Справа № 2-946/11

Р І Ш Е Н Н Я  

іменем України

23 травня 2011 року   Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

головуючого –судді Прасолова В.М.

при секретарі –Горбуновій Л.С., Маслової В.Д.

за участю представника позивачки –ОСОБА_1

за участю представників відповідача ПАТ  банк «Фінанси та кредит»– Батрак О.О., Кшижевської К.О.,

       Єременко А.Д., Дороша О.Г.

за участю представника відповідача Управління благоустрою та житлової політики виконкому

Криворізької міської ради –Титаренко І.Г., Орлової О.М.

за участю представника третьої особи виконавчого комітету Саксаганської районної у місті ради –Поми

Є.І.

за участю третьої особи –приватного нотаріуса Криворізького міського нотаріального округа –

ОСОБА_9

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі цивільну справу за позовом ОСОБА_10 до ОСОБА_11, публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит», Управління благоустрою та житлової політики виконкому Криворізької міської ради про визнання договору та угоди недійсними, суд –

                                                                                     ВСТАНОВИВ:

          Позивачка ОСОБА_10 звернулася  до суду з позовом до ОСОБА_11, публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит»(далі за текстом «банк»), в якому просить: визнати недійсним договір іпотеки №1083-пз-2006 від 30.11.2006 року; зняти заборону щодо відчуження нерухомого майна, а саме квартири, що розташована за адресою АДРЕСА_1;  зобов'язати   приватного   нотаріуса  Криворізького   міського   нотаріального округу, ОСОБА_9(далі за текстом «нотаріус») внести до державного реєстру іпотек відомості про виключення запису з реєстру, щодо об'єкту, а саме квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1.

          В обґрунтування позову наводить наступне. З 6 березня 1993 року перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_11 Від шлюбу має двох дітей - ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_2 На кінці 2008 р. - початку 2009 р. фактичні шлюбні відносини припинено. Не дивлячись на фактичне припинення шлюбних відносин з чоловіком завжди нормально спілкувались та підтримували нормальні відносини, оскільки не один рік прожили разом та мають спільних дітей. Чоловік допомагає матеріально, надавав та надає кошти на утримання дітей. За час спільного життя чоловік займався різного роду підприємницькою діяльністю, зокрема виробництвом, посередництвом у торгівлі тощо. Для ведення підприємницької діяльності він брав у банках кредити, мав там розрахункові рахунки та тісно працював з банками. Зокрема 30 листопада 2006 р. він отримав кредит у банку у розмірі 28100,00 дол. США. Про даний факт раніше знала, хоча і без деталей, однак зважаючи на те, що чоловік на той час постійно брав кредити та платив їх, не придавала цьому суттєвого значення. На сьогодні постало питання про розірвання  відносин та розподіл майна. Майном в даному випадку є квартира, що розташована за адресою АДРЕСА_1, яку чоловік фактично отримав від батьків у спадок, а потім її приватизував, яку однак відремонтували за "євро стандартом", вклавши у цей ремонт велику кількість спільних коштів. В даній квартирі з чоловіком та дітьми, а тепер лише з дітьми мешкає тривалий строк. Під час розмови з чоловіком про вирішення питання про розподіл квартири, він повідомив, що згоден залишити дану квартиру їй, позивачці з дітьми, однак сказав, що вона перебуває у заставі у банку, оскільки для отримання кредиту банк на той час вимагав певного забезпечення. Таким чином, оформивши договір надання кредиту №1083-пк-2006 від 30.11.2006 р. чоловік оформив разом із цим іпотечний договір №1083-пз-2006 від 30.11.2006 р. та договір поруки №1083-пп-2006 від 2006 року. Вважає, що договір іпотеки має бути визнаний недійсним із наступних підстав. Для оформлення даного договору чоловік виписав (зняв з реєстраційного обліку) її, позивачку та дітей з квартири. Дозволу на виписку не давала, рівно як не давав його і орган опіки та піклування Саксаганської районної у м. Кривому Розі ради. Після оформлення кредиту вона, позивачка з дітьми були знову зареєстровані у квартирі, знов-таки без відома. При цьому  жодним чином не змінювали свого місця проживання. Таким чином, при оформленні кредиту були порушені майнові права дітей у частині, що стосується прав на житло. Відповідно до ст. 47 Конституції України, держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону, ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду. Крім того, відповідно ст. 11, ст. 18 Закону України "Про охорону дитинства", кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків, держава забезпечує право дитини на проживання в таких санітарно-гігієнічних та побутових умовах, що не завдають шкоди її фізичному та розумовому розвитку. Діти - члени сім'ї наймача або власника житлового приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем. Органи опіки та піклування зобов'язані здійснювати контроль за додержанням батьками або особами, які їх замінюють майнових та житлових прав дітей при відчуженні жилих приміщень та купівлі нового житла. Наполягає, що відповідачами порушені  права на житло, а договір іпотеки має бути визнаний недійсним відповідно до ст. 203, 215, 216, 224 ЦК України.

