Справа №      1-172/11

В И Р О К

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

 18 квітня 2011 року  Залізничний районний суд м.Львова у складі:

головуючого-судді:                              Бориславського Ю.Л.

при секретарі:                                        Сех Г.В.

за участю прокурора:                         Тиховського М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Львові кримінальну справу про обвинувачення

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м.Городок Львівської області, українки, громадянки України, одруженої, має двох неповнолітніх дітей 1994 і 2000 рр. народження, непрацюючої, яка зареєстрована по АДРЕСА_1 та проживає по АДРЕСА_2 раніше не судима,  

за ч.1 ст.191 КК України, суд, -

в с т а н о в и в:

Гр. ОСОБА_1, працюючи продавцем з 01 жовтня по 20 листопада 2010 року у приватного підприємця ОСОБА_2 в магазині "Промтовари" по АДРЕСА_3 та будучи матеріально-відповідальною особою, в період часу з 10 жовтня по 19 листопада 2010 року незаконно привласнила матеріальні цінності, які були їй ввірені та перебували у її віданні, а саме привласнила і розтратила грошові кошти суб'єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_2 на загальну суму 2911,48 грн. Таким чином, ОСОБА_1 своїми умисними діями вчинила привласнення та розтрату чужого майна, яке було довірено їй та перебувало у її віданні, тобто вчинила злочин, передбачений ч.1 ст.191 КК України.

В судовому засіданні підсудна свою вину визнала повністю та пояснила, що вона з червня по жовтень 2010 р. працювала на випробувальному терміні в магазині "Промтовари" по АДРЕСА_3, а з 01.10.2010 р. була прийнята на роботу до приватного підприємця ОСОБА_2 продавцем у вказаному магазині. Згідно укладеного між ними трудового договору від 01.10.2010 р. в її обов'язки входило гідне обслуговування клієнтів, матеріальна відповідальність за товар, що був у магазині. Під час роботи вона приймала товар, гроші за продаж якого віддавала ОСОБА_2, яка в свою чергу періодично перевіряла прийом і розхід товару, наявність такого в магазині. 19.11.2011 р. провела інвентаризацію наявного в магазині товару і виявила нестачу на суму 2911,48 грн. Визнала, що іноді брала з каси по 150 чи 200 гривень, давала продукти в борг знайомим відвідувачам, деякий прихід товару вона не записувала та у відповідному зошиті вирвала сторінку, гроші брала періодично тривалий час та що вчиняла так у зв'язку з важким матеріальним становищем, так як фактично сама забезпечувала сім'ю. Вона також написала розписку, в якій зобов'язувалась повернути ОСОБА_2 зазначену суму грошей, але цього так і не зробила, чому власниця звернулася в міліцію. Підсудна зазначила, що зібрані слідством матеріали справи відповідають дійсності, вона не має заперечень щодо повноти пред’явленого їй обвинувачення та кваліфікації її дій, а тому вважає недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи, які вона не оспорює. Розкаюється у вчиненому і просить її суворо не карати.

Крім повного визнання своєї вини підсудною, її винуватість стверджується іншими доказами, зібраними по справі, однак суд визнає недоцільним дослідження доказів про фактичні обставини справи, які ніким не оспорюються, і проти чого не заперечують учасники судового розгляду.

Суд знаходить винність ОСОБА_1 доведеною повністю. Дії підсудної вірно кваліфіковано за ст.191 ч.1 КК України, оскільки вона своїми умисними діями вчинила привласнення та розтрату чужого майна, яке було довірено їй та перебувало у її віданні.

Обираючи міру покарання підсудній, суд враховує ступінь тяжкості скоєного злочину, який є злочином середньої тяжкості, вчиненим умисно; особу винної, яка не судима, на обліках в наркологічному та психоневрологічному диспансерах не перебуває, згідно наданої характеристики за місцем проживання скарг від мешканців не поступало, має двох неповнолітніх дітей, щиро розкаюється у вчиненому та вважає за необхідне призначити їй покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ст.191 ч.1 КК України із застосуванням ст.75 КК України, звільнивши її від відбуття покарання з випробуванням, яке знаходить необхідним та достатнім для її виправлення та попередження з її сторони вчинення нових злочинів.

Цивільний позов слід задовольнити, стягнути з ОСОБА_1 на користь потерпілої ОСОБА_2 2911,48 грн. матеріальної шкоди, проти чого підсудна не заперечила.

Керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України, суд, –

з а с у д и в :

ОСОБА_1 за ч.1 ст.191 КК України на один рік позбавлення волі.

Застосувати відносно ОСОБА_1 ст.75 КК України та звільнити її від відбування призначеного покарання з випробовуванням, встановивши іспитовий строк терміном в один рік.

На підставі ст.76 КК України зобов’язати ОСОБА_1 повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання та періодично з’являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.

Цивільний позов задовольнити. Стягнути із ОСОБА_1 в користь ОСОБА_2 2911,48 грн. матеріальної шкоди.  

Запобіжний захід засудженій ОСОБА_1 –підписку про невиїзд /а.с.42/ - залишити без змін до вступу вироку в законну силу.

Вирок може бути оскаржений шляхом подачі апеляції протягом 15-ти діб учасниками процесу до апеляційного суду Львівської області через районний суд з моменту його проголошення.

Суддя:                                                                    

Оригінал вироку.