ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018,  м. Львів,  вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

14 квітня 2011 р.                                                                                    № 2а-8798/10/1370  

Львівський окружний адміністративний суд,

у складі:

головуючого-судді                              Ланкевича А.З.

суддів                                                  Гавдика З.В.,

                                                            Гулика А.Г.

за участі секретаря                              Гіщинської С.Я.

позивача                                        ОСОБА_2

та представників

позивача                                         ОСОБА_3

відповідачів                                        Писарєва О.Ю.,

                                                            Гнатіва А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Державної митної служби України, Львівської митниці про поновлення на роботі,-

встановив :

Позивач звернувся з позовом, в якому просить: визнати протиправним та скасувати наказ Державної митної служби України від 21 серпня 2010 року №1595к в частині звільнення ОСОБА_2 з займаної посади; поновити позивача на посаді начальника відділу митного оформлення №1 Львівської митниці.

В процесі розгляду справи від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, згідно якої такий просить: визнати протиправним та скасувати наказ Державної митної служби України від 21 серпня 2010 року №1595к в частині звільнення ОСОБА_2 з займаної посади; поновити позивача на посаді начальника відділу митного оформлення №1 Львівської митниці; стягнути з Львівської митниці на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Посилається на те, що відповідачем неправомірно винесено наказ 21 серпня 2010 року №1595к, яким було накладено на позивача дисциплінарне стягнення –звільнення з займаної посади. Вказаний наказ винесений на підставі висновків Акту службового розслідування №11/2010 від 19 серпня 2010 року. Однак вказує на те, що його не ознайомили з текстом вищезазначеного Акту, а інформація викладена у такому є взаємно суперечною та не відповідає фактичним обставинами справи. А у діях позивача відсутні ознаки будь-яких порушень службової дисципліни. Зазначає, що в оскаржуваному наказі відсутнє обов’язкове посилання на правову норму, на підставі якої було застосовано такий вид дисциплінарного стягнення як звільнення, зокрема на один із пунктів ст.28 Дисциплінарного статуту митної служби України. Крім того, повідомляє, що позивач на день винесення наказу про його звільнення був тимчасово непрацездатний, зокрема перебував на амбулаторному лікуванні.

Від відповідача надійшли письмові заперечення проти позову та згодом додаткові заперечення, в яких такий просить в позові відмовити, посилається на те, що оспорюваний наказ винесений у відповідністю з законодавством України. Вважає помилковим висновок позивача про те, що звільнення з митних органів, як вид дисциплінарного стягнення, застосовується тільки при наявності підстав передбачених сімома пунктами ст.28 Дисциплінарного статуту митної служби України, а відтак до посадової особи, яка вчинила порушення службової дисципліни, передбачені ст.22 Дисциплінарного статуту, можуть застосовуватись усі види дисциплінарних стягнень, в тому числі звільнення з займаної посади. Вказує на те, що висновки службового розслідування підтверджують факти  неналежного виконання позивачем своїх обов’язків начальника відділу митного оформлення №1 Львівської митниці, в частині неналежної організації роботи підпорядкованого відділу в напрямку викриття митних порушень, а  також не здійснення контролю за дотриманням режиму зони митного контролю із встановленим порядком обліку транспортних засобів, що перебувають в зоні митного контролю відділу митного оформлення №1. Зазначає, що твердження позивача про не ознайомлення такого з Актом перевірки спростовується Актом №11/2010 відмови щодо ознайомлення з результатами службового розслідування.

В судовому засіданні позивач та його представник позов з урахуванням поданої заяви про збільшення розміру позовних вимог підтримали повністю, просять його задоволити, посилаються на підстави викладені в позовній заяві та додаткових письмових поясненнях.

Представники відповідачів позов заперечили, просять в задоволенні позовних вимог відмовити з підстав викладених в запереченнях на позов та додаткових письмових поясненнях.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

ОСОБА_2 з 06 травня 2009 року працював на посаді начальника відділу митного оформлення №1 Львівської митниці, що підтверджується відомостями згідно особової картки №355.

