Категорія №12.3
ПОСТАНОВА
Іменем України
12 квітня 2011 року Справа № 2а-1126/11/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Широкої К.Ю.,
при секретарі: Смішливій І.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Краснолуцького міського управління юстиції Луганської області, третя особа – Начальник Краснолуцького міського управління юстиції ОСОБА_2 про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди, -
ВСТАНОВИВ:
01 лютого 2011 року ОСОБА_1 звернулась до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Краснолуцького міського управління юстиції Луганської області, третя особа – Начальник Краснолуцького міського управління юстиції ОСОБА_2 про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що з 02.12.2003 по 22.12.2010 ОСОБА_1 працювала у відділі державної реєстрації актів цивільного стану Краснолуцького міського управління юстиції Луганської області на посаді спеціаліста (з 02.12.2003 – ІІ категорії, з 01.10.2007 відповідно до Наказу Краснолуцького міського управління юстиції Луганської області № 5-К – І категорії). ОСОБА_1 має вищу юридичну освіту, безперервний стаж роботи на державній службі сім років, загальний стаж роботи – 27 років. Наказом Краснолуцького міського управління юстиції № 14-К від 22.12.2010 була звільнена з посади у зв’язку з виявленням невідповідності займаній посаді внаслідок недостатньої кваліфікації п. 2 ст. 40 КЗпП України. ОСОБА_1 вважає, що її звільнення є незаконним і безпідставним, тому що Наказ про звільнення складений власником, щоб їй помститися за скаргу на нього, з особистих мотивів, з порушенням норм кримінального законодавства України, ці дії вчинені щодо матері трьох дітей, двоє з яких є неповнолітні – віком 11 та 14 років. ОСОБА_1 зазначає, що звільнення її з посади власником здійснене із зловживанням своїм службовим становищем, тобто умисно, з корисливих мотивів використано владу чи службове становище, що заподіяло істотну шкоду охоронюваним законом її правам, свободам та інтересам. Звільнення проведене всупереч інтересам служби, як зазначає ОСОБА_1 її звільнено, як досвідченого спеціаліста своєї справи: вона грамотно виконувала великий об’єм найвідповідальнішої роботи у відділі ДРАЦС, цю роботу за своєю складністю повинні були виконувати дві або три особи, вона все виконувала одна, без помічників, в наданий законом строк. Звільнення відбулося шляхом службового підроблення, тобто внесення службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, а також на підставі цих неправдивих документів був складений і виданий завідомо неправдивий документ, а саме: Наказ про звільнення її з посади за статтею 40 п. 2, плямуючий її як фахівця та особистість. У зв’язку з цим вона звернулась до Прокуратури м. Красний Луч у порядку нагляду. За останні два-три роки, їй виносили дисциплінарні стягнення, по яким вже вийшов строк оскарження. Вона їх не оскаржила тому, що не була точно освідомлена про кількість винесених їй доган (одна або дві), та не була ознайомлена, в чому полягала їх сутність, при цьому вона була дуже завантажена роботою, окрім цього, за її вдачею вона не є скандальною особою. З дисциплінарним стягненням – догана, яке на неї накладене 15 жовтня 2010 року Наказом Краснолуцького міського управління юстиції Луганської області № 3-Д за результатами контрольної перевірки, проведеної 01.10.2010 відділом реєстрації актів цивільного стану, відділом контролю та матеріально – технічного забезпечення Головного управління юстиції у Луганській області, ОСОБА_1 не згодна. Зазначила що її функціональні обов'язки - одна четверта всіх функціональних обов'язків відділу, а у відділі працює п'ять спеціалістів, чотири діловоди і начальник. Діловоди вносять архівні відомості до Реєстру згідно усного розпорядження начальника відділу ДРАЦС, що не мають права робити згідно розписки, яку всі спеціалісти писали про зобов'язання не передавати ні логін, ні пароль іншим особам. Також вона зобов'язалась, як і всі, повідомляти підприємство у випадку підозри або факту доступу інших осіб до автоматизованих систем за її логіном та паролем, недопустимість збереження логіну та паролю у доступних третім особам місцях. За порушення цього зобов'язання наступає відповідальність за ст.