Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
( в повному обсязі)
Справа №2-13/11
18.04.2011 смт. Воловець
Воловецький районний суд Закарпатської області в особі головуючого судді: Конепуда В.І., при секретарі с/з –Голінка Л.І. за участю позивача - ОСОБА_2, представника позивача - ОСОБА_3, відповідача - державного нотаріуса Воловецької державної нотаріальної контори - ОСОБА_5, третьої особи - ОСОБА_6, представника третьої особи - ОСОБА_7, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Воловецької державної нотаріальної контори про скасування свідоцтва про право на спадщину,
В С Т А Н О В И В :
Позивач ОСОБА_2 звернувся в суд із позовом до Воловецької державної нотаріальної контори, третя особа: ОСОБА_6 про визнання недійсним заповіту від 06.02.1992 року реєстрованого за №1 та скасування свідоцтва про право на спадщину за заповітом.
Позов мотивує тим, що його мати ОСОБА_8 13.12.1990 року склала заповіт на його ім'я Після смерті матері у ІНФОРМАЦІЯ_1 з'ясувалося, що в 1992 році ОСОБА_8 склала заповіт на ім'я ОСОБА_6, на підставі якого Воловецька державна нотаріальна контора відкрила спадкову справу та видала свідоцтво про право на падщину за заповітом на ім'я ОСОБА_6 на все майно, в тому числі і на житловий будинок АДРЕСА_1. Просить заповіт сладений на ім'я ОСОБА_6 визнати недійсним та свідоцтво про право на спадщину скасувати, оскільки заповіт складався не засобами технічного друку та не самим заповідачем, перед підписом заповідача ОСОБА_8 відсутня запис останньої про те, що заповіт нею прочитаний, однак державним нотаріусом при видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на ім'я ОСОБА_6 не перевірено правильність складання заповіту та його відповідність чинному законодавству. Крім цього, заповіт складений на ОСОБА_6, а свідоцтво про право на спадщину видане на ім'я ОСОБА_6, отже нотаріусом при видачі свідоцтва про право на спадщину не встановлено особу на користь якої складено заповіт.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_3 позовні вимоги підтримали повністю, посилаючись на обставини викладені в позовній заяви та просили суд визнати недійсним заповіт від 06.02.1992 року складений на ім'я ОСОБА_6 реєстрований за №1 та скасувати свідоцтво про право на спадщину за заповітом.
Представник відповідача Воловецької державної нотаріальної контори - ОСОБА_5 в судовому засіданні позовні вимоги не визнала та пояснила, що свідоцтво про право на спадщину за заповітом ОСОБА_6 було видане на підставі заповіту який складено відповідно до закону і підстав для його скасування немає.
Третя особа: ОСОБА_6 та її представник ОСОБА_7 в суді просили позовні вимоги не задовольняти, на підтвердження законності даного свідоцтва про право на спадщину є рішення Міжгірського районного суду Закарпатської області від 29.09.2004 року та рішення Воловецького районного суду Закарпатської області від 25.11.2005 року, які набрали законної сили.
Заслухавши пояснення сторін та їх представників, дослідивши матеріали справи суд вважає, що позов ОСОБА_2 не підлягає задоволенню із слідуючих підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_8, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 року, 06.02.1992 році склала заповіт згідно з яким на випадок своєї смерті все своє майно заповідала ОСОБА_6 Воловецька державна нотаріальна контора, згідно поданої ОСОБА_6 заяви, видала свідоцтво про право на спадщину за заповітом згідно з яким ОСОБА_6 успадкувала житловий будинок АДРЕСА_1 Закарпатської області.
Рішенням Воловецького районного суду від 15.03.2011 року встановлено, що свідоцтво про право на спадщину за заповітом серії ВАЕ №013462 зареєстроване в реєстрі №636, що видане державним нотаріусрм Воловецької державної нотаріальної контори15.04.2003 року на імя "ОСОБА_6 належить ОСОБА_6.
У відповідності до вимог ст. 1301 Цивільного кодексу України свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.
Разом з тим, законність свідоцтва про право на спадщину за заповітом серії ВАЕ №013462 зареєстрованого в реєстрі за №636, виданого державним нотаріусрм Воловецької державної нотаріальної контори 15.04.2003 року підтверджується рішенням Міжгірського районного суду Закарпатської області від 29.09.2004 року, рішенням Воловецького районного суду Закарпатської області від 25.11.2005 року, ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 02.02.2006 року, які залишені в силі ухвалою колегії суддів судової палати в цивільних справах по розгляду касаційних скарг апеляційного суду Івано-Франківської області та набрали законної сили.
Відповідно до ч.3 ст. 61 ЦПК України обставини встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи, або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін виникає спір.
Позивачкою та її представником всупереч вимогам ст. 60 ЦПК України не доведено, що зазначене вище свідоцтво про право власності на спадщину за законом є незаконним, а тому вимоги ОСОБА_2 є безпідставними і такими, що не підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 60, 61, 212-215 ЦПК України, ст. 1301 Цивільного кодексу України, суд,-
В И Р І Ш И В:
В задоволенні позову ОСОБА_2 до Воловецької державної нотаріальної контори, третя особа: ОСОБА_6 про визнання недійсним заповіту від 06.02.1992 року реєстрованого за №1 та скасування свідоцтва про право на спадщину за заповітом - відмовити повністю.
На рішення може бути подана апеляційна скарга протягом 10 днів з дня проголошення рішення до апеляційного суду Закарпатської області.
Головуючий:
Суддя: Конепуд В.І.