Справа    2-176/11   

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня  2011  року         Кельменецький районний суд Чернівецької області в складі:

головуючого –судді:                                                   Туржанського В.В.

при секретарі:                                                             Малій Ж.І.

з участю  позивачки:                                                  ОСОБА_1

та відповідача:                                                            ОСОБА_2

розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Кельменці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного  майна, -  

                                        ВСТАНОВИВ:

Позивачка ОСОБА_1 подала до Кельменецького районного суду позовну заяву у якій просить   визнати за нею право власності на на Ѕ частину мотоблоку з фрезою вартістю 12000 гривень, Ѕ частину сівалки до мотоблоку вартістю 3279 гривень та Ѕ частку причепа до автомобіля   вартістю 3750 гривень.  Стягнути з відповідача на користь позивачки 9514 гривень в рахунок грошової компенсації замість її частки у праві спільної сумісної власності та судові витрати.  

У якості підстав позову позивачка зазначила, що сторони спільно проживали однією сім‘єю  в  період з травня 2009 року по червень 2010 року без реєстрації шлюбу. За час спільного проживання позивачка придбала  мотоблок з фрезою вартістю 12000 гривень, сівалку до мотоблоку вартістю 3279 гривень та причепа до автомобіля вартістю 3750 гривень. Позивачка вважає, що це майно є спільної сумісною власністю сторін. Однак відповідач забрав все це майно. Тому позивачка вважає, що відповідач повинен їй сплатити 9514 гривень в рахунок грошової компенсації замість її частки у праві спільної сумісної власності.

Відповідач ОСОБА_2  в судовому засіданні  позов не визнав та пояснив, що сторони спільно проживали в період з травня 2009 року по серпень 2010 року. За цей час вони придбали шкіряний диван, спальний диван, холодильник, мотоблок, причіп, сівалку, пісок та гравій, саджанці на 1500 гривень, троє дверей та одне вікно. Частину цих речей було придбано на спільні кошти сторін, а частину за кошти ОСОБА_2 Причіп, мотоблок, пісок та гравій були придбані за  кошти ОСОБА_2 Після припинення спільного проживання позивачка не повернула йому його особисті речі, крім того, позивачка залишила собі кошти від продажу свиней.   

Позивачка ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримала позов з підстав зазначених у позовній заяві та пояснила, що сторони спільно проживали у фактичних шлюбних відносинах з травня 2009 року по червень 2010 року. За період спільного проживання придбали мотоблок з фрезою, сівалку до мотоблоку, причепа до автомобіля. Також купували інші речі. Після припинення спільного проживання позивачка зверталася до відповідача з пропозицією про поділ майна. Він відмовився.

Судом буди досліджені наступні докази: лист Кельменецького РВ УМВС в Чернівецькій області №37/773 від 18 лютого 2011 року, копія постанови про відмову в порушенні кримінальної справи від 18 лютого 2011 року, довідка видана Кельменецьким РВ УМВС №1231 від 24 березня 2011 року, копія накладної №23 від 05 вересня 2009 року виданої приватним підприємцем ОСОБА_3, копія товарного чеку від 08 травня 2010 року , копія розрахункової квитанції №620236 від 15 квітня 2010 року, квитанція до прибуткового касового ордеру  №25 від 08 квітня 2011 року , договір про надання юридичних послуг від 01 квітня 2011 року, акт прийому –передачі робіт від 04 квітня 2011 року, паспорт та посібник по експлуатації на причіп вантажний „ПГМФ8302”, інструкція по експлуатації мотоблоку „ZUBR”, звіти по рахунку картки ОСОБА_1 на 6 аркушах.   

Свідок ОСОБА_4 дала суду показання по відповідач є її сусідом. Свідку відомо, що в період коли сторони спільно проживали,  відповідач відвіз свій телевізор та антену до позивачки.  

Свідок ОСОБА_5 дав суду показання про те, що він проживає поруч із позивачкою. Свідкові відомо, що сторони спільно проживали. У сторін були мотоблок, сівалка , культиватор.

Свідок ОСОБА_6 дав суду показання про те, що він проживає по сусідству із позивачкою. Свідку відомо, що сторони спільно проживали. Свідок бачив у сторін мотоблок та інші речі.

Свідок ОСОБА_7 дала суду показання про те, що сторони спільно проживали на протязі біля одного року. За період спільного проживання у них з‘явився трактор, причіп до автомобіля, косарка та сівалка. Ким були придбані ці речі свідку невідомо.  

