ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua
____________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 вересня 2006 р. Справа № 14/169-06
Суддя господарського суду Балтак О.О.
при секретарі судового засідання Пилипчак О.І. , розглянувши матеріали справи
за позовом: Державної податкової інспекції у м. Вінниці (21027, вул. 30-річчя Перемоги, 21, м. Вінниця)
до: ДП "Вінницький облавтодор" ВАТ ДАК "Автомобільні дороги України" (21100, вул. 40-річчя Перемоги, 27, м. Вінниця)
до: Підприємства "Укрінвопромінвест" (03067, б-р І.Лепсе,4, м. Київ)
про визнання недійсними угод
Представники :
позивача : Тишківський С.Л. - предстанвик за довіреністю Опанасюк П.П. - представник за довіреністю
відповідача : Якімчук В.І. - представник за довіреністю
Гонько А.Г. - представник за довіреністю
Пилипчак С.В. - представник за довіреністю
ВСТАНОВИВ :
Державною податковою інспекцією у м. Вінниці заявлено позов про визнання угод від 12.08.2004 року №46/08 та від 12.08.2004 року №19/08 між дочірнім підприємством „Вінницький облавтодор” Відкритого акціонерного товариства „Державна акціонерна компанія „Автомобільні дороги України” (далі по тексту – ДП „Вінницький облавтодор” ВАТ „ДАК„Автомобільні дороги України”) та підприємством „Укрінвопромінвест” недійсними.
Відповідач 1 надав суду відзив, в якому заперечує проти позову та вважає необґрунтованими вимоги Позивача щодо визнання угод недійсними та застосування до Відповідачів правових наслідків, передбачених ч. І ст. 208 Господарського кодексу України.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, Позивач в позовній заяві та в судовому засіданні стверджує, що спірні угоди були укладені із суттєвими порушеннями та суперечать вимогам чинного законодавства.
Зокрема, зазначається, що за повідомленням Державного департаменту пожежної безпеки МНС України (лист №21/3/181 від 25.01.2006 року) ліцензія на провадження господарської діяльності з проектування, монтажу, технічного обслуговування засобів протипожежного захисту та систем опалення, оцінки протипожежного стану об’єктів протягом 2001 – 2005 років ТОВ „Укрінвопромінвест” не видавалась.
Крім цього, Позивач посилається на те, що управлінням надзвичайних ситуацій у Вінницькій області проведена експертиза матеріалів по оцінці системи протипожежного стану філій ДП „Вінницький облавтодор” ВАТ „ДАК„Автомобільні дороги України”, якою зазначено, що відповідно до статті 7 Закону України „Про пожежну безпеку” державний пожежний нагляд за станом пожежної безпеки в населених пунктах і на об’єктах незалежно від форм власності здійснюється відповідно до чинного законодавства державною пожежною охороною, а матеріали оцінки протипожежного стану філій ДП „Вінницький облавтодор” ВАТ „ДАК„Автомобільні дороги України” не відповідають вимогам п.1.4, 1.5 договору підряду №46/08 від 12.08.2004 року.
На підтвердження своїх вимог Позивач також посилається на висновок Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 13.02.2006 року №1236/1237, з якого ніби-то випливає, що роботи з проведення оцінки протипожежного стану Відповідачем 2 не виконані, а надані ним звіти є відтворенням (примірниками) об’єкту інтелектуальної власності (авторського права) – літературного твору науково-технічного характеру.