Наказом тимчасово виконуючого обов’язків голови Державної митної служби України від 21 серпня 2010 року №1595к на ОСОБА_2 накладено дисциплінарне стягнення у формі звільнення з займаної ним посади, з посиланням на ст.21, пп.1, 2 ст.22, п.6 ст.23 Дисциплінарного Статуту митної служби України, затвердженого Законом України від 06 вересня 2005 року №2805-ІV.

Відповідно до наказу начальника Львівської митниці №802-к від 21 серпня 2010 року, вирішено провести  повний розрахунок з ОСОБА_2.

Як вбачається з пояснень представників відповідачів, даних в судовому засіданні, позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності у формі звільнення з займаної посади за результатами службового розслідування у зв’язку з виявленням фактів неналежного виконання позивачем своїх обов’язків начальника відділу митного оформлення №1 Львівської митниці, в частині неналежної організації роботи підпорядкованого відділу в напрямку викриття митних порушень, а  також не здійснення контролю за дотриманням режиму зони митного контролю із встановленим порядком обліку транспортних засобів, що перебувають в зоні митного контролю відділу митного оформлення №1.  

А відтак, підставою для винесення вказаних наказів слугувала інформація викладена в Акті службового розслідування №11/2010 від 19 серпня 2010 року.

Актом від 21 серпня 2010 року, підписаним начальником Львівської митниці, заступником начальника відділу внутрішньої безпеки Львівської митниці та головного інспектора відділу внутрішньої безпеки Львівської митниці, засвідчується факт відмови позивача в ознайомленні з результатами службового розслідування викладеними у формі вищенаведеного Акту №11/2010 від 19 серпня 2010 року.

Однак, суд бере до уваги пояснення позивача, що такого не ознайомлено з  результатами службового розслідування.

Вищенаведене твердження позивача підкріплюється листком непрацездатності серії АВД №201581, виданого 21 серпня 2010 року 1-ю міською клінічною лікарнею ім. Князя Лева, згідно якого позивач з 21 по 26 серпня 2010 року звільнений від роботи у зв’язку з амбулаторним лікуванням.

Так згідно вищенаведеного Акту №11/2010 від 19 серпня 2010 року, зокрема що стосується позивача, розслідуванням встановлено, що протягом квітня - липня 2010 року в зоні діяльності Львівської митниці невстановленими особами було організовано регулярне постачання в Україну через пункт пропуску «Краковець»контрабандних товарів під виглядом поставок товару «вапно гашене доломітне «Реlmer»виробництва Akdolit GmbH, Gеrmany»від неіснуючої польської фірми Akdolit Polska S.A.»на адресу Львівського ТОВ «БУД МВ». За допомогою мережі інтеренет з’ясовано, що за вказаною в документах для митного оформлення адресою фірма Akdolit Polska S.A.»відсутня. У всіх випадках ввезення товару здійснювалось за попередніми повідомленнями через міжнародний автомобільний пункт пропуску «Корчова-Краковець»і транспортні засоби слідували у внутрішній підрозділ Львівської митниці ВМО №1. На партію товару, що прибув до ВМО №1 на транспортному засобі КТА3WA8/KTА5V38, 08 квітня 2010 року прийнято до оформлення вантажну митну декларацію типу «ІМ-40»№209000009/2010/7972. Посадовими особами ВМО №1 Львівської митниці було складено Акт митного огляду товару, в якому, зокрема, зазначено «Маркування українською мовою відсутнє.. Проведено перевірку, сформовано запит..»та здійснено відбір зразків товару, які було направлено на дослідження до Львівської служби з експертного забезпечення митних органів. Наступного дня, 09 квітня 2010 року, з письмового дозволу начальника ВМО №1 ОСОБА_2 цей же товар оформлений за вантажною митною декларацією типу «ІМ-40 ТД»N209000009/2010/8133. При наданні дозволу на застосування тимчасової декларації письмові довідки з питань відсутності в суб'єкта заборгованості зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також зі сплати штрафів за порушення митних правил начальником ВМО №1 ОСОБА_2 не збирались. Крім цього, згідно із Порядком застосування тимчасової та неповної декларацій відповідно до митного режиму імпорту (при випуску у вільний обіг), затвердженого наказом Держмитслужби України від 30 грудня 2003 року №2932, відповідна резолюція про надання дозволу на застосування тимчасової декларації скріплюється печаткою митного органу або особистою номерною печаткою посадової особи митного органу. На зворотній стороні заяви від 09 квітня 2010 року відсутній відбиток печатки, що є порушенням вимог абзацу третього пункту 3.4 вищенаведеного Порядку. Печатка митного органу у ВМО №1 відсутня, а особистої номерної печатки ОСОБА_2 не має. Окрім цього, в ході відвідування 05 серпня 2010 року зони митного контролю ВМО №1 та вивчення організації обліку транспортних засобів, митне оформлення яких здійснюється в ВМО №1, комісія з проведення службового розслідування у присутності начальника ВМО №1 ОСОБА_2 виявила, що Журнал обліку транспортних засобів ТОВ «Торговий дім «Софі»веде в електронному вигляді. В паперовому вигляді Журнал обліку транспортних засобів, що переміщуються через межі зони митного контролю, не ведеться. На транспортні засоби, що в'їжджають в ЗМК, охорона ТОВ «Торговий дім «Софі»виписує перепустки, які потім зберігаються. Комісія з проведення службового розслідування вважає, що відсутність 05 серпня 2010 року Журналу обліку транспортних засобів в зоні митного контролю ВМО №1, не надання відповіді членам комісії з боку працівників ТОВ «Торговий Дім «Софі»та керівників ВМО №1 на запитання, чи ведеться Журнал у паперовому вигляді, свідчать про серйозні недоліки в організації обліку в'їзду транспортних засобів в ЗМК ВМО №1 та відсутність контролю за виконанням договірних зобов'язань товариством «Торговий Дім «Софі»з боку начальника ВМО №1 ОСОБА_2