ст.231,232, 361-363 1 Кримінального кодексу України та ст. ст. 212 5, 212 6 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Перевіркою встановлено, що вона надавала на запити про витребування копій актового запису цивільного стану СВ Краснолуцького МВ УМВС та Голови Краснолуцького міського суду ОСОБА_3 саме копії актових запитів. Вона робила це згідно діючого законодавства, бо це відповідає вимогам Правил реєстрації актів цивільного стану в Україні, а саме: п.7.18. Копії актових записів цивільного стану видаються тільки на запити Міністерства юстиції України, відділів реєстрації актів цивільного стану України, суду, державного нотаріуса, а також слідчих органів прокуратури, внутрішніх справ, Служби безпеки України консульських установ України із зазначенням мети їх витребування, у межах їх компетенції. Вона працювала, придержуючись норм чинного законодавств, але їй за це винесли догану. Всі відповіді на запити установ, підприємств, організацій перед відправленням підписуються керівником відділу - начальником ОСОБА_4, яка постійно приймала участь у нарадах та семінарах відділу ДРАЦС Головного управління юстиції у Луганській області. Про розгляд питань, порушених у ході нарад та семінарів, по роботі ніколи їй не розповідала. Ніяких зауважень по роботі з боку начальника відділу ДРАЦС ОСОБА_1 особисто не мала, якщо керівник був не згодний з формулюванням документу, вона його не підписувала, натомість, говорила, якою вона бачить відповідь на даний запит. Ознайомитися із чинним законодавством спеціалісти у відділі не мали змоги, тому що сайт Верховної ради для відділу ДРАЦС Краснолуцького МУЮ був постійно закритим, про що вона неодноразово повідомляла начальника відділу ДРАЦС, начальника Краснолуцького міського управління юстиції та Головне управління юстиції, бо за систематизацію законодавства у відділі відповідальність несла вона і це їй дуже ускладнювало її роботу. Вважає, що сайт був закритий зловмисно, для цілеспрямованого «виявлення недоліків» у виконанні її функціональних обов'язків. Але для того, що бути у курсі всіх змін у законодавстві, вона після роботи працювала в інтернеті. За виконання планів роботи у відділі відповідає начальник відділу, що прописано у її функціональних обов'язках, а у догані ці функції надані ОСОБА_1. Складає плани відділу ДРАЦС відповідно до своїх функціональних обов'язків провідний спеціаліст відділу. Але у догані це зафіксовано, як її обов'язки. Книги за 2009 рік сформовані відповідно до Умов зберігання книг реєстрації актів цивільного стану і метричних книг у відділах реєстрації актів цивільного стану та порядку передачі цих книг на зберігання до державних архівів, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 04.11.2002 № 94/2, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 04 листопада 2002 року № 866/7154. При формуванні архівних книг по кожній реєстрації вона консультувалася із Головним спеціалістом відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного управління
юстиції ОСОБА_5 (яка потім і перевіряла книги) і формувала книги тільки згідно вказівок даного спеціаліста, керуючи вимогами Умов зберігання книг реєстрації актів цивільного стану і метричних книг у відділах реєстрації актів цивільного стану та порядку передачі даних книг на зберігання до державних архівів, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 04.11.202 № 94/2, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 04 листопада 2002 року № 866/7154. На реєстраційних книгах відділу була зазначена позначка «1 примірник ДСК». Книги за 2009 рік (19 книг, а всього у архіві - 1861 книга) начальник привезла з відділу ДРАЦС Головного управління юстиції після перепльоту у кінці робочого дня перед днем перевірки. Зранку приїхали перевіряючи і позивач фізично не встигла проставити на всіх книгах цю позначку. Зазначає, що у ході перевірки всі позначки на книгах було проставлено, про що невідкладно повідомлено перевіряючи і та ж перевіряючи ОСОБА_5 сказала про це після перевірки перед усіма спеціалістами відділу ДРАЦС та членами комісії, але у моїй догані була зазначена неправдива інформація, а саме: що на значній кількості книг у відділі відсутня позначка «1 примірник ДСК».