Остаточно уточнивши позов, просить: визнати   недійсним   розпорядження   органу   приватизації   Управління    житлово-комунального господарства Криворізької міської ради №С 1413 від 30.10.2006 р., свідоцтво про право власності на житло 1426, видане органом приватизації Управління житлово-комунального господарства Криворізької міської  14.11.2006 р., що було зареєстровано у КП "Криворізьке бюро технічної інвентаризації" 15.11.2006 р. в реєстрі прав власності на нерухоме майно за реєстраційним номером №16738354 та в реєстровій книзі №247П. стор. 533, запис №533; визнати недійсним договір іпотеки №1083-пз-2006 від 30.11.2006 р. укладений між ОСОБА_11 та банком та застосувати наслідки недійсності вказаного правочину; зняти заборону щодо відчуження нерухомого майна, а саме квартири, що розташована за адресою АДРЕСА_1; зобов'язати приватного нотаріуса Криворізького міського нотаріального округу. ОСОБА_9 внести до державного реєстру іпотек відомості про виключення запису з реєстру, щодо об'єкту а саме квартири, що розташована за адресою АДРЕСА_1.          

В обґрунтування остаточно уточненого позову, крім раніше наведених доводів зазначає наступне. Перед отриманням кредиту чоловік виписав її, позивачку, з дітьми з квартири та приватизував її виключно на своє ім'я, що є незаконним, оскільки відповідно до ст. ст. З, 8 та ін. Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" у випадку приватизації квартири право власності мали отримати також вона, позивачка і діти. Вважає, що при приватизації житла та оформленні кредиту були порушені майнові права дітей у частині, що стосується прав на житло, що передбачені Законом України "Про приватизацію державного житлового фонду". Наполягає, що відповідачами по справі порушені права на житло, а договір іпотеки має бути визнаний недійсним відповідно до ст. 203, 215, 216, 224 ЦК України.

          Під час розгляду справи ухвалою суду позов в частині зняття заборони та покладення зобов’язання на нотаріуса залишений без розгляду.

В судовому засіданні в якості правонаступника Управління ЖКГ виконкому Криворізької міської ради залучено Управління благоустрою та житлової політики виконкому Криворізької міської ради(далі за текстом «Управління БЖП»).

