ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2011 року                    Справа № 29/406-10

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя   Л.М. Здоровко,  суддя  О.В. Плахов,  суддя  Л.І. Бородіна,

при секретарі –Щербак Н.Б.,

за участю представників сторін:

позивача -   ОСОБА_1 за довіреністю від 03.04.2010р.,

відповідача –ОСОБА_2 за довіреністю № 01-62юр/4249 від 25.05.2010р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ТОВ «Вєк Технолоджі», м. Харків,  (вх. №1172Х/2) на рішення господарського суду Харківської області від 22.02.2011р. у справі № 29/406-10,

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вєк Технолоджі», м. Харків, 

до  відповідача Акціонерної компанії «Харківобленерго», м. Харків,

про зобов’язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив зобов’язати відповідача, не пізніше ніж через три робочих дні з моменту набрання рішенням суду законної сили, укласти з позивачем договір про передачу електричної енергії місцевими (локальними) електромережами на умовах Примірного договору, затвердженого постановою  Національної комісії регулювання електроенергетики України № 934 від 19.10.2005р.

Позивач надав суду заяву про зміну позовних вимог (вх. №1911 від 01.02.2011р.), яку було прийнято судом до розгляду. Відповідно до своїх уточнених вимог, позивач просить суд:  зобов'язати відповідача не пізніше ніж через три робочих дні з моменту набрання рішенням суду законної сили укласти з позивачем договір про передачу електричної енергії місцевими (локальними) електромережами на умовах Примірного договору, затвердженою постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України № 934 від 19.10.2005р.;  визнати недійсною Додаткову угоду до договору на транзит (передачу) електричної енергії № 21/22/11 від 22.11.2005р., укладену позивачем та відповідачем 16.12.2010р. Позивач просить суд задовольнити цю позовну вимогу лише в разі задоволення першої вимоги (вимоги про зобов'язання відповідача укласти з позивачем договір про передачу електричної енергії місцевими (локальними) електромережами на умовах Примірного договору);  розірвати Договір на транзит (передачу) електричної енергії №21/22/11, укладений позивачем та відповідачем 22.11.2005р. Позивач просить суд задовольнити цю позовну вимогу лише в разі задоволення першої вимоги (вимоги про зобов'язання відповідача укласти з позивачем договір про передачу електричної енергії місцевими (локальними) електромережами на умовах Примірного договору).

Рішенням господарського суду Харківської області від 22.02.2011р. (суддя Тихий П.В.) у позові відмовлено повністю.

Позивач, не погоджуючись з рішенням  господарського суду Харківської області від 22.02.2011р., надіслав  апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права,  просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Апелянт вказує, що суд першої інстанції  не взяв до уваги, що на момент звернення позивача до суду між сторонами не було укладено відповідного договору про передачу електричної енергії мережами відповідача.

Апелянт стверджує, що додаткова угода від 16.12.2010р., якою була продовжена дія договору № 21/22/11, не є належним чином вчинений правочин, оскільки він був вчинений з вадами волевиявлення, що відповідно до ч. 203, ч. 1 ст. 215, ст. 233 ЦК України є підставою для визнання угоди недійсною.   

Відповідач  подав заперечення на апеляційну скаргу, в якому вважає оскаржуване рішення  господарського суду Харківської  області від 22.02.2011р. законним та обґрунтованим і підстав для його скасування не вбачає, в зв’язку з чим просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідач стверджує, що 22.11.2005р. між сторонами у справі було укладено договір № 21/22/11 на транзит (передачу) електричної енергії з протоколом розбіжностей. Відповідно до п. 11.1 даного договору, договір набрав чинності з 01.01.2006р. і діє до 31.12.2006р. В подальшому  сторонами було досягнуто згоди щодо продовження дії вказаного договору, в тому числі, 16.12.2010р. сторонами було підписано додаткову угоду до договору № 21/22/11, якою було продовжено дію договору до 24 годин  31.12.2011р.

У зв’язку з чим відповідач зазначає, що оскільки  між сторонами було укладено договір № 21/22/11, строк дії якого на момент розгляду цієї справи не закінчився, у позивача відсутні підстави для звернення до суду з позовом про зобов’язання АК «Харківобленерго»укласти новий договір, а будь-яких доказів того, що  додаткова угода від 16.12.2010р. до вказаного договору була підписана позивачем під впливом тяжких обстави на вкрай невигідних для нього умовах позивачем  до матеріалів справи не було надано.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав вимоги викладені в апеляційній скарзі, а представник відповідача просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши  правильність  застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду     погоджується з висновками  господарського суду Харківської області по даній справі, оскільки вони є  обґрунтованими  та  базуються на нормах чинного законодавства та документах, наданих до справи.

