Справа №      1-152/11

В И Р О К

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

 14 квітня 2011 року  Залізничний районний суд м.Львова у складі:

головуючого-судді:                              Бориславського Ю.Л.

при секретарі:                                        Сех Г.В.

за участю прокурора:                         Козачук К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Львові кримінальну справу про обвинувачення

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м.Старий Самбір Львівської області, українки, громадянки України, розлученої, має трьох неповнолітніх дітей 1996, 2002 та 2003 рр. народження, непрацюючої, яка проживає по АДРЕСА_1 згідно ст.89 КК України раніше не судима,  

за ч.2 ст.342 КК України, суд, -

в с т а н о в и в:

Гр. ОСОБА_1 близько 20.00 год. 15.10.2010 року, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння та знаходячись біля будинку №162 по вул.Кульпарківській у м.Львові, чинила активний опір інспектору БПС 1 роти при ЛМУ ГУ МВС України у Львівській області молодшому сержанту міліції ОСОБА_2, який виконував свої службові обов'язки по охороні громадського порядку на території Залізничного району м.Львова, який виразився в тому, що на законні зауваження працівників міліції         ОСОБА_1 не реагувала, висловлювалась нецензурно в сторону інспекторів БПС            ОСОБА_3 та ОСОБА_2, на вимогу пройти з ними до Залізничного РВ ЛМУ ГУ МВС України у Львівській області для складання відносно неї адміністративного протоколу за появу в громадському місці в п'яному вигляді відреагувала агресивно, продовжувала виражатись нецензурно, на вимогу припинити протиправну поведінку не реагувала, шарпалась з працівниками БПС, в результаті чого умисно відірвала погон на правому плечі форменного одягу інспектора БПС 1 роти при ЛМУ ГУ МВС України у Львівській області молодшого сержанта міліції ОСОБА_2 Таким чином, ОСОБА_1 вчинила опір працівникові правоохоронного органу під час виконання ним службових обов'язків, тобто вчинив злочин, передбачений ч.2 ст.342 КК України.

В судовому засіданні підсудна свою вину визнала повністю та пояснила, що вона ввечері 15.10.2010 року разом із ОСОБА_4 та їх знайомими ОСОБА_5 та ОСОБА_6 відпочивали в барі поблизу перехрестя вулиць Кульпарківської –Виговського у м.Львові, де розпивали спиртне, вона дуже сп'яніла і, попрощавшись з друзями, пішла додому. Проходячи по вул.Кульпарківській біля будинку №162 їй стало погано і вона впала на землю, після чого до них підійшли працівники міліції з вимогою припинити порушувати громадський спокій, на що вона відреагувала агресивно, виражалася нецензурно на їх адресу, шарпалася з ними, а також відірвала одному з них погон з правого плеча форменного одягу. Після цього приїхала патрульна машина і її з ОСОБА_4 було доставлено в Залізничний РВ ЛМУ ГУ МВС України у Львівській області. Підсудна зазначила, що зібрані слідством матеріали справи відповідають дійсності, вона не має заперечень щодо повноти пред’явленого їй обвинувачення та кваліфікації її дій, а тому вважає недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи, які вона не оспорює. Розкаюється у вчиненому і просить її суворо не карати.

Крім повного визнання своєї вини підсудною, її винуватість стверджується іншими доказами, зібраними по справі, однак суд визнає недоцільним дослідження доказів про фактичні обставини справи, які ніким не оспорюються, і проти чого не заперечують учасники судового розгляду.

Суд знаходить винність ОСОБА_1 доведеною повністю. Дії підсудної вірно кваліфіковано за ст.342 ч.2 КК України, оскільки вона вчинила опір працівникові правоохоронного органу під час виконання ним службових обов'язків.

Обираючи міру покарання підсудній, суд враховує ступінь тяжкості скоєного злочину, який є злочином невеликої тяжкості, вчиненим умисно; особу винної, судимість якої погашена, на обліках в наркологічному та психоневрологічному диспансерах не перебуває, згідно наданої характеристики за місцем проживання скарг від мешканців не поступало, має трьох неповнолітніх дітей, щиро розкаюється у вчиненому та вважає за необхідне призначити їй покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ст.342 ч.2 КК України із застосуванням ст.75 КК України, звільнивши її від відбуття покарання з випробуванням, яке знаходить необхідним та достатнім для її виправлення та попередження з її сторони вчинення нових злочинів.

Керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України, суд, –

з а с у д и в :

ОСОБА_1 за ч.2 ст.342 КК України на один рік позбавлення волі.

Застосувати відносно ОСОБА_1 ст.75 КК України та звільнити її від відбування призначеного покарання з випробовуванням, встановивши іспитовий строк терміном в один рік.

На підставі ст.76 КК України зобов’язати ОСОБА_1 повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання та періодично з’являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.  

Запобіжний захід засудженій ОСОБА_1 –підписку про невиїзд /а.с.83/ - залишити без змін до вступу вироку в законну силу.

Вирок може бути оскаржений шляхом подачі апеляції протягом 15-ти діб учасниками процесу до апеляційного суду Львівської області через районний суд з моменту його проголошення.

Суддя:                                                                    

Оригінал вироку.