Справа № 1-146/11

В И Р О К

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

11.05.2011                                             Сихівський  районний суд м.Львова

в складі: головуючого Муханова О.О..

             при секретарі  Тріла Б.І.

   з участю прокурора  Харлана Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові справу про обвинувачення:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 уродженця м. Ходорів Львівської обл., зареєстрований АДРЕСА_1, мешканця АДРЕСА_2, українця, гр-на України, з середньо - спеціальною освітою, не одруженого, військовозобов’язаного, не працюючого, раніше не судимого,

по ст. 128 КК України,-

в  с  т  а  н  о  в  и  в  :

Підсудний ОСОБА_1 20 лютого 2011 року близько 15.00 год., перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, знаходячись в квартирі АДРЕСА_2, під час побутової сварки з громадянкою ОСОБА_2,  наніс останньій  удар рукою по плечі та два удари ногою по сідницях. В подальшому наніс удар ногою потерпілій в ліву ногу від якого вона впала на праву руку та згідно висновку експерта № 57/11, від 02.03.2011 р. у ОСОБА_2 виявлено множинні синці на руках та ногах, котрі заподіяні неодноразовою дією тупих (тупого) предметів з обмеженою поверхнею та відносяться до легкого тілесного ушкодження та закритий перелом головки правої променевої кістки, котрий є характерним для падіння на витягнуту руку та відноситься до тілесного ушкодження середньої важкості за ознакою тривалого розладу функції правої руки.

Допитаний в якості підсудного ОСОБА_1, пояснив, що 20.02.2011 року в обідній час, знаходячись разом з ОСОБА_3 в її кімнаті квартири АДРЕСА_2, приймали знайомих ОСОБА_6 та ОСОБА_7 розпиваючи разом спиртне. В той час у квартирі крім них перебувало подружжя ОСОБА_5 та ОСОБА_2, які перебували в своїх кімнатах. Після того, як гості пішли до дому між підсудним та ОСОБА_3 виникла сварка. ОСОБА_3 звернулась до ОСОБА_5 щоб він допоміг вивести ОСОБА_1 з квартири, відповідно сварка продовжилась між ними трьома. Згодом з кімнат в коридор вийшли  ОСОБА_4 та ОСОБА_2, які теж допомагали випхати підсудного з квартири, однак останній не хотів нікуди йти і сварка продовжувалась. Під час сварки підсудний опинився практично у вхідних дверей і там у ОСОБА_5 злетіли з ніг тапочки і ОСОБА_2, взявши один тапок в руки почала ним бити підсудного і раптом нагнулась, щоб підняти другий. В той момент підсудний рукою наніс ОСОБА_2 декілька ударів по тулубу, від яких вона впала на підлогу, а коли вставала то наніс удар ногою в лівий бік, від якого остання впала на правий бік та на праву руку. Коли потерпіла встала то почала кричати, що в неї болить рука та пішла до себе в кімнату. На тому сварка припинилась всі розійшлися по кімнатах, а підсудний ліг спати. Згодом ОСОБА_1 дізнався, що потерпіла під час падіння зламала руку.

Підсудний  винним у скоєнні даного злочину себе визнав повністю, дав показання, які відповідають встановленим судом обставинам справи, щиро розкаявся та просить суд суворо його не карати.

Відповідно до ч. 3 ст. 299 КПК України за згодою учасників судового розгляду судом визнано недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, які вірно розуміє підсудний, сумніви у добровільності та істинності його позиції відсутні.

Суд обмежив дослідження доказів допитом підсудного та дослідженням тих матеріалів справи, що характеризують його особу.

             Дії ОСОБА_1 вірно кваліфіковані досудовим слідством за  ст. 128 КК України, оскільки останній вчинив необережне середньої тяжкості тілесне ушкодження, за ознакою тривалого розладу функції правої руки.

             Призначаючи покарання підсудному ОСОБА_1 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, особу винного, який не має судимості, характеризується позитивно, обставинами пом’якшуючими відповідальність його щире каяття, добровільне відшкодування потерпілої матеріальних збитків, обставину, що обтяжує покарання - вчинення злочину в стані алкогольного сп’яніння та вважає, що йому слід призначити покарання у виді обмеження волі.

Враховуючи особу підсудного, його молодий вік, щире каяття, добровільне відшкодування потерпілої матеріальних збитків, суд приходить до висновку про можливість звільнення його від відбування покарання з випробуванням, так як виправлення підсудного можливе без ізоляції від суспільства, поклавши на нього обов’язки згідно вимог ч.1 ст. 76 КК України.   

Керуючись ст.ст. 323-324 КПК України, суд,

                                                               з  а  с  у  д  и  в:

ОСОБА_1 визнати винним по ст. 128 КК України та  призначити йому покарання один рік обмеження волі.

           На підставі ст. 75 КК України звільнити його від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк один рік.

Згідно ст.76 КК України покласти на ОСОБА_1 наступні обов’язки:   

1.  не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції;   

2.    повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання;

3.     періодично з’являтись для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.   

Запобіжний захід ОСОБА_1 залишити - підписку про невиїзд до вступу вироку в законну силу.

           Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Львівської області протягом 15 діб.

Головуючий