Як встановлено судом першої інстанції 22.11.2005р.  між  позивачем та відповідачем  було укладено договір №21/22/11 на транзит (передачу) електричної енергії з протоколом розбіжностей.  Відповідно до п. 11.1. даного договору, договір набрав чинності з 01.01.2006р. і діє до 31.12.2006р. В подальшому сторонами була досягнута згода щодо продовження дії вказаного договору, у зв’язку з чим  16.12.2010р. сторонами була підписана додаткова угода до договору №21/22/11, якою було продовжено дію договору до 24 години 00 хвилин 31.12.2011 р.

Відповідно до п. 1.3 цієї  додаткової угоди, ця додаткова угода набуває чинності з моменту підписання її обома сторонами і є невід’ємною частиною договору на транзит (передачу) електричної енергії № 21/22/11 від 22.11.2005р.

Дана додаткова угода була підписана уповноваженими представниками обох сторін та скріплена їх печатками без зауважень та заперечень.

Пунктом  1 ч. 2 ст. 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до вимог ст. 24 Закону України «Про електроенергетику», на який посилається позивач, відповідач зобов’язаний  укласти такий договір на передачу електричної енергії.

З наведених  вище матеріалів справи, вбачається, що між сторонами було укладено договір №21/22/11 на транзит (передачу) електричної енергії з протоколом розбіжностей, строк дії якого на момент розгляду цієї справи не закінчився, а тому, у позивача відсутні підстави для вимоги про зобов’язання    відповідача укласти новий договір, у зв’язку  з чим, в задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

В задоволенні позову в частині визнання недійсною додаткової угоди до договору на транзит (передачу) електричної енергії № 21/22/11 від 22.11.2005 р., укладеної між позивачем та відповідачем 16.12.2010р., судом першої інстанції правомірно відмовлено, оскільки, позивачем не було надано суду достатніх доказів того, що вказана додаткова угода підписана під впливом тяжких обставин на вкрай невигідних для позивача умовах.

Стосовно вимоги позивача в частині  розірвання договору на транзит (передачу) електричної енергії №21/22/11, укладеного між позивачем та відповідачем 22.11.2005 р., колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції  стосовно відмови у задоволенні  цих вимог, виходячи з наступного.

Позивач, в обґрунтування  своєї вимоги щодо розірвання договору №21/22/11 вказує на те, що він 16.12.2010р. направив відповідачу лист №118/12, яким запропонував відповідачу розірвати договір №21/22/11 після того як судом буде задоволено вимогу позивача про укладення сторонами договору про передачу електричної енергії місцевими (локальними) електромережами на умовах Примірного договору, затвердженою постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України №934 від 19.10.2005р., на яку не було надано відповідачем відповіді.

Статтею 188 ГК України встановлено порядок зміни та розірвання господарських договорів. В наведеній статті зазначено, що зміна    та    розірвання    господарських   договорів   в односторонньому порядку не допускаються,  якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона  договору,  яка  вважає  за  необхідне змінити або розірвати договір,  повинна надіслати  пропозиції  про  це  другій стороні за договором. Сторона  договору,  яка  одержала  пропозицію про зміну чи розірвання  договору,  у  двадцятиденний  строк  після   одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У   разі   якщо   сторони  не  досягли  згоди  щодо  зміни (розірвання)  договору  або  у  разі   неодержання   відповіді   у встановлений   строк   з   урахуванням   часу   поштового   обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

З врахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, з підстав того, що лист позивача №188/12 не може бути пропозицією в розумінні ст. 188 ГК України, оскільки, він містить в собі умову про укладення сторонами договору про передачу електричної енергії місцевими (локальними) електромережами на умовах Примірного договору, затвердженою постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України №934 від 19.10.2005р.), настання якої є такою, що має обов’язково  настати.

Таким чином, колегія суддів вважає вимоги позивача викладені у апеляційній скарзі такими, що не знайшли свого підтвердження у матеріалах справи, у  зв’язку з чим,  позовні вимоги позивача є безпідставними та  недоведеними і такими, що не підлягають задоволенню.

Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає, що  рішення господарського суду Харківської області від  22.02.2011р. у справі № 29/406-10 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга залишенню без задоволення, оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст.   99, 101, п. 1 ст. 103,  ст. 105  ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 22.02.2011р. у справі № 29/406-10 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя                                                                   Л.М. Здоровко

Суддя                                                                                        О.В. Плахов

Суддя                                                                                         Л.І. Бородіна

Повний текст постанови підписано  23.05.2011р.