ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
ПОСТАНОВА
Іменем України
21.04.11Справа №2а-336/11/2770
Окружний адміністративний суд міста Севастополя в складі:
судді Єфременко О.О.,
при секретарі Авчиян К.Е.,
за участю представників:
позивача –ОСОБА_1, довіреність №4343/08 від 30.10.2009;
відповідача –ОСОБА_2, паспорт серія НОМЕР_2 виданий Гагарінським РВ УМВС України в м. Севастополі 03.07.2001,
представника відповідача –ОСОБА_3, довіреність б/н від 12.02.2011,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Севастопольського міського центру зайнятості
до ОСОБА_2,
про стягнення заборгованості у сумі 3859,18 грн.,
суть спору:
Севастопольській міський центр зайнятості звернувся до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_2 про стягнення суми виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг у розмірі 3859,18 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач на день набуття статусу безробітної була зареєстрована у якості фізичної особи-підприємця, про що не повідомила позивача, й за вказаної обставини не мала права на отримання допомоги по безробіттю та навчання за кошти позивача, сума витрат на які склала 3859,18 грн. й станом на день подання позову не повернута.
Ухвалою від 28.01.2011 відкрито провадження в адміністративній справі.
Ухвалою від 28.01.2010 закінчено підготовче провадження, справа призначена до судового розгляду.
В ході судового розгляду представник позивача заявлені вимоги підтримав, наполягав на їх задоволенні.
Відповідач та її представник проти заявлених позовних вимог заперечували та зазначили, що на момент надання статусу безробітної з виплатою допомоги по безробіттю (25.12.2006) відповідно неї вже була проведена державна реєстрація припинення підприємницької діяльності за її рішенням (27.05.2004), статусу фізичної особи-підприємця вона не мала, а тому зазначена допомога була отримана нею правомірно.
Відповідно до статей 27, 49, 51, 130 Кодексу адміністративного судочинства України сторонам роз’яснені процесуальні права і обов’язки.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши інші докази в межах позовних вимог, суд
встановив
Статтею 18 Закону України «Про зайнятість населення»№ 803-ХІІ від 01.03.1991 (далі –Закон № 803) визначено, що для реалізації державної політики зайнятості населення, професійної орієнтації, підготовки, перепідготовки, працевлаштування та соціальної підтримки тимчасово не працюючих громадян у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, створюється державна служба зайнятості, діяльність якої здійснюється під керівництвом Міністерства праці та соціальної політики України, місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування, Державна служба зайнятості складається з Державного центру зайнятості Міністерства праці та соціальної політики України, центру зайнятості Автономної Республіки Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських, районних, міжрайонних, міських і районних у містах центрів зайнятості, центрів організації професійного навчання незайнятого населення і центрів професійної орієнтації населення, інспекцій по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення.
Відповідно до частини першої статті 8 Закону України № 1533 Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (далі - Фонд) створюється для управління страхуванням на випадок безробіття, провадження збору та акумуляції страхових внесків, контролю за використанням коштів, виплати забезпечення та надання соціальних послуг, здійснення інших функцій згідно із цим Законом і статутом Фонду.
Згідно зі статтею 12 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»№ 1533-III від 02.03.2000 (далі - Закон № 1533) виконавча дирекція Фонду є виконавчим органом правління Фонду, який забезпечує виконання рішень правління. Функції виконавчої дирекції Фонду покладаються на органи державної служби зайнятості. Директор Державного центру зайнятості центрального органу виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики та його заступники є відповідно керівником та заступниками виконавчої дирекції Фонду. Функції робочих органів виконавчої дирекції Фонду покладаються на центр зайнятості Автономної Республіки Крим, обласні, Київський і Севастопольський міські, районні, міськрайонні, міські та районні у містах центри зайнятості. Виконавча дирекція Фонду та її робочі органи контролюють правильність витрат за страхуванням на випадок безробіття, проводять розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення в порядку, встановленому центральними органами виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, державної податкової політики, Пенсійним фондом України за погодженням з правлінням Фонду.
Закон № 1533 містить спеціальні норми щодо порядку сплати, стягнення та застосування фінансових санкцій за порушення порядку сплати страхувальниками страхових внесків, і загальні, що стосуються вирішення у суді спорів, що виникають із правовідносин за цим Законом.
25.12.2006 ОСОБА_2 звернулась до Севастопольського міського центру зайнятості з проханням до вирішення питання її працевлаштування, надати статус безробітної з виплатою допомоги по безробіттю (а.с. 7).
Наказом Севастопольського міського центру зайнятості № НТ061225 від 25.12.2006 відповідачу надано статус безробітного із виплатою допомоги по безробіттю починаючи з 25.12.2006.
В заяві про надання статусу безробітного від 25.12.2006 ОСОБА_2 зазначила, що вона не зареєстрована як суб’єкт підприємницької діяльності, трудової діяльності не займається, пенсія не отримується, що передбачено підпунктом «б»пункту 3 статті 1 Закону № 803, тобто не відноситься до зайнятого населення.