Аналогічно з посиланням на вищевказану експертизу Позивач також стверджує, що передбачені договором №19/08 від 12.08.2004 року роботи з обстеження системи управління охороною праці на ДП „Вінницький облавтодор” ВАТ „ДАК„Автомобільні дороги України” та його філіях не відповідають вимогам п.п.1.3, 1.4, 1.5 Договору та є фактично невиконаними, а надані Відповідачем 2 звіти є відтворенням (примірниками) об’єкту інтелектуальної власності (авторського права) – літературного твору науково-економічного характеру.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши представників сторін, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову з огляду на наступне:
Між ДП „Вінницький облавтодор” ВАТ „ДАК„Автомобільні дороги України” та підприємством „Укрінвопромінвест” укладено договір підряду на проведення оцінки протипожежного стану №46/08 від 12.08.2004 року та договір підряду на обстеження системи управління охороною праці №19/08 від 12.08.2004 року.
Умовами даних договорів передбачено, що згідно з договором №46/08 від 12.08.2004 року виконавець зобов’язується провести моніторинг технічного стану всіх комплексів, територій та об’єктів виробничого призначення (протипожежну оцінку) підприємства Замовника та всіх його філій, а замовник зобов’язується прийняти та оплатити виконану роботу. Згідно з договором №19/08 від 12.08.2004 року виконавець зобов’язується провести обстеження системи правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних та лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження життя, здоров’я і працездатності працівників (обстеження ) ДП „Вінницький облавтодор” ВАТ „ДАК„Автомобільні дороги України” та всіх його філій у процесі трудової діяльності та надати консультаційну допомогу із підвищення ефективності системи управління охороною праці, а замовник зобов’язується прийняти та оплатити виконану роботу.
У вигляді додатку №1 до договорів, сторонами підписано протокол погодження договірної ціни відповідно до договору №46/08 від 12.08.2004 року, вартість робіт складає 900000,00 грн., в т.ч. податок на додану вартість 150000,00 грн. та до договору №19/08 від 12.08.2004 року вартість робіт складає 1350000,00 грн., в т.ч. податок на додану вартість 225000,00 грн..
Умовами договорів передбачалася попередня оплата робіт. Відповідач 1 перерахував обумовлені договорами кошти на рахунок Відповідача 2 (виконавця): по договору №46/08 платіжним дорученням №980 від 13.08.2004 року в сумі 1350000,00 грн., в т.ч. ПДВ – 225000,00 грн.; по договору №19/08 платіжним дорученням №981 від 13.08.2004 року в сумі 900000,00 грн., в т.ч. ПДВ – 150000,00 грн.
Підприємство „Укрінвопромінвест” надав Відповідачу 1 податкові накладні від 13.08.2004 року №303 на загальну суму 1350000,00 грн., в т.ч. ПДВ – 225000,00 грн. та від 13.08.2004 року №283 на загальну суму 900000,00 грн., в т.ч. ПДВ – 150000,00 грн.
Про завершення етапу робіт сторони склали та підписали акти:
- від 30.09.2004 року №52 за договором №46/08 про те, що виконавець передав, а замовник прийняв результати виконаної роботи. Замовником сплачена їх вартість в сумі 1350000,00 грн., в т.ч. ПДВ – 225000,00 грн. Згідно з актом роботи виконані повністю і сторони претензій одна до одної не мають;
- від 30.09.2004 року №25 за договором №19/08 про те, що виконавець передав, а замовник прийняв результати виконаної роботи. Замовником сплачена їх вартість в сумі 900000,00 грн., в т.ч. ПДВ – 150000,00 грн. Згідно з актом роботи виконані повністю і сторони претензій одна до одної не мають.
Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до частини 1 статті 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
У частині 1 статті 179 ГК України передбачено, що майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Відповідно до ч. 1 статті 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
З вищенаведеного вбачається, що сторони за договорами підряду повністю виконали свої господарські зобов'язання Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення право чину сторонами (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою – третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Приписами ст. 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно зі ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктностї), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Необхідними умовами для визнання угоди недійсною є мета укладання угоди суб'єктами господарювання яка, зокрема, має бути спрямована на приховування від оподаткування доходів для завдання шкоди інтересам держави та суспільства, а також вина сторін у формі умислу щодо настання відповідних наслідків.