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 спільно проживали однією сім‘єю, але не перебували в шлюбі між собою, та у будь –якому іншому шлюбі, в період з травня 2009 року на протязі біля одного року. Вказана обставина визнається сторонами.

За час спільного проживання сторони купили мотоблок „ZUBR” із фрезою вартістю 12000 гривень, сівалку до мотоблоку вартістю 3279 гривень та причепа вантажного бортового „ПГМФ 8302” заводський номер НОМЕР_1, 2010 року виготовлення  вартістю 3750 гривень. Вказані обставини стверджується накладною №22 від 05 вересня 2009 року, товарним чеком від 08 травня 2010 року, розрахунковою квитанцією від 15 квітня 2010 року.

Після того, як сторони припинили спільно проживати,  відповідач ОСОБА_2 забрав ці речі собі і відмовляється їх добровільно поділити.

Ці обставини та факти стверджуються взаємним зв'язком доказів, досліджених судом у їх сукупності. Дані докази є належними та допустимими.   

Суд також, враховує, що ці обставини, як  обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Таким чином, між сторонами склалися правовідносини з приводу спільної сумісної власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Сімейного кодексу України ( далі –СК України), якщо жінка та чоловік проживають однією сім’єю, але не  перебувають у шлюбі між собою або у будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного  проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим  договором між  ними.  

Частиною 2 ст. 74 СК України на майно, що є об’єктом права  спільної сумісної власності  жінки  та чоловіка, які не  перебувають у шлюбі між собою, поширюються положення гл. 8 СК України щодо права спільної сумісної власності  подружжя.  

Зокрема, ст. 60  СК України передбачено, що майно, набуте  подружжям за час шлюбу, належить дружині та  чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини  самостійного  заробітку. Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об’єктом права спільної сумісної власності  подружжя.  

Сторони не заперечують  факт перебування у фактичних шлюбних відносинах і проживання однією сім’єю без реєстрації шлюбу, а також ведення спільного господарства та наявності єдиного сімейного бюджету. 

У зв’язку із цим набуте позивачкою та відповідачем за час фактичних шлюбних відносин майно згідно з нормами ст. 60 і ст. 74 СК України належить їм на праві спільної сумісної власності, незважаючи на те,  на кого воно було зареєстроване.  Між сторонами  не укладалися договори щодо спірного майна, як це передбачено ст. 74 СК України, тому це майно є їхньою спільною сумісною власністю й кожен  з них має право  на    його  частину.  

          Згідно до ст. 364 ЦК України, співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.  Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим, співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.

Враховуючи наведене, суд вважає, що спірне майно  належить сторонам на праві спільної сумісної власності, відповідач порушує права позивачки з приводу користування , володіння та розпорядження цим майном,   а тому позовні вимоги  позивачки слід задовольнити.

Суд вважає, що з відповідача на користь позивачки  слід стягнути судові витрати по справі.  

На підставі  ст. 364  ЦК України, ст.ст. 60,74 СК України,  керуючись ст. ст. 3, 8, 10,11, 15, 60,61,79, 88, 213, 214, 215 ЦПК України, суд, -

                                           ВИРІШИВ:

Позов  ОСОБА_1   задовольнити повністю.  

Визнати за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину мотоблоку „ZUBR” із фрезою вартістю 12000 гривень, Ѕ частину сівалки до мотоблоку вартістю 3279 гривень та Ѕ частку причепа вантажного бортового „ПГМФ 8302” заводський номер НОМЕР_1, 2010 року виготовлення  вартістю 3750 гривень.  

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 9514 (дев‘ять тисяч п‘ятсот чотирнадцять) гривень в рахунок її частки у праві спільної сумісної власності на мотоблок „ZUBR” із фрезою вартістю 12000 гривень, сівалку до мотоблоку вартістю 3279 гривень та причепа вантажного бортового „ПГМФ 8302” заводський номер НОМЕР_1, 2010 року виготовлення  вартістю 3750 гривень.  

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 95 (дев‘яносто п‘ять) гривень 15 копійок в рахунок відшкодування витрат понесених по сплаті судового збору, 120 (сто двадцять) гривень в рахунок відшкодування витрат на інформаційно –технічне забезпечення розгляду справи та 500 (п‘ятсот) гривень в рахунок відшкодування витрат на правову допомогу.  

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду до Апеляційного суду Чернівецької області подається протягом десяти днів з дня його проголошення через Кельменецький районний суд. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: