Справа № 2-а-2342/11

ПОСТАНОВА

Іменем    України

"19" травня 2011 р.                               Липовецький районний суд Вінницької області

в складі: головуючого судді -                    Кривенка Д.  Т.

            за участю секретаря                      Марчук Н. А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Липовець адміністративну справу за позовом  ОСОБА_1 до ІДПС Війтівецького взводу ДПС для обслуговування доріг державного значення молодшого сержанта міліції Кулініч Олександра Олександровича смт. Війтівці, Волочиського району, Хмельницької області про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення серія ВХ1 №061561 від 10.05.2011 року, -

В С Т А Н О В И В:

          ОСОБА_1 звернувся до Липовецького районного суду Вінницької області  в порядку адміністративного судочинства з вказаним адміністративним позовом, в якому просить визнати протиправною та  скасувати постанову серії ВХ1 №061561 від 10.05.2011року в справі про адміністративне правопорушення, винесену ІДПС Війтівецького взводу ДПС для обслуговування доріг державного значення молодшим сержантом міліції Кулініч Олександром Олександровичем.

На обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на відсутність в його діях складу  адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КУпАП та грубе порушення  відповідачем норм КУпАП при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, розгляді справи та винесенні постанови в справі про адміністративне правопорушення.

          В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з’явився, скориставшись своїм правом врегульованим ч.4 ст.122 КАС України та надав суду заяву, в якій просить суд позов задовольнити, а розгляд справи проводити в його відсутності.

Відповідач, будучи належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання -  в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не поставив до відома.

Оскільки немає перешкод для розгляду справи у даному судовому засіданні, проте суб’єкт владних повноважень не прибув  в судове засідання, хоча був повідомлений належним чином про дату, час і місце судового розгляду, проте без поважних причин не з’явився в судове засіданні, у відповідності до положень ч.4 ст.128 КАС України, суд не відкладає розгляд справи і справу вирішує на підставі наявних у ній доказів.

Вивчивши та дослідивши усі зібрані по справі докази та давши  їм оцінку в сукупності –суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню  з наступних підстав.

Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 17 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, на спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 2 частини 1 статті 18 КАС України закріплено, що місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні усі адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Тобто, встановлені судом правовідносини за своїм предметом підсудні Липовецькому районному суду Вінницької області як адміністративному суду, який є повноважним  у розгляді та вирішенні  даного спору.

          Судом встановлено, що 10 травня 2011 року ІДПС Війтівецького взводу ДПС ДАІ молодшим сержантом міліції Кулініч Олександром Олександровичем було винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення серія ВХ1 №061561(а.с.3) про притягнення  ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП, в зв’язку із тим, що 10 травня 2011 року о 05 годині 57 хвилин в селі Порохня, гр. ОСОБА_1, керуючи автомобілем „Опель” державний номерний знак НОМЕР_1, перевищив встановлені обмеження швидкості руху в населеному пункті на 23 км/год та рухався із швидкістю 83 км/год. Швидкість вимірювалась приладом „Беркут” №0808009. Копія даної постанови вручена  правопорушнику, про що у відповідній графі проставлено його підпис.

          Встановлені судом правовідносини  регулюються нормами Кодексу України про адміністративне правопорушення  та положеннями закону щодо забезпечення безпеки дорожнього руху.

          Зазначена постанова судом перевірялася на предмет дотримання суб'єктом владних повноважень принципів правомірної адміністративної поведінки,  у відповідності до ч.3 ст.2 КАС України, а саме: чи прийнято рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; з урахуванням прав особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного  строку.                                                                                                                           

          Згідно із ст.. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 254 КУпАП, про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. У разі оформлення протоколу про адміністративне правопорушення, складається у двох екземплярах, один з яких під розписку вручається особі, яка притягується до адміністративної відповідальності.

Дана норма суб’єктом владних повноважень  була порушена, оскільки копії протоколу про адміністративне правопорушення, як вказав позивач у позовній заяві, йому не було вручено, а відповідачем його доводи не були спростовані.

Відповідно до Інструкції з оформлення працівниками Державтоінспекції МВС матеріалів про адміністративні порушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, затвердженої наказом МВС № 77 від 26.02.2009 року, за адміністративні   правопорушення,   передбачені  частинами першою - п'ятою  статті  121,  статтями  121-1,  121-2,  частинами першою,  другою статті 122,  частинами першою,  другою статті 123, статтею 125,  частиною першою статті 126, частинами першою, другою статті  127 та частинами третьою,  восьмою,  дев'ятою статті 133-1 КУпАП  працівники  Державтоінспекції  МВС,  які  мають спеціальні  звання,  відповідно до своїх функціональних обов'язків самостійно  виносять  постанови  в  справах  про   адміністративні правопорушення.