Відповідно до ст.2 Дисциплінарного Статуту митної служби України, затвердженого Законом України від 06 вересня 2005 року №2805-ІV, за неправомірні рішення, дії або бездіяльність посадові особи митної служби несуть дисциплінарну, адміністративну або іншу відповідальність згідно із законами.

З вищенаведеного вбачається, що посадові особи митної служби повинні нести дисциплінарну відповідальність за вчинений проступок по службі тільки у відповідності до вимог законодавства з обов’язковим правовим обґрунтуванням застосування накладеного дисциплінарного стягнення, що має бути зазначеним у наказі про звільнення.

Згідно ст.21 вищенаведеного Статуту, порушення службової дисципліни - протиправне, винне (умисне чи необережне) діяння (дія чи бездіяльність) посадової особи митної служби, тобто невиконання урочистого зобов'язання посадових осіб митної служби, зокрема невиконання або неналежне виконання нею своїх службових обов'язків, перевищення повноважень, порушення обмежень і заборон, установлених законодавством з питань проходження служби в митних органах, або вчинення інших дій, які дискредитують не тільки посадову особу митної служби, а й митну службу України.

Пунктами 1, 2 ч.1 та ч. 2 ст.22 вищенаведеного Статуту передбачено, що до діянь, які є порушеннями службової дисципліни, належать: порушення вимог законів та інших нормативно-правових актів України з питань митної справи, державної служби, а також наказів та розпоряджень безпосередніх та/або прямих керівників; порушення порядку здійснення митного контролю та митного оформлення предметів, що переміщуються через митний кордон України. Діяння, визначені цим Статутом як порушення службової дисципліни, є дисциплінарними правопорушеннями.

Одним із видів дисциплінарних стягнень відповідно до п.6 ч.1 ст.23 вищенаведеного Статуту передбачено звільнення з митного органу.

