ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 2-а-221/10/0218
Головуючий у 1-й інстанції: Романчук Р.В.
Суддя-доповідач: Кузьмишин В.М.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 травня 2011 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого-судді: Кузьмишина Віталія Миколайовича
суддів: Мельник-Томенко Жанни Миколаївни, Залімського Ігоря Геннадійовича
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Оратівському районі Вінницької області на постанову Оратівського районного суду Вінницької області від 03 грудня 2010 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Оратівському районі Вінницької області про визнання дій протиправними, зобов'язання здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії, -
В С Т А Н О В И В :
До Оратівського районного суду Вінницької області 18.11.2010 року звернулась ОСОБА_2 з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в Оратівському районі Вінницької області про перерахунок пенсії.
Постановою Оратівського районного суду Вінницької області від 03.12.2011 року позов задоволено частково: визнано дії управління Пенсійного фонду України в Оратівському районі Вінницької області щодо відмови у здійсненні нарахування та виплати ОСОБА_2 пенсії з підвищенням її розміру на 30% мінімальної пенсії за віком, відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за період з 17 травня 2010 року по 17 листопада 2010 року - протиправними; зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Оратівському районі Вінницької області нарахувати та виплатити ОСОБА_2 підвищення до пенсії як дитині війни, відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за період з 17 травня 2010 року по 17 листопада 2010 року включно, з урахуванням проведених виплат; в задоволені решти позовних вимог відмовити; стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 документально підтверджені витрати в розмірі 1 грн. 70 коп.; постанову суду підлягає негайному виконанню.
Заслухавши суддю –доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, позивач має статус дитини війни, у зв’язку з чим на нього поширюється дія ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, яка передбачає, що позивачу повинно бути нараховане та підлягає виплаті щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Розмір мінімальної пенсії за віком визначений ст. 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” № 1058 від 09.07.2003 року, згідно якої мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.
Враховуючи строки звернення до суду визначені ч. 2 ст. 99 КАС України, право позивача на отримання щомісячної державної соціальної допомоги у вигляді підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком підлягає захисту за період з 17.05.2010 року, оскільки позов подано до суду 18.11.2010 року.
На момент звернення позивача до суду, нарахування доплати до його пенсії в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком, відповідно до положень ст. 6 вищезазначеного Закону відповідачем не здійснено, у зв’язку з чим він звернувся до суду за захистом своїх прав. Всупереч ст. 6 ЗУ “Про соціальний захист дітей війни” позивачу щомісячне підвищення до пенсії виплачувалась відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530.
З огляду на загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами, ЗУ “Про соціальний захист дітей війни” має вищу юридичну силу, ніж постанова Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530. Отже, відповідач неправомірно виплачував щомісячне підвищення до пенсії в меншому розмірі ніж це передбачено ст. 6 зазначеного Закону.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про правомірність доводів суду першої інстанції щодо наявності у позивача права на перерахунок доплати до пенсії в розмірі передбаченому ЗУ “Про соціальний захист дітей війни” та протиправність дій відповідача щодо відмови у виплаті позивачу щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни в розмірі встановленому ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”. За таких обставин вірним способом захисту прав позивача є зобов’язання відповідача провести перерахунок та виплату цієї допомоги в належному розмірі.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що вимоги апелянта є безпідставними, а висновки суду першої інстанції не спростовуються доводами апеляційної скарги.
З огляду на викладене, суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для задоволення вимог апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Оратівському районі Вінницької області, – залишити без задоволення, а постанову Оратівського районного суду Вінницької області від 03.12.2010 року, – без змін.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.
Головуючий Кузьмишин Віталій Миколайович
Судді Мельник-Томенко Жанна Миколаївна
Залімський Ігор Геннадійович