Постанову у справі про адміністративне правопорушення серія ВХ1 №061561 від 10.05.2011 року відносно ОСОБА_1 винесено повноважною особою –інспектором ДПС Війтівецького взводу ДПС ДАІ молодшим сержантом міліції Кулініч О.О.

За змістом ст. 251 КУпАП –доказом в справі про адміністративне правопорушення є будь які фактичні данні, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини справи. Такими доказами відповідно до вимог ст. 251 КУпАП є протокол про адміністративне правопорушення, пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих,  свідків, висновок експерта, речові докази, показання технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото -  і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоком про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Як вбачається із постанови в справі про адміністративне правопорушення серія ВХ1 №061561 від 10.05.2011 року, посадовою особою Державтоінспекції не зазначено в постанові    доказів вини ОСОБА_1,  а технічний засіб вимірювання швидкості руху „Беркут” не має функцій фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото -  і кінозйомки, відеозапису, а відтак результати його вимірювань, у відповідності до вимог ст.251 КУпАП не можуть бути доказами у справі про адміністративне правопорушення. Інших доказів, які містяться в переліку ст.251 КУпАП в постанову не зазначено.

Крім того, в постанові відсутні відомості, що зафіксована приладом „Беркут” швидкість руху належала саме автомобілю позивача, оскільки як він вказав в позовній заяві, попереду та ззаду нього рухались інші транспортні засоби в попутному та зустрічному напрямку; не зазначено, що позивач рухався  автомобілем саме в зоні дії інформаційно –вказівного знаку „5.45 Початок населеного пункту”, в якому діють вимоги цих правил.

Разом з тим варто зазначити, що обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності в адміністративних справах  про протиправність рішень дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень –покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч.2 ст.71 КАС України).

Ухвалою Липовецького районного суду Вінницької області від 13 травня 2011 року  відповідачеві –суб’єктові владних повноважень, відповідно до п. 4 ч. 4 ст. 111 КАС України, було надана можливість  надати усі наявні у нього докази для підтвердження своїх заперечень проти позову, однак в строк установлений в ухвалі суду таких заперечень не надійшло, що дає підстави суду  вважати, що у відповідача відсутні будь-які докази на підтвердження факту вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП ОСОБА_1

Окрім наведеного, слід зазначити, що розгляд справи на місці, без подання документів, які характеризують особу притягуваного, інших доказів по справі, - не тільки порушує права позивача, передбачені ст.268 КУпАП та п.2.8., п.2.12 Інструкції з оформлення працівниками Державної автомобільної інспекції МВС матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, затвердженої наказом МВС України №77 від 26.02.2009 року, але й призводить до того, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення та винесенні постанови не враховано характер вчиненого правопорушення, особу притягуваного, матеріальний стан, ступінь його вини, не досліджені інші обставини, які слід враховувати при розгляді справи та призначенні адміністративного стягнення відповідно до ст. 280 КУпАП. За таких умов права позивача при такому розгляді справи грубо порушено працівником Державтоінспекції.

Вказане свідчить про: нехтування принципами забезпечення законності при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення, встановлених ст.. 7 КУпАП (Ніхто не  може  бути  підданий  заходу  впливу  в  зв'язку  з адміністративним  правопорушенням  інакше  як  на  підставах  і  в порядку, встановлених законом.     Провадження  в  справах  про  адміністративні  правопорушення здійснюється    на    основі   суворого   додержання   законності.    Застосування  уповноваженими  на  те  органами  і  посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться  в  межах  їх компетенції, у точній відповідності з законом.); про порушення під час  складання  документів суворого обліку та розгляду справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 прав останнього, передбачених ст. 268 КУпАП; та самого процесуального порядку розгляду справи, що в кінцевому результаті призвело до винесення  постанови про адміністративне правопорушення, яка не відповідає встановленим вимогам чинного законодавства.

Як роз’яснив Пленум Верховного Суду України в п.24 Постанови «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті»від 23.12.2005 р., - зміст постанови повинен відповідати вимогам, передбаченим ст. ст. 283, 284 КУпАП . У ній,  зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилається правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Такі докази в постанові у справі про адміністративне правопорушення серія ВХ1 №061561 посадовою особою Державтоінспекції не наведено, а також не наведено мотиви відхилення  доказів вказаних позивачем при розгляді його справи.

Єдиний  порядок   дорожнього  руху  на  всій  території  України  відповідно  до  Закону  України «Про  дорожній  рух»,  встановлюють  Правила  дорожнього  руху,  затверджені   постановою  КМУ  від 10.10.2001  року № 1306  зі  змінами  та  доповненнями.  Учасники  дорожнього  руху  зобов’язані  знати і  неухильно  виконувати  вимоги  цих  Правил.

