Справа № 7811/10/1570
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 березня 2011 року
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Бойко Л.М.
при секретарі Давтян Л.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі справу за адміністративним позовом Фізичної особи –підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси про скасування податкових повідомлень-рішень, -
ВСТАНОВИВ:
29.07.2010 р. до суду з адміністративним позовом звернувся Фізична особа –підприємець ОСОБА_2 (надалі –ФОП ОСОБА_2.), в якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення від 30.12.2009 р. № 0010881701/0, яким ФОП ОСОБА_2 визначено суму податкового зобов’язання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 8 964 грн. 00 коп. та податкове повідомлення-рішення від 30.12.2009 р. № 0010861701/0, яким йому визначено суму податкового зобов’язання з єдиного податку у розмірі 2 800 грн. 00 коп. В обгрунтування позовних вимог Позивач зазначив, що висновок податкового органу, викладений в Акті перевірки від 15.12.2009 р. № 16515/17-1/2392209256, щодо того, що Позивачем в порушення п.п. 8.1.1. п. 8.1. ст. 8, ст.ст. 16, 22 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»від 22.05.2003 р. № 889-ІV не нараховано та не сплачено до бюджету податок з доходів фізичних осіб у сумі 2 988 грн. 00 коп. не відповідає дійсності, адже між ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_4 (головним бухгалтером) і ОСОБА_5 (відповідальним за електричне господарство) не укладалися трудові договори відповідно до ст. 21 КУЗпП, а здійснювані ними послуги мали тимчасовий характер та надавалися на безоплатній основі. Зокрема, відносини між Позивачем та ОСОБА_4 будувалися на підставі договору доручення, укладеного в усній формі, а ОСОБА_5 є електриком, який безкоштовно надавав Позивачу допомогу при підключенні до електромереж об’єкту нерухомого майна, який був вказаний у Договорі № 028500 про постачання електричної енергії від 22.04.2009 р. як відповідальна за електричне господарство особа лише з тих підстав, що цього вимагала типова форма договору з Північним РЕМ, а господарська діяльність ФОП ОСОБА_2 не вимагає наявності посади особи, відповідальної за електричне господарство. Що стосується донарахування податкового зобов’язання з єдиного податку, то воно, на думку Позивача, є також безпідставним з огляду на те, що між фізичними особами –ОСОБА_1, ОСОБА_7, ОСОБА_3, ОСОБА_8, які є членами підрядної бригади, було укладено договір підряду № 1 від 01.12.2009 р. на виконання окремої роботи з нарізки партії металу та придання матеріалу товарного вигляду, що, відповідно, не є трудовим договором в розумінні ст. 21 КУЗпП. До того ж, правовідносини з договору підряду були розірвані згідно додаткової угоди до Договору підряду. На підставі зазначеного Позивач стверджує, що вищевказані особи, а також ОСОБА_4 та ОСОБА_5 помилково були визнані Відповідачем працівниками ФОП ОСОБА_2, відповідно, відсутні порушення Позивачем ст. 2 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва»від 03.07.1998 р. № 727/98,
У судовому засіданні представник Позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та наполягав на їх задоволенні.
У судовому засіданні представник Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси (надалі –ДПІ у Приморському районі м. Одеси) заперечував проти задоволення адміністративного позову з підстав, викладених в запереченнях проти адміністративного позову, зазначивши, що незважаючи на те, що ФОП ОСОБА_2 не укладав та не реєстрував в центрі зайнятості Приморського району трудових угод з особами –ОСОБА_4 та ОСОБА_5, під час перевірки податковим органом виявлено фактичну наявність таких правовідносин, що підтверджується Договором № 028500 про постачання електричної енергії від 22.04.2009 р., в якому в якості уповноважених від Позивача посадових осіб зазначені ОСОБА_4 як головний бухгалтер та ОСОБА_5 як відповідальний за електричне господарство, що, як вважає Відповідач свідчить про використання праці двох найманих осіб у періоді з 22.04.2008 р. по 30.09.2009 р. Крім того, при виїзді Відповідача на фактичне місце здійснення підприємницької діяльності (АДРЕСА_1) ним було виявлено наявність чотирьох працівників, які виконували трудові функції –начальник складу –ОСОБА_1, фасочник –ОСОБА_7, різноробочий –ОСОБА_3 та охоронець –ОСОБА_8 Згідно із ст. 24 КУЗпП трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказу чи розпорядження не було видано, але працівника фактично було допущено до роботи, що також, на думку Відповідача, є підтвердженням наявності трудових правовідносин між Позивачем та вищезазначеними особами. На підставі зазначеного, посилаючись на порушення Позивачем під час здійснення господарської діяльності ст. 2 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва», п.п. 8.1.1., 8.1.2. п. 8.1. ст. 8, ст.ст. 16, 22 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»Відповідач наполягає на правомірності нарахування ним податкових зобов’язань з податку з доходів фізичних осіб та єдиного податку та, відповідно, винесених у зв’язку з цим податкових повідомлень-рішень.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази та проаналізувавши положення чинного законодавства України, суд встановив наступне.
Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців фізична особа –ОСОБА_2 зареєстрований як суб’єкт підприємницької діяльності з 19.06.2007 р. та здійснює види діяльності 70.20. здавання в оренду власного нерухомого майна, 51.90.0. інші види оптової торгівлі, 26.70. оброблення декоративного та будівельного каменю, 52.48.9. роздрібна торгівля іншими непродовольчими товарами (а.с. 150-151).
В період з 01.10.2008 р. по 30.09.2009 р. Позивач перебував на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності та був платником єдиного податку та податку на додану вартість (а.с. 61).
З 20.01.2009 р. по 10.12.2009 р. на підставі направлень від 12.11.2009 р. № 001697/1787 та від 03.12.2009 р. № 001835/1923, а також плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб’єктів господарювання головним державним податковим ревізором-інспектором відділу податкового контролю фізичних осіб управління оподаткування та аудиту фізичних осіб ДПА в Одеській області радником податкової служби ІІІ рангу Кірштой О.А. та головним державним податковим ревізором-інспектором відділу контролю за фінансовими установами та операціями у сфері ЗЕД ДПІ у Приморському районі м. Одеси радником податкової служби ІІІ рангу Шевчук А.М. проведена планова документальна планова виїзна перевірка дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства СПД –ФО ОСОБА_2 за період з 20.06.2007 р. по 30.09.2009 р., на підставі якої складено Акт перевірки від 15.12.2009 р. № 16515/17-1/2392209256 (а.с. 9-26).
Вищевказаним Актом перевірки встановлено, зокрема, порушення Позивачем у процесі господарської діяльності ст. 2 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва», в результаті чого ним не сплачено до бюджету єдиний податок за найманих працівників у сумі 2 800 грн. 00 коп., а також порушення п.п. 8.1.1., 8.1.2. п. 8.1. ст. 8, ст.ст. 16, 22 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», в результаті чого Позивачем не нараховано та не сплачено до бюджету податок з доходів фізичних осіб, який з урахуванням штрафних санкцій становить 8 964 грн. 00 коп.
На підставі Акту перевірки від 15.12.2009 р. № 16515/17-1/2392209256 ДПІ у Приморському районі м. Одеси винесено податкове повідомлення-рішення від 30.12.2009 р. № 0010881701/0, яким ФОП ОСОБА_2 визначено суму податкового зобов’язання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 8 964 грн. 00 коп. (за основним платежем –2 988 грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями 5 976 грн. 00 коп.) (а.с. 8), та податкове повідомлення-рішення від 30.12.2009 р. № 0010861701/0, яким ФОП ОСОБА_2 визначено суму податкового зобов’язання з єдиного податку у сумі 2 800 грн. 00 коп. (а.с. 57).
Не погоджуючись із викладеними в Акті перевірки висновками Позивач скористався передбаченим п.п. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 р. № 2181-III правом адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень, за наслідками якого йому було відмовлено в задоволенні скарг (а.с. 103- 134).
Судом встановлено, що спірні правовідносини, які виникли між сторонами стосуються правомірності визначення Позивачу податкових зобов’язань з єдиного податку та податку з доходів фізичних осіб за рахунок найманих працівників, з якими Позивачем не укладено та не зареєстровано в центрі зайнятості трудових угод, проте з якими у Позивача були наявні фактичні трудові правовідносини та який мав утримувати на підставі цього єдиний податок та податок з доходів фізичних осіб.
Так, стосовно правомірності визначення Позивачу податкового зобов’язання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 8 964 грн. 00 коп. (з урахуванням штрафних санкцій) судом встановлено наступне.
Особливості оподаткування –визначення об’єкта оподаткування, обчислення та сплата (утримання) податку з доходів з фізичних осіб врегулювано Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб»від 22.05.2003 р. № 889-IV (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) (надалі –Закон № 889-IV ).
У відповідності з п. 1.15. ст. 1 Закону № 889-IV податковим агентом –є юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента –юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов’язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону. Податковим агентом, зокрема, є фізична особа, що є суб’єктом підприємницької діяльності чи здійснює незалежну професійну діяльність, яка використовує найману працю інших фізичних осіб, щодо виплати заробітної плати (інших виплат та винагород) таким іншим фізичним особам.
Податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону. Податок підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки не мають права приймати платіжні документи на виплату доходу, які не передбачають сплати (перерахування) цього податку до бюджету. Якщо оподатковуваний дохід нараховується, але не виплачується платнику податку особою, що його нараховує, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для місячного податкового періоду (п.п. 8.1.1., 8.1.2. п. 8.1. ст. 8 Закону 889-IV).
Згідно з п. 16.1. ст. 16 Закону 889-IV податок, утриманий з доходів резидентів, підлягає зарахуванню до бюджету згідно з нормами Бюджетного кодексу України. Фізична особа, відповідальна згідно з вимогами цього Закону за нарахування та утримання податку, сплачує (перераховує) його до відповідного бюджету: у випадку, коли така фізична особа є податковим агентом, –за місцем реєстрації у податкових органах (п.п. 16.3.3. п. 16.3. ст.16 Закону).
Позивач не вважає себе відповідальним за нарахування та сплату податку з доходів фізичних осіб з тих причин, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не являються його найманими працівниками, оскільки останні час від часу виконували його доручення та з ними не було укладено трудових договорів, отже, трудові відносини між ними та ФОП ОСОБА_2 не існують. Проте, зазначене твердження спростовується матеріалами справи, зокрема, Договором про постачання електричної енергії № 028500 від 22.04.2008 р., в якому в якості головного бухгалтера та відповідальної особи за електричне господарство ФОП ОСОБА_2 вказані ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (а.с. 27-33). Щодо пояснень Позивача, що вищезазначені особи вказані у договорі як такі, що займають відповідні посади лише з тієї причини, що цього вимагає шаблон даного виду Договору, то суд рахує їх безпідставними, адже, по-перше, Позивач в своїй господарській діяльності має керуватися виключно законом, по-друге, він, як підприємець, вільний у виборі найманих працівників (абзац 3 ч. 1 ст. 44 Господарського кодексу України), по-третє, господарська діяльність, це перш за все, господарська діяльність на власний ризик (ст. 42 ГК України), внаслідок чого Позивач має усвідомлювати усі можливі правові наслідки від такої діяльності, у тому числі, зазначивши вказаних осіб як своїх працівників, що займають певні посади за умови, якщо він наполягає на тому, що останні не є його найманими особами. Крім того, Договір про постачання електричної енергії 028500 від 22.04.2008 р. укладений строком до 31.12.2008 р. з можливістю його подальшої пролонгації (п.п. 9.4 п. 9 Договору) (а.с. 82), що спростовує доводи Позивача в частині того, що зазначені особи виконали певні –разові функції тільки під час підключення Позивача до електромережі.
Згідно зі статтею 24 Кодексу законів про працю України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказу чи розпорядження не було видано, але працівника фактично було допущено до роботи (ч. 4 вказаної статті).
Відповідно до п.п. 17.1.9. п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 р. № 2181-III (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) у разі, коли платник податків здійснює продаж (відчуження) товарів (продукції) або здійснює грошові виплати без попереднього нарахування та сплати податку, збору (обов’язкового платежу), якщо відповідно до законодавства таке нарахування та сплата є обов’язковою передумовою такого продажу (відчуження) або виплати, такий платник податків сплачує штраф у подвійному розмірі від суми зобов’язання з такого податку, збору (обов’язкового платежу). Сплата зазначеного штрафу не звільняє платника податків від адміністративної або кримінальної відповідальності та/або конфіскації таких товарів (продукції) або коштів відповідно до закону.
Із врахуванням вищевикладеного, суд вважає, що та обставина, за якої Позивач вказав осіб –ОСОБА_4 та ОСОБА_5 як таких, що займають у нього відповідні посади –головного бухгалтера та відповідальної особи за електричне господарство, та поряд з цим, не уклав та не зареєстрував з ними у встановленому законом порядку трудових угод у центрі зайнятості, не спростовує наявності фактичних трудових правовідносин між сторонами, у зв’язку з чим не звільняє Позивача від обов’язку нарахування та сплати податку з доходів фізичних осіб, а інше розцінюється судом як намір ухилитися від оподаткування.
За таких обставин, суд не вбачає підстав для скасування податкового повідомлення-рішення від 30.12.2009 р. № 0010881701/0 та вважає, що воно прийнято податковим органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Щодо правомірності винесення ДПІ у Приморському районі м. Одеси податкового повідомлення-рішення від 30.12.2009 р. № 0010861701, яким Позивачу визначено суму податкового зобов’язання з єдиного податку у розмірі 2 800 грн. 00 коп., судом встановлено наступне.
