ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня  2011 року                                                            Справа №5023/1219/11

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Бондаренко В.П., суддя Ільїн О.В., суддя Камишева Л.М.

при секретарі Голозубовій О.І.

за участюпредставників сторін:

позивача –ОСОБА_1, дов. №76 від 17.05.2011 року

відповідача –не з‘явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського  апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. №1732Х/1-35) на рішення господарського суду Харківської  області від 30 березня 2011 року по справі №5023/1219/11

за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області, м. Харків,

до Східного управління капітального будівництва Міністерства оборони України, м. Харків,

про стягнення коштів, -  

встановила:

Позивач - Регіональнео відділення Фонду державного майна України по Харківській області звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Східного управління капітального будівництва Міністерства оборони України, відповідача, про стягнення 50599,83 грн. заборгованості з орендної плати по укладеному сторонами договору оренди №2864 від 31.08.2006 року.

Рішенням господарського суду Харківської області від 30 березня 2011 року по справі №5023/1219/11 (суддя Прохоров С.А.) у задоволенні позову відмовлено у повному обсязі.

Позивач з рішенням не погодився, звернувся до апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій, просить його скасувати і прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу.

Представник відповідача в судове засідання не з"явився, хоча  належним чином повідомлявся про дату, час та місце його проведення, про що свідчить штамп на зворотньому боці ухвали, якою було призначено розгляд апеляційної скарги в даному судовому засіданні про відправлення її копій сторонам, та є доказом належного повідомлення учасників спору про  дату, час та місце судового засідання відповідно до пункту 3.5.2. Інструкції з діловодства в господарських судах України.

А тому колегія суддів розглядає апеляційну скаргу за відсутності представника відповідача за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду першої інстанції слід залишити без змін, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи та було вірно встановлено місцевим господарським судом, 31.08.2006 р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області, орендодавцем, та Східним управлінням капітального будівництва Міністерства оборони України, орендарем, був укладений договір оренди № 2864-Н (далі договір оренди) на окреме індивідуально визначене майно - нежитлові приміщення (к. №701,704), які розташовані на 7-му поверсі 14-поверхового адміністративного корпусу, загальною площею 75,78 м. кв., розміщені за адресою: м. Харків, вул. Клочківська, 228.

Вказане майно знаходиться на балансі Державного підприємства Міністерства оборони України "Харківський проектний науково-дослідний інститут" творчої дирекції з підготовки циркових атракціонів та номерів".

Відповідно до пункту 3.3 договору оренди орендна плата перераховується до державного бюджету та Балансоутримувачу щомісячно, до 10 числа місяця, наступного за звітним.

Розподіл орендної плати між орендодавцем (до державного бюджету) та балансоутримувачем визначений пунктом 3.3. Договору і становить співвідношення 70 % та 30 %.

Відповідно до пункту 5.2. договору оренди обов'язком орендаря є своєчасне і повне внесення орендної плати.

Згідно зі статтею 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивач свої вимоги обґрунтовує тим, що відповідач, в порушення умов договору оренди, несвоєчасно та не в повному обсязі вносить плату за оренду приміщення, внаслідок чого за період з червня 2009 року по грудень 2010 року унього утворилась заборгованість в сумі 22756,25 грн., яка відповідачем сплачена не була.

Відповідно до частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов’язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов’язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки.

Відповідно до змістустатті 173 Господарського кодексу України та статті 509 Цивільного кодексу України господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб’єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконати її обов’язку.

Згідно зі статтею 174 Господарського кодексу України  господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті  6 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства; сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами; сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання на лежним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутно сті конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов‘язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України встановлена обов"язковість договору для виконання сторонами.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання  або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до умов пункту 10.1 договору цей договір укладено строком на 11 місяців, що діє з 31 серпня 2006 року до 30 липня 2007 року включно. Зміна умов Договору в частині збільшення його строку до 1 року і більше оформлюється додатковою угодою, яка підлягає нотаріальному посвідченню.

