ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 травня 2011 року Справа № 5023/1198/11
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Крестьянінов О.О., суддя Хачатрян В.С.
при секретарі Деркач Ю.О.
за участю представників:
позивача –ОСОБА_1 (дов. №01-62юр/4249 від 25.05.2010),
відповідача – ОСОБА_2 (дов. №144/29/801 від 13.12.2010),
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача Комунального підприємства «Виробничо-технологічне підприємство «Вода», м. Харків (вх. №1818Х/2) на рішення господарського суду Харківської області від 05.04.2011 року по справі №5023/1198/11
за позовом Акціонерної компанії «Харківобленерго», м. Харків,
до Комунального підприємства «Виробничо-технологічне підприємство «Вода», м. Харків,
про стягнення 1021523,83 грн.
ВСТАНОВИЛА:
Рішенням господарського суду Харківської області від 05.04.2011 року по справі №5023/1198/11 (суддя Сальникова Г.І.) стягнуто з Комунального підприємства «Виробничо-технологічне підприємство «Вода»на користь Акціонерної компанії «Харківобленерго»604070,78 грн. індексу інфляції, в частині стягнення 32308,13 грн. плати з компенсації перетікання реактивної енергії (КРЕ), 20770,53 грн. ПДВ у розмірі 20% на 3% річних та 121505,53 грн. ПДВ на індекс інфляції відмовлено. В частині стягнення 29199,61 грн. плати з компенсації перетікання реактивної енергії (КРЕ), 103852,65 грн. 3% річних, 3456,85 грн. боргу з індексу інфляції провадження у справі припинено.
Комунальне підприємство «Виробничо-технологічне підприємство «Вода»з рішенням господарського суду не погодилось та звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення норм чинного законодавства, просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 05.04.2011 року по справі №5023/1198/11 в частині стягнення з КП «ВТП «ВОДА»індексу інфляції в розмірі 604070,78 грн. та постановити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог АК «Харківобленерго»по стягненню з КП «ВТП «ВОДА»індексу інфляції в розмірі 604070,78 грн. відмовити, в іншій частині рішення залишити без змін. Свої вимоги апелянт обґрунтовував тим, що місцевий господарський суд не виконав вимоги постанови Вищого господарського суду України по цій справі, не встановив правову природу та розмір боргу, з урахуванням якого позивач нарахував суму інфляційних втрат, не з’ясував на яких підставах було проведено стягнення 3% річних та інфляційних втрат за період примусового виконання судового рішення, не перевірив факт погашення заборгованості під час примусового виконання наказів за рішеннями господарських судів.
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 27.04.2011 року по справі №5023/1198/11 було прийнято апеляційну скаргу Комунального підприємства «Виробничо-технологічне підприємство «Вода»до провадження та призначено розгляд скарги на 12.05.2011 року.
12.05.2011 року до канцелярії Харківського апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх. №4804), в якому він вважає рішення господарського суду Харківської області в частині задоволення позовних вимог законним, обґрунтованим, прийнятим у відповідності до норм чинного законодавства, а аргументи апеляційної скарги такими, що не ґрунтуються на вимогах закону та не підлягають задоволенню.
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 12.05.2011 року відкладався розгляд справи на 24.05.2011 року
23.05.2011 року до канцелярії Харківського апеляційного господарського суду від позивача надійшли додаткові пояснення в обґрунтування заявлених позовних вимог.
В судовому засіданні 24.05.2011 року представник апелянта (відповідача) підтримав апеляційну скаргу у повному обсязі, просив скасувати рішення господарського суду Харківської області від 05.04.2011 року по справі №5023/1198/11 в частині стягнення з КП «ВТП «ВОДА»індексу інфляції в розмірі 604070,78 грн. та постановити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог АК «Харківобленерго»по стягненню з КП «ВТП «ВОДА»індексу інфляції в розмірі 604070,78 грн. відмовити.
Представник позивача заперечував проти апеляційної скарги, просив відмовити у її задоволенні та залишити рішення господарського суду Харківської області від 05.04.2011 року по справі №5023/1198/11 без змін.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга Комунального підприємства «Виробничо-технологічне підприємство «Вода» задоволенню не підлягає, виходячи із наступного.
Позивач, Акціонерна компанія «Харківобленерго», звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача, Комунального підприємства «Виробничо-технологічне підприємство «Вода», 1021523,83 грн., в тому числі три відсотки річних в розмірі 103852 грн. 65 коп., ПДВ 20 % на 3 % річних –20770,53 грн., індекс інфляції в розмірі 607527 грн. 63 коп., ПДВ на індекс інфляції 20 %, плата з компенсації перетікання реактивної енергії в розмірі 167867 грн. 49 коп. (тарифна складова за КРЕ –139 889 грн. 58 коп. та ПДВ 20% - 27 977 грн. 91 коп.). Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідач не виконав належним чином свої договірні зобов’язання, внаслідок чого утворилась заборгованість.
