.
Позивач у позовній заяві, додаткових письмових поясненнях та його представники у судовому засіданні просять скасувати податкові повідомлення-рішення від 08.10.07 №1294931703/0 про та від 11.10.07 №0001712301/0/7980. Позовні вимоги обґрунтовують тим, що підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення від 08.10.07 №1294931703/0 , яким визначено суму податкового зобов’язання по податку з доходів фізичних осіб за основним платежем в сумі 5335,12 грн. та штрафними санкціями в сумі 10670,24 грн., став неправомірний висновок відповідача про те, що позивач неправильно здійснював утримання податку з доходів фізичних осіб зі свого працівника-нерезидента громадянина республіки Білорусь Конькова І.І., а саме за ставкою 13% замість 26%. Такий висновок відповідача не відповідає Угоді між Україною та республікою Білорусь про уникнення подвійного оподаткування , згідно п.1 ст.23 якої громадяни однієї договірної держави не підлягатимуть у другій договірній державі іншому більш обтяжливому оподаткуванню чи пов’язаному з ним зобов’язанню, ніж оподаткування і пов’язані з ним зобов’язання, яким підлягають або можуть підлягати оподаткуванню громадяни другої договірної держави.
Позивачем звертається увга, що підставою для податкового повідомлення-рішення №0001712301/0/7980 від 11.10.07 про визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток за основним платежем в сумі 88418,00 грн. та штрафними санкціями в сумі 35367,00 грн. стали неправомірні висновки відповідача про завищення позивачем валових витрат, а саме: віднесення позивачем у 4 кв. 2006р. до складу валових витрат ПДВ в сумі 53 673 грн., сплаченого в ціні товару при придбанні у ТОВ «Престиж-авто»легкового автомобіля марки «Фольксваген»; віднесення позивачем у 4 кв. 2006р. до складу валових витрат коштів в сумі 300 000 грн., сплачених у 2001р. ЗАТ «Кам'янець-Подільськцукор»за товари, а саме мелясу в кількості 1000тон. З цього приводу вважають, що згідно з пп. 7.4.2 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не включається до складу податкового кредиту та відноситься до складу валових витрат сума податку, сплачена платником податку при придбанні легкового автомобіля (крім таксомоторів), що включається до складу основних фондів. Тому податок на додану вартість, сплачений позивачем у складі вартості легкового автомобіля, який належить до основних фондів, не включений до податкового кредиту, а віднесений до валових витрат підприємства. Щодо тверджень відповідача, що не пов'язані із господарською діяльністю витрати по придбанню меляси, оскільки меляса не використовується у виробництві ПЕТ-преформ та стретч-плівки, а сільськогосподарська переробка не відноситься до статутної діяльності позивача, зазначають, що меляса могла бути використана позивачем для різних цілей, а не виключно для перепродажу з метою отримання прибутку чи для сільськогосподарської переробки на давальницьких умовах. Крім того, меляса взагалі не була отримана позивачем у зв'язку з невиконанням контрагентом за договором своїх зобов'язань. Кошти повернути позивачу також не вдалося у зв'язку з банкрутством та ліквідацію ЗАТ «Кам'янець-Подільськцукор». Відповідно до п.п. 5.2.8. п.п.5.5. ст.5. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до валових витрат відносяться суми безнадійної заборгованості в частині, що не була віднесена до валових витрат, у разі коли відповідні заходи щодо стягнення таких боргів не привели до позитивного наслідку.