У судовому засіданні представник позивачки позов підтримав повністю. При цьому надав пояснення, які відповідають змісту позову. Позивачка писала заяву про надання згоди на укладення договору, з іпотечним договором не знайомилася, на бачила цього договору. Відповідно до ст. 268 ЦК України строки позовної давності не застосовуються щодо вимог власника про визнання незаконним правового акту органу державної влади чи органу місцевого самоврядування, яким порушено його майнові права та право власності. Наполягає, що оскільки виписка та прописка ОСОБА_10 з дітьми зі спірної квартири були проведені без її відома та згоди, а також без відповідної згоди органів опіки та піклування, то вони є незаконними. У період, коли позивач з дітьми були виписані з даної квартири відповідач ОСОБА_11 приватизував квартиру лише не своє ім'я, тобто став одноособовим власником. Однак у випадку, якби позивач з дітьми залишились прописані у даній квартирі, вони б теж мали право на частку у власності щодо даної квартири. Вважає, що розпорядження органу приватизації фактично порушує їх майнові права - право власності на частку у приватизованій квартирі. Зважаючи, що на ці вимоги строки позовної давності не застосовуються, наполягає, що суд має відмовити у задоволенні клопотання щодо застосування строків давності відносно вимог про визнання недійсним розпорядження органу приватизації. Про наявність договору кредиту від 30.11.2006 р. на суму 28100 дол. США позивачка дізналась лише після отримання судових матеріалів за позовом банку до чоловіка приблизно у квітні-травні 2009 року. При підписанні заяви щодо згоди на передання квартири у заставу не була ознайомлена ані з договором кредиту, ані з самим договором застави відповідні. Зважаючи що застосування строків давності щодо вимог про визнання недійсним акту приватизації протирічить закону, а передавати у заставу закон дозволяє лише майно, що є власністю, то сам по собі факт передання майна, яке не є власністю певної особи теж протирічить закону. У випадку задоволення вимог щодо визнання недійсним акту приватизації, він є недійсним з моменту винесення, а отже на момент передачі квартиру у заставу у ОСОБА_11 не може бути права власності та права на передачу її у заставу. Просить у задоволенні клопотання про застосування строків позовної давності відмовити. Змінювати, доповнювати, уточнювати позов, подавати додаткові докази не бажає.

Представник відповідача банку у судовому засіданні позов не визнав та надав пояснення, з яких вбачається, що позивачка надавала згоду на укладення договору, надавала паспорт з відмітками про зняття з реєстрації. Чи бачила позивачка договір іпотеки на знає. Чому, особа, яку укладала з боку банку договір не звернула увагу на розбіжності даних про реєстрацію позивачки, зазначених у довідці та у заяві не може пояснити. Згода позивачки на укладення договорів була потрібна, без згоди договори не були б укладені. В заяві про згоду на укладення договорів позивачка стверджує, що кредитний і іпотечний договори, з текстом яких  ознайомлена, укладається в інтересах сім'ї на умовах, які вони попередньо обговорили і вважають вигідними, і укладання цих договорів відповідає спільному волевиявленню. Наполягає, що договори були підписані після того, як позивачка надала письмову згоду на укладення. Відомостей про те, що позивачка була ознайомлена з підписаним договорами нема.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи. Відповідно до ч.2 ст. 8 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду", передача займаних квартир (будинків, кімнат у гуртожитках) здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім'ї, які постійно мешкають у цій квартирі (будинку, кімнаті у гуртожитку), в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло. Вважає, що позивачка пропустила строк позовної давності, просить застосувати наслідки цього. Подавати додаткові докази не бажає.

Представник Управління БЖП у судовому засіданні позов не визнала. При цьому пояснила, що Управління не порушило вимог законодавства при проведенні процедури приватизації спірної квартири, приватизація була проведена на підставі наданих документів. Подавати додаткові докази не бажає.

Відповідач ОСОБА_11 до суду не з’явився, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином, подав заяву про розгляд справи за його відсутності, зазначивши, що проти задоволення позову заперечень не має.

Третя особа приватний нотаріус Криворізького міського нотаріального округу ОСОБА_9 до суду не з’явилася, подавши заяву про розгляд справи за її відсутності

Представник виконкому Саксаганської районної у місті ради до суд не прибув, подавши заяву про те, що підтримує позовні вимоги, просить провести розгляд справи за його відсутності.

Свідок ОСОБА_14 у судовому засіданні дала показання, з яких вбачається, що позивачці доводиться матір’ю. Позивачка перебуває в шлюбі з ОСОБА_11 з 1993 року, з того часу проживала в спірній квартирі. Діти позивачки проживають в квартирі з народження. Чи отримував кредити ОСОБА_11 не знає. Із спірної квартири позивачка ніколи не виїжджали. В 2006 році бувала в квартирі, де проживає позивачка один раз на тиждень, у тому числі в листопаді –грудні, позивачка та діти проживали в квартирі. З кінця 2008 року –початку 2009 року позивачка та ОСОБА_11 разом не живуть, стосунки не підтримують.

