справа №2-а-1524/11

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2011 року          Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Суддя Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська Брага А.В., розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до УДАІ ГУМВС України у Дніпропетровській області, інспектора ДПС БДПС ВДАІ м. Дніпропетровська молодшого сержанта міліції Білого Олександра Олексійовича про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення –

ВСТАНОВИВ:

28 січня 2011 року позивач звернувся до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська із даним адміністративним позовом. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач послався на виконання ним вимог правил дорожнього руху під час керування транспортним засобом за викладених в оскаржуваній постанові обставинах, зазначив про відсутність доказів вчинення ним адміністративного правопорушення.

Сторони в судове засідання не з’явились, про час, дату та місце розгляду справи повідомлялись. Від позивача та відповідача надійшли заяви, в якій сторони просять здійснити розгляд справи за своєї відсутності, при цьому позивач свої позовні вимоги підтримує та наполягає на їх задоволенні, а відповідач наполягає на правомірності складення спірної постанови, просив врахувати строки оскарження постанови з урахуванням терміну давності.

За таких обставин вважаю за можливе здійснити розгляд справи на підставі ст.122 ч.4 КАС України за відсутності осіб, які беруть участь у справі, –в порядку письмового провадження, та без фіксування судового розгляду адміністративної справи за допомогою звукозаписувального технічного засобу на підставі ст.41 КУпАП.

Ознайомившись із вказаною позовною заявою та дослідивши матеріали адміністративної справи, приходжу до висновку про необхідність відмови в задоволенні позову на підставі нижчевикладеного.

Із матеріалів справи встановлено, що 31 грудня 2010 року відповідачем Білим О.О. у відношенні позивача було складено протокол про адміністративне правопорушення серії АЕ1 №306108 про те, що позивач 31 грудня 2010 року о 11 годині 25 хвилин, керуючи автомобілем «Ауді»д/н НОМЕР_1 на перехресті вул. Стартова вул. Запорізьке шосе в м. Дніпропетровську, не виконав вимогу дорожнього знаку 2.2 «проїзд без зупинки заборонено», що встановлений перед залізничним переїздом, здійснивши проїзд без зупинки, чим порушив вимоги п.20.2 Правил дорожнього руху України, а отже вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст.123 ч.2 КУпАП.

В той же день, 31 грудня 2010 року, на підставі зазначеного протоколу відповідачем Білим О.О. було винесено оскаржувану позивачем постанову в справі про адміністративне правопорушення серії АЕ1 №145162, якою позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.123 ч.2 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді адміністративного штрафу в сумі 300 гривень –тим самим притягнуто до адміністративної відповідальності.

Правовідносини, які виникли між сторонами, врегульовані нормами Правил дорожнього руху України, Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, нормою ст.288 ч.1 п.3 КУпАП передбачена можливість оскарження постанови органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення в тому числі в районний в місті суд, яким є Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська, в порядку визначеному Кодексом адміністративного судочинства України (далі –КАС України), з особливостями, встановленими КУпАП.

Згідно ст.289 КУпАП, скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу. Оскаржувана позивачем постанова винесена 31 грудня 2010 року, а дата реєстрації адміністративної позовної заяви позивача канцелярією суду –28 січня 2011 року, що свідчить про недотримання позивачем вказаного вище процесуального строку. Враховуючи, що позивачем не надано доказів поважності пропуску встановленого процесуальним законодавством строку, дана обставина є однією з підстав для відмови в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ст.18 ч.1 п.2 КАС України місцевим загальним судам, до яких відносяться і районні в місті суди, як адміністративним судам підсудні усі адміністративні справи з приводу рішень суб’єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності. За змістом норм ст.3 КАС України, Закону України «Про міліцію», ст.222 КУпАП суб’єктами владних повноважень є співробітники (інспектори) ДПС ДАІ.

Відповідно до ст.71 ч.1 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених Законом. Нормою ст.71 ч.2 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Частиною 6 ст.71 КАС України передбачено, якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів. Стосовно цієї вимоги необхідно зазначити, що відповідачі повідомлялись про час, дату та місце розгляду справи, однак до суду не з’явились, нових доказів по справі не надали. Враховуючи, що відповідачі у судовій повістці-виклику повідомлялись про свій статус відповідачів, а отже обізнані із необхідністю відповідно до ст.71 ч.6 КАС України про надання доказів по справі щодо обґрунтованості оскаржуваної позивачем постанови, вважаю за можливе розцінювати таку неявку і ненадання доказів відповідачами як належну підставу для прийняття рішення по справі на підставі наявних в ній доказів.

Згідно ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані, як зазначено у наведеній нормі закону, встановлюються окрім іншого протоколом про адміністративне правопорушення.

В матеріалах справи наявна копія протоколу про адміністративне правопорушення серії АЕ1 №306108 від 31 грудня 2010 року, на підставі якої як доказу відповідачем Білим О.О. була складена оскаржувана постанова в справі про адміністративне правопорушення серії АЕ1 №145162 від 31 грудня 2010 року. При цьому даний протокол про адміністративне правопорушення не викликає в суду жодних сумнівів щодо його належності та допустимості як доказу, а також щодо достовірності та об’єктивності викладених в ньому обставин про обставини адміністративного правопорушення, вчиненого позивачем. Підставою для такої оцінки вказаного протоколу як доказу є дотримання інспектором ДПС ДАІ при складенні цього протоколу норм ст.ст.222, 254-256 КУпАП, які регламентують порядок та підстави складення протоколу про адміністративне правопорушення, його зміст, а також встановлюють коло осіб, які мають право складати такий протокол.

Наявні в тексті позовної пояснення позивача, оскільки вони не знайшли свого підтвердження жодними доказами в ході розгляду справи, є такими, що не підлягають врахуванню при вирішення справи по суті. Такі пояснення оцінюються критично, як такі, що не відповідають дійсним обставинам справи, а також такі, що дані з метою ухилення позивача від адміністративної відповідальності за вчинене ним адміністративне правопорушення.

Таким чином, оцінюючи в сукупності усі досліджені докази та враховуючи ту обставину, що пояснення позивача в позовній заяві про відсутність в його діянні події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.123 ч.2 КУпАП не знайшли свого підтвердження на відміну від правомірності та обґрунтованості складення у відношенні позивача відповідачем протоколу та оскаржуваної постанови по справі про адміністративне правопорушення, а також приймаючи до уваги факт пропуску позивачем строку оскарження спірної постанови, приходжу до висновку про необхідність відмови в задоволенні позову та залишенні оскаржуваної постанови в справі про адміністративне правопорушення без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.222, 251, 254, 255, 256, 258, 288, 289 КУпАП, ст.ст.3, 18, 70, 71, 158-163, 171-2 КАС України, –

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до УДАІ ГУМВС України у Дніпропетровській області, інспектора ДПС БДПС ВДАІ м. Дніпропетровська молодшого сержанта міліції Білого Олександра Олексійовича про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення –відмовити.

Постанову в справі про адміністративне правопорушення серії АЕ1 №145162 від 31.12.2010 року, винесену інспектором ДПС БДПС ВДАІ з обслуговування м. Дніпропетровська молодшим сержантом міліції Білим Олександром Олексійовичем, про притягнення до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.123 ч.2 КУпАП, –залишити без змін.

Постанова суду є остаточною і оскарженню не підлягає відповідно до вимог ст.171-2 ч.2 КАС України.

Суддя                                                                                                              А.В. Брага