справа №2-7104/11

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2011 року          Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючого судді –Браги А.В.,

при секретарі –Лозовому О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Банк «Траст»до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості –

ВСТАНОВИВ:

11 лютого 2011 року до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська звернувся позивач із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Позивач в обґрунтування позовних вимог послався на те, що між позивачем та відповідачем 02 липня 2008 року укладено кредитний договір, за умовами якого позивачем відповідачу надані кредитні кошти в розмірі 8000 гривень. В свою чергу відповідач зобов’язався до 02 червня 2011 року відповідно до графіку здійснити повернення кредиту та сплатити відсотки за користування вказаними кредитними коштами, а також інші обов’язкові платежі. Оскільки відповідач взяті на себе договірні зобов’язання належним чином не виконує, достроково повертати кредитні кошти із відповідними відсотками на умовах договору не бажає, позивач звернувся до суду із позовною вимогою про стягнення з відповідача на користь позивача суми заборгованості, яка станом на 12 січня 2011 року склала 52913,9 грн. Також представник позивача просив суд покласти на відповідачів судові витрати.

Сторони в судове засідання не з’явились, про час, дату та місце розгляду справи повідомлялись належним чином. Від представника позивача надійшла письмова заява про розгляд справи за його відсутності, в якій представник також зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі, проти заочного розгляду не заперечує.

Враховуючи дані обставини, суд вважає за можливе на підставі ст.ст.169 ч.4, 224 ЦПК України здійснити розгляд даної цивільної справи в заочному порядку відповідно до Глави 8 Розділу ІІІ ЦПК України, а також без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ст.197 ч.2 ЦПК України.

Дослідивши матеріали цивільної справи, суд приходить до наступного висновку з таких підстав.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

В судовому засіданні встановлено, що між позивачем та відповідачем 02 липня 2008 року укладено кредитний договір, за умовами якого позивач зобов’язався надати вказаному відповідачу кредитні кошти в розмірі 8000 гривень. В свою чергу відповідач зобов’язався повернути вказані кредитні кошти до 02 червня 2011 року, сплатити 15,99% річних за користування кредитними коштами відповідно до графіку, а також сплатити щомісячну комісію за обслуговування боргу в розмірі 0,99% та інші обов’язкові платежі. У разі невиконання чи несвоєчасного виконання зобов’язання в частині повернення кредиту та/або сплати процентів, комісій згідного умов договору позичальник зобов’язався сплатити кредитору пеню в розмірі 1% від простроченої суми за кожний день прострочення. Положеннями вказаного кредитного договору також передбачене право банку вимагати дострокового повернення кредиту та повної сплати плати за кредит у випадку затримання сплати частини кредиту та/або процентів за його користування, щонайменше на один календарний місяць. У відповідності з даним правом банку кредитним договором встановлений і обов’язок боржника достроково повернути кредит у вказаному випадку. Викладені обставини підтверджуються копією кредитного договору №R111.0003349 від 02 липня 2008 року з Додатком №1.

Як свідчить наявний в матеріалах справи меморіальний ордер №4118 від 02 липня 2008 року позивачем на виконання умов кредитного договору №R111.0003349 від 02 липня 2008 року були надані обумовлені в договорі кредитні кошти в повному обсязі.

Із матеріалів справи встановлено, що відповідач належним чином не виконував взяті на себе договірні зобов’язання за кредитним договором №R111.0003349 від 02 липня 2008 року, внаслідок чого утворилась заборгованість, яку позивач відповідною письмовою вимогою просив погасити. Зазначені вимоги позивача щодо погашення заборгованості не були виконані належним чином, а заборгованість станом на 12 січня 2011 року склала 52913,9 гривень. Викладене підтверджується копією вимоги про дострокове погашення кредиту та інших нарахувань за ним, копією розрахунку заборгованості станом на 12.01.2011 року.

Правовідносини, які виникли між сторонами, окрім положень вказаного вище кредитного договору, врегульовані нормами Цивільного кодексу України.

Так, відповідно до ст.ст.15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до норм ст.ст.11, 525, 629 ЦК України підставами для виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договір, який є обов’язковим для виконання сторонами, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Різновидом договору є кредитний договір, який обов’язково укладається в письмові формі (ст.1054, 1055 ЦК України).

Нормою ст.1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до норми ст.1050 ЦК України, в контексті положення ст.1054 ч.2 ЦК України, якщо кредитним договором встановлений обов’язок позичальника повернути кредит частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини кредитор має право вимагати дострокового повернення частини кредиту, що залишилась зі сплатою процентів. Відповідний обов’язок боржника щодо повернення кредитору на його вимогу суми боргу зі сплатою процентів встановлений ст.625 ч.2 ЦК України.

При цьому відповідно до норми ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно до ст.526 ЦК України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Частиною 1 ст.527 ЦК України передбачено, що боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок, а кредитор –прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов’язання. Частиною 1 ст.530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.ст.610, 611 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, різновид якої є пеня (ст.549 ЦК України). При цьому право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов’язання (ст.550 ЦК України).

Нормою ст.625 ч.1 ЦК України передбачено, що боржник не звільняться від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Згідно ст.16 ЦК України однією із форм судового захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов’язку в натурі.

Отже, вирішуючи питання щодо позовних вимог позивача за кредитним договором №R111.0003349 від 02 липня 2008 року, приймаючи до уваги, що у судовому засіданні знайшов підтвердження факт укладення між позивачем та відповідачами даного договору із дотримання вимог діючого законодавства, а також встановлено невиконання відповідачем, на відміну від позивача, своїх зобов’язань за даним договором, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню, однак частково. Підставою для такого рішення є застосування судом положень ст.551 ч.3 ЦК України, згідно яких розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. З цього приводу слід відзначити, що відповідно до ст.549 ЦК України різновидом неустойки є пеня, яку позивач за даним позовом нарахував відповідачу в сумі 42119,5 грн., в той час як сума основного боргу складає 8000 грн., а з урахуванням несплачених відсотків та комісії –10794,4 грн., що значно менше сумі пені. За таких обставин суд вважає за необхідне визначити розмір пені, що підлягає стягненню, в розмірі 500 гривень.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд на підставі ст.88 ЦПК України, враховуючи результат вирішення справи, вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача, понесені останнім при зверненні до суду судові витрати по сплаті судового збору (державного мита) на суму 112 гривень та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 гривень, сплата яких підтверджується відповідними платіжними дорученнями.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.11, 15, 16, 525, 526, 527, 530, 549, 550, 551, 610-612, 625, 629, 1050, 1054, 1055 Цивільного кодексу України, ст.ст.3, 10, 11, 57, 58, 60, 88, 169, 197, 208, 209, 212-215, Главою 8 Розділу ІІІ ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позов –задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Банк «Траст»заборгованість за кредитним договором №R111.0003349 від 02 липня 2008 року в сумі 11294,4 гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Банк «Траст»судові витрати по сплаті судового збору (державного мита) в розмірі 112 гривень та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи в розмірі 120 гривень.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.ст.223, 232 ЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана відповідачем протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя          А.В. Брага