справа №2-а-1076/11

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2011 року          Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючого судді –Браги А.В.,

при секретарі –Лозовому О.М.

за участю позивача –ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора ДПС БДПС м. Дніпропетровська старшого сержанта міліції Митько Валентина Анатолійовича, УДАІ УМВС України в Дніпропетровській області про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення –

ВСТАНОВИВ:

18 січня 2011 року позивач звернувся до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська із даним адміністративним позовом. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на виконання ним вимог правил дорожнього руху під час керування транспортним засобом за викладених в оскаржуваній постанові обставинах, зазначив про відсутність доказів вчинення ним адміністративного правопорушення.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, наполягав на їх задоволенні в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з’явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. При цьому до суду надійшла письмова заява відповідача про розгляд справи за його відсутності, в якій відповідач наполягає на правомірності винесеної ним та оскаржуваної позивачем постанови. За таких обставин суд вважає за можливе на підставі ст.128 КАС України здійснити розгляд справи за відсутності відповідача.

Вислухавши пояснення позивача, ознайомившись із вказаною позовною заявою та дослідивши матеріали адміністративної справи, суд приходить до наступного висновку на підставі нижчевикладеного.

В судовому засіданні встановлено, що 08 січня 2011 року відповідачем Митько В.А. у відношенні позивача було складено протокол про адміністративне правопорушення серії АЕ1 №276519 про те, що позивач 08 січня 2011 року о 13 годині 30 хвилин, керуючи автомобілем «ДЕУ»д/н НОМЕР_1 по пр. Карла Маркса в м. Дніпропетровську, здійснив поворот праворуч на вул. Пастера, не надавши дороги пішоходам, які переходили проїжджу частину, на яку він повертав, чим порушив вимоги п.162 Правил дорожнього руху України, а отже вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст.122 ч.2 КУпАП.

Також в судовому засіданні встановлено, що 08 січня 2011 року на підставі зазначеного протоколу відповідачем Митько В.А. було винесено оскаржувану позивачем постанову в справі про адміністративне правопорушення серії АЕ1 №146010, якою позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.122 ч.2 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді адміністративного штрафу в сумі 450 гривень –тим самим притягнуто до адміністративної відповідальності.

Правовідносини, які виникли між сторонами, врегульовані нормами Правил дорожнього руху України, Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, нормою ст.288 ч.1 п.3 КУпАП передбачена можливість оскарження постанови органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення в тому числі в районний в місті суд, яким є Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська, в порядку визначеному Кодексом адміністративного судочинства України (далі –КАС України), з особливостями, встановленими КУпАП.

Згідно ст.289 КУпАП, скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

Відповідно до ст.18 ч.1 п.2 КАС України місцевим загальним судам, до яких відносяться і районні в місті суди, як адміністративним судам підсудні усі адміністративні справи з приводу рішень суб’єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності. За змістом норм ст.3 КАС України, Закону України «Про міліцію», ст.222 КУпАП суб’єктами владних повноважень є співробітники (інспектори) ДПС ДАІ.

Відповідно до ст.71 ч.1 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених Законом. Нормою ст.71 ч.2 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Частиною 6 ст.71 КАС України передбачено, якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів. Стосовно цієї вимоги необхідно зазначити, що відповідачі повідомлялись про час, дату та місце розгляду справи, однак до суду не з’явились, нових доказів по справі не надали. Враховуючи, що відповідачі у судовій повістці-виклику повідомлялись про свій статус відповідачів, а отже обізнані із необхідністю відповідно до ст.71 ч.6 КАС України про надання доказів по справі щодо обґрунтованості оскаржуваної позивачем постанови, суд вважає за можливе розцінювати таку неявку і ненадання доказів відповідачами як належну підставу для прийняття рішення по справі на підставі наявних в ній доказів.

Згідно ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані, як зазначено у наведеній нормі закону, встановлюються окрім іншого протоколом про адміністративне правопорушення.

В матеріалах справи наявна копія протоколу про адміністративне правопорушення серії АЕ1 №276519 від 08 січня 2011 року, на підставі якої як доказу відповідачем Митько В.А. була складена оскаржувана постанова в справі про адміністративне правопорушення серії АЕ1 №146010 від 08 січня 2011 року. При цьому даний протокол про адміністративне правопорушення не викликає в суду жодних сумнівів щодо його належності та допустимості як доказу, а також щодо достовірності та об’єктивності викладених в ньому обставин про обставини адміністративного правопорушення, вчиненого позивачем. Підставою для такої оцінки вказаного протоколу як доказу є дотримання інспектором ДПС ДАІ при складенні цього протоколу норм ст.ст.222, 254-256 КУпАП, які регламентують порядок та підстави складення протоколу про адміністративне правопорушення, його зміст, а також встановлюють коло осіб, які мають право складати такий протокол.

Пояснення позивача, оскільки вони не знайшли свого підтвердження жодними доказами в ході розгляду справи, є такими, що не підлягають врахуванню при вирішення справи по суті. Такі пояснення оцінюються критично, як такі, що не відповідають дійсним обставинам справи, а також такі, що дані з метою ухилення позивача від адміністративної відповідальності за вчинене ним адміністративне правопорушення.

Таким чином, оцінюючи в сукупності усі досліджені докази та враховуючи ту обставину, що пояснення позивача в позовній заяві про відсутність в його діянні події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.122 ч.2 КУпАП не знайшли свого підтвердження на відміну від правомірності та обґрунтованості складення у відношенні позивача відповідачем протоколу та оскаржуваної постанови по справі про адміністративне правопорушення, суд приходить до висновку про необхідність відмови в задоволенні позову та залишенні оскаржуваної постанови в справі про адміністративне правопорушення без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.222, 251, 254, 255, 256, 258, 288, 289 КУпАП, ст.ст.3, 18, 70, 71, 158-163, 171-2 КАС України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

В задоволені позову –відмовити.

Постанову серії АЕ1 № 146010 від 08 січня 2011 року, винесену інспектором ДПС БДПС м. Дніпропетровська старшим сержантом міліції Митько Валентином Анатолійовичем про накладення адміністравтиного стягнення на ОСОБА_1 за ч.2 ст.122 КУпАП, - залишити без змін.

Постанова суду є остаточною і оскарженню не підлягає відповідно до вимог ст.171-2 ч.2 КАС України.

Суддя                                                                                                              А.В. Брага