ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98
_________________________________________________________________
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
"18" січня 2008 р. | Справа № 9/8996 |
за позовом Мусульманської релігійної громади "Партія АЛЛАХА"
м. Кам'янець-Подільський
до Римсько-католицької парафії святого Миколая єпископа м. Кам'янець-Подільський
про зобов'язання гостей Кам'янця-Подільського поляків парафії св. Миколая до кінця 2007 року відновити зруйнований ними Турецький міндбар 17ст.; припинення екскурсій, які проводять поляки у мусульманській культовій споруді мінареті 17ст.; зняття ідола з мусульманської культової споруди мінарета; повернення культової споруди мінарету мусульманській релігійній громаді "Партія Аллага"; не пеперешкоджання мусульманській релігійній громаді "Партія Аллага" проводити культові обряди та реставраційні роботи у мінареті 17 ст., передати мінарет, міндбар у довічне безоплатне користування та необхідну земельну ділянку навколо нього для проведення культових реставраційних робіт та подальшого обслуговування.
Суддя Олійник Ю.П.
Представники сторін:
Від позивача : Макоцей С.Г.- голова згідно протоколу ,
Від відповідача : Кособуцький Л.Е. –за дов. від 8.01.08
Від прокуратури області –Котик І.О.
У судовому засіданні за погодженням представників сторін, згідно ч.2 ст. 85 ГПК України оголошено вступну і резолютивну частину рішення.
Позивач у позовній заяві та представник у судовому засіданні просять зобов'язати гостей Кам'янця-Подільського поляків парафії св. Миколая до кінця 2007 року відновити зруйнований ними Турецький міндбар 17ст.; припинити екскурсії, які проводять поляки у мусульманській культовій споруді мінареті 17ст.; зняти ідола з мусульманської культової споруди мінарета; повернути культову споруду мінарету мусульманській релігійній громаді "Партія Аллага"; не пеперешкоджати мусульманській релігійній громаді "Партія Аллага" проводити культові обряди та реставраційні роботи у мінареті 17 ст.
У судовому засіданні представником позивача уточнено позовні вимоги , в яких додатково просить передати мінарет, міндбар у довічне безоплатне користування та необхідну земельну ділянку навколо нього для проведення культових реставраційних робіт та подальшого обслуговування. Зазначене згідно ст.22 ГПК України прийнято судом. При цьому представником позивача зазначається, що мінарет та мінбар перебувають незаконно у володінні відповідача , оскільки останній не має до них відношення , звертається увага, що мусульмани не допускаються до останніх , а також на безпідставне встановлення ідола на мінареті.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечує, посилаючись на те, що культові споруди передані римсько-католицькій церкві органами влади , позивач безпідставно звернувся до нього, не враховуючи вищестоящої інстанції - Кам’янець-Подільської дієцезії та іншої юридичної особи - монастиря ордена св. Павла Першого Пустельника (отців-паулінів в Україні).
Згідно ухвали суду від 6.12.07 визнано необхідною згідно ст. 29 ГПК України участь прокурора у судовому засіданні. Представник прокуратури області у судовому засіданні проти задоволення позову заперечує.
На виконання ухвали суду від 6.12.07 Національним історико-архітектурним заповідником „Кам’янець” м.Кам’янець-Подільський надано лист № 521 від 28.12.07 з письмовими поясненнями та наданими доказами, які прийнято судом.
На виконання ухвали суду від 6.12.07 Кам’янець-Подільським державним історичним музеєм - заповідником надано лист від 16.01.08 з інформацією та наданими доказами, які прийнято судом.
Розглядом матеріалів справи встановлено наступне.
Турецький мінарет XVII століття входить до комплексу споруд кафедрального костьолу ( м. Кам’янець-Подільський, вул. Татарська, 20), що підтверджується листом Національного історико-архітектурного заповідника „Кам’янець” м.Кам’янець-Подільський № 521 від 28.12.07 та відповідною довідкою.
Згідно Постанови Ради Міністрів УРСР № 970 від 24.08. 1963р.”Про впорядкування справи обліку та охорони пам’ятників архітектури на території Української РСР” та Постанови Ради Міністрів УРСР № 442 від 6.09. 1979 р. кафедральний костьол включено в Список пам’ятників архітектури. Згідно останньої постанови та розпорядження виконавчого комітету Хмельницької обласної Ради народних депутатів № 274-р від 24.09.79 охоронний номер пам’ятки № 1639.
Рішенням виконкому Хмельницької обласної Ради народних депутатів № 173 від 16.10.1991р. „ Про реєстрацію статуту громади Римсько-католицької Церкви м. Кам’янець-Подільський і передачу у її власність культової будівлі , пам’ятки архітектури” вирішено на підставі ст. 17 Закону України „ Про свободу совісті та релігійні організації”, п. 17 статуту громади Кам’янець-Подільському історичному музею-заповіднику передати з балансу у власність громади культову будівлю, пам’ятку архітектури по вул. К.Маркса, 20 після остаточного звільнення її від фондів музею.
