ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

14 листопада 2007 р.

№ 31/218

Вищий  господарський  суд  України  в  складі  колегії  суддів:

Бернацької Ж.О. –головуючий,

Мележик Н.І.,

Подоляк О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу державного підприємства “Дарницький вагоноремонтний завод” на  рішення господарського суду міста Києва від 05 квітня 2007 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 18 червня 2007 року у справі господарського суду міста Києва № 31/218 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Аудиторська фірма “Бізнесінформаудит” до державного підприємства “Дарницький вагоноремонтний завод” про стягнення суми

за участю представників сторін:

від позивача: Фроленко В.М., Дєдуш С.В.;

від відповідача: Дацко В.А., -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Аудиторська фірма “Бізнесінформаудит” у березні 2007 року звернулося до господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з державного підприємства “Дарницький вагоноремонтний завод” 944044, 00 грн. заборгованості за проведені аудиторські роботи.

Рішенням господарського суду міста Києва від 18 червня 2007 року (суддя: Качан Н.І.) задоволено позов. Стягнуто з державного підприємства "Дарницький вагоноремонтний завод" на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Аудиторська фірма “Бізнесінформаудит”, з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час здійснення  виконавчого провадження 944044, 00 грн. заборгованості та відмовлено в частині стягнення 9440, 44 грн. державного мита і 118, 00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, державне підприємство “Дарницький вагоноремонтний завод” звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить Київський апеляційний суд повністю скасувати рішення господарського суду міста Києва у справі № 31/318 від 05 квітня 2007 року та прийняти нове рішення, яким відмовити ТОВ Аудиторська фірма “Бізнесінформаудит” у задоволенні позовних вимог.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від  18 червня 2007 року (судді: Капацин Н.В. –головуючий, Смірнова Л.Г., Малетич М.М.) залишено без змін рішення господарського суду міста Києва у справі № 31/218 від 05 квітня 2007 року.

Не погоджуючись з прийнятими рішенням місцевого господарського суду та постановою апеляційного господарського суду, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою про їх скасування, прийняття нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Скарга мотивована тим, що судами під час прийняття оскаржуваних рішень неповно з’ясовані обставини, які мають значення для справи; висновки, викладені у судових актах, не відповідають матеріалам справи; а також судами неправильно застосовані норми матеріального права.

У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, вказуючи на безпідставність доводів касаційної скарги,  а рішення  судів  залишити без змін, оскільки позивач не отримував від відповідача листи із запереченнями щодо якості виконаних аудиторських робіт, які повинні направлятися протягом трьох днів з моменту надання замовником акту приймання виконаних робіт.

Вислухавши представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами обох інстанцій встановлено, що 12 вересня 2005 року між державним підприємством “Дарницький вагоноремонтний завод” (замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю “Аудиторська фірма “Бізнесінформаудит” (виконавець) укладено договір № 194/102/09/05/12/01-П, згідно якого виконавець зобов’язувався протягом терміну дії договору проводити аудиторські роботи з виявлення надмірно нарахованих замовником  податків та зборів у бюджет і державні цільові фонди за період, протягом якого законодавством України дозволено повернення надмірно сплачених податків і неподаткових платежів.

Пунктом 1.2. договору передбачено, що виконавець протягом терміну дії договору проводить аудиторські роботи з надання консультацій і видачі рекомендацій з питань оподаткування, бухгалтерського обліку, цивільного і господарського права, ринкової економіки та інших видів економіко - правового забезпечення господарської діяльності замовника, які однозначно не врегульовані у нормативно-правових актах України, або вирішення яких регламентується великою кількістю законодавчих актів.

Про виконання замовником аудиторських робіт свідчить акт приймання-передавання аудиторського висновку від 4 листопада 2005 року, скріплений підписами уповноважених представників сторін та відтиском печатки замовника, та аудиторський висновок № 194/102/1 від 04 листопада 2005 року.

