ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 2-а-394/10/2470
Головуючий у 1-й інстанції: Дембіцький П.Д.
Суддя-доповідач: Голота Л. О.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 квітня 2011 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого-судді: Голоти Л. О.
суддів: Курка О. П., Совгири Д. І.
при секретарі: Швандер В.О.
за участю представників сторін:
відповідача: ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу контрольно-ревізійного управління в Чернівецькій області на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 29 грудня 2010 року у справі за адміністративним позовом Контрольно-ревізійного управління в Чернівецькій області до Чернівецької обласної державної лікарні ветеринарної медицини про зобов’язання Чернівецьку обласну державну лікарню ветеринарної медицини виконати вимоги КРУ в області від 27.11.2008 року № 24-05-09/5930 в частині відшкодування коштів витрачених на покриття витрат іншої юридичної особи в сумі 3231,00 грн., та здійснити виплату недоотриманої працівниками лікарні заробітної плати на загальну суму 1385,00 грн. , -
В С Т А Н О В И В :
В листопаді 2009р. контрольно-ревізійне управління в Чернівецькій області звернулось до Чернівецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Чернівецької обласної державної лікарні ветеринарної медицини про стягнення коштів.
Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 29 грудня 2010 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, а також задовольнити його позовні вимоги повністю. В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на те, що постанова суду прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Представник позивача в судове засідання не з’явився по невідомій суду причині, хоча належним чином повідомлявся про день та час розгляду справи.
Представник відповідача проти вимог апеляційної скарги заперечував.
Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (частина 1 статті 2 КАС України).
Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 198, статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення –без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог позивача, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не встановив винних осіб та дослідження коштів отриманих з державного бюджету за незаконними угодами без встановлених законом підстав з порушенням чинного законодавства, не надав доказів протиправності діяльності посадових осіб, а тому вимоги позивача є безпідставними, необгрунтованимими та такими, що не відповідають вимогам закону, відтак не підлягають задоволенню.
Колегія суддів погоджується з такими доводами суду першої інстанції та вважає за потрібне зауважити наступне.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 12 листопада 2008 року працівники контрольно-ревізійного відділу у Чернівецькій області на підставі направлень №№ 552,553 від 21.10.2008 року провели ревізію фінансово-господарської діяльності Чернівецької обласної державної лікарні ветеринарної медицини за 2006-2007 роки та 9 місяців 2008 року, за наслідками якої складено Акт № 24-05/308 від 12.11.2008 року.
В акті ревізії зазначено, що на підставі угод від 03.05.2006р. та від 01.11.2007р. які укладені між відповідачем та ВКПФ «Айра», актів приймання виконаних підрядних робіт за травень та листопад 2007р., платіжними дорученнями №29 від 28.03.2006р. та від 04.11.2007р. №75 перераховано на рахунок ВКПФ «Айра» кошти в загальній сумі 3231,00 грн. за виконання поточного ремонту фасаду приміщення по вул. Сторожинецькій,115, м. Чернівці, проте, по даних бухгалтерського обліку відповідача дані операції не рахуються. Крім того, в порушення п.п. 4 п. 3 постанови КМУ від 30.08.2002р. №1298 «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» працівникам обласної лікарні не нараховувалась та не виплачувалась доплата за ненормований робочий день.
На підставі зазначеного Акту 24-05/308 від 12.11.2008 року відповідачеві 27.11.2008 року за № 24-05-09/5930 направлено вимоги про усунення виявлених ревізією порушень.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що відповідачем частково усунуті недоліки в частині, що стосується виплати недоотриманої заробітної плати працівникам в загальній сумі 1385 грн.
Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції зроблено вірний висновок, що позивачем не надано аналізу Наказу начальника управління ветеринарної медицини від 16.10.2003р. №140 «Про закріплення об’єктів власності за установами ветеринарної медецини», щодо надходження коштів державного бюджету та їх використання (а.с. 84-86), що призвело до не встановлення винних осіб та не притягнення їх до адміністративного правопорушення.
Статус державної контрольно-ревізійної служби в Україні, її функції та правові основи діяльності визначаються Законом України “Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні”(далі-Закон). Державна контрольно-ревізійна служба у своїй діяльності керується Конституцією України, цим Законом, іншими законодавчими актами, актами Президента та Кабінету Міністрів України, а також спільним Наказом від 19.10.2006 N 346/1025/685/53 Зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 жовтня 2006 році за N 1166/13040 “Про затвердження Порядку взаємодії органів державної контрольно-ревізійної служби, органів прокуратури, внутрішніх справ, Служби безпеки України (далі-Наказ).
Відповідно до пункту 2.10 Наказу N 346/1025/685/53, документування результатів ревізії здійснюється відповідно до законодавства з питань державного фінансового контролю. При цьому в акті ревізії обов'язково відображаються встановлені факти порушень законодавства (назва, дата, номер, стаття чи пункт нормативно - правового акта), розмір матеріальної шкоди (збитків), посадові особи, внаслідок дій або бездіяльності яких допущено порушення законодавства та завдано матеріальну шкоду.
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону "Головним завданням державної контрольно-ревізійної служби є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності в міністерствах та інших органах виконавчої влади, в державних фондах, у бюджетних установах і у суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують (отримували в періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів, або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), виконанням місцевих бюджетів, розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому.
Права державної контрольно-ревізійної служби визначені у статтях 7 - 10 Закону “Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні”, якими останні зобов’язані керуватися.
Так, в силу статті 7 Закону, КРУ надано право пред’являти керівникам та іншим службовим особам міністерств та інших органів виконавчої влади, державних фондів, бюджетних установ, а також підприємств, установ і організацій, які отримують кошти з бюджету та з державних валютних фондів, що ревізуються або перевіряються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями або перевірками приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства;
Пунктом 8 вказаної статті визначено, що у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, одержані міністерствами та іншими органами виконавчої влади, державними фондами, бюджетними установами, а також підприємствами, установами і організаціями, які отримують кошти з бюджету та з державних валютних фондів, за незаконним угодами , без встановлених законом підстав та з порушенням чинного законодавства.
Згідно статті 9 Закону надано право накладати у випадках, передбачених законодавчими актами, на керівників та інших службових осіб міністерств та інших органів виконавчої влади, державних фондів, бюджетних установ, а також підприємств, установ і організацій, які отримують кошти з бюджету та з державних валютних фондів, адміністративні стягнення .
Статтею 10 Закону надано право звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів.
Відповідно до статті 15 Закону законні вимоги службових осіб державної контрольно-ревізійної служби є обов’язковими для виконання службовими особами об’єктів, що ревізуються.
Пунктом 8 статті 10 Закону визначено підстави, з яких контрольно ревізійна служба має право звертатися до суду, а саме у разі якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів.
Статтею 7 Закону передбачено, що КРУ має право ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства (зокрема, й у разі неправильного їх використання під час здійснення господарської діяльності).
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Однак, позивач заявляючи даний адміністративний позов не дотримався вищевказаних норм Закону, чим порушив вимоги статті 19 Конституції України та частини 1 статті 9 КАС України.
Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв’язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а постанова Чернівецького окружного адміністративного суду від 29 грудня 2010 року залишається без змін.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу контрольно-ревізійного управління в Чернівецькій області, – залишити без задоволення, а постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 29.12.2010 р. , – без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст 212 КАС України.
Ухвала суду складена в повному обсязі 04 травня 2011 року .
Головуючий /підпис/ Голота Л. О.
Судді /підпис/ Курко О. П.
/підпис/ Совгира Д. І.
З оригіналом згідно:
секретар