Відповідач у запереченнях на позов та його представники у судовому засіданні проти позову заперечують, посилаючись на те, що згідно Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" встановлюється різний порядок нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку до бюджету для фізичних осіб - резидентів та фізичних осіб-нерезидентів. Порядок оподаткування доходів, одержаних нерезидентами регламентується п.9.11 ст.9 Закону, згідно якого, якщо доходи виплачуються нерезиденту резидентом - фізичною або юридичною особою, то такий резидент вважається податковим агентом такого нерезидента стосовно таких доходів. При укладенні договору з нерезидентом, умови якого передбачають отримання таким нерезидентом доходу з джерелом його походження з України, резидент зобов'язаний зазначити у такому договорі ставку податку, яка буде застосована до таких доходів. В порушення зазначеної норми Закону контракт, укладений між позивачем та громадянином Республіки Білорусь Коньковим І.І. не містить такої вимоги. Нерезидент Коньков І.І, не подавав до відповідача заяву про самостійне визначення резидентського статусу згідно п.п. 1.20 статті 1 Закону. Пунктом 7.3 ст.7 Закону визначено, що ставка податку становить подвійний розмір ставки, визначеної пунктом 7.1 цієї статті, від об'єкта оподаткування, нарахованого як виграш чи приз, або будь-яких інших доходів, нарахованих на користь нерезидентів - фізичних осіб, за винятком доходів, визначених у підпункті 9.11.3 пункту 9.11 статті 9 цього Закону. Положення пункту 9.11.3 ст.9 Закону вказують, що при нарахуванні на користь нерезидента доходів у вигляді процентів, дивідентів або роялті застосовується відповідна ставка податку, установлена цим Законом для нарахування таких доходів резиденту, тобто з 01.01.2004р. - 13%, з 01.01.2007р. - 15%. Тому будь-які інші доходи, нараховані на користь нерезидента, в тому числі заробітна плата, оподатковуються за ставкою з 01.01.2004р. - 26%, з 01.01.2007р. - 30%. В порушення вищевказаних норм Закону позивачем з доходів, нарахованих на користь Конькова 1.1., утримувався податок з доходів фізичних осіб за ставкою, визначеною п.7.1 ст.7 Закону, в результаті чого недоутримано податку в сумі 5335,12 грн.
Відповідачем звертається увага , що позивач всупереч ст. ст. 5, 8 та 15 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" відніс до складу валових витрат суму податку на додану вартість, сплачену при придбанні у ТОВ «Престиж-авто»легкового автомобіля в сумі 53 673грн. Крім того, позивач відніс до складу валових витрат 300 000 грн. згідно договору купівлі-продажу меляси, укладеного між позивачем та ЗАТ "Кам"янець-Подільськцукор" всупереч п.п.5.2.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" , згідно якого до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці. Фактично позивач займається виробництвом ПЕТ-преформ та стреч-плівки, а меляса при виготовленні ПЕТ-преформ та стреч плівки не використовується. тому витрати в сумі 300 000грн. не пов'язані з веденням господарської діяльності позивача.
Розглядом матеріалів справи встановлено наступне.
Відповідачем проведено виїзну планову перевірку з питань дотримання позивачем вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.10.2006р. по 30.06.2007р., за результатами якої складено акт № 128/2305/30960327 від 03.10.2007р. Перевіркою, крім інших порушень, встановлено порушення позивачем п.п.5.2.1. п.5.2., п.п.5.3.3, п.п.5.3.9 п.5.3., статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.1997р. із змінами та доповненнями, які призвели до заниження податку на прибуток за 2006 рік в розмірі 88418 грн.