Як вбачається зі змісту ст.28 вищенаведеного Статуту, звільнення посадової особи митної служби може мати місце в разі: 1) порушення посадовою особою митної служби вимог законів та інших нормативно-правових актів України з питань митної справи, що призвело до заподіяння матеріальних збитків державі, територіальній громаді, юридичним чи фізичним особам; 2) набрання законної сили обвинувальним вироком суду щодо цієї особи; 3) одноразового грубого порушення, а саме: за вимагання або отримання подарунків, речей, валюти України, іноземної валюти у зв'язку з виконанням службових обов'язків як під час їх виконання, так і в позаслужбовий час відповідно до положення статті 7 Закону України "Про боротьбу з корупцією"; за підміну, крадіжку або умисне пошкодження предметів, що підлягають митному контролю; за затримання, вилучення та прийняття на зберігання предметів, валютних цінностей без оформлення в установленому законом порядку відповідних документів; за розголошення державної таємниці та конфіденційної інформації, що є власністю держави, юридичної або фізичної особи, іншої таємниці, охоронюваної законом, втрату або умисне пошкодження матеріальних носіїв секретної та конфіденційної інформації, а також передачу стороннім особам зброї та спеціальних засобів захисту, митного забезпечення, бланків суворої звітності; за брутальне або зневажливе ставлення під час виконання службових обов'язків до громадян, приниження їх честі та гідності; 4) перевищення службових обов'язків, а також здійснення повноважень, не передбачених законом; 5) сприяння проникненню або умисного невжиття заходів з метою недопущення несанкціонованого проникнення сторонніх осіб до зони митного контролю; 6) приховання посадовою особою митної служби фактів її судимості чи подання підроблених документів, необхідних для працевлаштування в митних органах; 7) систематичних порушень дисципліни посадовою особою митної служби.

Аналізуючи норми Дисциплінарного Статуту колегія суддів дійшла до висновку, що звільнення з митних органів як вид дисциплінарного стягнення щодо посадової особи митної служби, яка вчинила дисциплінарний проступок, застосовується тільки при наявності підстав, передбачених ст.28 Дисциплінарного Статуту, які викладені в семи пунктах даної статті.

Так, посилання в оскаржуваному наказі на статті 21, 22 Дисциплінарного Статуту не можуть бути підставою звільнення позивача, оскільки визначають дефініцію порушення службової дисципліни та встановлюють діяння, які є порушенням службової дисципліни. Не є підставою для звільнення положення п.6 ч.1 ст.23 Дисциплінарного Статуту, на яке є посилання в наказі про звільнення, оскільки воно визначає звільнення з митного органу як один з видів дисциплінарних стягнень.

Разом з цим, відповідно до п.1 ч.1 ст.26 вищезазначеного Статуту, дисциплінарне стягнення не застосовується: у разі відсутності посадової особи митної служби на роботі у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю.

Суд припускає, що юридичною підставою звільнення позивача міг бути п.1 ч.1 ст.28 Дисциплінарного Статуту, а відтак за результатами дослідження висновків Акту службового розслідування встановив наступне.

Аналізуючи зміст Акту службового розслідування вбачається, що висновок про організацію  протягом квітня - липня 2010 року в зоні діяльності Львівської митниці регулярного постачання в Україну через пункт пропуску «Краковець»контрабандних товарів під виглядом поставок товару «вапно гашене доломітне «Реlmer»виробництва Akdolit GmbH, Gеrmany»від неіснуючої польської фірми Akdolit Polska S.A.»на адресу Львівського ТОВ «БУД МВ» здійснений на підставі припущення, без наявності належних доказів, лише на підставі зафіксованих випадків перевезення контрабандного товару за участі цих суб’єктів господарювання через митні пропуски до яких позивач  відношення не має. А висновок про відсутність фірми Akdolit Polska S.A.»за вказаною в документах для митного оформлення адресою не грунтується на офіційних, належних та достовірних даних, оскільки така інформація з’ясована лише за допомогою мережі інтеренет.

Відділ митного оформлення №1 здійснює митний контроль та митне оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України та розміщений на території ТОВ «Торговий дім «Софі».

