УКРАЇНА
Господарський суд
Житомирської області
————————————————————————————————————————* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
від "12" травня 2011 р. справа № 18/5007/23/11
Господарський суд Житомирської області у складі:
Головуючого судді Соловей Л.А.,
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1, довіреність від 10.05.2011р.;
від відповідача: ОСОБА_2, довіреність від 10.01.2011р.
розглянув справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісопторг" (м.Дніпропетровськ)
до Орендного підприємства "Житомирська обласна друкарня" (м.Житомир)
про стягнення 67635,63грн.,
Позивачем пред'явлено позов до відповідача про стягнення 67635,63грн. заборгованості, з яких: 33549,69грн. - основного боргу, 8867,88грн. - інфляційних, 3266,08грн. - 3% річних, 8362,75грн. - пені, 13589,23грн. - штрафу.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві. На виконання вимог суду надав письмове пояснення на відзив відповідача.
Відповідач у письмовому відзиві на позовну заяву (т.1, а.с.119) просить відмовити в частині стягнення пені та штрафу, посилаючись на те, що товар поставлявся на підставі накладних, а не на підставі договору, яким передбачено нарахування штрафу та пені. Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги визнає в частині стягнення суми основного боргу. Надав акт звірки взаєморозрахунків станом на 28.03.2011р., підписаний повноважними представниками та скріплений печатками сторін (т.2, а.с.97), з якого вбачається, що відповідач визнав наявність у нього боргу перед позивачем в сумі 32649,69грн.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд
ВСТАНОВИВ:
Як вбачається з матеріалів справи, 20 травня 2009 року між ТОВ "Сервісопторг" (Продавець, позивач) та ОП "Житомирська облдрукарня" (Покупець, відповідач) укладено договір №847085-9 (т.1, а.с.14-15), за умовами якого продавець зобов'язався поставляти , а покупець - приймати та оплачувати паперову продукцію, за умовами, наведеними у договорі та узгодженими сторонами (п.1.1 договору).
Умовами п.3.2 договору сторони погодили умови оплати, а саме передбачили, що оплата виконується шляхом перерахування покупцем на розрахунковий рахунок продавця 100% суми, зазначеної в рахунках та/або накладних по договору в т е р м ін згідно виставлених рахунків.
Моментом постачання вважається передача товару на користь покупця на складі продавця, або за реквізитами вантажоодержувача. Передача підтверджується підписом представника покупця або його печаткою/штампом (4.2 договору).
На виконання умов даного договору позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 1051504,39грн., що підтверджується рахунками-фактурами та видатковими накладними (т.1, а.с.17-106; т.2 а.с.8-91).
Однак відповідач свої зобов'язання щодо оплати поставленого йому товару виконав частково.
Таким чином, внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань, за останнім утворилась заборгованість за отриманий товар, як зазначає позивач у позовній заяві, в сумі 33549,69грн.
З матеріалів справи вбачається, що позовна заява ТОВ "Сервісопторг" датована 24.02.2011р., а направлена на адресу господарського суду Житомирської області 25.02.2011р., що підтверджується штемпелем на поштовому конверті (т.1,а.с.107).
24.02.2011р. (тобто до моменту пред'явлення позову) відповідач здійснив часткову сплату заборгованості в сумі 400,00грн., що підтверджується платіжним дорученням від 24.02.2011р. №133 (т.1, а.с.269), проте позивачем вищевказана сума не була врахована.
За таких обставин суд відмовляє в позові в частині стягнення 400,00грн.
Таким чином заборгованість відповідача перед позивачем станом на момент пред'явлення позову складала 33149,69грн.
Під час розгляду справи в суді відповідач сплатив позивачу суму основного боргу у розмірі 500,00грн., що підтверджується платіжними дорученнями №140 від 01.03.2011р. (т.1,а.с.270), тому провадження у справі в частині стягнення 500,00грн. основного боргу необхідно припинити за відсутністю предмету спору відповідно до ч.1 п.1-1 ст.80 ГПК України.
Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що несплаченою станом на час прийняття рішення суду залишилась сума 32649,69грн.
Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Приписами ч.1 ст.530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Договором №847085-9 від 20.05.2009р. сторони погодили умови та строки оплати товару, зазначивши у п.3.2 договору, що оплата виконується шляхом перерахування Покупцем на розрахунковий рахунок Продавця 100% суми, зазначеної в рахунках та/або накладних до договору в т е р м і н згідно виставлених рахунків.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
В матеріалах справи міститься акт звірки взаєморозрахунків станом на 28.03.2011р., підписаний повноважними представниками та скріплений печатками сторін (т.2, а.с.97), та з якого вбачається, що відповідач визнав наявність у нього боргу перед позивачем в сумі 32649,69грн.
Враховуючи наведене, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення 32649,69грн. основного боргу обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Крім того, позивач відповідно до 7.2 договору за порушення строків оплати нарахував відповідачу пеню в сумі 8362,75грн.
Згідно п.3 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Частиною 3 ст.549 ЦК України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Наведені норми свідчать, що за порушення грошового зобов'язання боржник на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити неустойку (штраф, пеню).
Зі змісту п.7.2 договору вбачається, що за порушення терміну оплати за договором покупець сплачує:
- штрафну неустойку у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ з простроченої суми за період прострочки.
Розмір пені згідно розрахунку, здійсненого господарським судом, складає 10563,91грн., проте позивач просить суд стягнути 8362,75грн. (т.1, а.с.5-8), що є його правом.
Також позивач просить стягнути з відповідача за невиконання договірних зобов'язань та 13589,23грн штрафу.
Відповідно до п.7.2 договору за порушення терміну оплати за договором покупець сплачує штрафну неустойку у вигляді штрафу в розмірі 10 відсотків від простроченої до сплати більш ніж на 30 днів суми.
Приписами ч.2 ст. 549 ЦК України передбачено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Штрафними санкціями згідно із ч.1 ст.230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
При цьому, відповідно до ч.4 ст.231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Разом з тим, суд звертає увагу позивача, що згідно зі статтею 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Судом встановлено, що сума невиконаного зобов'язання більш ніж 30 днів становила в період з 03.07.2010р. по 03.09.2010р. 95072,09грн., а тому правомірним буде нарахування 10% штрафу саме від вказаної суми, що складає 9507,21грн. В позові щодо стягнення 4082,02грн. (13589,23грн. - 9507,21грн.) штрафу слід відмовити, як в необґрунтованому.
Крім того, позивач за порушення строків оплати відповідно до п.2 ст.625 ЦК України нарахував відповідачу 3266,08грн. 3% річних та 8867,88грн. інфляційних.
Приписами частини 2 ст.625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Наведені норми свідчать, що за порушення грошового зобов'язання боржник на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням індексу інфляції та нараховані 3% проценти річних.
Суд, перевіривши нарахування 3% річних прийшов до висновку, що позивачем допущено помилку в розрахунку, а саме невірно визначив період, за який слід нараховувати річні.
Згідно розрахунку, здійсненого господарським судом (т.2., а.с.129-133) розмір річних становить 1710,64грн.; вимоги в частині стягнення 1555,44грн. (3266,08грн.-1710,64грн.) 3% річних необґрунтовані та задоволенню не підлягають.
Що стосується стягнення інфляційних нарахувань у розмірі 8867,88грн. господарський суд враховує наступне.
Індекс інфляції (індекс споживчих цін) – це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення с т а н о в и т ь м і с я ц ь, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки.
При цьому слід мати на увазі, що індекс інфляції має нараховуватися в наступному місяці за місяцем, в якому мав бути здійснений платіж.
Натомість позивач здійснював розрахунок інфляційних не за повний місяць (т.1, а.с.5-8; 122), що є неправомірним.
Згідно розрахунку, здійсненого господарським судом (т.2, а.с.129-133), розмір інфляційних складає 3733,03грн.; вимоги в частині стягнення 5134,85грн. інфляційних необґрунтовані та задоволенню не підлягають.
Разом з тим, здійснивши правову оцінку застосованих позивачем заходів відповідальності за порушення грошового зобов'язання, господарський суд вважає за необхідне застосувати приписи статті 233 Господарського кодексу України про випадки зменшення розміру штрафних санкцій.