При цьому порушення встановлено внаслідок того, що позивачем у 4 кварталі 2006 року завищено валові витрати на 353673 грн. Зокрема, визначено, що між позивачем (покупець) та ЗАТ „Кам'янець -Подільськцукор" (продавець) укладено договір № 10 від 26.06.2001 року, згідно якого позивач зобов'язується провести попередню оплату за отриманий товар, а ЗАТ „Кам'янець - Подільськцукор" зобов'язується передати мелясу в кількості 1000 тон на загальну суму 300 000 грн. Згідно рішення господарського суду Хмельницької області від 10.01.2003 року по справі №2/49 про стягнення з ЗАТ „Кам'янець -Подільськцукор" на користь ТОВ „Хекро Пет ЛТД" 300000 грн.та у зв'язку з тим, що поставка товару не відбулася, зазначена сума включена підприємством до складу валових витрат у 4 кварталі 2006 року. Встановлено, що згідно статутних документів, підприємство не займається переробкою сільськогосподарської сировини, до якої можна віднести мелясу. При виготовлені ПЕТ-форм та стреч-плівки меляса не використовується. Тому визначено , що витрати у сумі 300000 грн. не пов'язані з веденням господарської діяльності, не доведено їх використання підприємством у власній господарській діяльності та відсутня підстава для включення вартості даних послуг. При цьому станом на 30.06.2007 заборгованість по бухгалтерському обліку не закрита, за ЗАТ „Кам'янець-Подільськцукор" рахується дебіторська заборгованість в сумі 300000 грн.
Крім того, перевіркою визначено , що позивач неправомірно відніс до складу валових витрат суму податку на додану вартість, сплачену при придбанні у ТОВ «Престиж-авто» легкового автомобіля в сумі 53673грн., оскільки згідно п.п.5.3.3.ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" ПДВ, включене в ціну товару не включається до складу валових витрат. При цьому також враховано п.п. 8.2.1. , 8.2.2.,8.4.1.ст. 8 цього Закону
Перевіркою також визначено порушення позивачем 7.3. ст.7; п.п.9.11.3. п.9.11 ст.9 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб" від 22.05.2003р., в результаті чого платником недоутримано податку з доходів фізичних осіб в сумі 5335 грн. Встановлено , що позивачем укладено трудовий контракт від 13.03.06 з громадянином Республіки Білорусь Коньковим І.І. Порядок оподаткування доходів, одержаних нерезидентами регламентується п.9.11 ст.9 Закону. В порушення зазначеної норми Закону контракт, укладений між позивачем та громадянином Республіки Білорусь Коньковим І.І. не містить вимоги щодо при укладенні договору з нерезидентом, умови якого передбачають отримання таким нерезидентом доходу з джерелом його походження з України, резидент зобов'язаний зазначити у такому договорі ставку податку, яка буде застосована до таких доходів. Нерезидент Коньков 1.1. не подавав до ДШ у М.Хмельницькому заяву про самостійне визначення резидентського статусу згідно наказу ДПА України від 05.10.2004р. №581 , яким затверджено примірні форми такої заяви фізичної особи - іноземця про самостійне визначення резидентського статусу та повідомлення працедавця про самостійне визначення фізичною особою- іноземцем резидентського статусу. Тому позивач замість застосування ставки податку згідно пункту 9.11.3 ст.9 Закону (з 01.01.2004р. - 26%, з 01.01.2007р. - 30%), утримував податок з доходів фізичних осіб за ставкою, визначеною п.7.1 ст.7 Закону ( відповідно 13 % та 15 % ).
На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 08.10.07 №1294931703/0 , яким визначено суму податкового зобов’язання по податку з доходів фізичних осіб за основним платежем в сумі 5335,12 грн. та штрафними санкціями в сумі 10670,24 грн. та податкове повідомлення-рішення №0001712301/0/7980 від 11.10.07 про визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток за основним платежем в сумі 88418,00 грн. та штрафними санкціями в сумі 35367,00 грн.
Відповідач, вважаючи прийняття даних податкових повідомлень-рішень неправомірним, звернувся з позовом до суду.
Досліджуючи надані сторонами докази , аналізуючи наведені представниками сторін міркування та заперечення , оцінюючи їх в сукупності , судом враховується наступне.
1. Відповідачем визначено порушення позивачем 7.3. ст.7 та п.п.9.11.3. ст.9 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб" від 22.05.2003р. внаслідок недотримання громадянином Білорусі Коньковим І.І, процедури отримання резидентського статусу, в результаті чого позивачем як податковим агентом недоутримано податку з доходів фізичних осіб в сумі 5335 грн.
