Справа №2-а-901/11

П О С Т А Н О В А

Іменем України

          23.05.2011 року

          сСуддя Франківський районного суду м. Львова - Козюренко Р.С.,

розглянувши в порядку скороченого провадження відповідно до положень ст. 183-2 КАС України справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного Фонду України у Франківському районі м. Львова про визнання дій неправомірними, зобов’язання провести нарахування та виплату невиплаченої щомісячної допомоги «дітям війни», -

встановив:

позивач звернувся з адміністративним позовом в суд до відповідача - Управління Пенсійного Фонду України у Франківському районі м. Львова про визнання дій неправомірними, зобов’язання здійснити нарахування та виплату недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «дітям війни»за період з 22.09.2010 року по 01.02.2011 року. Свої вимоги мотивує тим, що він відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»є дитиною війни. Згідно із ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»йому повинна виплачуватись щомісячна соціальна допомога у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Відповідачем всупереч вимог вказаного Закону така грошова допомога у 2010 р., 2011 р. йому не виплачувалася, чим було порушено його право на отримання такої щомісячної соціальної допомоги. Просить позов задовольнити.

Ухвалою суду відкрито скорочене провадження по даній справі.

Представник відповідача на адресу суду направив письмові заперечення, згідно з якими проти позову заперечив, мотивуючи тим, що на законодавчому рівні не прийнято жодного нормативного акту на виконання вимог ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», не визначено за рахунок яких коштів і джерел, в якому порядку і яким чином обчислювати вказаний розмір за відсутності поняття «мінімальна пенсія за віком»як розрахункової величини. Жодних змін не було внесено до видаткової частини Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік»і після прийняття Конституційним Судом України Рішення від 09 липня 2007 року №6-рп/2007, тому кошти на виплату оскаржуваного підвищення в 2007 році були відсутні. Зміни до Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік»у видаткову частину не внесені, тому кошти на виплату оскаржуваного підвищення в 2008 році також були відсутні. Враховуючи вищенаведене, вважає позов безпідставним, просить в позові відмовити.

Оскільки предметом позову є нарахування та виплата підвищення до пенсії, в силу п.2 ч.1 ст. 183-2 КАС України судовий розгляд здійснюється в порядку скороченого провадження.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, з’ясувавши дійсні обставини справи, вважаю, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Законом України «Про соціальний захист дітей війни»від 18 листопада 2004 року встановлено правовий статус дітей війни, визначено основи їх соціального захисту та гарантовано їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки.

Статтею 1 цього Закону визначено, що дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення Другої світової війни (2 вересня 1945 року) було менше 18 років.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_2, котра народилася ІНФОРМАЦІЯ_1, є дитиною війни.

Статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 % мінімальної пенсії за віком.

Судом встановлено, що оспорювана позивачем надбавка за період з 22.09.2010 року по 01.02.2011 року виплачувалась не в повному обсязі, тому позов в частині виплати суми за вказаний період слід задовольнити, зобов’язати Управління Пенсійного Фонду України у Франківському районі м. Львова здійснити нарахування і виплату позивачу щомісячного підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, за період з 22.09.2010 року по 01.02.2011 року на підставі положень статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Ст. 70 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік»надано право Кабінету Міністрів України у 2010 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами. Вказана норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні правовідносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України «Про соціальний захист дітей війни»залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.

Таким чином, дія норм ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»на 2010 р., 2011 р. не була зупинена чи обмежена Законом України «Про Державний бюджет на 2010 рік»та Законом України «Про Державний бюджет на 2011 рік».

Тому слід визнати обгрунтованими вимоги позивача про визнання бездіяльності відповідача щодо ненарахування та невиплати щомісячної державної соціальної допомоги «дітям війни»за вказаний неправомірною, та зобов’язання нарахувати і виплатити підвищення до пенсії за вказаний період, та покласти обов’язок на відповідача провести нарахування та виплату позивачу за вказані вище періоди надбавки до пенсії, виходячи із розміру встановленого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Оскільки визначення розміру такої надбавки до пенсії покладається на відповідача, тому суд не може взяти до уваги розрахунок заборгованості по цій доплаті за вказаний період, яку визначає позивач, а тому в цій частині у позові слід відмовити і покласти обов’язок на відповідача провести нарахування та виплату позивачу за вказані вище періоди надбавки до пенсії, виходячи із розміру встановленого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»

Крім того, на час виникнення спірних правовідносин розмір мінімальної пенсії за віком визначався лише ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»і згідно з цією нормою мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.

Відповідно до ч.1 ст. 2 Закону України «Про прожитковий мінімум»прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.

Таким чином, при визначенні розміру підвищення відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»застосовується розмір мінімальної пенсії за віком, визначений ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Керуючись ст.ст. 7-12, 86, 161-162, 167, 183-3 КАС України, ст.ст.8, 22 Конституції України, Законом України «Про соціальний захист дітей війни», ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», -

постановив:

адміністративний позов ОСОБА_2 до Управління Пенсійного Фонду України у Франківському районі м. Львова про визнання дій неправомірними, зобов’язання провести нарахування та виплату невиплаченої щомісячної допомоги «дітям війни»за період з 22.09.2010 року по 01.02.2011 року - задовольнити частково.

Визнати дії Управління Пенсійного фонду України у Франківському районі м. Львова щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_2 щомісячної доплати до пенсії згідно зі ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»за період з 22.09.2010 року по 01.02.2011 року –протиправними.

Зобов’язати Управління Пенсійного Фонду України у Франківському районі м.Львова здійснити нарахування та виплату ОСОБА_2 щомісячного підвищення до пенсії за період з 22.09.2010 року по 01.02.2011 року в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»з врахуванням ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»та виплачених сум.

На постанову суду може бути подано апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання її копії до Львівського апеляційного адміністративного суду через районний суд.

Суддя                                                                                      Козюренко Р.С.