Позивач притягнутий до відповідальності за перевищення  встановлених обмежень швидкості руху в населеному пункті. В позовній заяві він вказав, що під’їжджаючи до населеного пункту він  зменшив швидкість руху свого автомобіля та рухався  в населеному пункті зі швидкістю 60 км/год, що й пояснив  інспектору ДПС, однак його пояснення не було взято до уваги та винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення.

Відповідно до п. 1.4 розпорядження МВС України від 21.05.2009 року № 466 вимагається виключити випадки документування порушень встановленого швидкісного режиму руху транспортних засобів у зонах дії дорожніх знаків, що обмежують максимальну швидкість, на в’їздах у населені пункти на відстані меншій ніж 1000 метрів від його початку. Натомість у постанові в справі про адміністративне правопорушення не зазначено, на якій відстані знаходився дорожній патруль від дорожнього знаку 5.45 «Початок населеного пункту».

Згідно Переліку технічних засобів, що використовуються в підрозділах Державтоінспекції МВС для виявлення та фіксування порушень ПДР затвердженого наказом МВС України від 01.03.2010 року № 33, технічний засіб „Беркут”  є радіолокаційним технічним засобом для визначення швидкості руху та не має функцій фото –і кінозйомки.  

У відповідності до ст. ст. 10-15 Закону України “Про метрологію та метрологічну діяльність”, на вимірювання у сфері, у якій їх результати можуть бути використані у якості доказу по справі, розповсюджується державний метрологічний нагляд. За таких умов кожен засіб вимірювальної техніки має бути укомплектований документами про допуск даного типу засобів вимірювальної техніки для використання в Україні та про повірку даного примірника засобу вимірювальної техніки. Зазначена норма закону кореспондує із вимогами п.13.2 Інструкції з діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС України (затверджено Наказом МВС 13.11.2006 №1111), відповідно до якого забороняється застосування засобів вимірювання, які не пройшли метрологічної повірки або мають свідоцтво про таку повірку, термін дії якої минув (термін дії –1 рік).

В постанові не зазначено про таке  свідоцтво,  що  ставить  під  сумнів  правильність  показання  даного  приладу,  оскільки позивач  вказує,  що  рухався  в  межах  встановленої  швидкості  руху,  та доказів,  які б  спростовували пояснення   позивача, крім наданої ним постанови у справі про адміністративне правопорушення, яка вказувала б на вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, суду не надано та судом не  здобуто.

Відповідно до абзацу 3 п.21 ч.1 ст.11 Закону України „Про міліцію”, працівники міліції для виявлення та фіксування порушень правил дорожнього руху і виконання покладених на них обов’язків мають право використовувати лише ті технічні  засоби, які передбачені нормативно –правовими актами.

За таких обставин, суд вважає, що постанова по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 винесена не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України; не обґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мали значення для прийняття рішення; без урахування прав особи на участь у процесі прийняття рішення; за відсутності достатніх доказів встановлених КУпАП, а розгляд справи проведено з порушенням норм матеріально-процесуального характеру.  

          Тому, оцінивши докази, всебічно, повно та об’єктивно дослідивши всі обставини справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, суд задовольняє позов ОСОБА_1 до ІДПС Війтівецького взводу ДПС для обслуговування доріг державного значення молодшого сержанта міліції Кулініч Олександра Олександровича смт. Війтівці, Волочиського району, Хмельницької області про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення серія ВХ1 №061561 від 10.05.2011 року.

          В силу викладеного, керуючись Інструкцією з оформлення працівниками Державтоінспекції МВС матеріалів про адміністративні порушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, затвердженої наказом МВС № 77 від 26.02.2009 року; Інструкцією з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх  справ України від 22.02.2001 року за № 185, Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті»від 23.12.2005 року; Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою КМУ від 10.10.2001 року № 1306 із наступними змінами;;  ст.ст. 6,10, 11, 17,18, 71, 122, 128 ч.4, 159-163, 167, ч.2 ст. 171-2 КАС України, ст.ст. 7, 9,  251, 254, 258,  268 КУпАП, суд,                                                                      

                                                     П  О  С  Т  А  Н  О  В  И  В:

Позов  задовольнити.

          Визнати протиправною та скасувати постанову серія ВХ1 №061561 від 10.05.2011 року в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 про  притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 255 гривень, а провадження у справі про адміністративне правопорушення - закрити.

          Постанова остаточна,  оскарженню не підлягає.     

Суддя:Д. Т. Кривенко