Справа №  2-а-737/11  

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ    

16 березня 2011 року                                                                              м.  Апостолове

Суддя Апостолівського районного суду Дніпропетровської області  Чумак Т. А., розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Апостолівському районі про визнання неправомірними дій відповідача,

                                                         в с т а н о в и л а:

Позивач  звернувся до суду з позовом до Управління ПФУ в Апостолівському районі про визнання неправомірними дій відповідача. Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач являється  учасником ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС 1-ї категорії та визнаний інвалідом 2-ї групи внаслідок захворювання, пов’язаного з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.  Оскільки розмір виплачуваних йому пенсій є меншим, ніж встановлено законом,  в листопаді 2010 року він звернувся до відповідача із заявою про перерахунок призначеної пенсії з урахуванням положень ст. 50 та п.4 ст. 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.91 року № 796-ХІІ, якими розмір пенсії для осіб, інвалідність яких пов’язана з Чорнобильською катастрофою, визначається виходячи з розрахунку, зокрема, по 2-й групі інвалідності – не нижче 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком. Отримавши відмову, позивач просить визнати дії відповідача неправомірними та зобов’язати відповідача здійснити перерахунок призначеної пенсії у відповідності з вимогами закону та виплатити донараховану пенсію за період з 01 квітня 2006 року по 01 грудня 2010 року, зобов’язавши також відповідача проводити нарахування пенсій у розмірах, передбачених чинним законодавством.

Відповідачем подано заперечення на позов, в якому зазначено, що позивач перебуває на обліку  і отримує пенсію по інвалідності як учасник ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС. Пенсія позивачу призначена відповідно до вимог ст.ст. 50, 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.91 року. Розмір призначеної пенсії визначався виходячи з розмірів, встановлених постановою КМУ від 16.07.08 року № 654 –820 гр. Додаткова пенсія позивачу виплачується в розмірі 20% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, на підставі  ЗУ «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік». Станом на 01.11.10 року розмір пенсії позивача становить 1554,45 гр., з них: 820 гр. –розмір основної пенсії, 144,6 гр. –додаткова пенсія інвалідам 2-ї групи внаслідок ЧК, 289,2 гр. –підвищення інваліду війни 2-ї групи, 50 гр. –щомісячна грошова допомога інвалідам, 250,65 гр. –державна адресна допомога. Крім того, розмір мінімальної пенсії за віком, визначений у ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»від 09.07.03 року, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, і не може застосовуватися при призначенні пенсій відповідно до Закону № 796-ХІІ. Вважає, що позивач пропустив строк звернення до суду, тому просить застосувати наслідки пропуску вказаного строку.

          Вивчивши  матеріали справи, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи,  встановила наступне.

Позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи першої категорії, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1, виданим 10.09.98 року Дніпропетровською обласною державною адміністрацією, має право на пільги, встановлені Законом України  «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи». Внаслідок захворювань, пов’язаних з виконанням робіт по ліквідації наслідків аварії, позивач визнаний інвалідом ІІ групи.

Позивач звернувся до відповідача, де перебуває на обліку як пенсіонер, із заявою щодо проведення перерахунку пенсійної виплати, але в проведенні перерахунку позивачу було відмовлено.

Згідно довідок відповідача від 26.11.10 року позивачу, який перебуває на обліку у відповідача, нараховано та виплачено пенсію по інвалідності внаслідок Чорнобильської катастрофи як інваліду ІІ групи в розмірі: з квітня по вересень 2006 року –по 708, 53 гр., з жовтня по грудень 2006 року –по 711,33 гр.; з січня по березень 2007 року –по 736,63 гр., у квітні 2007 року –782,26 гр., з травня по липень 2007 року –по 937,32 гр., у серпні 2007 року –946,25 гр., у вересні 2007 року –951,94 гр., у жовтні 2007 року –952,12 гр., у листопаді 2007 року –964,04 гр., у грудні 2007 року – 976,78 гр.;  у 2008 році: з січня по березень –по 1037 гр., у квітні –1060,1 гр., у травні –1061,23 гр., у червні –1063,6 гр., з липня по вересень –по 1159,2 гр., з жовтня по березень 2009 року –по 1168,8 гр., з квітня по червень 2009 року –по 1176,3 гр., з липня по вересень 2009 року –по 1183 гр., у жовтні 2009 року –1197,2 гр., у листопаді та грудні 2009 року –по 1296 гр.; у 2010 році: з січня по липень –по 1394,8 гр., з серпня по вересень –по 1524,35 гр., з жовтня по листопад –по 1554,45 гр.

