Копія
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
_________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 лютого 2011 року м. Хмельницький
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Апеляційного суду Хмельницької області
в складі : головуючого –судді Ярмолюка О.І.,
суддів : Власенка О.В., Юзюка О.М.,
при секретарі: Щербань А.В.
з участю: ОСОБА_1
діючи відповідно до Закону України "Про внесення змін до розділу ХІІ "Прикінцеві положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо передачі справ, пов'язаних із соціальними виплатами", розглянула у відкритому судовому засіданні, справу № 22а-467 за апеляційною скаргою управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради на постанову Старокостянтинівського районного суду від 15 червня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області, Міністерства фінансів України, Державного казначейства України, Міністерства праці та соціальної політики України про стягнення недоплаченої разової грошової допомоги.
Заслухавши доповідача, пояснення ОСОБА_1, перевіривши матеріали справи та дослідивши доводи апеляційної скарги,
встановила:
В квітні 2008 року ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 звернулись до суду з позовами до управління праці та соціального захисту населення Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області (далі –управління), Міністерства фінансів України, Державного казначейства України, Міністерства праці та соціальної політики України про стягнення недоплаченої щорічної разової грошової допомоги до 5 травня відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України ”Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ (далі –Закон № 3551-ХІІ).
Позивачі просили стягнути недоплачені суми вказаної допомоги з Державного бюджету України в особі Державного казначейства України на користь ОСОБА_5, ОСОБА_17, ОСОБА_2 за 2005 –2007 роки –по 4 725 грн., ОСОБА_16 ОСОБА_9 та ОСОБА_15 за 2005-2007 роки –по 4 725 грн. 30 коп., ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_14, за 2007 рік по –1770 грн. 30 коп., ОСОБА_13 за 2007 рік –1780 грн., ОСОБА_12 за 2007 рік –1175 грн. 18 коп.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивачі зазначили, що вони визнані учасниками бойових дій і мають право на одержання разової грошової допомоги у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком, однак протягом вказаного періоду управління виплачувало її у значно менших розмірах.
Ці позови об’єднані в одне провадження для спільного розгляду і вирішення.
Головуючий у першій інстанції –Андрощук Є.М. Справа № 22а-467
Доповідач –Власенко О.В. Категорія –10.3
Постановою Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 15 червня 2009 року позови задоволені частково. Даною постановою зобов’язано управління виплатити позивачам недоотриману частину щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2007 рік в розмірі по 1770 грн. 30 коп. кожному. В решті позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі управління просить скасувати постанову суду в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та прийняти нову постанову про відмову в позові посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права. При цьому управління зазначило, що вищевказану допомогу виплачено ОСОБА_1 у відповідності до вимог чинного законодавства та в межах бюджетних асигнувань.
Постанова в частині часткового задоволення позовів ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 не оскаржена.
Перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, в порядку якого розглянуто справу, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із ст. 202 КАС України встановлено, що підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: 1) неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.
Приймаючи постанову, суд першої інстанції неправильно застосував і витлумачив чинне законодавство, яке регулює спірні правовідносини, в зв’язку з порушенням норм матеріального права оскаржувана постанова підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови.
Встановлено, що ОСОБА_1 визнаний учасником бойових дій у відповідності до вимог Закону № 3551-ХІІ.
В 2007 році, а саме 16 квітня 2007 року, йому виплачена щорічна разова грошова допомога до 5 травня в розмірі 55 грн.
Дані обставини підтверджуються посвідченням учасника бойових дій на ім’я позивача і довідкою щодо розміру виплаченої допомоги.
Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону № 3551-ХІІ (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком.
Частиною 1 статті 17-1 Закону № 3551-ХІІ визначено, що виплату цієї допомоги здійснюють органи праці та соціального захисту населення через відділення зв’язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам –за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, –за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання.
У відповідності до ч. 2 ст. 95 Конституції України виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.
Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 положення ст.ст. 29 і 71 п. 13 Закону України ”Про державний бюджет України на 2007 рік” визнані такими, що не відповідають Конституції України. Ці норми діяли з 1 січня 2007 року до 9 липня 2007 року і у відповідності до ст. 152 ч. 2 Конституції України втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Після цього відновили дію положення частини 5 статті 14 Закону № 3551-ХІІ.
При цьому, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що у 2007 році ця допомога виплачена ОСОБА_1 у квітні місяці. На той час були чинними положення ст.ст. 29, 71 п. 13 Закону України ”Про державний бюджет України на 2007 рік”, які визначали розмір допомоги в сумі 55 грн.
Саме у такому розмірі була виплачена позивачу щорічна разова грошова допомога до 5 травня. Зазначена допомога є разовою, тобто виплачується щорічно включно до цієї дати, і діючим законодавством України не передбачена можливість повторної виплати чи доплати даної допомоги при подальшій зміні її розміру.
Неврахувавши цих обставин і неправильно застосувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд помилково виходив з того, що у 2007 році мала місце недоплата позивачу разової грошової допомоги.
В даному випадку управління діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 в цій частині є безпідставними.
Доводи ОСОБА_1 щодо неправомірності дій управління та невиплати належної йому допомоги у повному розмірі не ґрунтуються на чинному законодавстві.
За таких обставин оскаржувана постанова підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови про відмову в позові ОСОБА_1
Керуючись ст. ст. 160, 195, 198, 202, 205, 207 КАС України, колегія суддів
постановила :
Апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради задовольнити.
Постанову Старокостянтинівського районного суду від 15 червня 2009 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 скасувати і ухвалити в цій частині нову постанову.
Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позову до управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області, Міністерства фінансів України, Державного казначейства України, Міністерства праці та соціальної політики України про стягнення недоплаченої разової грошової допомоги.
В решті постанову залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України –з дня складання постанови в повному обсязі.
Головуючий: (підпис)
Судді: (підписи)
З оригіналом згідно: суддя апеляційного суду О.В.Власенко