ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
24.12.07 р. Справа № 26/310
Суддя господарського суду Донецької області Наумова К.Г.
Розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу
за позовом Закритого акціонерного товариства „Макіївкокс” (м. Макіївка, Донецької області)
до відповідача: Державного підприємства „Донецька вугільна енергетична компанія” (м. Донецьк, Донецької області)
про стягнення 2040 грн.
за участю:
Прокурора
Представників сторін:
від позивача: Ахметова Н.В. за дов. від 26.12.06 р. № 07-4309
від відповідача: представник не з’явився
Закрите акціонерне товариство „Макіївкокс” (м. Макіївка, Донецької області) звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Державного підприємства „Донецька вугільна енергетична компанія” (м. Донецьк, Донецької області) про відшкодування збитків від нестачі вугільного концентрату у сумі 2040 грн.
Позивач обґрунтовує позовні вимоги наступним.
13.05.07 р. на адресу позивача надійшов вугільний концентрат марки ДГКОМ 13-100 у двох залізничних вагонах по накладним №№ 51425935, 51425936 вантажовідправником якого був відповідач. Вантаж прибув без ознак втрати та псування, залізниця видала його без перевірки ваги у порядку ст. 52 Статуту залізниць України. Залізничні накладні є підтвердженням укладання договору перевезення між відправником та залізницею на користь позивача. Під час прийняття вантажу було встановлено нестачу продукції з урахуванням норми природної втрати у кількості 4000 кг про що складено акти № 672п від 13.05.07 р. та № 672 від 14.05.07 р., які складені у відповідності з вимогами Інструкції П-6. Акт № 672 від 14.05.07 р. складений у присутності представника вантажовідправника. Позивач розрахувався з постачальником у повному обсязі. Внаслідок цього позивачу було завдано збитки у сумі 2040 грн. Відповідно до вимог ст. ст.24, 30 Статуту залізниць України, саме вантажовідправник несе відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноту відомостей, зазначених у накладній. Відповідно до ст.. 1166, 1192 ЦК України, майнова шкода відшкодовується у повному обсязі особою яка її завдала.
Відповідач відзив на позов не представив, представника у судове засідання не направив, хоча про час розгляду справи був повідомлений належним чином.
Розгляд справи відкладався з метою забезпечення відповідачу права на захист.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд
ВСТАНОВИВ:
Згідно залізничної накладної № 51425935 відповідач повинен був відвантажити позивачу вугільний концентрат марки ДГКОМ 13-100 у кількості 56000кг. у вагоні № 6668009.
Згідно залізничної накладної № 51425936 відповідач повинен був відвантажити позивачу вугільний концентрат марки ДГКОМ 13-100 у кількості 64000кг. у вагоні № 64769565.
У накладних зазначено, що вантаж відвантажено навалом, також у цих накладних також зазначено, що вантаж у наведених вагонах прибув у справних вагонах без ознак втрати та виданий 13.05.07 р., згідно ст. 52 Статуту залізниць України, без перевірки.
Під час прийняття вантажу 13.05.07 р. комісією позивача була встановлена нестача вугільного концентрату:
у вагоні № 66680059 на 1100 кг,
у вагоні № 64769565 на 3900 кг,
у загальній кількості – 5000 кг.
Нестача встановлена шляхом зважування вагону на 150т. тензометричних вагонних вагах. Приймання продукції було зупинено для виклику представників вантажовідправника та постачальника. Зазначене підтверджується актом № 672/п про приймання продукції по кількості від 13.05.07 р. В акті також зазначено, що вагон прибув у технічно-справному стані.
Листом від 14.05.07 р. № б/н відповідач довірив здійснити сумісну прийомку по кількості Гайдаш Я.М.
14.05.07 р. об 12 годині 35 хв. приймання продукції було продовжено. Комісією позивача за участю представника громадськості Харченко І.В., повноваження якого підтверджуються посвідченням № 672 від 14.05.07 р., та представника відповідача Гайдаш Я.М.., було встановлено масу нетто вугільного концентрату шляхом перевірки ваги брутто в момент одержання продукції на 150 т. тензометричних вагонних вагах за відрахуванням ваги тари. Вага тари встановлена шляхом зважування пустого вагону на 150 т. вагах, про що у присутності представника громадськості Харченко І.В. складено акт № 672 від 14.05.07 р. про вагу тари.
Кількість нестачі вугільного концентрату склала:
у вагоні № 66680059 на 1500 кг,
у вагоні № 64769565 на 3700 кг,
у загальній кількості – 5200 кг. з урахуванням норми природної втрати у розмірі 1 відсотку кількість нестачі склала 4000 кг.
Зазначене підтверджується актом № 672 про приймання продукції по кількості від 14.05.07 р.
Позивач оплатив постачальнику вартість вугілля у повному обсязі, що підтверджується рахунком-фактурою № 2117 від 31.05.07 р., платіжним дорученням № 2789 від 25.05.07 р. на суму 10500000 грн.
Таким чином, з урахуванням норми природної втрати і граничної погрішності показань ваг (1 відсоток маси нетто у вагоні), невідповідність даних у накладних про вагу вугільного концентрату у наведених вагонах склала 4000 кг. Вартість нестачі з урахуванням ПДВ у сумі 340 грн. складає 2040 грн.
Відповідно до ст. 306 ГК України, ст. 908 ЦК України, загальні умови перевезення визначаються цими кодексами, законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами.
Умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо перевезення встановлюється договором, якщо інше не визначено, зокрема, транспортними кодексами (статутами), що передбачено п. 5 ст. 307 ГК України, п. 2 ст. 908 ЦК України.
Зокрема, на перевезення залізничним транспортом вантажів, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під’їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування, поширюються норми Статуту залізниць України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.98р. № 457.
Вищезазначена залізнична накладна підтверджує укладення договору перевезення вантажу між вантажовідправником (другий відповідач), відповідно до п. 2 ст. 307 ГК України, п. 2 ст. 909 ЦК України. Уклавши такий договір, його сторони погодились на здійснення перевезення на умовах, визначених Статутом залізниць України.
Відповідно до ст. 105 Статуту залізниць України, вантажовідправники, вантажоодержувачі, пасажири, транспортні, експедиторські і посередницькі організації та особи, які виступають від імені вантажовідправника і вантажоодержувача, несуть матеріальну відповідальність за перевезення у межах і розмірах, передбачених цим Статутом та окремими договорами.
Так, згідно ст. 110 Статуту, залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.
Згідно ст. 111 Статуту залізниць України, залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу у разі, коли вантаж надійшов у непошкодженому вагоні, завантаженому засобами відправника, якщо немає ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час перевезення.
Статтею 129 Статуту залізниць України передбачено, що обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.
Згідно пункту 27 Правил приймання вантажу, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. №644, вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати.
Ст. 37 Статуту залізниць України, визначено, що у накладній зазначається маса вантажу, яка визначається відправником. При цьому, відповідно до ст. 24 Статуту, саме вантажовідправник несе відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених у накладній.
Загальні підстави для відповідальності за заподіяння майнової шкоди встановлені ст.1166 ЦК України.
Відповідно до зазначеної норми, шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної чи юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. При цьому, особа яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Як зазначалось, за змістом ст.37 Статуту залізниць України, маса вантажу у накладній зазначається відправником. При цьому, відповідно до ст.24 Статуту, саме вантажовідправник несе відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених у накладній.
Таким чином, відповідати за заявленим позовом, враховуючи підстави заявленого позову, повинна особа, що є вантажовідправником.
Матеріалами справи підтверджується, що відповідачем, який є вантажовідправником, була припущена неточність у визначенні ваги вугільного концентрату у вагонах, маса нестачі за відрахуванням одного відсотку природної втрати складає 4000 кг. Вартість нестачі з урахуванням ПДВ у сумі 340 грн. складає 2040 грн.
Маса нестачі встановлена та акти приймання продукції по кількості складені відповідно до вимог Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання, яка затверджена Постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 р. № П-6.
Так, внаслідок невірного визначення відповідачем маси вантажу у накладній, позивачеві заподіяно шкоди у вигляді вартості недостачі вугілля у сумі 2040 грн., які підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.
З огляду на зазначене позовні вимоги у частині стягнення з другого відповідача збитків у сумі вартості нестачі вугілля у сумі 2040 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 49 ГПК України, витрати по оплаті держмита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 306, 307 Господарського кодексу України, ст. ст. 908, 909, 1166 Цивільного кодексу України, Статутом залізниць України, Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання, яка затверджена Постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 р. № П-6, Тарифним керівництвом № 1, затвердженим наказом Міністерства транспорту України від 15.11.1999р. N 551,
ст.ст. 4-2, 4-3, 33, 34, 38, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, господарський суд
В И Р I Ш И В :
Позов задовольнити.
Стягнути з Державного підприємства „Донецька вугільна енергетична компанія” (м. Донецьк, Донецької області, вул.. Артема, 63, код ЄДРПОУ 33161769) на користь Закритого акціонерного товариства „Макіївкокс” (м. Макіївка, Донецької області, вул.. Горького,1, код ЄДРПОУ 32598706) збитки у сумі 2040 грн.
Стягнути з Державного підприємства „Донецька вугільна енергетична компанія” (м. Донецьк, Донецької області, вул.. Артема, 63, код ЄДРПОУ 33161769) на користь Закритого акціонерного товариства „Макіївкокс” (м. Макіївка, Донецької області, вул.. Горького,1, код ЄДРПОУ 32598706) витрати по сплаті державного мита у сумі 102 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 грн.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Суддя Наумова К Г.