У наказі про звільнення начальник Краснолуцького МУЮ ОСОБА_2 посилається на п.2 ст.40 Кодексу законів про працю України, де зазначається, що «звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1,2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу». ОСОБА_1 ніякої роботи ніхто не запропонував. При винесенні Наказу про її звільнення, вона не була ознайомлена з документами, що явилися підставою для звільнення, а саме: поданням заступника начальника Краснолуцького міського управління юстиції - начальника відділу державної реєстрації актів цивільного стану ОСОБА_4; доповідною провідного спеціаліста Краснолуцького міського управління юстиції ОСОБА_6; службовою характеристикою спеціаліста І категорії відділу ДРАЦС ОСОБА_1; атестаційного листа ОСОБА_1; протоколом засідання атестаційної комісії Краснолуцького міського управління юстиції від 03.12.2010 № 1, наказу Краснолуцького міського управління юстиції № 1 -Д від 01.06.2010 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності спеціаліста І категорії відділу ДРАЦС ОСОБА_1.»; листом профспілкової організації працівників органів і установ юстиції та державної виконавчої служби в Луганській області про надання згоди на звільнення ОСОБА_1 від 21.12.2010 № 9/9. Крім того, відповідно до вимог статті 43 КЗпПУ, на яку також посилається у наказі про її звільнення ОСОБА_2, подання власника або уповноваженого ним органу має розглядатися у присутності працівника, на якого воно внесено. Розгляд подання у разі відсутності працівника допускається лише за його письмовою заявою. Позивач зазначила, що вона не була повідомлена про подання на неї з приводу звільнення і ніякої згоди профспілка у її присутності на її звільнення не надавала. Внаслідок її звільнення вона перенесла тяжкий нервовий стрес, після чого суттєво погіршилося її здоров'я. Протиправна поведінка відповідача принизила її честь і гідність, як особистості і фахівця, завдавши нестерпних моральних страждань, у зв'язку з чим вона витратила не тільки кошти для купівлі лікарських препаратів та кошти на лікування, вона отримала тяжкий стрес, який потребує тривалого і вартісного лікування. Незаконними діями відповідача їй завданий ущерб на суму п'ятдесят тисяч гривень. У зв’язку з чим, позивач просила ухвалити рішення, яким поновити її на посаді спеціаліста І категорії, визнавши її звільнення незаконним, стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 22.12.2010 по день ухвалення рішення суду, стягнути з відповідача на її користь моральну шкоду у розмірі п’ятдесяти тисяч гривень та визнати незаконним Наказ Краснолуцького міського управління юстиції Луганської області № 3 – Д від 15.10.2010 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності спеціаліста І категорії відділу ДРАЦС ОСОБА_1 у вигляді догани» за його безпідставністю. В судовому засіданні позивачка неодноразова надавала письмові пояснення (т.1. а.с.119, т.2. а.с.15).
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 18.02.2011 позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання незаконним Наказу Краснолуцького міського управління юстиції Луганської області № 3-Д від 15.10.2010 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності спеціаліста І категорії відділу ДРАЦС ОСОБА_1 у вигляді догани» - залишено без розгляду.
01 березня 2011 року представники відповідача в судовому засіданні з позовними вимогами позивача не згодні, надали суду заперечення (т.2 а.с.23), в яких зазначили, що ОСОБА_1 працювала у відділі державної реєстрації актів цивільного стану Краснолуцького міського управління юстиції на посаді спеціаліста ІІ категорії з 02.12.2003, та на посаді спеціаліста І категорії з 01.10.2007. Звільнена 22 грудня 2010 року відповідно до п.2 ст.40 КЗпП України (наказ Краснолуцького міського управління юстиції № 14-К від 22.12.2010 року). Підставою звільнення позивачки стало виявлення невідповідності займаній посаді внаслідок недостатньої кваліфікації, що підтверджується наказами Краснолуцького міського управління юстиції Луганської області № 1-Д від 06.05.2009 року, № 1-Д від 01.06.2010 року, № 3-Д від 15.10.2010 року про вжиття заходів дисциплінарного впливу у вигляді доган. 01.10.2010 року контрольною перевіркою, проведеною відділом реєстрації актів цивільного стану та відділом контролю та матеріально-технічного забезпечення Головного управління юстиції у Луганській області, були виявлені суттєві недоліки в роботі відділу реєстрації актів цивільного стану Краснолуцького міського управління юстиції. Згідно з наказом Краснолуцького міського управління юстиції від 11.01.2010 року №2-З за ведення діловодства у відділі реєстрації актів цивільного стану Краснолуцького міського управління юстиції Луганської області відповідальною була спеціаліст І категорії ОСОБА_1 Згідно з наказом Краснолуцького міського управління юстиції від 12.01.2010 року №13-З відповідальною за роботу зі зверненнями громадян, зверненнями, запитами призначена була спеціаліст І категорії ОСОБА_1 Згідно з посадовою інструкцією та розподілом обов'язків працівників відділу державної реєстрації актів цивільного стану, затвердженого начальником Краснолуцького міського управління юстиції від 04.01.2010 року (з якою ОСОБА_1 була ознайомлена під розпис 04.01.2010 року) на ОСОБА_1 були покладені наступні обов'язки: розглядати запити установ та організацій відповідно до своєї компетенції, здійснювати впорядкування архівного фонду відділу, проводити комплектацію архіву, подавати начальнику відділу описи справ постійного та тривалого зберігання на затвердження, знищувати документи, строк зберігання яких минув, про що складати акт про відбір до знищення, проводити роботу з підготовки актів на знищення свідоцтв про реєстрацію актів цивільного стану, складати номенклатуру справ відділу реєстрації актів цивільного стану та погоджувати її з ЕК Краснолуцького міського управляння юстиції та ЕПК Державного архіву м. Красний Луч, відповідати за ведення діловодства у відділі, нести повну відповідальність за виконання запланованих заходів, затверджених у планах роботи відділу, фіксувати хід семінарських занять, виробничих нарад і надавати протоколи на реєстрацію, вносити до Державного реєстру актів цивільного стану громадян відомості актових записів цивільного стану відповідно до Порядку ведення Державного реєстру актів цивільного стану громадян, затвердженого Постановою КМУ від 22.08.2007 №1064.