Відповідно до п.7.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 25.07.2002р, №1056 доказами спрямованості умислу суб'єкта спірних угод на приховування від оподаткування прибутків та доходів можуть бути, зокрема, надані податковими органами відомості про відсутність підприємства, організації (сторони угоди) за юридичною та фактичною адресами, про визнання недійсними в установленому чинним законодавством порядку установчих (статутних) документів, про неподання податкової звітності до органів державної податкової служби, про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності та інше.
Суд враховуючи вищевикладене, вважає, що Позивач не довів належними засобами доказування той факт, що підприємство „Укрінвопромінвест” при укладанні та виконанні спірної угоди мало умисел на приховування від оподаткування прибутків та доходів, тобто, укладало господарський договір, який завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.
Укладені між сторонами договори, за своєю правовою природою є договорами підряду, порядок укладення та виконання яких передбачений нормами Цивільного кодексу України. Відповідно до ч.3 ст.837 ЦК України для виконання окремих видів робіт, встановлених законом, підрядник (субпідрядник) зобов’язаний одержати спеціальний дозвіл.
В акті перевірки (стор.15, 18) Позивачем стверджується, що роботи з оцінки протипожежного стану об’єктів ДП „Вінницький облавтодор” ВАТ „ДАК„Автомобільні дороги України” не виконані, оскільки у виконавця – підприємства „Укрінвопромінвест” відсутня ліцензія на надання вищевказаних послуг.
Така думка є хибною. Відповідно до п.41 ст.9 Закону України „Про ліцензування певних видів господарської діяльності” від 01.06.2000р. №1775-ІІІ зі змінами і доповненнями, ліцензуванню серед іншого підлягає такий вид послуг, як оцінка протипожежного стану об’єктів. Тобто, дані послуги можуть надаватися лише особами, які у встановленому законом порядку отримали ліцензію.
Укладаючи договір №46/08 від 12.08.2004 року підприємство „Укрінвопромінвест” в п.п.2.3.3 п.2.3 передбачило, що виконавець має право залучати до виконання договірних робіт інших юридичних та фізичних осіб за умови наявності у них необхідних ліцензій, дозволів, що узгоджується з вимогами ст.837 ЦК України. Закон України „Про ліцензування певних видів господарської діяльності” не містить застережень щодо залучення на умовах субпідряду до виконання ліцензованих робіт (послуг) власників ліцензій на той чи інший вид робіт (послуг). Як зазначено в акті перевірки, фактично роботи з оцінки протипожежного стану об’єктів ДП „Вінницький облавтодор” ВАТ „ДАК„Автомобільні дороги України” та його філій були частково здійснені на замовлення підприємства „Укрінвопромінвест” ТОВ „Вінсет” (м. Київ).
Актом перевірки та доданими до нього матеріалами не підтверджено, що залучені субпідрядники не мали ліцензії на здійснення господарської діяльності щодо надання оцінки протипожежного стану об’єктів, одержання якої відповідно до п.41 ст.9 Закону України „Про ліцензування певних видів господарської діяльності” є обов’язковим в Державному департаменті пожежної безпеки Міністерства з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи.
Отже, висновок щодо того, що виконавець по договору не мав відповідних дозволів на здійснення діяльності передбаченої умовами договору, у зв’язку з чим такі договори повинні бути визнані недійсними, безпідставний та такий, що не ґрунтується на законі, так як зміст укладених договорів не суперечить вимогам ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Матеріалами справи, актом перевірки підтверджено належне виконання сторонами умов договору.
Не заслуговують на увагу доводи Позивача щодо того, що роботи за договорами №46/08 від 12.08.2004 року та №19/08 від 12.08.2004 року фактично не виконані, оскільки на думку Позивача надані Відповідачу 1 виконавцем (Відповідачем 2) аналітичні звіти є відтворенням (примірниками) літературного твору відповідно науково-технічного та науково-економічного характеру. При цьому Позивач посилається на висновок №1236/1237 від 13.02.2006 року експертизи об’єктів інтелектуальної власності проведеної Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз.
