ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

Вищий господарський суд України у складі колегії  суддів :

Заслухавши пояснення представників сторін, третьої особи, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї,  суд

У С Т А Н О В И В  :

У червні 2007 року Дочірнє підприємство "Газ-тепло" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" пред'явило в господарському суді позов до Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" про зобов’язання відповідача протягом 20 днів з моменту набрання чинності рішення по даній справі документально оформити факт поставки природного газу, отриманого позивачем за договором №16/06-40 від 16.01.2006р. шляхом підписання актів прийому-передачі природного газу за червень 2006 року у обсязі 1774,455 тис. куб.м. газу та за липень 2006 року у обсязі 1236,183 тис. куб.м. газу та зобов’язати відповідача документально оформити правовідносини, що фактично склалися  у червні та липні 2006р. з ЗАТ "УКРГАЗ-ЕНЕРГО" з приводу купівлі-продажу імпортованого природного газу, який належить  ЗАТ "УКРГАЗ-ЕНЕРГО"  шляхом укладання відповідних договорів та актів приймання-передачі природного газу у цей період.  

Рішенням господарського суду м. Києва від 09.07.2007р. (суддя Якименко М.М.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.09.2007р. (судді Отрюх Б.В. –головуючий, Верховець А.А., Тищенко А.І.), у позові було відмовлено.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати судові рішення і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на порушення судами судом норм матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Предметом спору є, зокрема, спонукання відповідача оформити поставку природного газу отриманого позивачем за договором №16/06-40 від 16.01.2006р. шляхом підписання актів прийому-передачі природного газу за червень 2006р. у обсязі 1774,455 тис. м3 та за липень 2006 р. у обсязі 1236,183 тис. м3, як і зобов’язання НАК "Нафтогаз України" укласти відповідні договори та акти приймання-передачі імпортованого природного газу з ЗАТ "Укгаз-Енерго".

Господарський суд відмовляючи у задоволенні зазначених вимог, що стосувалися підписання актів прийому-передачі природного газу, виходив з їх недоведеності.

Проте з таким вирішенням спору в обумовленій частині погодитись не можна виходячи з такого.

Так, захист цивільних прав та інтересів здійснюється судом способом, визначеним статтею 16 Цивільного кодексу України, статтею 20 Господарського кодексу України.

Статтею 16 Цивільного кодексу України встановлено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів, згідно з яким кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового права та інтересу.

Дана норма кореспондується з положеннями статті 20 Господарського кодексу України, якими визначено, що права та законні інтереси осіб захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення  становища, яке існувало  до  порушення  прав  та законних інтересів суб'єктів господарювання;     припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення;     присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних і оперативно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин.

Із зазначених положень наведених норм матеріального права не випливає спосіб захисту права обраного позивачем.

При цьому за приписом статті 14 Цивільного кодексу України цивільні  обов'язки  виконуються  у  межах,   встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Виконання  цивільних  обов'язків  забезпечується  засобами заохочення  та  відповідальністю,  які  встановлені  договором або актом цивільного законодавства.

За статтею 6 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу, судову.

Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

За приписом статті 6 Господарського кодексу України загальними принципами господарювання в Україні є, зокрема, заборона незаконного втручання органів  державної  влади  та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини.

Отже, зобов’язання відповідача підписати акти прийому-передачі природного газу суперечить способам захисту цивільних прав та інтересів.

Таким чином, суд не може примусити суб’єктів господарювання підписати акт, що є втручанням в їх господарську діяльність і, як наслідок, призводить до порушення його вільного волевиявлення.

За таких обставин судові рішення в зазначеній частині не можна визнати законними і обґрунтованими, а тому підлягають скасуванню з відмовою, за наведених мотивів, у позові в обумовленій його частині.

Керуючись  ст.ст.1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського  процесуального  кодексу  України,  Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Дочірнього підприємства "Газ-тепло" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.09.2007р. та рішення господарського суду м. Києва від 09.07.2007р. в частині вирішення позову щодо спонукання НАК "Нафтогаз України" підписати акти прийому-передачі природного газу за червень та липень 2006 року та укладання актів прийому-передачі імпортного природного газу між НАК "Нафтогаз України" та ЗАТ "Укргаз-Енерго" за цей же період, скасувати і у позові в цій частині відмовити.

В решті зазначені судові рішення залишити без змін.

Головуючий                                                                                    В.Перепічай

С у д д і                                                                                    

                                                                                              І.Вовк          

                                                                                              П.Гончарук