Як показала у судовому засіданні свідок ОСОБА_15, позивачку знає з 1993 року, с того часу позивачка проживала разом з чоловіком у квартирі АДРЕСА_1. В 2006 році один раз на тиждень бувала у позивачки, остання проживала у цій квартирі, нікуди не виїжджала. З кінця 2008 року –початку 2009 року відповідач ОСОБА_11 в квартирі не проживає. При спілкування з позивачкою в 2006 році остання не висловлювала намірів знятися з обліку у квартирі.

У судовому засіданні безпосередньо досліджені наступні письмові докази: т.№1: іпотечний договір(а.с.5-6), договір(а.с.7-12, 106-108), свідоцтва(а.с.13), заява(а.с.90, 109, 127),  свідоцтво, довідки(а.с.92, 93, 94), положення(а.с.95-98), статут(а.с.99-102), витяг(а.с.110), свідоцтво(а.с.111), витяг(а.с.112), довідка(а.с.113), довідка(а.с.114), витяги(а.с.115-117),  довідки(а.с.118), повідомлення(а.с.119), довідка(а.с.120), відповідь(а.с.121), заяви(а.с.122,123), паспорт(126), квитанція(а.с.161), заява(а.с.162), довідка(а.с.163), розрахунок(а.с.164), розпорядження(а.с.165); т.№2: заява(а.с.20), договір(а.с.21-22), заява(а.с.23), заява на отримання кредиту(а.с.24-25), довідка(а.с.26), висновок(а.с.27-28), звіт(а.с.29-31),  акт огляду(а.с.32-33), позов (34-37).

Суд, оцінюючи відповідно до ст. 212 ЦПК України, всебічно, повно, об’єктивно та безпосередньо досліджені наявні у справі докази, вважає, що у судовому засіданні встановлені наступні факти та обставини.

Позивачка та ОСОБА_11 з 1993 року перебувають в шлюбі та проживають в АДРЕСА_1. Позивачка та ОСОБА_11 від шлюбу мають дітей –ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_3, які також з народження проживають в спірній квартирі. Вказані обставини встановлені поясненнями позивачки, визнаються ОСОБА_11, підтверджується показаннями свідків ОСОБА_14 та ОСОБА_15, свідоцтвами(т.№1,а.с.13), паспортом(т.№1,а.с.126).  

В спірній квартирі зареєстровані: позивачка з 13 вересня 1996 року, ОСОБА_11 з 20 грудня 1993 року, ОСОБА_12 з 13 вересня 1996 року. Вказані обставини встановлені повідомленням(т.№1а.с.119).

В 2006 році позивачка та діти постійно проживали у спірній квартирі, позивачка не мала намірів зніматися з реєстрації в цій квартирі, що встановлено поясненнями позивачки, визнається ОСОБА_11, підтверджується показаннями свідків ОСОБА_14 та ОСОБА_15

25 жовтня 2006 року відповідач подав заяву про передачу спірної квартири в приватну спільну сумісну власність, зазначивши, що квартиру займає з членами сім’ї. При цьому просив передбачити розподіл власності між членами сім’ї в рівних долях. В додатках до заяви ОСОБА_11 зазначив зокрема довідку про склад сім’ї та займані приміщення. Вказані обставини встановлені заявою(т№1,а.с.162).

До заяви від 25 жовтня 2006 року ОСОБА_16 надав довідку, видану 25 жовтня 2006 року, в який зазначено, що в спірній квартирі він мешкає один, що встановлено довідкою(т.№1,а.с.163).

30 жовтня 2006 року органом приватизації – Управління ЖКГ виконкому Криворізької міської ради було видано розпорядження про те, що спірна квартира передається у приватну власність ОСОБА_11, що встановлено розпорядженням(а.с.165).