На момент проведення перевірки були виявлені систематичні порушення вимог п. 3.4 Інструкції з ведення Державного реєстру актів цивільного стану громадян, затвердженої наказом МЮУ від 24.07.2008 № 1269/5; зареєстрованим в МЮУ 25.07.2008 за № 691/15382 та роз’яснення МЮУ від 19.08.2008 №30-32/80. Спеціалістом І категорії відділу реєстрації актів цивільного стану Краснолуцького міського управління юстиції ОСОБА_1 при наданні відповідей на запити установ та організацій не надавалися витяги. На запит начальника Краснолуцького УМВС України в Луганській області від 31.08.2010 № 43/21313 щодо витребування копій актових записів про смерть ОСОБА_7 та ОСОБА_8, спеціалістом І категорії відділу реєстрації актів цивільного стану Краснолуцького міського управління юстиції ОСОБА_1 були направлені лише копії актових записів про смерть ( відповідь від 07.09.2010 року № 1650/03-2.16). На запити суддів спеціалістом І категорії ОСОБА_1 надавалися лише копії актових записів про реєстрацію актів цивільного стану без витягів. Так у відповіді від 09.09.2010 № 1673/03-2.16 на запит голови Краснолуцького міського суду Луганської області від 26.08.2010 № 23138/7 щодо витребування копії актового запису про народження ОСОБА_9; у відповіді від
08.09.2010 № 1687/03-2.16 на запит судді Краснолуцького міського суду Луганської області від 08.09.2010 № 23709/3 щодо витребування копії актового запису про народження ОСОБА_10; у відповіді від 07.09.2010 № 1669/03-2.16 на запит судді Краснолуцького міського суду Луганської області від 30.08.2010 № 23229/14 щодо витребування копії актового запису про шлюб ОСОБА_11 та ОСОБА_12 та копії свідоцтва про народження ОСОБА_13 У 2010 році розроблені плани роботи відділу реєстрації актів цивільного стану на 2010 рік, І півріччя, ІІ півріччя 2010 року та щомісячні плани роботи відділу. Але, станом на 01.10.2010 у річному плані відділу реєстрації актів цивільного стану Краснолуцького міського управління юстиції на 2010 рік в порушення Методичних рекомендацій Головного управління юстиції у Луганській області з питань „Планування роботи відділів реєстрації актів цивільного стану міських, районних, міськрайонних управлінь юстиції Луганської області ” проставлені відмітки про виконання до кінця року. Плани роботи відділу не впорядковані, не зазначаються дати складання планів. Перевіркою архіву встановлено, що книги актів цивільного стану за 2009 рік сформовані невірно. Описи книг, засвідчувальні написи книг, корінці книг не відповідають вимогам п.2.5 Умов зберігання книг реєстрації актів цивільного стану і метричних книг у відділах реєстрації актів цивільного стану та порядку передачі цих книг на зберігання до державних архівів, затверджених наказом МЮУ від 04.11.2002 №94/5, зареєстрованим в МЮУ 04.11.2002 за № 866/7154. 03 грудня 2010 року у відділі державної реєстрації актів цивільного стану Краснолуцького міського управління юстиції було проведено атестацію спеціалістів відділу, відповідно до Положення про проведення атестації державних службовців, затвердженого постановою КМУ від 28.12.2000 №1922, за результатами атестації ОСОБА_1 було визнано такою, що не відповідає займаній посаді. Атестаційна комісія рекомендувала перевести ОСОБА_1 за її згодою на іншу посаду, що відповідає її професійному рівню, або звільнити з займаної посади. На момент звільнення ОСОБА_1 вакантних посад у Краснолуцькому міському управлінні юстиції не було. ОСОБА_1 було запропоновано надати пояснення з зазначенням причин з яких вона не справляється з покладеними на неї обов'язками, але вона