При вирішенні питання  щодо протиправності дій відповідача по визначенню розміру та виплаті державної та додаткової пенсії позивачу виходжу з наступного.

Ст.3 Конституції України встановлено, що людина, її життя і здоров»я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Відповідно до ч.1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров»я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені  у Законі України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи»№ 796-Х11 від 28.02.91 року.

Відповідно до ч.1 ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи»№ 796-Х11 від 28.02.91 року  особам, віднесеним до категорії 1, які є інвалідами другої групи призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров»ю, у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком.

Згідно з ч.4 ст. 54 Закону України № 796-Х11 в усіх випадках розмір пенсій  для інвалідів другої групи, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 8 мінімальних пенсій за віком.

Наявність права у позивача на призначення пенсії та додаткової пенсії в розмірах, передбачених ст.ст. 50, 54 Закону № 796-ХІІ, є визначальною для вирішення даного спору. Крім того, це гарантується Конституцією України (ч.2 ст. 46 Конституції України).

Вихідним критерієм обрахунку державної та додаткової пенсій виступає мінімальна пенсія за віком, яка згідно зі ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»від 09.07.03 року № 1058-ІУ встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму, визначеного законом для осіб, які втратили працездатність.

Розмір мінімальної пенсії за віком становить: з 01.01.06 року –310 гр., з 01.10.06 року –360 гр., з 01.01.07 року –380 гр., з 01.04.07 року –410,06 гр., з 01.10.07 року –415,11 гр., з 01.01.08 року –470 гр., з 01.04.08 року –481 гр., з 01.07.08 року –482 гр., з 01.10.08 року –498 гр., з 01.01.09 року –544 гр., з 01.10.09 року –609 гр., з 01.01.10 року –695 гр., з 01.04.10 року –706 гр., з 01.07.10 року –709 гр., з 01.10.10 року –723 гр., з 01.12.10 року –734 гр.

Розрахунок пенсії позивачу відповідачем проведено виходячи зі встановленого постановою КМУ від 03.01.02 року № 1 «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету» розміру мінімальної пенсії у 19,91 гр. У 2008 році відповідач  здійснював розрахунок пенсії позивачу виходячи з розміру, встановленого  постановою КМУ № 654 від 16.07.08 року.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями ч.4 ст.9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Виходячи із загальних засад пріоритету законів над підзаконними нормативними актами, приходжу до висновку щодо неправомірності дій відповідача при визначенні розміру пенсій позивачу виходячи з положень постанов Кабінету Міністрів України, які істотно звужують обсяг встановлених законом прав позивача, тоді як застосуванню підлягає ч.1 ст. 50 та ч.4 ст. 54  Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи».  

Мінімальний розмір пенсії за віком згідно зі ст. 28 ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Посилання відповідача на неможливість застосування даної величини для обрахування пенсій позивачу вважаю безпідставним,  виходячи з наступного.

Згідно ч.1 ст. 28 зазначеного Закону мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Вимоги частини 3 вказаної статті про встановлення мінімального розміру пенсії за віком абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, не можуть бути легітимною підставою для застосування мінімальної пенсії за віком в розмірі, меншому за розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, оскільки це суперечить вимогам ст.17 ЗУ "Про  державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії"  та ст.2 ЗУ "Про прожитковий мінімум".

