Справа №  2-а-834/11

                                                  П О С Т А Н О В А

                                          І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

 24 травня 2011 року                               Жданівський міський суд Донецької області

                                                                 в складі:

                                                                 головуючого судді:                  Макаганчука  В.І.  

                                                                 при секретарі:                    Александрович Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Жданівка адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Жданівка Донецької області про визнання дій Управління Пенсійного фонду України в м. Жданівка Донецької області неправомірними та зобов’язання здійснити нарахування та виплату, як дитині війни щомісячної державної соціальної допомоги,

ВСТАНОВИВ:

          06.05.2011 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Жданівка Донецької області про визнання дій Управління Пенсійного фонду України в м. Жданівка Донецької області неправомірними та зобов’язання здійснити нарахування та виплату, як дитині війни щомісячної державної соціальної допомоги,  починаючи з 01.11.2010 року.

          В обґрунтування позову ОСОБА_1 посилається на наступні підстави:

          так, вона, відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»належить до соціальної групи «діти війни», так як народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 року і на 02.09.1945 рік, тобто на час закінчення Другої світової війни, їй не виповнилося 18 років; знаходиться на обліку в УПФУ м. Жданівка де і отримує пенсію за віком.

          Згідно зі ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” його пенсія має підвищуватись на 30 % мінімального розміру пенсії за віком, а відповідно до ч.1 ст.28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється на рівні прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, фактично відповідач не сплатив належних їй сум підвищення, так як сплачував підвищення лише у розмірі 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, тому вважає, що відповідач діяв неправомірно, внаслідок чого просить визнати дії відповідача неправомірними та зобов’язати його здійснити нарахування та виплату, як дитині війни щомісячної державної соціальної допомоги  за період з 01.11.2010 року.

          В судове засідання позивачка ОСОБА_1 не з’явилася, надавши суду клопотання про розгляд справи в її відсутність, підтримує позовні вимоги.

          Представник відповідача - УПФУ в м. Жданівка Донецької області до суду не з’явився, надавши суду заяву, в якій просить суд розглянути справу в його відсутність та проти позову заперечує.

          Суд, дослідивши матеріали справи, встановив, що дійсно ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 року (а.с.     ) і має правовий статус  «дитини війни», оскільки на 02.09.1945 рік, тобто на час закінчення Другої світової війни, їй не виповнилось 18 років (а.с.      ).

          ОСОБА_1 знаходиться на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Жданівка і отримує пенсію за віком (а.с.       ).

          Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язанні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

          Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальних захист дітей війни», який набрав чинності з 01.01.2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

          Відповідно до положень ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

          Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень, дає Закон України «Про прожитковий мінімум»від 15.07.1999 року № 966-14, а також Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії»від 05.10.2000 року № 2017-ІІІ, згідно ст.1 якого прожитковий мінімум використовується для визначення у тому числі мінімального розміру пенсії за віком, який відповідно до ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

          Відповідно ст.96 Конституції України, Державний бюджет України затверджується щорічно Верховною Радою України на період з 01 січня по 31 грудня.

Позовні вимоги позивачки про виплату несплаченої суми підвищення до пенсії за 2010 рік підлягають задоволенню, оскільки відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»(у редакції від 18 листопада 2004 року), чинний у 2010 році, дітям війни пенсії або щомісячне грошове довічне утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.

Законом України «Про Державний бюджет України та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»внесено зміни до ч.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», згідно яких передбачалося, що дітям війни до пенсії або довічного грошового утримання або державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується щомісячне підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, тобто 10 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Однак рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року №10-рп/2008 вказана норма визнана неконституційною.

Конституційний Суд України дійшов висновку, що законом про Державний бюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об’єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок –скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина. Відповідно до ст. 73 Закону України «Про Конституційний Суд України»від 16.10.1996 року № 422-ВР у разі, якщо законодавчі акти або їх окремі положення визнаються такими, що не відповідають Конституції України (неконституційними), вони оголошуються не чинними і втрачають чинність з дня прийняття Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Управління Пенсійного Фонду в м. Жданівка Донецької області позивачці виплачує щомісячну надбавку до пенсії, як дитині війни з 01.01.2009 року по теперішній час у розмірі 49 грн. 80 коп.