відмовилась надавати будь-які пояснення. На оперативній нараді 02 червня 2010 року (протокол №7) спеціалістом І категорії ОСОБА_1 обов'язку щодо передачі звіту по реєстру виборців за період березень-травень 2010 року. Наказом МЮУ від 24.07.2008 року за № 1269/5 “Про затвердження Інструкції з ведення Державного реєстру актів цивільного стану громадян” та додатком до нього встановлено строки внесення до Державного реєстру актів цивільного стану громадян відомостей, що містяться в книгах реєстрації актів цивільного стану, які зберігаються в архівах відділів реєстрації актів цивільного стану для кожної області (для Луганської області встановлено строк внесення відомостей за період з 1995- 1950рр.- 5 років). Тобто за 22 місяці кожному спеціалісту відділу необхідно було внести по 14 424 актових записів. Спеціалістом І категорії ОСОБА_1 було внесено 3 426 актових записів, що становить 15% і є найнижчим показником не лише по відділу, а й по всій Луганській області. За період з 01.01.2010 року по 30.11.2010 року спеціалістами відділу було внесено 54 521 архівних актових записів. Безпосередньо спеціалістом ОСОБА_1 було внесено 2 389 архівних актових записів, що теж є найнижчим показником не лише у відділі, а й взагалі по області.
В адміністративному позові позивачка зазначає, що за виконання планів роботи у відділі відповідає начальник відділу, що прописано у її функціональних обов’язках. Однак відповідно до функціональних обов'язків спеціаліст І категорії відділу ДРАЦС Краснолуцького міського управління юстиції ОСОБА_1 несе повну відповідальність за виконання запланованих заходів, затверджених у планах роботи відділу (з обов’язками ОСОБА_1 ознайомлена під розпис 04.01.2010 року). Протоколом від 20 грудня 2010 року № 44 комітет профспілкової організації працівників органів і установ юстиції та ДВС в Луганській області надав згоду на звільнення ОСОБА_1, спеціаліста І категорії відділу державної реєстрації актів цивільного стану Краснолуцького міського управління юстиції за п. 2 ст. 40 КЗпП України у зв’язку з виявленням невідповідності займаній посаді внаслідок недостатньої кваліфікації. У зв’язку з чим, представники відповідача просили відмовити у задоволенні позовних вимог позивача в повному обсязі.
Третя особа - Начальник Краснолуцького міського управління юстиції ОСОБА_2 письмових пояснень в судовому засіданні не надав. Підтримав пояснення Відповідача, просив суд в задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.
Заслухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, розглянувши справу в межах позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.69-72 КАС України, суд прийшов до наступного.
Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України та застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до пункту 15 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України публічна служба – це діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
З наведеного випливає, що будь-яка державна служба є публічною службою. Базовим (загальним) законом, що регулює суспільні відносини, які охоплюють діяльність держави щодо створення правових, організаційних, економічних та соціальних умов реалізації громадянами України права на державну службу, є Закон України від 16 грудня 1993 року № 3723-XII «Про державну службу».
Відповідно до частини першої статті 30 Закону України «Про державну службу» підстави припинення державної служби можуть бути загальними, тобто передбаченими Кодексом законів про працю України, та спеціальними, що наведені в цій статті.