Відповідно до підпункту 12 пункту 1 статті 31 Закону № 1533 виплата допомоги по безробіттю припиняється у зв’язку з закінченням строку виплати.
Згідно з абзацом 4 підпункту 2 пункту 20 Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 219 від 14.02.2007, громадяни, зареєстровані як такі, що шукають роботу, та безробітні, знімаються з обліку у разі невідвідування безробітним центру зайнятості протягом 30 і більше календарних днів без поважних причин після закінчення встановленого строку відвідування.
Наказом №НТ071224 від 24.12.2007 ОСОБА_2 припинена виплата допомоги по безробіттю у зв’язку з закінченням строку її виплати з 20.12.2007 та наказом від 30.01.2008 №НТ080130 за невідвідування центру зайнятості протягом 30 і більше календарних днів без поважних причин після закінчення встановленого строку відвідування, її було знято з обліку з 30.01.2008.
З матеріалів справи вбачається, що за період з 25.12.2006 по 19.12.2007 ОСОБА_2 була отримана допомога по безробіттю у загальному розмірі 3188,59 грн. та затрачені кошти на навчання у ДПТНЗ «Севастопольське вище профучилище ЗЗ та ІТ»в розмірі 670,59 грн., усього на 3859,18 грн., з яких сума витрат, пов’язаних з послугами Севастопольської філії КБ «Приватбанк»- 9,54 грн.
Як зазначив позивач, перевіркою обґрунтування виплат матеріального забезпечення ОСОБА_2, яка оформлена актом розслідування страхового випадку та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення №7 від 30.09.2010, встановлено, що в період перебування відповідачки на обліку виплата допомоги по безробіттю проводилась з 25.12.2006 по 19.12.2007. З 27.12.2006 по 28.03.2007 відповідачка проходила професійне навчання по підвищенню кваліфікації у ДПТНЗ «Севастопольське вище профучилище ЗЗ та ІТ»; з 28.01.1997 відповідач була зареєстрована як фізична особа-підприємець (а.с.18).
Статтею 12 Закону України № 1533 встановлено, що розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення здійснюється шляхом звіряння даних, зазначених у документах страхувальника, з базою даних Пенсійного фонду України та Державної податкової адміністрації України, а в разі необхідності - шляхом проведення виїзних планових та позапланових перевірок страхувальників
З метою підтвердження зазначеної інформації позивачем на адресу державного реєстратора Нахімовської районної державної адміністрації м.Севастополя був направлений лист від 19.09.2010 за вих. №2052/11-10 з проханням повідомити, чи зареєстрована відповідачка як суб’єкт підприємницької діяльності.
Від Нахімовської районної державної адміністрації м. Севастополя надійшла довідка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про включення 19.09.2008 до зазначеного Реєстру відомостей про Фізичну особу-підприємця ОСОБА_2. Даних щодо державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця не надано (а.с.15-16).
Проте, як слідує з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, наданого Гагарінською районною державною адміністрацією м.Севастополя, дата державної реєстрації Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 зазначена як 28.01.1997.
За правилами статті 1 Закону № 803, особи, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, відносяться до зайнятого населення і не підлягають реєстрації в службі зайнятості у якості шукаючих роботу.
На підставі акту розслідування страхового випадку та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення №7 від 30.09.2010, позивачем 04.10.2010 виданий наказ №234 «Про повернення коштів, витрачених на ОСОБА_2.»з тих мотивів, що відповідач значиться зареєстрованою як фізична особа-підприємець з 28.01.1997 та, відповідно до вимог підпункту «б»пункту 3 статті 1 Закону №803, відноситься до зайнятого населення, тому не має права на отримання статусу безробітного та допомоги по безробіттю. (а.с.17).
Позивачем на адресу відповідача був направлений лист від 04.10.2010 за вих. №4049/05 з пропозицією добровільно повернути суму виплаченого забезпечення та вартості наданих їй соціальних послуг, до якого додана копія наказу від 04.10.2010 №234 «Про повернення коштів, витрачених на ОСОБА_2.». Поштове відправлення було повернуто позивачеві відділенням зв’язку з відміткою «за закінченням терміну зберігання»(а.с.18 –зворотній бік, 19).
Оскільки заборгованість відповідачем до цього часу не сплачена, позивач вважає, що цим заподіюється збиток соціально-економічним інтересам держави.
Відповідно до положень статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, провівши оцінку представленим доказам, суд вважає вимоги позивача такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Частинами першою, третьою статті 1 Закону України № 803 встановлено, що зайнятість - це діяльність громадян, пов'язана із задоволенням особистих та суспільних потреб і така, що, як правило, приносить їм доход у грошовій або іншій формі. В Україні до зайнятого населення належать громадяни, що проживають на території держави на законних підставах: крім іншого, громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, що беруть участь у виробництві, а також члени особистих селянських господарств, діяльність яких здійснюється відповідно до Закону України «Про особисте селянське господарство».