Рішенням господарського суду Харківської області від 01.09.2010 року позовні вимоги задоволені частково. Стягнуто на користь позивача 106359,75 грн. плати з компенсації перетікання реактивної енергії, 607527,63 грн. інфляційних витрат, 103852,65 грн. трьох відсотків річних, 8469,40 грн. витрати по сплаті державного мита та 195,67 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В частині стягнення 32308,13 грн. плати з компенсації перетікання реактивної енергії (КРЕ), 20770,53 грн. ПДВ у розмірі 20 % на 3 % річних та 121505,53 грн. ПДВ на індекс інфляції відмовлено. В частині стягнення 29199,61 грн. плати з компенсації перетікання реактивної енергії провадження у справі припинено.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 21.10.2010 року вказане рішення господарського суду залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 20.01.2011 року касаційну скаргу Акціонерної компанії «Харківобленерго»задоволено частково. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 21.10.2010 року та рішення господарського суду Харківської області від 01.09.2010 року скасовано в частині стягнення з комунального підприємства «Виробничо-технологічного підприємства «Вода»607527,63 грн. інфляційних витрат та 103852,65 грн. 3% річних. Справу в цій частині передано на новий розгляд до господарського суду Харківської області.
При цьому Вищий господарський суд України зазначив, що як вбачається зі змісту судових рішень у даній справі, задовольняючи позовні вимоги про стягнення інфляційних витрат в сумі 607 527, 63 грн. за період з 01.12.2009 по 30.03.2010 та 3% річних в сумі 103 852, 65 грн. за період з 01.01.2010 по 30.04.2010, господарські суди виходили з того, що судовими рішеннями у справах №15/37-09, №33/22-09, №49/13-09, №33/187-08, встановлено факти неналежного виконання відповідачем прийнятих на себе зобов’язань щодо повної та своєчасної оплати електричної енергії спожитої в березні, жовтні, листопаді, грудні 2008 року на підставі договору № 1.01 від 03.01.2008. Судами попередніх інстанцій зазначено, що вказані факти не потребують доведення в силу ч.2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України. При цьому, як свідчать наявні матеріали справи, суди попередніх інстанцій усунулись від встановлення правової природи та розміру боргу, з урахуванням якого позивач нарахував суми інфляційних втрат та 3% річних.
Разом з цим, суд касаційної інстанції звернув увагу, що встановлення цих обставин має суттєве значення для правильного вирішення спору, оскільки, відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Вищий господарський суд України також зауважив, що дослідивши, що факти наявності у відповідача боргу та факти прострочення його оплати встановлені судовими рішеннями, які набрали законної сили та підлягають примусовому виконанню відповідно до наведених вище приписів, суди попередніх інстанцій не обґрунтували наявність правових підстав для стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань за період примусового виконання судового рішення на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України.
Згідно ст. 111-12 ГПК України, вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов’язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.
Під час нового розгляду справи місцевий господарський суд встановив такі обставини та прийшов до таких висновків, з якими повністю погоджується судова колегія Харківського апеляційного господарського суду.
Так, 03.01.2008 року позивач (за договором –постачальник електричної енергії) та відповідач (за договором –споживач) уклали договір про постачання електроенергії № 1.01, який пролонговано на 2010 рік. Відповідно до умов договору позивач зобов’язався постачати відповідачу електричну енергію, як різновид товару в обсягах, визначених відповідно до розділу 5 договору, з урахуванням умов розділів 6, 7 договору, відповідно до додатку № 1, та додатку № 2. Відповідач, в свою чергу, зобов’язався дотримуватися режиму споживання електричної енергії згідно з умовами розділу 5 договору, щомісяця у встановлений договором строк надавати постачальнику звіт про обсяги спожитої електричної енергії за розрахунковий період за встановленою формою, своєчасно проводити сплату за використану електричну енергію та інших нарахувань згідно з умовами додатку № 2 «Порядок розрахунків».
Враховуючи приписи ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, згідно яких зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Проте, відповідач умови укладеного з позивачем договору щодо повної та своєчасної оплати електричної енергії спожитої в березні 2008 року, жовтні, листопаді, грудні 2010 року виконав не в повному обсязі, чим порушив взяті на себе зобов’язання. Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Право кредитора вимагати від боржника оплати вказаних сум пов’язується з фактом прострочення виконання грошового зобов’язання, тобто, з несплатою боргу у встановлений строк, а розмір вказаних нарахувань залежить від суми боргу та тривалості періоду прострочення його оплати.