В судовому засіданні встановлено, що позивачка працювала у відділі державної реєстрації актів цивільного стану Краснолуцького міського управління юстиції на посаді спеціаліста ІІ категорії з 02.12.2003 року, та на посаді спеціаліста І категорії - з 01.10.2007 року. Наказом Краснолуцького міського управління юстиції № 14-К від 22.12.2010 року була звільнена відповідно до п.2 ст.40 КЗпП України (т.1. а.с.9). Підставою звільнення позивачки стало подання заступника начальника Краснолуцького міського управління юстиції (т.1 а.с. 126), доповідна провідного спеціаліста Краснолуцького міського управління юстиції ОСОБА_6 (т.1. а.с. 129); службова характеристика спеціаліста 1 категорії управління юстиції ОСОБА_1, атестаційний лист, протокол засідання атестаційної комісії від 03.12.2010 року № 1, наказ Краснолуцького міського управління юстиції від 01.06.2010 року № 1 – д «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності спеціаліста 1 категорії відділу реєстрації актів цивільного стану Краснолуцького міського управління юстиції ОСОБА_1.», наказ від 15.10.2010 року № 3 – д «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності спеціаліста 1 категорії відділу реєстрації актів цивільного стану Краснолуцького міського управління юстиції ОСОБА_1», лист профспілкової організації працівників органів і установ юстиції та державної виконавчої служби в Луганській області про надання згоди на звільнення ОСОБА_1 від 21.12.2010 № 9\9 (т.1. а.с.130,132,137, 133, 10,146).
Судом було встановлено, що позивачка за час роботи неодноразово притягувалася до дисциплінарної відповідальності у вигляді доган, а саме: згідно наказу Краснолуцького міського управління юстиції Луганської області № 1-Д від 06.05.2009 року (т.1а.с.150); наказами № 1-Д від 01.06.2010 року, № 3-Д від 15.10.2010 року (т.1а.с.133, а.с.10). Зазначені накази позивачка не оскаржувала в передбаченому законом порядку, тобто вони є чинними.
Суд звертає увагу на юридичну форму нормативно-правового акта, який регулює питання дисципліни, та враховує, що відповідно до вимог пункту 22 статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються діяння, які є дисциплінарними правопорушеннями, та відповідальність за них та загалом виходить з того, що дисциплінарна відповідальність публічного службовця є предметом адміністративного права, а трудове законодавство у цьому випадку застосовується субсидіарно.
Чинне законодавство не містить єдиного поняття дисциплінарного правопорушення (проступку). Тому суд зазначає, що необхідно виходити з положень частини першої статті 14 Закону України «Про державну службу», в якій зазначено, що дисциплінарні стягнення застосовуються до державного службовця за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, порушення обмежень, пов'язаних з проходженням державної служби, а також за вчинок, який порочить його як державного службовця або дискредитує державний орган, в жому він працює.
Тому, виходячи з зазначеного, суд при винесені рішення враховує те, що не один наказ про дисциплінарне стягнення не був оскаржений та не був скасований. Накази про дисциплінарне стягнення позивачки були чинні на момент винесення оскаржуваного наказу про звільнення.
В судовому засіданні було встановлено, що 28 квітня 2010 року ГУЮ у Луганській області була здійснена перевірка роботи відділу реєстрації актів цивільного стану Краснолуцького МУЮ, згідно якої були виявлені суттєві недоліки в роботі відділу в цілому та в роботі позивачки. Головним управлінням юстиції у Луганській області був наданий
строк для усунення недоліків до 03.06.2010 року (т. 2 а.с.117).
Також допитана в якості свідка – ОСОБА_14 – головний спеціаліст відділу ДРАЦС ГУЮ в Луганській області підтвердила, що дійсно в ході перевірки 28 квітня 2010 року були виявлені недоліки, а саме: книги актів цивільного стану за 2009 рік сформовані невірно. Описи книг, засвідчувальні написи книг, корінці книг не відповідають вимогам п.2.5 Умов зберігання книг реєстрації актів цивільного стану і метричних книг у відділах реєстрації актів цивільного стану та порядку передачі цих книг на зберігання до державних архівів, затверджених наказом МЮУ від 04.11.2002 року №94/5, зареєстрованим в МЮУ 04.11.2002 року за № 866/7154. На більшій кількості Книг реєстрації актів цивільного стану відсутня позначка І примірник ДСК, чим порушено п.2 Інструкції про порядок обліку, зберігання і використання документів, справ, видань та інших матеріальних носіїв інформації, які міcтять конфіденційну інформацію, що є власністю держави, затвердженої постановою КМУ від 27.11.1998 року №1893.
Судом встановлено, що 01 жовтня 2010 року ГУЮ у Луганській області була проведена контрольна перевірка в ході якої було встановлено, що спеціалістом 1 категорії ОСОБА_1 не усунула недоліки в роботі, що підтверджується довідкою ГУЮ від 01.10.2010 року та поясненнями свідка ОСОБА_14, які були надані нею у судовому засіданні 14 березня 2011 року (т.2а.с.136).