Виконавець протягом терміну дії договору надає замовнику консультаційні послуги під зарахування в рахунок майбутніх платежів надмірно нарахованих відповідачем податків та зборів у бюджет і державні цільові фонди за період, протягом якого законодавством України дозволено повернення надмірно сплачених податкових платежів (пункт 1.3 договору).

Про надання виконавцем замовнику консультацій та рекомендацій з питань оподаткування та бухгалтерського обліку свідчать листи: № 194/102/5 від 21 жовтня 2005 року, № 194/102/6 та № 194/102/6 - ПЗ від 27 жовтня 2005 року, № 194/102/7 від 28 жовтня 2005 року, № 194/102/8 від 1 листопада 2005 року, № 194/102/9 від 11 листопада 2005 року, № 194/102/11 від 23 листопада 2005 року, № 194/102/12 - ПЗ від 10 січня 2006 року, № 194/102/11-ПЗ від 23 січня 2006 року, № 194/102/15 від 10 травня 2006 року, № 194/102/16 від 18 травня 2006 року, № 194/102/17 від 19 травня 2006 року, № 194/102/18 від 26 липня 2006 року, № 194/102/24 Д від 15 вересня 2006 року.

Згідно пунктів 4.1 - 4.2 договору, за проведені аудиторські роботи та надані аудиторські послуги замовник зобов’язувався сплатити виконавцю 1000 грн., а у випадку виявлення позивачем надмірно нарахованих відповідачем податків, зборів (внесків) і інших обов’язкових платежів до сплати у бюджет і державні цільові фонди, що підлягатимуть зарахуванню в рахунок майбутніх або поточних платежів відповідача, сплатити 50% від виявленої суми надмірно нарахованих відповідачем податків, зборів (внесків) і інших обов’язкових платежів.

З аудиторського висновку № 194/102/1 від 04 листопада 2005 року вбачається, що виконавець виявив за період з 1 жовтня 2002 року по 30 вересня 2005 року надмірно нарахованих і сплачених замовником до державного бюджету та в державні цільові фонди податків та зборів (обов’язкових платежів) на суму 3920573, 00 грн.

Пунктом 4.3 договору передбачено, що за згодою замовника виконавець реєструє у відповідній державній податковій інспекції уточнені декларації та розрахунки податків та зборів, з розшифровкою надмірно нарахованих і надмірно сплачених замовником податкових платежів.

3 листів №   194/102/17  від   19 травня 2006 року, №  194/102/26  від  30 грудня 2006 року, № 194/102/27 від 01 лютого 2007 року вбачається, що на виконання вищезазначених умов договору, позивач просив у відповідача дозвіл на проведення реєстрації уточнених декларацій та розрахунків, проте, відповідач не надіслав позивачу відповіді на вищевказані листи.

З фіскального чеку № 7453 від 01 вересня 2006 року та повідомлення про вручення цінного листа від 01 вересня 2006 року вбачається, що виконавцем листом від 01 вересня 2006 року надіслано замовнику акт приймання аудиторських робіт № 194/102/22 від 01 вересня 2006 року та таблицю-розрахунок вартості робіт за договором на проведення аудиторських робіт № 194/102/09/05/12/01-П від 12 вересня 2005 року.

Відповідно  до  зазначеної таблиці,  вартість  робіт (за  розрахунком  товариства з обмеженою відповідальністю "Аудиторська фірма “Бізнесінформаудит”) становить  944044, 00 грн. Даний лист відповідачем отримано 06 вересня 2006 року, про що свідчить зазначене вище повідомлення про вручення цінного листа.

Згідно   пункту   2.2.5   договору,   замовник зобов’язався протягом трьох днів з моменту надання виконавцем акту приймання виконаних робіт затвердити його або надати мотивовану відмову від затвердження у формі двостороннього акту з вказівкою необхідних доробок та термінів їх виконання. Якщо у встановлений термін замовник не одержить затверджений акт приймання виконаних робіт або мотивовану відмову, робота з проведення аудиту вважається прийнятою з виконанням всіх умов договору. Акт без підпису замовника може бути пред’явлений до оплати при наявності запису: “Зауваження від замовника у встановлений термін не надійшли”.