Так, згідно частини першої цієї статті, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції (неустойка, штраф, пеня згідно ст.230 ГК України) надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Згідно ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Оскільки позивачем не доведено факту завдання йому чи іншим учасникам господарських відносин збитків внаслідок несвоєчасної сплати відповідачем коштів, враховуючи, що станом на день винесення судового рішення по справі, відповідач вживає заходів щодо погашення заборгованості, а також, за прострочку у виконанні зобов'язання відповідачу крім штрафу та пені нараховані річні та інфляційні, господарський суд, керуючись п.3 ч.1 ст.83 ГПК України, вважає за необхідне зменшити розмір застосованого позивачем штрафу до 4000,00грн. та пені до 3000,00грн.
Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідач суму основного боргу визнав, доводів позивача не спростував. Посилання відповідача на те, що поставка товару здійснювалась не на підставі договору, а на підставі накладних, не заслуговують на увагу, оскільки саме умовами договору (п.2.1 - п.3.2) сторони передбачили порядок узгодження умов поставки, а також умови та строки оплати. Крім того, у видаткових накладних та рахунках-фактурах підставою поставки товару зазначено саме договір купівлі-продажу №847085-9 від 20.05.2009р.; також у платіжних документах відповідач посилався у графі призначення платежу, що оплата здійснена на виконання умов договору №847085-9 від 20.05.2009р.
Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані, заявлені відповідно до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, наявними в матеріалах справи, на суму 56463,32грн., з яких: 33149,69грн. - заборгованість за поставлений товар, 8362,75грн. - пеня, 9507,21грн. - штраф, 1710,64грн. - 3% річних та 3733,03грн. - інфляційних.
В частині стягнення основного боргу в сумі 500,00грн. провадження у справі слід припинити за відсутністю предмету спору згідно п. 1-1 ст. 80 ГПК України.
Господарський суд відмовляє в позові в частині стягнення 400,00грн. основного боргу, 4082,02грн. штрафу, 1555,44грн. 3% річних та 5134,85грн. інфляційних.
Разом з тим, як зазначалось вище, суд зменшує розмір штрафу до 4000,00грн. та пені до 3000,00грн.
Таким чином, до стягнення підлягає сума 45093,36грн., з яких: 32649,69грн. - заборгованість за поставлений товар, 3000,00грн. - пеня, 4000,00грн. - штраф, 1710,64грн. - 3% річних та 3733,03грн. - інфляційних.
Витрати, пов'язані з оплатою державного мита та за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача пропорційно розміру обґрунтовано заявлених позовних вимог, оскільки він спонукав позивача звернутись з позовом до суду.
Керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 43, 44, 49, 80, 82–85 ГПК України, господарський суд
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити частково.
2. Зменшити розмір пені до 3000,00грн. та штрафу до 4000,00грн.
3. Стягнути з Орендного підприємства "Житомирська обласна друкарня" (10014, м.Житомир, вул.М.Бердичівська, 17, код ЄДРПОУ 02466441)
на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісопторг" (м.Дніпропетровськ, Бабушкінський район, проспект Карла Маркса, 42, кв.8, код ЄДРПОУ 31543614)
- 32649,69грн. - заборгованість за поставлений товар;
- 3000,00грн. - пеня;
- 4000,00грн. - штраф;
- 1710,64грн. - 3% річних;
- 3733,03грн. - інфляційних;
- 564,63грн. - витрат по сплаті державного мита;
- 197,02грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
4. Припинити провадження у справі в частині стягнення 500,00грн. основного боргу за відсутністю предмету спору.
5. В позові відмовити в частині стягнення 400,00грн. основного боргу, 4082,02грн. штрафу, 1555,44грн. 3% річних та 5134,85грн. інфляційних.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання мотивованого рішення, оформленого відповідно до ст.84 ГПК України.
Суддя Соловей Л.А.
Повне рішення складено 17.05.2011р.
Віддрукувати 3прим.: 1 - в справу 2,3 - сторонам