Між Львівською митницею, з однієї сторони та ТОВ «Торговий дім «Софі»з другої сторони укладений договір №48 від 11 лютого 2009 року, який надає митниці право на використання облаштованої території ТОВ «Торговий дім «Софі», з метою здійснення митних процедур. За даним договором ТОВ «Торговий дім «Софі»зобов’язалось забезпечувати умови для здійснення митного контролю в повному обсязі –з моменту прибуття автотранспорту з товарами й до завершення митного оформлення, зокрема згідно п.2.1.16 вищенаведеного договору, журнал обліку транспортних засобів, що переміщуються через межі ЗМК, ведеться працівниками ТОВ «Торговий дім «Софі».

Згідно посадової інструкції начальника відділу митного оформлення №1 Львівської митниці серед переліку посадових обов’язків такого відсутній обов’язок щодо контролю за виконанням договірних зобов’язань ТОВ «Торговий дім «Софі»перед Львівською митницею. Крім цього, суд враховує, що працівники вказаного підприємства позивачу не були підпорядковані.

А твердження, наявне в Акті службового розслідування, про не ведення на ВМО №1 Львівської митниці журналу обліку транспортних засобів не відповідає фактичним обставинам справи та спростовується копіями аркушів з такого журналу.

Що стосується надання дозволу позивачем на розмитнення партії товару, який прибув 08 квітня 2010  року до ВМО №1 на транспортному засобі KTA3WA8/KTA5V38, судом встановлено наступне.

Відповідно до ст.187 Митного кодексу України питання, пов’язані із здійсненням митного контролю відповідно до заявленого митного режиму, регулюються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи, який визначає порядок здійснення такого контролю та надає роз’яснення щодо застосування відповідних митних процедур.

Згідно п.2.1 Порядку застосування тимчасової та неповної декларацій відповідно до митного режиму імпорту (при випуску у вільний обіг), затвердженої наказом Державної митної служби України від 30 грудня 2003 року №931, декларування товарів із застосуванням тимчасової декларації можливе виключно за бажанням декларанта, якщо виникають спірні питання при класифікації товарів згідно УКТЗЕД.

08 квітня 2010 року прийнято до оформлення вантажну митну декларацію типу «ІМ-40»№209000009/2010/7972. Інспекторами ВМО №1 складено Акт митного огляду товару та здійснено забір зразків товару, які направлено на дослідження до Львівської служби з експертного забезпечення митних органів.

09 квітня 2010 року даний товар оформлений за бажанням декларанта за тимчасовою вантажною митною декларацією з дозволу позивача, з наданням терміну остаточного митного оформлення до 07 травня 2010 року, що не суперечить п.2.1 вищенаведеного Порядку.

Відповідно до п.2.3 вищезазначеного Порядку, дозвіл на здійснення декларування із застосуванням тимчасової декларації надається суб’єкту підприємницької діяльності, що переміщує товари через митний кордон України, за умови, що цей суб’єкт не має заборгованості зі сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), а також зі сплати штрафів за порушення митних правил.

Судом береться до уваги те, що комсією, яка проводила службове розслідування, не встановлено наявність такого роду заборгованості у відповідного суб’єкта.

Щодо висновків розслідування про відсутність відбитку печатки митного органу або особистої нумерної печатки позивача на зворотній стороні заяви від 09 квітня 2010 року, суд не вбачає в цьому наявності вини позивача, оскільки, як встановлено в Акті службового розслідування, печатка митного органу у ВМО №1 відсутня, а особистої номерної печатки ОСОБА_2 не має.

Крім того, суд констатує, що в Акті перевірки відсутні посилання на заподіяння матеріальних збитків державі, територіальній громаді, юридичним чи фізичним особам та їх розміру внаслідок вчинення позивачем начебто неправомірних дій як посадовою особою митного органу. Однак наявність таких збитків є обов’язковою умовою для звільнення такого на підставі  п.1 ч.1 ст.26 Дисциплінарного Статуту.

А відтак, посилання на п.1 ч.1 ст.28 вищенаведеного Статуту як на підставу звільнення позивача не може мати місця.

Згідно ст.27 Дисциплінарного Статуту, дисциплінарне стягнення має відповідати тяжкості вчиненого дисциплінарного правопорушення та ступеню вини особи. При визначенні виду стягнення керівник митного органу повинен враховувати характер правопорушення, обставини, за яких воно було вчинене, попередню поведінку посадової особи митної служби, її ставлення до служби і стаж роботи в митних органах.