Відповідно до ст.41 Закону України „Про власність” суб'єктами права інтелектуальної власності є твори науки, літератури та мистецтва, відкриття, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, раціоналізаторські пропозиції, знаки для товарів і послуг, результати науково-дослідних робіт та інші результати інтелектуальної праці. Пунктом 1 статті 418 ЦК України передбачено, що право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом, а до об’єктів права інтелектуальної власності згідно зі статтею 420 ЦК України належать:
- літературні та художні твори;
- комп'ютерні програми;
- компіляції даних (бази даних);
- виконання;
- фонограми, відеограми, передачі (програми) організацій мовлення;
- наукові відкриття;
- винаходи, корисні моделі, промислові зразки;
- компонування (топографії) інтегральних мікросхем;
- раціоналізаторські пропозиції;
- сорти рослин, породи тварин;
- комерційні (фірмові) найменування, торговельні марки (знаки для товарів і послуг), географічні зазначення;
- комерційні таємниці.
У висновку експертизи Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 13 лютого 2006 року (стор.9-10) зазначено, що тексти аналітичних звітів „Протипожежний стан службових та виробничих приміщень ...” філій ДП „Вінницький облавтодор” ВАТ „ДАК„Автомобільні дороги України” мають збіжність текстів із Правилами пожежної безпеки в Україні, затвердженими наказом МНС України від 19.10.2004р. №126 та таблицею „Пожежна безпека on-line. Документація підприємства”. Відтак, експерт робить висновок, що у текстах 32-х аналітичних звітів „Протипожежний стан службових та виробничих приміщень ...” відтворено один і той же самий літературний твір науково-технічного характеру.
Однак, такий висновок суперечить ст.434 ЦК України, згідно з якою, серед іншого не є об’єктами авторського права акти органів державної влади та місцевого самоврядування (закони, укази, постанови, рішення, тощо).
Отже, брошури звітів за результатами проведених Відповідачем 2 протипожежної оцінки та аудиту системи управління охороною праці в ДП „Вінницький облавтодор” ВАТ „ДАК„Автомобільні дороги України” та його філіях, як матеріальні об’єкти або речі не відносяться до об’єктів права інтелектуальної власності. Договорами підряду №46/08 від 12.08.2004 року та №19/08 від 12.08.2004 року не передбачено набуття Відповідачем 1 прав на об’єкти права інтелектуальної власності, а акти №52 від 30.09.2004 року та №25 від 30.09.2004 року про завершення етапів робіт за договорами відповідно №46/08 та №19/08 не засвідчують факт виникнення або набуття Відповідачем 1 прав на об’єкти права інтелектуальної власності. Зазначене підтверджується також висновками патентного повіреного України Бондаренка Д.Г. від 14.04.2006 року №01/14-0406 та від 14.04.2006 року №02/14-0406 за результатами дослідження об’єктів інтелектуальної власності здійсненого за ініціативою Відповідача 1.
Не може розглядатися як експертиза висновок управління МНС України у Вінницькій області від 09.01.2006 року №05/09 щодо визначення фактичної вартості виконаних робіт з оцінки протипожежного стану та невідповідності матеріалів оцінки протипожежного стану вимогам договору підряду №46/08 від 12.08.2004 року, оскільки відповідно до ст.10 Закону України „Про судову експертизу” та п.п.1, 2 ст.66 Кодексу адміністративного судочинства України, судовими експертами можуть бути особи, які мають необхідні знання для надання висновку з досліджуваних питань. Судовими експертами держаних спеціалізованих установ можуть бути фахівці, які мають відповідну вищу освіту, освітньо-кваліфікаційний рівень не нижче спеціаліста, пройшли відповідну підготовку та отримали кваліфікацію судового експерта з певної спеціальності. Наданий Позивачем висновок управління МНС України у Вінницькій області від 09.01.2006 року №05/09 розглядався як доказ поряд з іншими.