3 листопада 2006 року позивачка та ОСОБА_12 були зняті з реєстраційного обліку в спірній квартирі, що встановлено повідомленням, паспортом(т.1, а.с.119, 126).

Позивачка не подавала заяву про зняття з реєстрації в спірній квартирі. Вказані обставини встановлені судом поясненнями позивачки, які не заперечуються відповідачем, узгоджуються з повідомленням (т.№1,а.с.119). Так в повідомленні не наведені дані, хто саме подав заяву про зняття з реєстрації, однак наведені дані, що реєстрація була поновлена за заявою ОСОБА_11

14 листопада 2006 року Управлінням ЖКГ виконкому Криворізької міської ради на ім’я ОСОБА_11 згідно з розпорядженням від 30 жовтня 2006 року №С1413 видано свідоцтво №С 1426 про те, що ОСОБА_11 є власником спірної квартири, що встановлено свідоцтвом (т.№1,а.с.111).

22 листопада 2006 року проведена оцінка спірної квартири. Як зазначено у звіті, оцінка проведена, зокрема на підставі візуального огляду. Вказані обставини встановлені звітом(т.№2,а.с.29-31).

23 листопада 2006 року ОСОБА_11 подав заяву банку на отримання кредиту, зазначивши, щ є власником спірної квартири, в якій проживає позивачка та діти, що встановлено заявою. До цієї заяви ОСОБА_11 додав довіку, в якій зазначалося, що в спірній квартирі він зареєстрований один. Вказані обставини встановлені заявою, довідкою(т.№2,а.с.24-25, 26).

23 листопада 2006 року позивачка подала до банку заяву, зазначивши, що дає згоду на отримання ОСОБА_11Д кредиту у сумі 28000 доларів США, що встановлено заявою(т.№2,а.с.20).

24 листопада 2006 року 2006 року банком був проведений огляд спірної квартири про складений акт. При цьому в акті було зазначено, що згідно довідки КЖП №10 від 24 листопада 2006 року №835 в квартирі зареєстрована одна особа. Вказані обставини встановлені актом(т.№2а.с.32-33).

ОСОБА_11 з 30 листопада 2006 року є власником квартири АДРЕСА_1, що встановлено витягами, свідоцтвом(т.№1, а.с.110-112).

30 листопада 2006 року позивачка подала заяву, посвідчену нотаріусом, зазначивши, що згодна на укладення ОСОБА_11 іпотечного договору в забезпечення договору про відкриття кредитної лінії. У вказаній заяві позивачка зазначила, що мешкає у спірній квартирі. Вказані обставини встановлені судом на підставі заяви(Т.№1, а.а.90).

Вказана заява подана позивачкою до укладення ОСОБА_11 зазначених договорів, що встановлено судом на підставі пояснень представника позивачки та пояснень представника банку, які узгоджуються між собою. При цьому суд довіряє поясненням сторін з приводу надання заяви до укладення договорів, оскільки ці пояснення узгоджуються між собою та з вимогами ст.61 СК України, якою передбачена попередня згода подружжя на укладення договорів.

30 листопада 2006 року між банком та ОСОБА_11 укладений договір про відкриття кредитної лінії, що встановлено договором(Т.№1,а.с.7-12).

30 листопада 2006 року між банком та ОСОБА_11 в забезпечення договору про відкриття кредитної лінії укладений іпотечний договір, що встановлено договором(Т.№1,а.с.5-6).

При укладення договорів ОСОБА_11 була представлена довідка, видана ЖЄО №10, в якої зазначено, що в спірній квартирі крім ОСОБА_11, інших осіб не зареєстровано, що встановлено довідкою(т.№1,а.с.113).

При укладанні договорів представником банку не звернено уваго на суперечності щодо проживання позивачки в спірній квартирі, які зазначені в довідці(т.№1, а.с.113), заяві(т.№2,а.с.24-25) та заяві(т.№1, а.с.90).

5 грудня 2006 року позивачка, її діти були зареєстровані в спірній квартирі за заявою ОСОБА_11, що встановлено повідомленням, довідкою, заявами(а.с.119-123).

ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит»зареєстроване 2 липня 2007 року, є правонаступником ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит»та «Банку«Фінанси та Кредит»ТОВ, що встановлено свідоцтвом, довідкою(т.№1,а.с.92,93,94), статутом(а.с.99-102).

3 квітня 2009 року банк звернувся до суду з позовом до ОСОБА_17 та ОСОБА_11 про стягнення заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії від 30 листопада 2006 року. Цій позов позивачка отримала у квітні-травні 2009 року. Вказана обставина встановлена поясненнями позивачки, які узгоджуються з датою відправлення банком позову(т.№2,а.с.34-37).

Позивачка дізналася про укладення іпотечного договору у квітні 2009 року. Вказана обставина встановлена судом на підставі пояснень представника позивачка, які узгоджуються з датою подання позову, не спростовуються встановленими судом фактами та обставинами, не спростовані поясненнями представника банку.

Суд вважає, що відомості, які містяться в довідці від 25 жовтня 2006 року(т.№1,а.с.163) про те, що в спірній квартирі мешкає та зареєстрований лише ОСОБА_11, спростовуються паспортом позивачки, повідомленням(т.№1,а.с.119, 126), з яких вбачається, що позивачка та її дитина буле станом на 25 жовтня 2006 року зареєстровані в квартирі, показаннями зазначених вище свідків про те, що позивачка на вказаний час проживала в квартирі.

Суд вважає, що відомості, які містяться в акті(т.№2а.с.32-33) та довідці від 24 листопада 2006 року(т.№1, а.с.113, т.№2, а.с.26) про те, що в спірній квартирі мешкає лише ОСОБА_11 спростовуються заявою ОСОБА_11.(т.№2,а.с.24-25) та показаннями зазначених вище свідків про те, що позивачка на вказаний час проживала в квартирі.

          Суд вважає, що встановленим фактам та обставинам відповідають правовідносини, що регулюються нормами Конституції України, ЦК України, Законом України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей», Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду», Законом України «Про іпотеку».

          Стаття 47 Конституції України гарантує право кожного на житло. Згідно ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною(сторонами) вимог, які встановлені частинами першою –третьою та шостою статті 203 цього кодексу. У відповідності до частини першої ст.203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити актам цивільного законодавства. Статтею 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей»передбачено, що держава охороняє і захищає права та інтереси дітей при вчиненні правочинів щодо нерухомого майна. Відповідно до ст.8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду».

          Як встановлено ст.1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», приватизація державного житлового фонду –це відчуження, зокрема, квартир на користь громадян. Згідно ст.8 цього ж Закону, приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними органами місцевого самоврядування, передача квартир здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім’ї, які постійно мешкають в даній квартирі, передача квартир у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, спори, що виникають при приватизації вирішуються судом.

          Таким чином приватизація є правочином, спрямованим на передачу права власності, даний правочин оформлюється у формі рішення.

          Судом встановлено, що 30 жовтня 2006 року органом приватизації –Управління ЖКГ виконкому Криворізької міської ради було видано розпорядження про передачу спірної квартири у приватну власність ОСОБА_11 На час винесення розпорядження в спірній квартирі проживала та була зареєстрована позивачка та її неповнолітні діти, ОСОБА_11 звертався з заявою про передачу спірної квартири в приватну спільну часткову власність, зазначивши, що квартиру займає з членами сім’ї. Письмова згода повнолітніх членів сім’ї на приватизацію отримана не була. В порушення вимог ст.8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», спірна квартира розпорядженням органу приватизації була передана у власність лише ОСОБА_11, чим порушені майнові права позивачка та її неповнолітніх дітей.