Згідно зі статтею 2 цього Закону безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу. У разі відсутності підходящої роботи рішення про надання громадянам статусу безробітних приймається державною службою зайнятості за їх особистими заявами з восьмого дня після реєстрації у центрі зайнятості за місцем проживання як таких, що шукають роботу.
Відповідно до статті 50 Цивільного кодексу України право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом. Інформація про державну реєстрацію фізичних осіб - підприємців є відкритою.
На письмовий запит суду на адресу Державного реєстратора Гагарінської районної державної адміністрації м.Севастополя з проханням надати відомості щодо реєстраційних дій, вчинених Державним реєстратором за період з 28.01.1997 по 19.09.2008, які стосуються ОСОБА_2 (ідентифікаційний код –НОМЕР_1), отримана довідка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, з якої вбачається, що 19.09.2008 включені відомості про фізичну особу-підприємця (а.с.41).
Згідно зі частиною першою статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців»№ 755-ІV від 15.05.2003 (далі –Закон № 755) державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.
З матеріалів справи вбачається, що з 28.01.1997 ОСОБА_2 була зареєстрована як фізична особа-підприємець. Відповідні відомості містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 21).
Державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця проводиться у разі, зокрема, прийняття фізичною особою - підприємцем рішення про припинення підприємницької діяльності, що передбачено частиною першою статті 46 Закону № 755.
Слід зазначити, що положеннями статті 51 Закону № 755 (в редакція, яка діяла до 03.03.2005) передбачено, що Державний реєстратор не пізніше наступного робочого дня від дати державної реєстрації припинення фізичної особи - підприємця у порядку, визначеному статтями 47 - 50 цього Закону, зобов'язаний надіслати відповідним органам статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування повідомлення про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем та відомості реєстраційної картки про проведення державної реєстрації припинення фізичної особи - підприємця.
В ході судового розгляду, за заявою представника відповідача, в порядку статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України судом забезпечені докази шляхом витребування від Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя та Управління Пенсійного фонду України у Гагарінському районі м. Севастополя відомостей, які свідчать про скасування державної реєстрації суб’єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до повідомлення Гагарінської районної державної адміністрації міста Севастополя, державна реєстрація суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_2 скасована 27.05.2004 за власною заявою (а.с.70).
На підставі зазначеного повідомлення, відповідач була знята з обліку Управління Пенсійного фонду України у Гагарінському районі м. Севастополя 30.07.2004, а на даний час ОСОБА_2 перебуває на обліку як платник страхових внесків на підставі свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця від 19.09.2008 серії НОМЕР_3 (а.с.51).
Також у матеріалах справи містяться лист Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя від 16.02.2011 №451, з якого вбачається, що відповідач перебувала на обліку у інспекції з 28.01.1997, знята з обліку за заявою платника 26.12.2003 (а.с.71).
Відповідно до частини третьої статті 46 цього Закону фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.
Відповідно до пункту 37 Положення «Про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 740 від 25.05.1998, яким були врегульовані відповідні відносини на день скасування державної реєстрації суб’єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 –27.05.2004, скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи здійснюється шляхом виключення його з Реєстру суб'єктів підприємницької діяльності.
Проте, вимоги пункту 37 вказаного Положення Державним реєстратором Гагарінської районної державної адміністрації м.Севастополя виконанні не були, внаслідок чого у сформованому після набрання чинності (01.07.2004) Законом № 755 Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, запис про внесення відомостей про скасування державної реєстрації підприємця - ОСОБА_2, відсутній.
Слід зазначити, що державна реєстрація ОСОБА_2 19.09.2008 як фізичної особи-підприємця для спірних відносин значення не має, оскільки така реєстрація мала місце пізніше після отримання нею допомоги по безробіттю та навчання за рахунок коштів позивача, а в період перебування на обліку у Севастопольському міському центрі зайнятості ОСОБА_2 фізичною-особою підприємцем фактично не була.
Таким чином, суд не може прийняти до уваги посилання позивача на те, що при звернені до Севастопольського міського центру зайнятості 25.12.2006 відповідач була зареєстрована як фізична особа-підприємець, а тому не мала права на отримання статусу безробітного та допомоги по безробіттю.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у способи, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
У порушенні вимог частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, позивачем не доведені обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, а надані відповідачем пояснення, є належними та допустимими доказами в розумінні частин першої, четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України.
Таким чином, дослідивши та оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги та викладені в позовній заяві доводи є необґрунтованими, тому адміністративний позов задоволенню не підлягає.
Відповідно до частини другої статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні проголошені тільки вступна та резолютивна частини постанови.
Постанова складена та підписана в порядку частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України 26 квітня 2011 року о 16-30.
На підставі викладеного, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –
п о с т а н о в и в:
У задоволенні позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя підпис О.О.Єфременко
З оригіналом згідно
Постанова не набрала законної сили.
Суддя О.О.Єфременко