Справа № 22-ц-863/2011
Категорія 52
Головуючий у 1 інстанції Островський Л.Є.
Суддя-доповідач Меленко О.Є.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 травня 2011 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючої Меленко О.Є.
суддів Горблянського Я.Д., Перегінець Л.В.
секретаря Сурмачевської У.С.
з участю: представника ПАТ «Універсал Банк» Сурніна А.В.,
позивача ОСОБА_3, її представника- ОСОБА_4.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ПАТ «Універсал Банк про поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, моральної шкоди, за апеляційною скаргою ПАТ «Універсал Банк» на рішення Івано-Франківського міського суду від 11 березня 2011 року,-
в с т а н о в и л а:
В березні 2010 року ОСОБА_3 звернулася в суд з позовом до ПАТ «Універсал Банк» про поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, моральної шкоди.
Рішенням Івано-Франківського міського суду від 11 березня 2011 року позов задоволено частково. Поновлено ОСОБА_3 на посаді спеціаліста з обслуговування клієнтів Івано-Франківського відділення № 2 Івано-Франківського регіонального управління Західного міжрегіонального управління Департаменту мережі відділень ПАТ «Універсал Банк» з 16.02.2010 року. Стягнуто з ПАТ «Універсал Банк» на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 13996 грн. 50 коп., 2000 грн. на відшкодування заподіяної моральної шкоди та 200 грн. витрат на правову допомогу, а всього разом 16196 грн. 50 коп. Стягнуто з ПАТ «Універсал Банк» на користь держави 156 грн. 96 коп. державного мита.
На дане рішення представник ПАТ «Універсал Банк» подав апеляційну скаргу, в якій посилається на неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи.
Зазначає, що висновки суду про недотримання відповідачем при звільненні вимог ст. 49І КЗпП України не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки на момент звільнення позивача з роботи, іншої вакантної посади в банку не було. Крім того,скорочення штату Івано-Франківського відділення №2 ПАТ «Універсал банк» виникло у зв’язку з припиненням діяльності даного відділення, про що було прийнято відповідне рішення.
Апелянт вважає, що судом першої інстанції не взято до уваги той факт, що у порівнянні з іншими працівниками позивач мала нижчу продуктивність праці, а отже не могла скористатись переважним правом залишення на роботі. Вважає також, що правових підстав для задоволення вимог про відшкодування моральної шкоди не було.
З цих підстав просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
В засіданні апеляційного суду представник ПАТ «Універсал Банк» апеляційну скаргу підтримав з наведених у ній мотивів, просить про її задоволення.
ОСОБА_3 та її представник доводів скарги не визнали посилаючись на обґрунтованість висновків суду.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що звільнення позивача ОСОБА_3 з роботи відбулось без дотримання вимог чинного законодавства про працю.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України трудовий договір може бути розірвано власником або уповноваженим ним органом у разі змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 працювала на посаді спеціаліста з обслуговування клієнтів Івано-Франківського відділення № 2 Івано-Франківського регіонального управління Західного міжрегіонального управління Департаменту мережі відділень ПАТ «Універсал Банк». Наказом № 147 від 15.02.2010 р. її було звільнено з роботи з 16.02.2010 р. у зв’язку із скороченням штату працівників.
Як передбачено ст. 49І КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за 2 місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що звільнення позивача з роботи відбулось з порушення вимог законодавства про працю, оскільки відповідачем не було враховано переважне право позивача на залишення на роботі, як працівника з вищою ніж у ОСОБА_5 кваліфікацією ( а.с. 119), 20 річним стажем роботи у банківській сфері. Крім цього судом встановлено, що позивач пройшла перепідготовку у інституті післядипломної освіти ІФНТУНГ, їй присвоєно кваліфікацію спеціаліста з економіки підприємства, на утриманні у неї знаходиться двоє неповнолітніх дітей.
З таким висновком суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційної інстанції зважаючи також на ту обставину, що роботодавець вправі був в межах однорідних професій і посад провести перестановку (перегрупування) працівників і перевести більш кваліфікованого працівника, посада якого скорочується, з його згоди на іншу посаду, звільнивши з неї з цих підстав менш кваліфікованого працівника.
Доцільність такої перестановки (перегрупування) відповідачем взагалі не обговорювалася, а з матеріалів справи вбачається , що на посаді економіста операційного відділу залишилася працювати ОСОБА_6 , яка є фахівцем в області документознавства та інформаційної діяльності працює і у відповідача лише 2006 року і ( а.с. 100-111).
Що ж стосується доводів в частині стягнення моральної шкоди, то колегія суддів виходить з того, що незаконним звільненням ОСОБА_3 така шкода заподіяна, оскільки мало місце порушення гарантованого Конституцією України права на працю. Розмір, що його визначив суд першої інстанції- 2 000 грн. є розумною і справедливою компенсацією, зважаючи на тривалість порушення та його тяжкість.
Виходячи із змісту ч. 2 ст. 303 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не вправі переоцінювати докази, які судом першої інстанції досліджені у встановленому законом порядку, а апеляційна скарга не містить посилання на нові докази, що давало б підставу для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення.
Розглянувши справу в межах заявленого позову та в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що фактичні обставини справи судом першої інстанції з’ясовано всебічно та повно, дано їм вірну правову оцінку, а рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст.307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія судів,-
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу ПАТ «Універсал Банк» відхилити, а рішення Івано-Франківського міського суду від 11 березня 2011 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий: О.Є. Меленко
Судді: Я.Д. Горблянський
Л.В. Перегінець