справа №2-а-1411/11

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2011 року          Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Суддя Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська Брага А.В., розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІДПС Солонянського ВДПС ДАІ старшини міліції Хуторного Віталія Івановича про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення –

ВСТАНОВИВ:

26 січня 2011 року позивач звернувся до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська із даним адміністративним позовом. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач послався на виконання ним вимог правил дорожнього руху під час керування транспортним засобом за викладених в оскаржуваній постанові обставинах, зазначив про відсутність доказів вчинення ним адміністративного правопорушення.

Сторони в судове засідання не з’явились, про час, дату та місце розгляду справи повідомлялись. Від позивача та відповідача надійшли заяви, в якій сторони просять здійснити розгляд справи за своєї відсутності, при цьому позивач свої позовні вимоги підтримує та наполягає на їх задоволенні, а відповідач наполягає на правомірності складення спірної постанови.

За таких обставин вважаю за можливе здійснити розгляд справи на підставі ст.122 ч.4 КАС України за відсутності осіб, які беруть участь у справі, –в порядку письмового провадження, та без фіксування судового розгляду адміністративної справи за допомогою звукозаписувального технічного засобу на підставі ст.41 КУпАП.

Ознайомившись із вказаною позовною заявою та дослідивши матеріали адміністративної справи, приходжу до висновку про необхідність відмови в задоволенні позову на підставі нижчевикладеного.

Із матеріалів справи встановлено, що 03 січня 2011 року відповідачем у відношенні позивача було складено протокол про адміністративне правопорушення серії АЕ1 №312674 про те, що позивач 03 січня 2011 року о 16 годині 00 хвилин, керуючи автомобілем «Мазда»д/н НОМЕР_1, на 420 км а/д Н-08 рухався зі швидкістю 87 км/год по території населеного пункту с. Братське, позначеному дорожнім знаком 5.45, чим порушив вимоги п.12.4 Правил дорожнього руху України, допустивши перевищення швидкості руху біль як на 20 км/год, а отже вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст.122 ч.1 КУпАП.

В той же день, 03 січня 2011 року, на підставі зазначеного протоколу відповідачем було винесено оскаржувану позивачем постанову в справі про адміністративне правопорушення серії АЕ1 №045257, якою позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.122 ч.1 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді адміністративного штрафу в сумі 270 гривень –тим самим притягнуто до адміністративної відповідальності.

Правовідносини, які виникли між сторонами, врегульовані нормами Правил дорожнього руху України, Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, нормою ст.288 ч.1 п.3 КУпАП передбачена можливість оскарження постанови органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення в тому числі в районний в місті суд, яким є Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська, в порядку визначеному Кодексом адміністративного судочинства України (далі –КАС України), з особливостями, встановленими КУпАП.

Згідно ст.289 КУпАП, скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу. Оскаржувана позивачем постанова винесена 03 січня 2011 року, а дата реєстрації адміністративної позовної заяви позивача канцелярією суду –26 січня 2011 року, що свідчить про недотримання позивачем вказаного вище процесуального строку. Враховуючи, що позивачем не надано доказів поважності пропуску встановленого процесуальним законодавством строку, дана обставина є однією з підстав для відмови в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ст.18 ч.1 п.2 КАС України місцевим загальним судам, до яких відносяться і районні в місті суди, як адміністративним судам підсудні усі адміністративні справи з приводу рішень суб’єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності. За змістом норм ст.3 КАС України, Закону України «Про міліцію», ст.222 КУпАП суб’єктами владних повноважень є співробітники (інспектори) ДПС ДАІ.

Відповідно до ст.71 ч.1 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених Законом. Нормою ст.71 ч.2 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Частиною 6 ст.71 КАС України передбачено, якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів. Стосовно цієї вимоги необхідно зазначити, що відповідач повідомлявся про час, дату та місце розгляду справи, однак до суду не з’явився, надіслав як додатковий доказу у справі свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної швидкості.

Згідно ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані, як зазначено у наведеній нормі закону, встановлюються окрім іншого протоколом про адміністративне правопорушення.

В матеріалах справи наявна копія протоколу про адміністративне правопорушення серії АЕ1 №312674 від 03 січня 2011 року, на підставі якої як доказу відповідачем була складена оскаржувана постанова в справі про адміністративне правопорушення серії АЕ1 №045257 від 03 січня 2011 року. При цьому даний протокол про адміністративне правопорушення не викликає в суду жодних сумнівів щодо його належності та допустимості як доказу, а також щодо достовірності та об’єктивності викладених в ньому обставин про обставини адміністративного правопорушення, вчиненого позивачем. Підставою для такої оцінки вказаного протоколу як доказу є дотримання інспектором ДПС ДАІ при складенні цього протоколу норм ст.ст.222, 254-256 КУпАП, які регламентують порядок та підстави складення протоколу про адміністративне правопорушення, його зміст, а також встановлюють коло осіб, які мають право складати такий протокол. Також підставою, що додатково підтверджує правильність наведеної вище оцінки протоколу про адміністративне правопорушення як доказу, є долучена відповідачем копія свідоцтва про повірку робочого засобу вимірювальної техніки –дистанційного вимірювача швидкості «Радис»№2080. При цьому назва та номер цього приладу повністю збігається із назвою та номером приладу, зазначеного в протоколі серії АЕ1 №312674 від 03 січня 2011 року, як приладу, за допомогою якого вимірювалась швидкість руху автомобіля під керуванням позивача.

Наявні в тексті позовної пояснення позивача, оскільки вони не знайшли свого підтвердження жодними доказами в ході розгляду справи, є такими, що не підлягають врахуванню при вирішення справи по суті. Такі пояснення оцінюються критично, як такі, що не відповідають дійсним обставинам справи, а також такі, що дані з метою ухилення позивача від адміністративної відповідальності за вчинене ним адміністративне правопорушення.

Таким чином, оцінюючи в сукупності усі досліджені докази та враховуючи ту обставину, що пояснення позивача в позовній заяві про відсутність в його діянні події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.122 ч.1 КУпАП не знайшли свого підтвердження на відміну від правомірності та обґрунтованості складення у відношенні позивача відповідачем протоколу та оскаржуваної постанови по справі про адміністративне правопорушення, а також приймаючи до уваги факт пропуску позивачем строку оскарження спірної постанови, приходжу до висновку про необхідність відмови в задоволенні позову та залишенні оскаржуваної постанови в справі про адміністративне правопорушення без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.222, 251, 254, 255, 256, 258, 288, 289 КУпАП, ст.ст.3, 18, 70, 71, 158-163, 171-2 КАС України, –

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ІДПС Солонянського ВДПС ДАІ старшини міліції Хуторного Віталія Івановича про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення –відмовити.

Постанову в справі про адміністративне правопорушення серії АЕ1 №045257 від 03.01.2011 року, винесену інспектором ДПС Солонянського ВДПС ДАІ старшиною міліції Хуторним Віталієм Івановичем, про притягнення до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.122 ч.1 КУпАП, –залишити без змін.

Постанова суду є остаточною і оскарженню не підлягає відповідно до вимог ст.171-2 ч.2 КАС України.

Суддя                                                                                                              А.В. Брага