Як передбачено п.6.1. «а»«Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно», оформлення права власності на об’єкти нерухомого майна провадиться з видачею свідоцтва про право власності органами місцевого самоврядування фізичним особам на підставі документів, установлених законом, які підтверджують їх право на  об’єкти нерухомого майна. Судом встановлено, що на підставі зазначено розпорядження, виданого з порушенням вимог закону, 14 листопада 2006 року Управлінням ЖКГ  виконкому Криворізької міської ради на ім’я ОСОБА_11 видано свідоцтво про те, що ОСОБА_11 є власником спірної квартири. Таким чином свідоцтво про право власності на спірну квартиру є недійсним, як видане на підставі документу, виданого з порушенням закону. Тому позовні вимоги в частині визнання недійсними розпорядження про приватизацію та свідоцтва про право власності на спірну квартиру є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 268 ЦК України строки позовної давності не застосовуються щодо вимог власника про визнання незаконним правового акту органу державної влади чи органу місцевого самоврядування, яким порушено його майнові права та право власності.

Оскільки розпорядженням органу приватизації порушені майнові права позивачки та її дітей, суд вважає, що до позовних вимог про визнання недійсним розпорядження та свідоцтва позовна давність не застосовується.

Згідно ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною(сторонами) вимог, які встановлені частинами першою –третьою та шостою статті 203 цього кодексу. У відповідності до частини першої ст.203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити актам цивільного законодавства. Як передбачено ст. 5 Закону України «Про іпотеку», предметом іпотеки може бути об’єкт нерухомого майна за умови, о це нерухоме майно належить іпотекодавцю.

Судом встановлено, що право власності на спірну квартиру виникло у ОСОБА_11 з порушенням діючого законодавства і правочин про передачу йому права власності на квартиру є недійсним. Таким чином судом приходить до висновку, що на момент укладення договору іпотеки спірна квартира не належала ОСОБА_11 на праві власності і не могла бути предметом іпотеки.  Таким чином договір іпотеки є недійсним, як вчинений з порушенням вимог ст. 5 Закону України «Про іпотеку».

Суд вважає, що позивачка, дізнавшись про укладення договору іпотеки у квітня 2009 року звернулася до суду з позовом про визнання договору недійсним без порушення строку позовної давності.

На підставі викладеного суд вважає, що позивачка обґрунтовано, у відповідності зі ст.ст. 15,16 ЦК України звернувся до суду за захистом свого порушеного права власності.

Вислухавши пояснення представників сторін, показання свідків та дослідивши письмові докази, суд на підставі ст. 10 ЦПК України згідно якої кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається та ст. 11 ЦПК України згідно якої цивільні справи розглядаються в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, суд вважає, що позов підлягає повному задоволенню.

На підставі ст. 88 ЦПК України, з відповідача на користь позивачки належить стягнути витрати по оплаті державного мита в сумі  8 грн. 50 коп.  та 37 грн. 00 коп. по сплаті  витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а також на користь держави: держмито - в сумі 8 грн. 50 коп.

Керуючись ст.47 Конституції України, ст.ст.15, 16, 203, 215, 268 ЦК України, ст.12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей»ст.ст. 1, 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», ст..1 Закону України «Про іпотеку», ст. ст. 8, 10, 11, 88, 208, 212, 214, 215 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_10 до ОСОБА_11, публічного акціонерного товариства банк «Фінанси та кредит», Управління благоустрою та житлової політики виконкому Криворізької міської ради - задовольнити повністю.

Визнати недійсним розпорядження Управління житлово-комунального господарства Криворізької міської ради №С 1413 від 30 жовтня 2006 року та свідоцтво про право власності на житло 1426, видане Управлінням житлово-комунального господарства Криворізької міської  14 листопада  2006 року.

Визнати недійсним договір іпотеки від 30 листопада 2006 року, укладений між ОСОБА_11 та публічним акціонерним товариством банк «Фінанси та кредит».

Стягнути на користь ОСОБА_10 з публічного акціонерного товариства банк «Фінанси та кредит»судові витрати: 37 грн. 00 коп. по оплаті  витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, 8 грн. 50 коп. по сплаті державного мита.

Стягнути на користь держави з ОСОБА_11 державне мито у сумі 8 грн. 50 коп.

На рішення може бути подана апеляційна скарга протягом 10 днів з дня проголошення рішення.

          Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

                    Головуючий суддя:                                                  В.М. Прасолов