Справа № 11-237/2011
Категорія ст.122 ч.1 КК України
Головуючий у 1 інстанції Веселов В.М.
Суддя-доповідач Гандзюк В.П.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 травня 2011 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючого судді Гандзюка В.П.,
суддів Ткачук Н.В., Кавацюка М.Ф.,
з участю: прокурора Грищука В.І.,
захисника ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_3 на вирок Коломийського міськрайонного суду від 21 грудня 2010 року,-
в с т а н о в и л а:
Цим вироком
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець і житель АДРЕСА_1, який має середню спеціальну освіту, одружений, на утриманні має трьох неповнолітніх дітей, непрацюючий, несудимий, громадянин України,-
засуджений: за ч.1 ст.296 КК України на один рік обмеження волі; за ч.1 ст.122 КК України на один рік один місяць обмеження волі.
На підставі ст.70 КК України призначено остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого більш суворим на один рік один місяць обмеження волі.
Запобіжний захід засудженому ОСОБА_3 – підписку про невиїзд – до вступу вироку в законну силу залишено без зміни.
Присуджено стягнути з засудженого ОСОБА_3 на користь фінансового управління Коломийської райдержадміністрації 293грн. 58коп. та на користь Івано-Франківської обласної клінічної лікарні 568 грн. 32 коп. витрат на лікування потерпілого.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_4 задоволено частково. Присуджено стягнути з засудженого ОСОБА_3 на його користь 2000 гривень моральної шкоди, в решті позову відмовлено.
За вироком суду ОСОБА_3 визнано винним та засуджено за те, що він 25 жовтня 2009 року біля 22.00 год., перебуваючи поблизу кафе «Під вишнею», що за адресою вул. Марії Підгірянки,6, у с. Ворона Коломийського району, діючи умисно, з хуліганських спонукань, грубо порушуючи громадський порядок та виражаючись нецензурною лайкою, безпричинно та з особливою зухвалістю наніс удари потерпілому ОСОБА_4, внаслідок чого заподіяв йому тілесні ушкодження середньої тяжкості, які викликали тривалий розлад здоров'я і не є небезпечними для життя в момент спричинення.
У своїй апеляції засуджений вважає, що суд допустив неповноту судового слідства, не з’ясувавши мотивів вчинених дій та не встановивши кваліфікуючих обставин. На думку апелянта вирок суду постановлений з порушенням норм процесуального права, оскільки порушено його право на захист, а справа розглянута неповно, необ’єктивно і однобічно. Просив вирок суду скасувати, а справу направити на додаткове розслідування. В апеляційному суді апелянт апеляцію змінив та просить повернути справу на новий судовий розгляд.
Апеляція прокурора на постанову суду про відмову в поновленні строку на апеляційне оскарження відкликана.
Заслухавши доповідь судді, засудженого та його захисника, які вважають вирок суду незаконним і таким, що підлягає до скасування з направленням справи на новий судовий розгляд, прокурора, який заперечив доводи апеляції, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція підлягає до задоволення частково.
Висновок суду про доведеність вини засудженого у вчиненні ним злочинів є належно обґрунтованим та підтверджений сукупністю доказів, яким суд дав відповідну оцінку.
Зокрема, сам потерпілий прямо вказав на засудженого як такого, що вчинив щодо нього злочини. Крім цього, ОСОБА_3 перебував в момент вчинення злочину на місці, неодноразово виходив із кафе, що підтверджено очевидцями ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, однак заперечує цей факт. Поряд з цим, він не заперечив, що раніше погрожував потерпілому.
Покликання апелянта на те, що потерпілий оговорює його, оскільки перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння не пам’ятає хто його побив, жодним чином не підтверджені, і суд першої інстанції в достатній мірі їх спростував. Так, потерпілий зразу же після вчинення щодо нього злочинів заявляв про те, що його побив саме ОСОБА_3 На це вказали свідки ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11
Таким чином вина ОСОБА_3 доведена.
Що стосується призначеного покарання ОСОБА_3 у виді реального відбування обмеження волі, то на думку колегії суддів воно є надто суворим.
Зокрема, суд хоч і вказав на відсутність обставин, що обтяжують покарання, а також на наявність ряду інших обставин, що істотно знижують суспільну небезпечність конкретних злочинів(наявність на утриманні трьох малолітніх дітей, позитивну характеристику та відсутність попередніх фактів притягнення до відповідальності, а також прохання потерпілого суворо не карати), фактично не врахував їх та не розглянув можливості застосувати ст. 75 КК України.
За вказаних обставин, колегія суддів вважає, що вирок суду в частині призначеного покарання слід змінити та звільнити засудженого від відбування призначеного покарання з випробуванням.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 365, 366, 367 КПК, колегія суддів,-
у х в а л и л а:
Апеляцію засудженого задовольнити частково.
Вирок Коломийського міськрайонного суду від 21 грудня 2010 року відносно засудженого ОСОБА_3 в частині призначеного йому покарання змінити.
Застосувати ст. 75 КК України і ОСОБА_3 від призначеного покарання у виді одного року і одного місяця обмеження волі звільнити з випробовуванням, з іспитовим строком на один рік.
Згідно із ст. 76 КК України засудженого ОСОБА_3 зобов’язати не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції та повідомляти їх про зміну свого місця проживання, роботи.
В решті вирок суду залишити без змін.
Головуючий В.П. Гандзюк
Судді: Н.В. Ткачук
М.Ф. Кавацюк
Згідно з оригіналом
Суддя В.П. Гандзюк