Відповідно до ч.7 ст.9 КАС України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад  прав (аналогія права). На підставі наведеної норми виходжу з того, що розмір мінімальної пенсії за віком визначається розміром прожиткового мінімуму, встановленого законом. Таким чином, приходжу до висновку, що поняття та розмір мінімальної пенсії за віком для нарахування та виплати основної та додаткової пенсій позивачу визначений ч.1 ст. 28 ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання пенсії і щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров»ю, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено статтями 50 та 54 Закону № 796.

Враховуючи протиправність дій відповідача, з метою захисту прав позивача від порушень з боку суб’єкта владних повноважень, приходжу до висновку про необхідність захисту цих прав шляхом зобов’язання відповідача провести нарахування державної та додаткової пенсій позивачу в розмірах відповідно до ст. ст. 50, 54  Закону України  «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи»з урахуванням положень ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за період з 01 квітня 2006 року по 01 грудня 2010 року з урахуванням сум пенсій, які були отримані позивачем у вказаний період часу, та виплатити позивачу нараховану державну та додаткову пенсії.

Оскільки правовою підставою для звернення до адміністративного суду є захист порушених прав, свобод чи інтересів, то право на позов у особи виникає лише після порушення відповідачем її права, тобто захисту підлягає вже порушене право, а не те, яке може бути порушено у майбутньому і щодо якого невідомо, буде воно порушено чи ні, тому позовні вимоги щодо зобов’язання відповідача в подальшому проводити нарахування державної та додаткової пенсії в розмірах, передбачених чинним законодавством, задоволенню не підлягають.

Відповідач просить відмовити в задоволенні позову з тих підстав, що позивач пропустив строк звернення до суду.

Вважаю, що посилання відповідача на пропуск позивачем строку для звернення до суду є безпідставним, виходячи з наступного.

Так, за правилами ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк. Однак іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.13 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»держава бере на себе відповідальність за завдану шкоду громадянам та зобов’язується  відшкодувати її за пошкодження здоров»я або втрату працездатності громадянами та їх дітьми, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Згідно з п.3 ч.1 ст.268 ЦК України позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров»я або смертю.

Аналіз зазначених норм матеріального права вказує на те, що строки позовної давності під час вирішення подібних спорів не застосовуються.

Посилання відповідача на те, що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України, не можу взяти до уваги, оскільки надання законодавцем такого права Кабінету Міністрів України не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених Законом України № 796-ХІІ, тобто Кабінет Міністрів України повинен був встановити зазначений порядок, не порушуючи положень цього Закону.

Керуючись ст. ст.  2,6,8,9,69,94,104,158-159,183-2 КАС України,  

                                                      п о с т а н о в и л а:

          Адміністративний  позов  ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Апостолівському районі про визнання неправомірними дій відповідача задовольнити частково.

Визнати  дії  Управління  Пенсійного фонду України в Апостолівському районі щодо нарахування та виплати державної та додаткової пенсій ОСОБА_1 за період з 01 квітня 2006 року по 01 грудня 2010 року в розмірі, нижчому, ніж передбачено ст.ст. 50, 54 Закону України  «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи», неправомірними.

Зобов’язати Управління  Пенсійного фонду України в Апостолівському районі нарахувати ОСОБА_1  державну та додаткову пенсії в розмірах відповідно до ст. ст. 50, 54  Закону України  «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи»з урахуванням положень ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за період з  01 квітня 2006 року по 01 грудня 2010 року   та виплатити позивачу нараховану державну та додаткову пенсії з урахуванням сум пенсій, які були отримані позивачем у вказаний період часу.

В іншій частині позову відмовити.  

Зобов’язати Управління ПФУ в Апостолівському районі виконати постанову негайно.

На постанову може бути подано апеляцію до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Апостолівський районний суд. Апеляційну скаргу на постанову може бути подано протягом 10 днів з дня отримання стороною копії постанови.

Постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною.

Суддя           Т. А. Чумак