Між Римо-Католицькою церквою в особі єпископа Кам’янець-Подільської дієцезії та Кам’янець-Подільським історичним музеєм-заповідником складений відповідний акт передачі від 2.10.1998р.
Згідно охоронного договору на пам’ятку культурної спадщини № 64 від 22.01.2004р. між Національним історико-архітектурним заповідником „ Кам’янець” та Кам’янець-Подільською діецезією РКЦ у м. Кам’янець-Подільському остання взяла на себе зобов’язання щодо охорони комплексу споруд кафедрального костьолу, у т.ч. мінарет ( термін дії договору до 22.01.2009). Як вбачається з листа Національного історико-архітектурного заповідника „Кам’янець” м.Кам’янець-Подільський № 521 від 28.12.07 підстава для укладення договору рішення виконкому Хмельницької обласної Ради народних депутатів № 178 від 16.10.1991р.
Турецький амвон XVII століття ( мінбар) –елемент інтер’єру костьолу св. Миколая комплексу споруд Домініканського монастиря.
Згідно Постанови Ради Міністрів УРСР № 970 від 24.08. 1963р.”Про впорядкування справи обліку та охорони пам’ятників архітектури на території Української РСР” Костьол домініканців з келіями включено в Список пам’ятників архітектури № 746.
Згідно договору про співробітництво № 1 від 30.10.1997р. між Кам’янець-Подільським історичним музеєм-заповідником та Римсько-Католицькою громадою Кам’янець-Подільського Кафедрального собору залишено Римсько-Католицькій громаді на тимчасове збереження музейні експонати , у т.ч. турецький амвон. При цьому 28.06.1990р. також складався акт прийому предметів на тимчасове матеріально-відповідальне збереження представнику римо-католицької громади турецького амвона.
Згідно охоронного договору на пам’ятку культурної спадщини № 32 від 16.01.2003р. між Національним історико-архітектурним заповідником „ Кам’янець” та монастирем ордена св. Павла Першого Пустельника (отців-паулінів в Україні) останній взяв на себе зобов’язання щодо охорони костьолу. Згідно додаткового опису до огляду станом на 26.08.06 до культурних цінностей також входив турецький амвон .
Як вбачається з листа Національного історико-архітектурного заповідника „Кам’янець” м.Кам’янець-Подільський № 521 від 28.12.07 підстава для укладення договору були розпорядження Хмельницької облдержадміністрації № 1416-р від 20.07.1998р., № 960-р від 28.07.1997р. і акт прийому-передачі від 28.07.1998р. При цьому згідно останніх Домініканський монастир передано в користування ордену домініканців в Україні, а в наступному надана згода на передачу його монастиреві ордену святого Павла Першого Пустельника ( отців-паулінів).
Згідно акту огляду турецького амвону в костьолі Святого Миколая від 20.11.2007 , складеного комісією Національного історико-архітектурного заповідника „Кам’янець” підтверджено , що товариством „ Спільнота польська” виконано комплекс робіт по реставрації амвону. Наявний також акт видачі № 21 від 20.12.2007р. , що затверджений директором Кам’янець-Подільського державного історичного музею-заповідника 20.12.2007р., у якому зазначено, що турецький амвон, який демонтовано з кафедрального костьолу і переведено в Домініканський костьол, реставровано і встановлено в Домініканський костьол.
Кам’янець-Подільським державним історичним музеєм-заповідником листом № 8 від 16.01.08 повідомлено, що турецький мінарет знаходився до 1990 рок на балансі музею, мімбар знаходився у кафедральному соборі і був переданий римо-католицькій общині під час передачі костьолу згідно розпорядження Хмельницького обласного виконавчого комітету від 16.10.1991 № 173. У серпні 2004року амвон демонтовано і передано у Домініканський костьол.
Досліджуючи надані докази, оцінюючи їх в сукупності, до уваги приймається наступне.
Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Однак, всупереч зазначеному позивачем доказів на підтвердження своїх вимог не надано. Натомість як вбачається з матеріалів справи на момент вирішення спору турецький амвон ( мінбар) демонтовано з кафедрального костьолу і переведено в Домініканський костьол, реставровано і встановлено в Домініканський костьол, що підтверджується актом видачі № 21 від 20.12.2007р. , який затверджений директором Кам’янець-Подільського державного історичного музею-заповідника 20.12.2007р., листами останнього від 4.12.07 та 16.01.08.
Не надано позивачем також доказів перешкоджання позивачу відповідачем проводити культові обряди та реставраційні роботи у мінареті 17 ст.