Як вірно зазначив місцевий господарський суд, позивачем до матеріалів справи не були надані жодні докази (додаткові угоди про продовження терміну дії договору оренди, які підписані сторонами та нотаріально посвідченні), які б підтверджували факт продовження терміну дії договору оренди №2864-Н від 31.08.2006 року, а тому вищевказаний договір оренди припинив свою дію 31 липня 2007 року, у зв'язку з чим у позивача відсутні правові підстави для нарахування заборгованості з орендної плати у розмірі 22756,25 грн. за період з червня 2009 року по грудень 2010 року та пені в сумі 27843,58 грн.

Відповідно до пункту 10.12 договору оренди взаємовідносини сторін не врегульовані цим договором, регулюються чинним законодавством України.

Отже, беручі до уваги встановлення сторонами у договорі (п.10.1) порядку пролонгації дії договору, є безпідставним посилання позивача на статтю 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", оскільки взаємовідносини сторін щодо пролонгації дії договору вже врегульовано сторонами при укладанні договору .

Відповідно до статті  33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

А тому колегія суддів вважає, що місцевий господарський  суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що вимоги позивача про стягнення  з відповідача суми заборгованості з орендної плати у розмірі 22756,25 грн. та пені в сумі 27843,58 грн., є необґрунтованими та такими, що не підтверджені належними доказами, та  про відсутність, у зв‘язку з цим, правових підстав для їх задоволенн.

Позивач в апеляційній скарзі посилається на те, що згідно зі статтею 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну у договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору, він вважаєті продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором. А тому, на думку позивача, місцевий господарський суд  невірно вирішив, що дія договору оренди припиняється 30.07.2007 року.

При цьому, позивач зазначає, що місцевий господарський суд не врахував того, що згідно з пунктом 10.1 договору оренди його укладено строком на 11 місяців, що діє з серпня 2006 року до 30 липня 2007 включно та відповідно він неодноразово подовжувався згідно зі статтею 17 закону України "Про оренду державного та комунального майна" строкам на 11 місяців кожного разу.

Однак, колега суддів вважає такі посилання безпідставними, зважаючи на таке.

Статтею  627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв діловою обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до положень частини 3 статті 6 Цивільного кодексу України сторони мають право відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

В цій же нормі встановлене застереження про те, що сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов‘язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає зі змісту або із суті відносин між сторонами.

Отже, оскільки стаття 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна»не містить імперативних вимог про неможливість відступлення від її положень і такі вимоги не випливають із змісту або суті орендних відносин, сторони цілком правомірно у пункті 10.1 договору оренди на власний розсуд встановили умови продовження строку договору, а саме наступні умови: цей договір укладено строком на 11 місяців, що діє з 31 серпня 2006 року до 30 липня 2007 року включно. Зміна умов Договору в частині збільшення його строку до 1 року і більше оформлюється додатковою угодою, яка підлягає нотаріальному посвідченню.

Позивач в апеляційній скарзі також вказує, що згідно з пунктом 10.1 договору  оренди зміна умов договору в частині збільшення його строку до одного року і більше оформлюється додатковою угодою та підлягає нотаріальної посвідченню, А тому, оскільки, як вибачається зі змісту даного договору, він подовжувався строкі на 11 місяців, оформлення додаткової угоди та нотаріальне посвідчення не підлягає застосуванню.

Однак, колегія суддів вважає такі твердження відповідача необґрунтованими, оскільки у вказаному пункті перед словосполученням «одного року»вжито прийменник «до»(вживається для зазначення межі чого-небудь та в значенні «раніше чого-небудь»), а не «понад», що  означає встановлення цим пунктом необхідності нотаріального посвідчення  умов договору щодо збільшення його строку,  в тому числі і менше, ніж на один рік.

Таким чином, місцевий господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення, повністю дослідив обставини, які мають значення для справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а тому підстави для скасування або зміни вказаного рішення відсутні.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 33, 43, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,-

Постановила:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення  господарського суду Харківської області від 30 березня 2011 року по справі №5023/1219/11   залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її підписання і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя                                                            Бондаренко В.П.                                      

Суддя                                                                                   Ільїн О.В.                                                        

Суддя                                                                                   Камишева Л.М.

Повний текст постанови підписаний 23.05.2011 року.