Відповідно до ст.52 Закону України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" від 27.04.2010 року № 2154-VI, опублікований у газеті «Голос України» від 30.04.2010 року №80, прожитковий мінімум у 2010 році на одну особу для осіб, які втратили працездатність, встановлений у розмірах: з 01 січня –695 грн., з 01 квітня –706 грн., з 01 липня –709 грн., з 01 жовтня –723 грн., з 01 грудня –734 грн. та визначено, що розміри соціальних гарантій на 2010 рік, що визначаються належно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України, цим законом та нормативно-правовими актами КМУ.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про державний бюджет України на 2011 рік»від 2011 року розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (розмір мінімальної пенсії за віком становить): з 01.01.2011 року –750 грн., з 01.04.2011 року –764,00 грн.

Відповідач виплачує позивачці, як дитині війни, підвищення з порушенням вимог ст.6 Закону України «Про захист дітей війни», тобто у розмірах, менших за 30 % мінімальної пенсії за віком.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно ч.2 ст. 99 КАС України, для звернення до адміністративного  суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлено шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Крім того, позивачкою не надано до суду клопотання про поновлення строку звернення до суду із зазначенням поважних причин його пропуску.

У зв`язку з тим, що позивачкою порушено строк звернення до суду з вимогами про виплату підвищення до пенсії як дитині війни з 01.11.2010 року, а відповідач наполягає на застосуванні такого строку, суд вважає за необхідне відмовити позивачці  у вимогах  про підвищення до пенсії як дитині війни за період з 01.11.2010 року по 06.11.2010 року  (дата подання позову до суду 06.05.2011 року).

Відмовляючи в повному задоволенні позову з підстав пропуску шестимісячного  строку  звернення до суду, суд зауважує, що в даному випадку не підлягають застосуванню вимоги ст.46 Закону України «Про загальнообов`язкове   державне пенсійне страхування», відповідно до яких суми пенсії, не отримані своєчасно з вини органу, що призначає пенсію, виплачуються за минулий час обмеження.

Законом України «Про соціальний захист дітей війни»визначено основи соціального захисту  дітей війни та гарантовано їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки.

Статтею 6 цього Закону передбачено виплату державної соціальної підтримки дітей війни, яка додатково виплачується до пенсії. Вказана соціальна підтримка не може розцінюватись як пенсія або її складова частина.

Тобто йдеться про різні види правовідносин в системі соціального забезпечення та державної соціальної підтримки.

Тому суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню: відповідач повинен нарахувати та виплатити позивачці державну соціальну допомогу, як дитині війни у розмірі 30 відсотків мінімального розміру пенсії за віком, виходячи з прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, за нормою ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»за період з 06.11.2010 року, з урахуванням вимог, які викладені у ч.4 ст. 45 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»№1058-IV від 09.07.2003 року.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 11, 17, 18, 87, 94, 99, 100, 102,158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі ст.19 Конституції України, ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»від 18.11.2004р.  № 2195-4 і який набрав чинності з 01.01.2006 року, ст.ст. 28,45,46 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»№1058-IV від 09.07.2003 року, рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 року, рішення Конституційного Суду України № 10-рп/2008 року, суд

ПОСТАНОВИВ:

позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати дії Управління Пенсійного фонду України в м. Жданівка Донецької області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 пенсії з підвищенням як дитині війни на 30 % мінімальної пенсії за віком з 06 листопада 2010 року, неправомірними.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в м. Жданівка Донецької області призначити та виплатити на користь ОСОБА_1 щомісячну державну соціальну допомогу, як дитині війни, з 06 листопада 2010 року у розмірі 30 відсотків мінімального розміру пенсії за віком, виходячи з прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, за нормою ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням фактично виплачених сум.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Адміністративного апеляційного суду Донецької області через Жданівський міський суд протягом 10 днів з дня її оголошення. Якщо постанову було постановлено у письмовому провадженні або за відсутності особи, яка брала участь але не була присутня при її проголошенні, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

                    Суддя:                                                             Макаганчук  В.І.