Судом не приймаються до уваги аргументи Позивача щодо невідповідності вартості виконаних робіт за спірними договорами. З підстав невідповідності чинному законодавству відхиляється визначена розрахунковим шляхом у висновку експертизи Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 13 лютого 2006 року вартість робіт з протипожежної оцінки та визначена у висновку управління МНС України у Вінницькій області від 09.01.2006 року №05/09 розрахунковим шляхом вартість аудиту системи управління охороною праці в ДП „Вінницький облавтодор” ВАТ „ДАК„Автомобільні дороги України” та його філіях.
Відповідно до ст.7 Закону України „Про ціни і ціноутворення”, вільні ціни і тарифи встановлюються на всі види продукції, товарів і послуг, за винятком тих, по яких здійснюється державне регулювання цін і тарифів. В акті перевірки та в позовній заяві відсутні посилання на будь-яку законодавчу норму щодо регулювання цін на вищевказані види робіт (послуг). Відповідно до гл.21 Господарського кодексу України визначення вартості робіт розрахунковим способом є незаконним. Не можна будь-яким чином визначити ціну, яка не є фіксованою чи регульованою державою, окрім визначення ціни за домовленістю сторін.
Посилання Позивача на ст.7 Закону України „Про пожежну безпеку” щодо того, що державний пожежний нагляд за станом пожежної безпеки здійснюється державною пожежною охороною в порядку встановленому Кабінетом Міністрів є необґрунтованим, оскільки в даному випадку не здійснювався нагляд за станом пожежної безпеки, а відповідно до умов договору №46/08 здійснювався моніторинг технічного стану всіх комплексів, територій та об’єктів виробничого призначення (протипожежну оцінку) підприємства Замовника та всіх його філій.
При прийнятті рішення судом взято до уваги, що спірні договори були укладені та виконані Відповідачем 1 на виконання вимог вищестоящого органу ВАТ „ДАК„Автомобільні дороги України” (лист від 09.08.2004р. №1/15-10/476) відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України №100-р від 01 березня 2004 року. Матеріалами справи підтверджується, що кошти витрачені Відповідачем 1 на оплату проведених робіт одержані ним, як безповоротна фінансова допомога від Фонду „Будівельник Київщини” в сумі 900000,00 грн. та від Львівської залізниці в сумі 1350000,00 грн. на виконання комплексу робіт по обстеження будівель і споруд виробничого призначення.
У відповідності до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Суд, враховуючи вищевикладене, вважає, що Позивач не довів належними засобами доказування, що сторони при укладанні та виконанні спірних угод мали на меті будь-який умисел, який за відомо суперечив би інтересам держави та суспільства. Державна податкова інспекція у м. Вінниці не надала доказів порушення прав чи охоронюваних законом інтересів держави укладенням спірного договору, яке б існувало на час розгляду спору. Також Позивач не надав доказів того, що Відповідач 2 – підприємство „Укрінвопромінвест” вступив в зобов’язальне правовідношення і при цьому вийшов за межі своїх цілей і завдань, встановлених установчими документами.
За таких обставин, суд вважає, що вимоги Позивача не ґрунтуються на чинному законодавстві, а тому підстав для їх задоволення із застосуванням наслідків, передбачених ст.208 ГК України не має.
З урахуванням вищевикладеного та керуючись ст.124, 129 Конституції України, ст.837 Цивільного кодексу України, вимогами глави 21 Господарського кодексу України, Законом України „Про ліцензування певних видів господарської діяльності”, ч.1 ст.71, ст.159, п.1 ст.162, ст.163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, -
ПОСТАНОВИВ :
В позові відмовити.
Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінченя строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя Балтак О.О.
Постанова оформлена та підписана 4 жовтня 2006 р.