Справа № 2-а-2268/11

ПОСТАНОВА

іменем      України

       "30" травня 2011 р.                                                                                             м.Липовець

          Суддя  Липовецького  районного  суду  Вінницької  області   Кривенко Д.  Т. ,    розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Липовецькому  районі Вінницької області про визнання дій неправомірними, зобов’язання зробити перерахунок та виплату державної та додаткової пенсії, як  особі потерпілій внаслідок аварії на ЧАЕС віднесеної до 1  категорії, інваліда ІІ групи , -   

В С Т А Н О В И В:

          ОСОБА_1 звернулась до Липовецького районного суду Вінницької області, як до адміністративного суду, із адміністративним позовом до відповідача, в якому просить визнати дії Управління Пенсійного фонду України в Липовецькому районі Вінницької області щодо відмови в перерахунку та виплаті державної та додаткової пенсії –неправомірними, зобов’язати здійснити перерахунок та виплату державної та додаткової пенсії з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 17.12.2005 року за №1293 „Про збільшення розмірів пенсії деяким категоріям громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” у розмірі прожиткового мінімуму визначеного законом на відповідний період для осіб, які втратили працездатність.

Позовні вимоги мотивовані тим, що вона є особою потерпілою внаслідок аварії на ЧАЕС віднесеною до 1 категорії, інваліда ІІ групи по захворюванню, пов’язаного з аварією на ЧАЕС та перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Липовецькому районі. Відповідно до ст.49 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи” має право на отримання державної  та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю. Однак на її вимогу  до Управління Пенсійного фонду України в Липовецькому районі Вінницької області провести перерахунок пенсії з урахуванням вимог ст.ст. 50, ч.4 ст.54, 67 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року №796-ХІІ виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” їй було відмовлено. Позивач вважає, що відмова відповідача у здійсненні їй перерахунку пенсії з урахуванням вище вказаних статей є протиправною.   

Ухвалою Липовецького районного суду  від 04 травня 2011 року починаючи з 04.11.2010 року відкрито скорочене провадження у справі  відносно частини позовних вимог, в іншій частині позовні вимоги - залишено без розгляду. На  виконання  вимог  ч. 3 ст. 183-2  КАС  України  копію  ухвали  невідкладно  надіслано  відповідачеві  з  копією  позовної  заяви  та   документів  доданих  до  неї.  В  ухвалі  зазначено  строк   подання  заперечень  проти  позову,  порядок  його  подання,  а  також  наслідки  неподання  такого  заперечення.  Строк  на  подання  заперечень   вичерпано,  заперечень  проти  позову  відповідачем  не  надано.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до висновку, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню з наступних підстав.   

Позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, категорія 1, що підтверджується посвідченням серії А №НОМЕР_1 виданого 26.05.1994 року (а.с.5). Згідно посвідчення №НОМЕР_2 позивачка являється інвалідом ІІ групи (а.с.7), що підтверджується також довідкою  МОЗ України серія МСЕ №002311 (а.с.6), де  зазначено про наявність у ОСОБА_1  ІІ групи інвалідності –захворювання пов’язаного із взаємодією іонізуючих випромінювань на ЧАЕС безстроково.  

Відповідно  до ч. 1 ст. 46  Конституції  України,  громадяни  мають  право  на  соціальний  захист, що  включає  право  на  забезпечення  їх у  разі  повної,  часткової  або  тимчасової втрати  працездатності,  втрати  годувальника,  безробіття  з  незалежних  від  них  обставин, а  також  у старості  та  інших  випадках,  передбачених  законом.

В  Законі  України «Про  статус і  соціальний   захист  громадян, які  постраждали  внаслідок  Чорнобильської  катастрофи»( в  подальшому  за  текстом Закон)    визначені  та  закріплені  основні положення  щодо  реалізації  Конституційних  прав  громадян, які  постраждали  внаслідок  Чорнобильської  катастрофи,  на  охорону  їх  життя  і  здоров’я,  створення  єдиного  порядку  визначення  категорій   зон  радіоактивного  забруднення  територій,  умов  проживання і  трудової  діяльності  на  них,  соціального  захисту  потерпілого   населення.