Судом враховуються документи долучені позивачем до матеріалів справи на підтвердження належної організації ним роботи в напрямку викриття митних правопорушень, а саме документів, які підтверджують факти: систематичного проведення занять з даного напрямку роботи; ознайомлення особового складу ВМО №1 з новими нормативно-правовими актами, стосовно порядку митного оформлення товарів та виявлення порушень митних правил; виявлення особовим складом ВМО 12 порушень митних правил тільки за період 2010 року; скерування зразків товару, з ініціативи позивача, у лобораторію, за результатами чого було складено на ТзОВ «Буд МВ»два протоколи про ПМП за ознаками ст.355 та ст.330 Митного кодексу України, внаслідок чого в дохід держави доплачено мито та податок на додану вартість, а також сплачено штраф у передбаченому законом розмірі.

Відповідно до частин 1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Статтею 86 вищенаведеного Кодексу передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Частинами 1, 2 ст.235 Кодексу законів про працю України передбачено, що у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Враховуючи вищенаведене, зокрема встановлену судом відсутність підстав для накладення на позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з займаної посади, оскаржуваний наказ в частині звільнення позивача з займаної посади підлягає до скасування, а позовні вимоги позивача до задоволення.

Згідно ст.8 Порядку обчислення  середньої заробітної плати, затвердженої постановою від 8 лютого 1995 р. №100, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення  середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається  діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі  (календарні)  дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних  днів за цей період.

Середньоденна заробітна плата позивача на Львівській митниці становить 236, 45 грн., що підтверджується довідкою виданою Львівською митницею №23/13-576 від 01 грудня 2010 року.

З урахуванням відомостей закріплених в Листах Міністерства праці та соціальної політики України від 25 серпня 2009 року №9681/0/14-07/13 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2010 рік» та від 25 серпня 2010 року №9111/0/14-10/13 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2011 рік», за період з 21 серпня 2010 року по 14 квітня 2011 року включаючи ці дні, позивач перебував у вимушеному прогулі 165 робочих днів.

Сума заробітної плати, що підлягає до відшкодування за час вимушеного прогулу, вирахувана шляхом множення  середньоденного заробітку –236, 45 грн. на число робочих днів за період вимушеного прогулу –165 днів, становить 39 014, 25 грн.

Разом з цим середньомісячна заробітна плата позивача, яку він отримував працюючи на Львівській митниці, станом на день звільнення становила 5 083, 68 грн., що підтверджується довідкою виданою Львівською митницею №23/13-576 від 01 грудня 2010 року, а відтак при виконанні рішення суду в частині негайного присудження  виплати  заробітної  плати  у межах  стягнення за один місяць - саме ця сума повинна використовуватись.

Згідно п.п. 2, 3 ч. 1 ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України, негайно виконуються постанови суду про: присудження  виплати  заробітної  плати,  іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах  суми  стягнення за один місяць; поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

А відтак, постанова суду в зазначених частинах підлягає до негайного виконання.

Керуючись ст.ст.7-14, 69-71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

Позов задоволити в повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати наказ Державної митної служби України від 21 серпня 2010 року №1595к в частині звільнення ОСОБА_2 з займаної посади.

Поновити ОСОБА_2 на посаді начальника відділу митного оформлення №1 Львівської митниці.

Стягнути з Львівської митниці на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 39 014 (тридцять  дев’ять тисяч чотирнадцять) грн. 25 коп.

Постанову в частині поновлення ОСОБА_2 на посаді начальника відділу митного оформлення №1 Львівської митниці та виплати заробітної плати у межах суми стягнення за один місяць допустити до негайного виконання.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений вищенаведеним Кодексом, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову подається протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Повний текст постанови виготовлено 19 квітня 2011 року.

                    Головуючий                                                                       Ланкевич А.З.  

                    Суддя                                                                                 Гавдик З.В.

                    Суддя                                                                                Гулик А.Г.