При цьому при зверненні до суду з позовом до відповідача позивачем не враховано, що охоронні договори на пам’ятки культурної спадщини № 64 від 22.01.2004р. та № 32 від 16.01.2003р укладались не відповідачем , а Кам’янець-Подільською дієцезією РКЦ у м. Кам’янець-Подільському та монастирем ордена св. Павла Першого Пустельника (отців-паулінів в Україні) як окремими юридичними особами, що спростовує доводи про перешкоджання позивачу саме відповідачем поводити культові обряди .
Щодо позовних вимог про зняти ідола з мусульманської культової споруди мінарета , то судом враховуються письмові відомості Національного історико-архітектурного заповідника „Кам’янець” , зокрема, в короткій історичні довідці , згідно яких скульптура Діви Марії ( Мадони) , яку позивач називає ідолом, встановлена на мінареті ще в 1736 році з наступними реставраціями.
Щодо позовних вимог про повернення культової споруду мінарету , передачі мінарету та міндбару у довічне безоплатне користування та необхідну земельну ділянку навколо нього для проведення культових реставраційних робіт та подальшого обслуговування, то судом враховується , що позов безпідставно пред’явлений до відповідача , оскільки дані питання віднесення до відома суб’єктів владних повноважень.
При цьому згідно п. 2 Указу Президента України „Про заходи щодо повернення релігійним організаціям культового майна від 04.03.1992 № 125 передбачено, що саме Раді Міністрів Кримської АРСР, виконавчим комітетам обласних, Київської та Севастопольської міських Рад народних депутатів протягом 1992-1993 років здійснити передачу релігійним громадам у власність чи безоплатне користування культових будівель, що використовуються не за призначенням. Згідно ч. 2 та ч. 10 ст. 17 Закону України „ Про свободу совісті та релігійні організації” від 23.04.1991 культові будівлі і майно, які становлять державну власність, передаються організаціями, на балансі яких вони знаходяться, у безоплатне користування або повертаються у власність релігійних організацій безоплатно за рішеннями обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, а в Республіці Крим - Уряду Республіки Крим. Рішення державних органів з питань володіння та користування культовими будівлями і майном можуть бути оскаржені до суду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України
Позивач не надав жодного доказу щодо надання йому відповідними державними органами культових споруд і відповідно належності йому мінарету, амвону (мінбару). Натомість як вбачається з Рішення виконкому Хмельницької обласної Ради народних депутатів №173 від 16.10.1991р. „ Про реєстрацію статуту громади Римсько-католицької Церкви м. Кам’янець-Подільський і передачу у її власність культової будівлі , пам’ятки архітектури”, розпорядження Хмельницької облдержадміністрації № 1416-р від 20.07.1998р., № 960-р від 28.07.1997р., акту прийому-передачі від 28.07.1998р. мінарет, амвон ( мінбар) в складі комплексу споруд Кафедрального костьолу та Домініканського костьолу передані не позивачу , а релігійним організаціям Римсько-католицької церкви. Зазначене також підтверджується листами Національного історико-архітектурного заповідника „Кам’янець” м.Кам’янець-Подільський № 521 від 28.12.07 та Кам’янець-Подільського державного історичного музею - заповідника № 8 від 16.01.08 , охоронними договорами на пам’ятки культурної спадщини №64 від 22.01.2004р. та № 32 від 16.01.2003р., актом видачі № 21 від 20.12.2007р.
За таких обставин позовні вимоги безпідставні і у їх задоволенні належить відмовити.
Сплата судових витрат по справі підлягає покладенню на позивача згідно ст.49 ГПК України у зв’язку з відмовою у позові.
Керуючись ст. ст. 1, 45, 47, 13, 15, 33, 44, 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, СУД
В И Р І Ш И В :
У позові Мусульманської релігійної громади "Партія АЛЛАХА", м. Кам'янець-Подільський до Римсько-католицької парафії святого Миколая єпископа м. Кам'янець-Подільський про зобов'язання гостей Кам'янця-Подільського поляків парафії св. Миколая до кінця 2007 року відновити зруйнований ними Турецький міндбар 17ст.; припинення екскурсій, які проводять поляки у мусульманській культовій споруді мінареті 17ст.; зняття ідола з мусульманської культової споруди мінарета; повернення культової споруди мінарету мусульманській релігійній громаді "Партія Аллага"; не пеперешкоджання мусульманській релігійній громаді "Партія Аллага" проводити культові обряди та реставраційні роботи у мінареті 17 ст., передати мінарет, міндбар у довічне безоплатне користування та необхідну земельну ділянку навколо нього для проведення культових реставраційних робіт та подальшого обслуговування відмовити.
Суддя
Рішення складено і підписано 21.01.08
Віддруковано 4 примірники:
1 до справи,
2 позивачу,3 відповідачу,
4 прокуратурі області