Пенсії  особам,  які  віднесені  до 1,  2,  3 та 4   категорії  визначені  нормами  ст. 49  Закону,  а саме:   державні  пенсії  та  додаткові  пенсії  за  шкоду,  заподіяну здоров’ю, яка  призначається  після  виникнення  права  на  пенсію.

Відповідно  до  положень  ст. 54   та  ст. 50 Закону  розмір  пенсії  для  інвалідів ІІ  групи,  щодо  яких  встановлено  зв’язок з  Чорнобильською  катастрофою,  не  може  бути  нижчим  восьми  мінімальних  пенсій  за віком.   Особам  віднесеним  до  І категорії,  зокрема  інвалідам ІІ  групи,  призначається  щомісячна  додаткова  пенсія  за   шкоду,  заподіяну  здоров’ю  в  розмірі  75%  мінімальної  пенсії  за  віком.

У ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Згідно ст. 2 Закону України «Про прожитковий мінімум», прожитковий мінімум застосовується, зокрема, для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім'ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також стипендій та інших соціальних виплат, виходячи з вимог Конституції України та законів України.

Зі змісту ч.1 ст. 8 КАС України, слідує, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

         Відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.  

Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення “Про Пенсійний фонд України” і здійснює свої повноваження на підставі п.7 зазначеного положення через створені в установленому порядку територіальні управління. Відповідно до ЗУ “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” рішення щодо призначення, донарахування, перерахунок пенсії приймаються територіальними органами Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів. Таким чином, обов’язок по нарахуванню та виплаті підвищення до пенсії позивачу, покладено на відповідні територіальні управління за місцем проживання позивача та відповідач у справі є належним.

        Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.  

Законом  України «Про  Державний  бюджет  України  на  2008  рік» та  про  внесення  змін  до  деяких  законодавчих актів   України  від 28  грудня  2007 року  були  внесені  зміни  до  Закону  України   «Про  статус і  соціальний   захист  громадян, які  постраждали  внаслідок  Чорнобильської  катастрофи».  Проте  Рішенням  Конституційного  Суду  України  № 10-рп/2008  від 22  травня  2008  року  положення п. 28  розділу ІІ «Внесення  змін   до  деяких  законодавчих  актів  України»Закону  України «Про  Державний  бюджет  України  на  2008  рік»  та  про  внесення  змін  до  деяких  законодавчих  актів  України  щодо  внесення  змін  до  Закону  України «Про  статус і  соціальний   захист  громадян, які  постраждали  внаслідок  Чорнобильської  катастрофи»-  визнані  неконституційними.

Закони  та  інші  нормативні  акти  або  їх  окремі  положення,  що  визнані  неконституційними,  втрачають  чинність  з  дня  ухвалення  Конституційним  Судом України  рішення  про  їх  неконституційність (  ч. 2 ст. 152 Конституції України) .

За  таких  обставин  з 22  травня  2008  року  знову  почали  діяти  положення   ст. 50, 54  Закону  України   «Про  статус і  соціальний   захист  громадян, які  постраждали  внаслідок  Чорнобильської  катастрофи» та  позивач  має  право  на  отримання державної  пенсії  в  розмірі восьми  мінімальних  пенсій  за  віком  та   додаткової  пенсії  за  шкоду,  заподіяну  здоров’ю  в  розмірі  75%  мінімальної  пенсії  за  віком  та  має  право  на  її  перерахунок.

Як встановлено судом на підставі відповіді відповідача на звернення до нього позивача, ОСОБА_1 отримує мінімальний розмір пенсії  в розмірі 813 гривень, з яких 655 гривень –основний розмір пенсії; 150 гривень –додаткова пенсія по ІІ гр. внаслідок ЧК; 8 гривень –доплата до старого розміру пенсії.

Згідно з вимогами ст. 22 Конституції України, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.   

В постанові Пленуму Верховного Суду України № 9 від 01.11.1996 року «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», звернуто увагу, що оскільки Конституція України, як зазначено в її статті 8, має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акту з точки зору його відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію України, як акт прямої дії.               

З вищевикладеного слідує, що положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», якими звужено мінімальний рівень пенсії інвалідам, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, не відповідають Конституції України. Крім того, враховуючи положення конституційних норм та виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд вважає, що при визначенні розміру пенсій позивачу застосуванню підлягають положення Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а не постанови Кабінету Міністрів України, на які посилається відповідач, оскільки вони істотно звужують обсяг встановлених законом прав громадян, що постраждали внаслідок робіт по ліквідації аварії на ЧАЕС.   