В матеріалах справи відсутні належні докази направлення відповідачем у триденний строк після отримання ним 06 вересня 2006 року акту приймання аудиторських робіт № 194/102/22 від 01 вересня 2006 року на адресу позивача підписаного акту приймання виконаних робіт або акту мотивованої відмови від затвердження, а тому на акті приймання аудиторських робіт № 194/102/22 від 01 вересня 2006 року позивачем цілком правомірно, у відповідності до пункту 2.2.5 договору, здійснено запис: “Зауваження від замовника у встановлений термін не надійшли”.

У частині 1 статті 853 Цивільного кодексу України зазначено, що в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків замовник зобов’язаний негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Пунктом 4.4 договору встановлено, що повний розрахунок за договором здійснюється у шестимісячний строк після завершення робіт на підставі акту приймання виконаних робіт.

Судами встановлено, що 06 листопада 2006 року листом № 194/102/24 позивачем надіслано відповідачу рахунок-фактуру № РФ 00000112 від 06 листопада 2006 року на суму 944044, 00 грн. зі строком оплати до 01 березня 2007 року. Згідно повідомлення про вручення цінного листа, зазначений лист відповідачем отримано 09 листопада 2006 року, що свідчить про виконання прийнятих договірних зобов’язань у визначений термін.

Актом приймання-передачі аудиторського висновку незалежної аудиторської фірми “Бізнесінформаудит” від 4 листопада 2005 року, підписаним головним бухгалтером відповідача і затвердженим директором замовника, відповідач підтвердив виконання позивачем роботи за договором від 12 вересня 2005 року. В цьому акті відповідач зазначає, що договір не передбачає залежності оплати виконаних робіт від застосування відповідачем в своїй діяльності результатів аудиторського висновку.

Згідно пунктів 2.1.1, 2.2.1, 4.1, 4.2, 4.4 договору, предметом договору є підготовка і надання позивачем аудиторського висновку, а обов’язком відповідача –вчасно розрахуватися за виконані роботи.

Проте, відповідач не сплатив у встановлений договором строк за виконані аудиторські роботи, тому як зазначалося вище заборгованість відповідача перед позивачем становить 944044, 00 грн.

У частині 1 статті 837 Цивільного кодексу України зазначено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов’язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання повинні виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог закону, одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.

Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість позовних вимог позивача, а відповідач в порушення норм статті 33 Господарського процесуального кодексу України не надав належних доказів в обґрунтування своїх заперечень, суди обох інстанцій правильно дійшли висновку про визнання таким, що підлягають задоволенню позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 944044, 00 грн. заборгованості.

Також суди обох інстанцій правильно дійшли висновку, що посилання скаржника на те, що ним 08 вересня 2006 року надіслано на адресу позивача лист № 2074/1, в якому містився акт - мотивована відмова від підпису акту приймання аудиторських робіт № 194/102/22, про що надано відповідний документ, є безпідставними, оскільки його форма і зміст суперечать вимогам  Закону України “Про поштовий зв’язок”.

Натомість, в матеріалах справи міститься фіскальний чек № 5158 від 21 лютого 2007 року та опис вкладення у цінний лист, з яких вбачається, що замовником направлено на адресу виконавця акт - мотивовану відмову від підпису акту приймання аудиторських робіт № 194/102/22 від 01 вересня 2006 року лише 21 лютого 2007 року, тобто з перевищенням триденного строку встановленого умовами договору.

Враховуючи викладене, рішення місцевого суду та постанова апеляційного господарського суду винесені з додержанням вимог  матеріального та процесуального законодавства, і підстав для їх скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу державного підприємства “Дарницький вагоноремонтний завод” залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 5 квітня 2007 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 18 червня 2007 року у справі господарського суду міста Києва № 31/218  залишити без змін.

Головуючий:

Ж. Бернацька

Судді:

Н. Мележик

О. Подоляк