справа №2-5943/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2011 року          Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючого судді –Браги А.В.,

при секретарі –Авраменко А.М.,

за участю: позивача – ОСОБА_1,

представника позивача –ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія»в особі Дніпропетровської філії акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія», третя особа –ОСОБА_3, про стягнення суми страхового відшкодування –

ВСТАНОВИВ:

01 листопада 2010 року до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська звернувся позивач із позовною заявою до АТ «Українська пожежно-страхова компанія»в особі Дніпропетровської філії АТ «Українська пожежно-страхова компанія»про стягнення суми страхового відшкодування. Ухвалою судді від 08 грудня 2010 року до участі у справі в якості третьої особи залучено ОСОБА_3

В обґрунтування позовних вимог позивач в позовній заяві та в судовому засіданні разом із своїм представником послались на наступне. 24.03.2010 року між відповідачем та ОСОБА_3 укладено договір обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальної власників наземних транспортних засобів строком до 23.03.2011 року, за умовами якого відповідач взяв на себе обов’язок із відшкодування шкоди майну третіх осіб, заподіяної при ДТП. В наслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась 22 липня 2010 року о 19.00 годині на перехресті вул. Леніна та вул. Чкалова в м. Дніпропетровську з вини водія автомобіля «Шевроле Лацетті»д/н НОМЕР_1 ОСОБА_3, автомобілю Lexus ES 350»д/н НОМЕР_2 під керуванням позивача спричинено механічні ушкодження, а тим самим і матеріальна шкода позивачу в розмірі 97951,88 грн. Відповідач відшкодовувати дану шкоду позивачу відмовився, внаслідок чого позивач звернувся до суду із позовом, в якому просить стягнути на свою користь суму в межах ліміту відповідальності страховика –24990 грн. Також позивач просив покласти на відповідача судові витрати.

Позивач, представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, наполягали на їх задоволенні в повному обсязі.

Відповідач в останнє судове засідання не з’явився, про дату час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. При цьому на адресу суду від відповідача надійшов письмовий відзив на позов, в якому відповідач просив суд відмовити в задоволенні позову, посилаючись, що підставою для виплати позивачу страхової суми є спричинення йому майнової шкоди внаслідок ДТП. В той же час безпосереднього зіткнення транспортного засобу позивача та застрахованого відповідачем транспортного засобу третьої особи не відбулося, а отже, як зазначає відповідач, підстав для відшкодування шкоди позивачу немає.

Третя особа в судове засідання не з’явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином.

Вислухавши пояснення позивача, його представника, дослідивши матеріали цивільної справи, суд приходить до наступного висновку з таких підстав.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

В судовому засіданні встановлено, що між відповідачем, як страховиком, та третьою особою у справі –ОСОБА_3, як страхувальником, укладено 24.03.2010 року договір страхування шляхом видачі полісу №ВЕ/3113990 строком дії до 23.03.2011 року. За умовами даного договору страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час ДТП, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особами, відповідальність якої застрахована. Лімітом відповідальності за шкоду, заподіяну майну, є 25500 грн., а розмір франшизи –510 грн. Забезпеченим транспортним засобом є автомобіль «Шевроле»д/н НОМЕР_1, страхова премія сплачена 23.03.2010 р. Викладені фактичні обставини підтверджуються копією полісу №ВЕ/3113990.

22 липня 2007 року о 19.00 годині, водій ОСОБА_3, керуючи автомобілем «Шевроле Лацетті»д/н НОМЕР_1 по вул. Леніна в м. Дніпропетровську, в порушення вимог п.8.7.3 є ПДР України виїхав на заборонений сигнал світлофору (червоний) на перехрестя вул. Леніна та вул. Чкалова в м. Дніпропетровську, чим створив аварійну обстановку, в наслідок якої змусив автомобіль «Тойота Лексус ES 350»д/н НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 змінити напрямок руху та гальмувати, внаслідок чого даний автомобіль «Тойота Лексус ES 350»д/н НОМЕР_2 скоїв наїзд на бордюрний камінь, отримавши механічні ушкодження. Зазначені фактичні обставини спричинення матеріальної шкоди автомобілю позивача, а також вина ОСОБА_3 в її спричиненні встановлені постановою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 19.08.2010 року, якою відповідач був визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення та притягнутий до адміністративної відповідальності за ст.122 ч.4 КУпАП. Оскільки дана постанова Ленінського районного суду м. Дніпропетровська наразі набрала законної сили, викладені в ній фактичні обставини спричинення майнової шкоди, вина ОСОБА_3 у її спричиненні відповідно до ст.61 ч.4 ЦПК України є преюдиційно встановленими та не підлягають доказуванню.

Факт належності автомобіля «Тойота Лексус ES 350»д/н НОМЕР_2 позивачу та отримання даним авто механічних ушкоджень підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, копією довідки про отримання вказаним авто внаслідок ДТП механічних ушкоджень.

Згідно наявної в матеріалах справи копії висновку експерта за автотоварознавчою експертизою №ГО-1718 від 05 серпня 2010 року з додатками вартість матеріальної шкоди, спричиненої позивачу внаслідок пошкодження автомобіля «Тойота Лексус ES 350»д/н НОМЕР_2 становить 83445,55 грн. Загальна вартість відновлювального ремонту вказаного транспортного засобу, оплаченого позивачем, становить 97951,88 грн., що підтверджується копією акту виконання робіт №ЛЦ00010096 от 16.08.2010 року, копіями платіжних доручень №1-3 від 10 та 26 серпня 2010 року.