Указом Президента України «Про спрощену систему оподаткування обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва»від 03.07.1998 р. № 727/98 (надалі –Указ № 727/98) встановлено особливості спрощеної системи оподаткування.
Так, у відповідності зі статтею 2 Указу суб’єкти малого підприємництва –фізичні особи мають право самостійно обрати спосіб оподаткування доходів за єдиним податком шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку. Ставка єдиного податку для суб’єктів малого підприємництва –фізичних осіб встановлюється місцевими радами за місцем їх державної реєстрації залежно від виду діяльності і не може становити менше 20 гривень та більше 200 гривень на місяць. У разі, коли фізична особа –суб’єкт малого підприємництва здійснює кілька видів підприємницької діяльності, для яких установлено різні ставки єдиного податку, нею придбавається одне свідоцтво і сплачується єдиний податок, що не перевищує встановленої максимальної ставки. Суб’єкт підприємницької діяльності –фізична особа сплачує єдиний податок щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця на окремий рахунок відділень Державного казначейства України.
Згідно з п. 4 Наказу ДПАУ від 29.12.1999 р. № 599 «Про затвердження Свідоцтва про сплату єдиного податку та Порядку його видачі», якщо платник єдиного податку здійснює підприємницьку діяльність з використанням найманої праці, то на кожну особу, яка перебуває з ним у трудових відносинах, включаючи членів його сім’ї, платнику єдиного податку видається довідка про трудові відносини фізичної особи з платником єдиного податку згідно з додатком 2 до цього Порядку. Свідоцтво (Довідка) повинно знаходитися на робочому місці платника єдиного податку (найманого працівника, включаючи членів його сім’ї) та пред’являтися працівникам контрольних органів, які мають відповідні функціональні повноваження на здійснення перевірки (п. 5 Порядку).
Суд погоджується з висновком податкового органу в частині визначення ФОП ОСОБА_2 податкових зобов’язань як з податку з доходів фізичних осіб, так і єдиного податку за рахунок найманих правників –ОСОБА_4 та ОСОБА_5, так як останні були особисто ним зазначені як бухгалтер та відповідальна особа за електричне господарство. Проте, щодо визначення Відповідачем осіб –ОСОБА_1, ОСОБА_7, ОСОБА_3, ОСОБА_8 як найманих працівників Позивача та донарахування у зв’язку з цим ставки єдиного податку, то в цій частині суд не поділяє позицію податкового органу. Так, з Акту перевірки та пояснень Відповідача судом встановлено, що наявність трудових відносин між ФОП ОСОБА_2 та вищезазначеними особами встановлено ДПІ у Малиновському районі м. Одеси шляхом виїзду на фактичне місце здійснення підприємницької діяльності Позивача –АДРЕСА_1, де встановлено чотирьох найманих працівників, які виконували трудові функції. Разом з тим, жодних доказів на підтвердження зазначеного Відповідачем суду не надано, а в Акті перевірки Відповідач з цього приводу зазначає, що за період, що перевірявся, Позивач не укладав та не реєстрував у центрі зайнятості Приморського району м. Одеси трудових угод з найманими працівниками та не отримував у ДПІ Приморського району м. Одеси довідки про трудові відносини фізичної особи з платником єдиного податку на найманих працівників (а.с. 63).
За таких обставин, податкове повідомлення-рішення від 30.12.2009 р. № 0010861701, яким Позивачу визначено суму податкового зобов’язання з єдиного податку у розмірі 2 800 грн. 00 коп. підлягає скасуванню лише в частині донарахування Позивачу єдиного податку у сумі 400 грн. 00 коп.
На підставі вищевикладеного, з урахуванням встановлених у судовому засіданні фактів, оцінюючи надані сторонами у справі докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов фізичної особи –підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси про скасування податкових повідомлень-рішень від 30.12.2009 р. № 0010881701/0, яким ФОП ОСОБА_2 визначено суму податкового зобов’язання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 8 964 грн. 00 коп.; та від 30.12.2009 р. № 0010861701/0, яким йому визначено суму податкового зобов’язання з єдиного податку у розмірі 2 800 грн. 00 коп., підлягає частковому задоволенню.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 86, 159 - 164, 167, 254 КАС України, суд, -
П О С Т А Н О В И В :
Адміністративний позов Фізичної особи –підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси про скасування повідомлень-рішень –задовольнити частково.
Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси, яким Фізичній особі –підприємцю ОСОБА_2 визначено суму податкового зобов’язання з єдиного податку у розмірі 2 800 грн. 00 коп., в частині донарахування єдиного податку у сумі 400 грн. 00 коп.
В задоволенні іншої частини позовних вимог –відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження.
Постанову може бути оскаржено до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Л.М. Бойко
30 березня 2011 року