За таких обставин, у зв’язку з визнанням неконституційними положень закону, згідно якого виплата щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, навіть з дня ухвалення Конституційним Судом України свого рішення, провадилась у розмірі, встановленому положеннями, які вже втратили чинність, - суд вважає, що державна та  додаткова пенсія  позивача підлягають перерахунку відповідачем з 04.11.2010 року (в межах шестимісячного строку звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права), що передує дню звернення до суду та виплаті у розмірі, закріпленому діючим Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та не може застосовуватись зазначена вище  Постанова Кабінету Міністрів України, на яку посилається відповідач у своїй письмовій відповіді позивачу, яка є підзаконним нормативним актом, а також не повинна була застосовуватись відповідачем, як така, що суперечить Закону, який має вищу юридичну силу.

          Крім цього, Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні у справі “Кечко проти України” зазначив: “… в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з Державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними.”          

Відповідно ч. 7 ст.9 КАС України у поєднанні зі ст.ст.180, 181 СК України, за якими захист порушеного права осіб, які постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС з дня звернення до суду до дня припинення такого права має здійснюватись аналогічно випадкам протиправної бездіяльності батьків у ненаданні законного утримання дитині, що  відповідає змісту  ч.3 ст.162 КАС України про право суду визначити спосіб гарантованого захисту прав людини і громадянина  від порушень зі сторони суб'єкта владних повноважень та повністю узгоджується із приписами ст.13 Конвенції щодо прав кожного на ефективний засіб юридичного захисту та практикою Європейського Суду з прав людини щодо необхідності завдяки такому засобу запобігти виникненню умов, які становлять порушення, або не допускати подальшого існування таких умов.

Так як позивачеві, який постраждав внаслідок Чорнобильської ЧАЕС, Законом передбачено довічно державну пенсію у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсії  у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, яка обмежена або скасована бути не може, а відповідачем вона у межах шестимісячного строку  виплачувалась та виплачується  не у повному розмірі, в тому числі через чинність Постанови Уряду, наміру виконувати Закон відповідач не має, тому суд вважає, що вирішуючи питання про спосіб захисту порушених прав позивача, оскільки обраний ним спосіб є неефективним - обирає свій з метою повного захисту його прав, у відповідності до вимог ч.3 ст.162 КАС України, згідно якої суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів, людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно –правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

         На підставі  ст.ст. 22, 46, 64  Конституції України, ст.ст. 9,14, 49, 50, 54, 65, 71 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, Положення про Пенсійний фонд  України, рішення Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від  22 травня 2008 року  та  керуючись ст.ст. 4, 6, 8, 18, 99, 159, 160-163, 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

   П  О  С  Т  А  Н  О  В  И  В:

Позов  задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Липовецькому районі Вінницької області  щодо невиконання  з 04.11.2010 року приписів ст.ст. 50, 54  Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Липовецькому районі  Вінницької області здійснити, починаючи з 04.11.2010 року по день припинення права, перерахунок пенсії та нарахувати ОСОБА_1 пенсію у відповідності до вимог ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»по другій групі інвалідності, у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком та провести її виплату.  

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Липовецькому районі Вінницької області здійснити, починаючи з 04.11.2010 року по день припинення права, перерахунок та нарахувати ОСОБА_1 додаткову пенсію, як інваліду другої групи внаслідок Чорнобильської катастрофи, у розмірі 75 % від мінімальної пенсії за віком та провести її виплату.

В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Судові витрати компенсувати за рахунок держави в порядку встановленому Кабінетом Міністрів України

Постанову допустити до негайного виконання.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження або після розгляду апеляційної скарги у випадку її  подання будь – якою зі сторін.

Апеляційна  скарга  на  постанову  суду  може бути подана протягом  десяти  днів  з  дня  отримання  копії постанови до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Липовецький районний суд Вінницької області. Копія  апеляційної скарги одночасно  надсилається особою, яка її подає, до адміністративного суду апеляційної інстанції.

Суддя:Д. Т. Кривенко