Відповідно до ст. 598 ЦК України зобов’язання припиняється виконанням проведеним належним чином. Стаття 198 ГК України «Виконання грошових зобов’язань встановлює - платежі за грошовими зобов'язаннями, що виникають у господарських відносинах, здійснюються у безготівковій формі або готівкою через установи банків, якщо інше не встановлено законом. Стаття 30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»встановлює, що переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача.
У Інформаційному листі від 20.11.2008 № 01-8/685 Вищого господарського суду України «Про практику застосування у вирішенні спорів деяких норм чинного законодавства», зазначається, що чинне законодавство не заперечує звернення кредитора до господарського суду з вимогою щодо стягнення з боржника суми, на яку заборгованість за грошовим зобов’язанням підвищена в порядку індексації, а також процентів річних від простроченої суми за період після прийняття судом рішення про стягнення відповідної заборгованості.
Право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору (ст.ст. 519, 612, 625 ЦК України).
Згідно зі ст.ст. 598-609 ЦК України рішення суду про стягнення боргу не є підставою для припинення грошового зобов’язання.
Водночас, приписи ст. 625 ЦК України не заперечують звернення кредитора з вимогою про стягнення з боржника, який прострочив виконання грошового зобов’язання, суми, на яку заборгованість за грошовим зобов’язанням підвищена в порядку індексації, а також процентів річних від простроченої суми за невиконання грошового зобов’язання, зокрема, за період після прийняття судом відповідного рішення.
Отже, нарахування відсотків до фактичного повного виконання боржником грошових зобов’язань відповідає вимогам чинного законодавства та умовам договору.
На підтвердження неналежного виконання відповідачем умов договору щодо порядку та строків оплат, позивачем додані до матеріалів справи обґрунтовані розрахунки суми боргу за електричну енергію за березень 2008 року, жовтень, листопад, грудень 2010 року, додані рахунки, поштові реєстри, як докази їх доведення споживачу. До того, про наявність заборгованість за вказані місяці, та несвоєчасну оплату по договору свідчать судові рішення у справах №№ 15/37-09, 33/22-09, 49/13-09, 33/187-08, 58/30-09, 33/195-08, які повністю узгоджуються з розрахунками наданими позивачем.
Матеріали справи свідчать, що вказаними судовими рішеннями було стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість по вартості електроенергії, тобто боргу, який виник у зв’язку з невиконанням відповідачем грошового зобов’язання за Договором про постачання електричної енергії №1.01 від 03.01.2008 року щодо своєчасної оплати позивачу вартості електроенергії (п. 2.3.3). Стягнута судовими рішеннями заборгованість не включала штрафних санкцій, пені, 3% річних або інфляційних втрат.
Наявні у справі розрахунки, платіжні доручення та інші матеріали свідчать, що при визначенні розміру вимог щодо інфляційних втрат в сумі 604070,78грн. позивачем враховано періоди існування фактичної заборгованості по електроенергії з урахуванням проведених відповідачем оплат.
Так, позивачем нараховані інфляційні втрати за періоди:
- 01.12.09-30.12.09 (на суму боргу 11857141,41грн.) в розмірі 103271,99грн.;
- 31.12.09 (на суму боргу 11357141,41грн.) в розмірі 3297,24грн.;
- 01.01.10-27.01.10 (на суму боргу 11357141,41грн.) в розмірі 178050,70грн.;
- 28.01.10-31.01.10 (на суму боргу 10857141,41грн.) в розмірі 25216,59грн.;
- 01.02.10-26.02.10 (на суму боргу 10857141,41грн.) в розмірі 191551,09грн.;
- 27.02.10-28.02.10 (на суму боргу 10557141,41грн.) в розмірі 14327,55грн.;
- 01.03.10 (на суму боргу 10557141,41грн.) в розмірі 3065,08грн.;
- 02.03.10-31.03.10 (на суму боргу 10189541,41грн.) в розмірі 88747,39грн.
Загальна сума інфляційних втрат склала 607527,63грн.
Місцевий господарський суд, враховуючи повну оплату відповідачем суми позову по 3% річним (платіжне доручення № 9603 від 19.01.2011 року) та часткову оплату в розмірі 3456,85 грн. заборгованості з індексу інфляції (авізо № 3 від 29.10.2010 року), на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України правомірно припинив провадження в частині стягнення з відповідача суми боргу по 3% річним та в частині оплачених позовних вимог з індексу інфляції.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення господарського суду Харківської області від 05.04.2011 року по справі №5023/1198/11.
Керуючись ст.ст. 85, 91, 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст.ст. 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Виробничо-технологічне підприємство «Вода»залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Харківської області від 05.04.2011 року по справі №5023/1198/11 залишити без змін.
Дана постанова набирає чинності з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.
Головуючий суддя В.В. Лакіза
Суддя О.О. Крестьянінов
Суддя В.С. Хачатрян