Судом також с встановлено, що 16 серпня 2010 року позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування та надав документи, які підтверджують правомірність такої виплати. Однак відповідачем було відмовлено у здійсненні страхової виплати. Викладені факти підтверджуються копією акту приймання-передачі документів від 16 вересня 2010 року, копіями листів відповідача від 17 вересня 2010 року, 05 жовтня 2010 року та 11 жовтня 2010 року.

Правовідносини, які виникли між сторонами, врегульовані нормами Цивільного кодексу України, Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Так, відповідно до ст.ст.15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст.11 ЦК України підставам и для виникнення цивільних прав та обов’язків є, окрім іншого, завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі, договір, різновидом якого є договір страхування.

Положеннями ст.22 ЦК України закріплено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. До збитків належать і витрати, яких особа зазнала зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються в повному обсязі, якщо інше не встановлено законом або договором. Нормою ст.1166 ЦК України встановлено, що майнова шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

За змістом ст.ст.1187, 1188, 1192, 1194 ЦК України шкода, завдана при взаємодії декількох транспортних засобів внаслідок їх взаємодії, відшкодовується винною особою, яка володіє на відповідній правовій підставі транспортним засобом. Розмір збитків, що підлягає відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. При цьому, особа, яка застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, відшкодовує завдану шкоду за вирахуванням суми страхового відшкодування.

Відповідно до ст.ст.979-981 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов’язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначений у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов’язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору. Предметом такого договору може бути відшкодування шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності). Договір страхування укладається в письмовій формі, в тому числі і шляхом видачі страховиком страхувальникові страхового свідоцтва (поліса). Обов’язок страховика щодо сплати страхової суми при настанні страхового випадку продубльований нормою ст.988 ЦК України.

Відповідно до ст.999 ЦК України законом може бути передбачене обов’язкове страхування. Таким законом є Закон України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»(далі –Закон України).

Нормою ст.6 Закону України визначено, що страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Згідно ст.ст.9, 12 Закону України обов'язковий ліміт відповідальності страховика –це грошова сума, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Такий ліміт за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 25500 гривень на одного потерпілого. Розмір страхового відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, яка не може перевищувати 2% від ліміту відповідальності страховика.

Відповідно до ст.ст.22, 29 Закону України при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної майну третьої особи. При цьому до шкоди, заподіяній транспортному засобу належать витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу.

За змістом ст.ст.35, 37 Закону України для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на відшкодування, подає страховику відповідну заяву, довідку про ДТП та інші необхідні документи. Виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком зазначених документів.

Нормою ст.16 ЦК України передбачено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Оцінюючи дослідженні в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд вважає їх належними, допустимими та достатніми для прийняття рішення у справі по суті. На підставі таких доказів, наведених вище норм діючого законодавства, враховуючи, що в судовому засіданні знайшов підтвердження факт вчинення ОСОБА_3 протиправних дій, які знаходяться у причинно-наслідковому зв’язку із заподіянням позивачу матеріальної шкоди, при цьому відповідальність ОСОБА_3 за заподіяння такої шкоди в межах суми 24990 грн. застрахована відповідачем, який свого обов’язку по сплати страхового відшкодування не виконав, суд вважає за можливе задовольнити позов в повному обсязі.

Не можна погодитись із твердженнями відповідача про необхідність відмови в задоволенні позову через те, що позивач не є потерпілим в розумінні Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», та шкода йому заподіяна не безпосередньо забезпеченим транспортним засобом. З цього приводу необхідно зазначити, що наведене в п.1.10 Правил дорожнього руху України поняття «дорожньо-транспортна пригода»не містить в якості обов’язкової ознаки ДТП посилання на спричинення транспортному засобу механічних ушкоджень внаслідок безпосереднього зіткнення з іншим транспортним засобом. Таким чином, подія, внаслідок якої транспортний засіб позивача та ОСОБА_3 отримали механічні ушкодження є дорожньо-транспортною пригодою. Окрім того, вказаною вище постановою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 19.08.2010 р. встановлений причинно-наслідковий зв'язок між діями ОСОБА_3 з управління авто і механічними ушкодженнями автомобіля позивача, а на підставі цього –вина ОСОБА_3 у спричиненні таких механічних ушкоджень автомобілю позивача. За таких обставин суд приходить до висновку, що позивач є потерпілим внаслідок ДТП, в тому числі і в розумінні Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». До того ж, норма ст.32 зазначеного Закону, визначаючи вичерпний перелік випадків, коли шкода не відшкодовується, не передбачає наведену відповідачем підставу для відмови у виплаті страхового відшкодування за встановлених судом обставин спричинення такої шкоди.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд на підставі ст.88 ЦПК України, враховуючи результат вирішення справи, вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача, понесені останнім при зверненні до суду судові витрати по сплаті судового збору (державного мита) в розмірі 249,9 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 гривень, факт сплати яких підтверджується відповідними квитанціями.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.22, 29, 35, 37 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.ст.979, 981, 999, 1166-1167, 1194 ЦК України, ст.ст.10, 11, 57, 60-61, 88, 209, 212- 215 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позов –задовольнити.

Стягнути з акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія»в особі Дніпропетровської філії акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» на користь ОСОБА_1 24 990, 00 гривень.

Судові витрати покласти на відповідача, стягнувши з акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія»в особі Дніпропетровської філії акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія»на користь ОСОБА_1 249, 90 гривень судового збору та 120, 00 гривень витрат інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Дніпропетровської області протягом 10 днів з дня отримання копії рішення шляхом подання апеляційної скарги через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська.

Суддя          А.В. Брага