Однак, відповідачем не враховано, що між Україною та Республікою Білорусь діє угода від 24.12.1993р. про уникнення подвійного оподаткування та запобігання ухиленню від сплати податків стосовно податків на доходи і майно, яка ратифікована Законом України N 306/94-ВР від 20.12.94 ,набрала чинності 30.01.1995р. Згідно п.1 ст.23 цієї Угоди громадяни однієї Договірної Держави не підлягатимуть у другій Договірній Державі іншому або більш обтяжливому оподаткуванню, чи пов'язаному з ним зобов'язанню, ніж оподаткування і пов'язані з ним зобов'язання, яким підлягають або можуть підлягатися громадяни цієї другої Договірної Держави за тих же обставин.
При цьому згідно ст.19 Закону України ”Про міжнародні договори України” чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлені інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.
Крім того, відповідачем не враховано податкового роз'яснення ДПА України щодо застосування окремих норм Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»в частині оподаткування іноземців та нерезидентів”, затв. наказом ДПА України №50 від 29.01.2004р. і відповідно п .4.4.2.ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000р. із змінами і доповненнями щодо податкових роз'яснень.
Тому позивачем обґрунтовано податок з доходів фізичних осіб з гр. Конькова І.І. утримувався за ставкою 13%, а не 26%. У зв’язку з цим спірне податкове повідомлення -рішення від 08.10.07 №1294931703/0 , яким визначено суму податкового зобов’язання по податку з доходів фізичних осіб за основним платежем в сумі 5335,12 грн. та штрафними санкціями в сумі 10670,24 грн. підлягає скасуванню, а позов в цій частині задоволенню.
2. Перевіркою визначено , що позивач неправомірно відніс до складу валових витрат суму ПДВ, сплачену при придбанні у ТОВ «Престиж-авто»легкового автомобіля в сумі 53673грн.
Судом враховується , що згідно пп. 7.4.2 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не включається до складу податкового кредиту та відноситься до складу валових витрат сума податку, сплачена платником податку під час придбання легкового автомобіля, що включається до складу основних фондів. Тому сума податку на додану вартість за придбаним автомобілем в сумі 53 673грн. позивачем включалась до валових витрат підприємства.
Дійсно підпунктом 5.3.3 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що не включаються до складу валових витрат витрати на сплату податку на додану вартість, включеного до ціни товарів (po6iт, послуг), що придбаваються платником податку для виробничого або невиробничого використання. Відповідно Закон України "Про податок на додану вартість" та Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" припускають неоднозначне, множинне трактування порядку формування валових витрат під час здійснення господарських операцій з придбання легкового автомобіля та можливості віднесення сплачених сум податку на додану вартість за цими операціями до валових витрат, тобто виникає конфлікт інтересів.
Підпунктом 4.4.1 п. 4.4 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" передбачено, що у paзi коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так i контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків. Тому за нормами пп. 4.4.1 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" відповідач, здійснюючи перевірку формування позивачем валових витрат за операцією, пов'язаною з придбанням автомобіля, повинен був застосувати положення пп. 7.4.2 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".
За таких обставин віднесення позивачем 53673 грн. ПДВ, сплачених у складі вартості придбаного автомобіля, до валових витрат відповідає вимогам пп. 7.4.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" i тому донарахування відповідачем позивачу податкових зобов'язань з податку на прибуток безпідставне.
3. Згідно п.5.3.9. ст. 5 Закону України „ Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.1994р. (в редакції , чинній на період, що перевірявся відповідачем ) не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. При цьому згідно п.5.1. ст. 5 цього Закону валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Судом не приймаються до уваги доводи відповідача про те, що витрати позивача по придбанню меляси у ЗАТ «Кам'янець-Подільськцукор» не пов'язані із господарською діяльністю, так як меляса не використовується у виробництві ПЕТ-преформ та стретч-плівки, а сількогосподарська переробка не відноситься до статутної діяльності Позивача. Натомість статутом ( п.2.1.6 ) до цілей діяльності позивача відноситься зайняття будь-якою галуззю промисловості, будь-яким ремеслом чи справами, якщо це не суперечить чинному законодавству України.
