Шевченківський районний суд м.Львова

Справа  № 2а-727/11

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

   16 травня 2011 року  Шевченківський районний суд м. Львова в складі:

головуючої - судді                     Луців-Шумської Н.Л.

при секретарі                     Тимкович С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України у Шевченківському районі м.Львова про поновлення строку звернення до суду, визнання дій протиправними, зобов’язання до вчинення дій та стягнення сум державної соціальної допомоги, -

в с т а н о в и в :

05.04.2011р. позивач звернувся з позовом до Управління Пенсійного фонду України у Шевченківському районі м.Львова, в якому він просить поновити пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених прав за період з 01 січня 2006 року по 31 грудня 2010 року, визнати дії відповідача щодо недоплати належних йому виплат як дитині війни протиправними, зобов’язати відповідача здійснити перерахунок йому як дитині війни щомісячної державної соціальної допомоги відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 01 січня 2006 року по 31 грудня 2010 року та виплатити йому недоплачені 8858,7грн. допомоги, а також просить звільнити його від оплати судового збору та витрат на інформаційно – технічне забезпечення у зв’язку з майновим станом.

Позивач мотивує вимоги тим, що він являється дитиною війни, а відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" з 1 січня 2006р. "дітям війни" повинна виплачуватись щомісячна соціальна допомога у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Відповідачем всупереч вимог вказаного Закону така грошова допомога з 2006р. не виплачувалася в повному обсязі, а тому позивач змушений звернутись до суду.

В судове засідання позивач не з’явився, у своїй письмовій заяві просив розглядати справу у його відсутності.

          Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечила, покликаючись на письмові заперечення на позов, долучені до матеріалів справи.

          З’ясувавши дійсні обставини справи, дослідивши зібрані по справі докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

          Судом встановлено, що позивачу ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, надано статус «дитина війни» відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни” у редакції цього Закону від 18 листопада 2004 року №2195-IV передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 % мінімальної пенсії за віком.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» на поточний рік було зупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» і ці положення на предмет їх конституційності не розглядалися, у встановленому порядку неконституційними визнані не були та своєї чинності не втратили. Відтак, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог про зобов’язання відповідача  провести нарахування та виплату позивачу державної соціальної допомоги як дитині війни за 2006 рік.

Законами України «Про Державний бюджет України на 2007 рік” та «Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України” дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни”, яка, власне, встановлювала підвищення пенсії для дітей війни, було обмежено, відповідно, разом з тим було обмежено право дітей війни на нарахування їм підвищення до пенсії.

Проте Рішеннями Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 та від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема положення п.12 ст.71, ст.111 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” та пп.2 п.41 розділу ІІ Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України”, якими обмежується дія ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.

Відповідно до ст.152 ч.2 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Відтак з дня ухвалення Конституційним Судом України цих Рішень визнані неконституційними положення згаданих законів втратили чинність і з цього часу (з 9 липня 2007 р. та 22 травня 2008 р.) відновлено дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни” у редакції цього Закону від 18 листопада 2004 року №2195-IV. Таким чином, діти війни отримали право на щомісячну надбавку до пенсії за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.   

У 2009-2010рр. до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни” жодних змін не вносилось, дія цієї норми не була зупинена чи обмежена іншими нормативними актами, а відтак діє норма, згідно якої у 2009 та 2010 роках дітям війни виплачується підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.

Доводи відповідача щодо неврегульованості на законодавчому рівні порядку здійснення доплат особам, які мають статус дітей війни, не можуть бути підставою для їх нездійснення або відмови в задоволенні позову, оскільки відповідно до ч.4 ст.8 КАС України забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

Також, суд не бере до уваги посилання відповідача на відсутність бюджетного фінансування як на причину невиконання своїх зобов'язань, оскільки реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних нормативно-правових актах законодавства, не може бути поставлена у залежність від відповідних бюджетних асигнувань.

З огляду на положення ст.ст. 21, 105, 162 КАС України адміністративний позов може містити вимоги щодо визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльності відповідача, зобов’язання вчинити певні дії, відшкодувати шкоду, заподіяну незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю. Встановивши, що відповідач у справі порушив норми права, які регулюють спірні правовідносини, суд повинен визнати такі дії протиправними і зобов’язати відповідача провести нарахування та виплату належних позивачу сум відповідно до закону, а не ухвалювати рішення про стягнення чи виплату їх конкретних розмірів.

Згідно ч.2 ст.99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний  строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися  про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Якщо особа пропустила строк звернення до суду і суд визнає причину пропущення такого строку поважною, то адміністративна справа розглядається по суті в загальному порядку, встановленому КАС України.

Згідно ст.68 Конституції України незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності. Рішення Конституційного суду України від 09.07.2007р. було офіційно опубліковане 27.07.2007р., відповідно, позивач повинен був дізнатися про порушення свого права на підвищення до пенсії ще в липні 2007 року. А Рішення Конституційного суду України від 22.05.2008 року було офіційно опубліковане 06.06.2008 року. Відповідно, позивач мав змогу дізнатися про порушення своїх прав ще у 2007 та 2008 роках.

Позивачем не надано доказів, які б свідчили про поважність причини пропуску строку звернення до суду. Тому у поновленні строку звернення до суду слід відмовити.

Нарахування сум підвищення пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком не є компетенцією суду і покладається на органи Пенсійного Фонду України. Вимога позивача про стягнення конкретної суми підвищення пенсії задоволенню не підлягає.

Відтак, вимоги позивача підлягають до часткового задоволення в частині зобов’язання проведення донарахування і виплати пенсії з врахуванням підвищення на 30 % мінімальної пенсії за віком, починаючи з 06 жовтня 2010р. по 31.12.2010р. з урахуванням сум, фактично виплачених позивачу у ці періоди.

Мінімальний розмір пенсії за віком визначається згідно ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та з врахуванням відповідних положень Закону України «Про державний бюджет України» щодо розміру прожиткового мінімуму на відповідний рік. Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України «Про прожитковий мінімум» від 15 липня 1999 року прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної пенсії за віком.

          Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підставний та підлягає частковому задоволенню.

          Керуючись Конституцією України, ст.ст. 11, 99, 159, 160 ч. 3, 161 КАС України, Законом України  «Про соціальний захист дітей війни», Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік», Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007р. №6-рп, рішенням  Конституційного Суду України від 22.05.2008р. № 10-рп, суд, -

п о с т а н о в и в :

Позов задовольнити частково.

Визнати дії Управління Пенсійного фонду України у Шевченківському районі м.Львова щодо ненарахування і невиплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, передбаченого ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" з 06 жовтня 2010 року по 31 грудня 2010 року - протиправними.

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України у Шевченківському районі м.Львова нарахувати та виплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, передбаченого ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", враховуючи мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абз.1 ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з врахуванням проведених виплат з 06 жовтня 2010 року по 31 грудня 2010 року.

В решті позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів після її оголошення через Шевченківський районний суд м. Львова. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя           Н. Л. Луців-Шумська