Крім того, договірні зобов'язання перед позивачем його контрагент ЗАТ «Кам'янець-Подільськцукор»не виконав і меляса взагалі позивачем отримана не була, що підтверджується рішенням господарського суду Хмельницької області від 10.01.2003р. по справі №2/49, згідно якого стягнено з ЗАТ «Кам'янець-Подільськцукор»на користь позивача збитки в сумі 300000,00грн. При цьому ухвалою господарського суду Хмельницької області від 31.05.2006р. по справі №13/2/7/5-Б ЗАТ «Кам'янець-Подільськцукор»ліквідовано, і вимоги позивача поряд з вимогами інших кредиторів визнано погашеними. Тому позивач мав право віднести суму 300000,00 грн. до валових витрат згідно п.п.5.2.8. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»як суму безнадійної заборгованості в частині, що не була віднесена до валових витрат, у разі коли відповідні заходи щодо стягнення таких боргів не привели до позитивного наслідку та згідно п.5.11. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.
У зв’язку з цим спірне податкове повідомлення -рішення №0001712301/0/7980 від 11.10.07 про визначення податкового зобов’язання позивачу з податку на прибуток за основним платежем в сумі 88418,00 грн. та штрафними санкціями в сумі 35367,00 грн. підлягає скасуванню, а позов в цій частиині задоволенню.
Судом також враховано , що згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Натомість таких доказів відповідачем не надавно.
Враховуючи задоволення позову, згідно ст. 94 КАСУ судові витрати, здійснені позивачем (держмито згідно платіжного доручення №13167 від 22.10.2007 на суму 6,80 грн) у розмірі , визначеному згідно п.п. 2 п. 3 Розділу VII ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ КАС України - 3, 40 грн. (відповідно до підпункту "б" пункту 1 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" ) підлягають відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України. . У решті сума державного мита є зайво сплаченими позивачем судовими витратами.
Керуючись ст.ст.6, 14, 71, 86, 94, 104,105, 158-163, 167, 254-259, п.п.3,6 Розділу 7 „Прикінцеві та перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України, СУД
ПОСТАНОВИВ:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Хекро Пет Лтд” м. Хмельницький до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому м. Хмельницький про скасування податкових повідомлень-рішень від 08.10.07 №1294931703/0 та від 11.10.07 №0001712301/0/7980 задовольнити .
Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому від 08.10.07 №1294931703/0 про визначення Товариству з обмеженою відповідальністю „Хекро Пет Лтд” м.Хмельницький податкового зобов’язання по податку з доходів фізичних осіб в сумі 5335,12 грн. та штрафних санкцій в сумі 10670,24 грн., податкове повідомлення-рішення від 11.10.07 №0001712301/0/7980 про визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток в сумі 88418,00 грн. та штрафних санкціяй в сумі 35367,00 грн.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Хекро Пет Лтд” м. Хмельницький ( вул. Пілотська, 20 , код 30960327 ) 3,40 грн. ( три гривні 40 коп. ) відшкодування сплаченого держмита.
Згідно ст.ст. 185-186 КАС України сторони та інші особи, які беруть участь у справі мають право оскаржити в апеляційному порядку Постанову повністю або частково. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня проголошення, апеляційна скарга подається протягом 20 днів після подання заяви по апеляційне оскарження. Подаються до апеляційного суду через суд першої інстанції.
Згідно ст. 254 КАС України Постанова, якщо інше не встановлено КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя
Постанова складена у повному обсязі і підписана - 21.01.08.
Віддрук.3 прим.:
1-до справи,
2 –позивачу,
3- відповідачу,