Відповідно до ч.1. п. 2. ст.. 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я, які перешкоджають продовженню даної роботи, а так само в разі відмови у наданні допуску до державної таємниці або скасування допуску до державної таємниці, якщо виконання покладених на нього обов'язків вимагає доступу до державної таємниці.
Звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 статті 40 КЗпП України, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу (частина друга статті 40 КЗпП України).
Судом було встановлено, що відповідно до довідки Краснолуцького міського центра зайнятості № 08\03 – 711 від 09.03.2011 в період з 13.12.2010 року по 21.12.2010 року вільних робочих місць (вакансій) в Краснолуцькому міському управління юстиції та його відділах в наявності не було(т.2а.с.114). Тобто суд дійшов висновку, що на момент звільнення Позивача Відповідач не мав можливість перевести позивача на іншу роботу.
В судовому засіданні було встановлено, що 03 грудня 2010 року у відділі державної реєстрації актів цивільного стану Краснолуцького МУЮ було проведено атестацію спеціалістів відділу, що підтверджується протоколом № 1 від 03.12.2010 року (т.1. а.с.137), за результатами атестації ОСОБА_1 було визнано такою, що не відповідає займаній посаді. Атестаційна комісія рекомендувала перевести ОСОБА_1 за її згодою на іншу посаду, що відповідає її професійному рівню, або звільнити з займаної посади.
В судовому засіданні в якості свідка був допитаний ОСОБА_15 – голова атестаційної комісії, який пояснив, що має вищу юридичну освіту, що позивачка дійсно не в повному обсязі відповідала на поставлені запитання. Також свідок пояснив, що в протоколі дійсно стоїть його підпис.
В судовому засіданні в якості свідка була допитана – ОСОБА_16, яка також підтвердила те, що саме її підпис стоїть на протоколі атестаційної комісії, що вона задавала загальні запитання стосовно прийняття на державну службу та стосовно звернення громадян. На її запитання Позивачка не надала відповідь.
З огляду на зазначено, суд критично оцінює доводи позивача, стосовно того, що звільнення відбулося шляхом службового підроблення, тобто внесення службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, а також на підставі цих неправдивих документів був складений і виданий завідомо неправдивий документ. Так як ці доводи не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду справи по суті і є на думку суду тільки припущенням Позивача.
Стаття 43 КЗпП України встановлює, що розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника) первинної профспілкової організації, членом якої є працівник. Разом з тим, стаття 43-1 КЗпП України містить перелік випадків, коли, як виняток із загального правила статті 43 КЗпП України, звільнення працівника за ініціативою власника може бути здійснене без згоди профспілкового органу.
В судовому засіданні було встановлено, що на виконання вимог ст.43 КЗпП України, Позивачка була викликана листами №7/8 від 16.12.2010 року (т.2а.с.163), №8/9 від 17.12.2010 року (т.2.а.с.166) на засідання комітету профспілкової організації, які були призначені на 17.12.2010 року та 20.12.2010 року. Вказані листи про проведення засідання комітету профспілкової організації про надання згоди на звільнення ОСОБА_1 були зачитані в голос начальником Краснолуцького міського управління юстиції Позивачки. Про відмову в отриманні зазначених листів та ознайомлення під розпис були складені акти (т.2а.с. 164,167).
Судом встановлено, що на засіданні комітету профспілки ОСОБА_1 двічі не з'явилась без поважних причин, що підтверджується протоколами № 43 від 17.12.2010 року (т.2. а.с. 169), та протоколом № 44 від 20.12.2010 року (т.2. а.с.171). Згідно ст. 43 КЗпП України, у разі повторної неявки працівника без поважних причин подання може розглядатися за його відсутністю. Комітетом профспілки було прийнято рішення надати згоду на звільнення ОСОБА_1
Також зазначені факти були підтверджені 14 березня 2011 року в судовому засіданні головою профспілкової організації працівників органів і установ юстиції та державної виконавчої служби Луганської області ОСОБА_17, яка була допитана в якості свідка.
Виходячи з наведеного, суд критично оцінює твердження позивачки, що при її звільненні були порушені вимоги ст. 43 КЗпП України в частині не повідомлення її про проведення засідання комітету профспілкової організації відносно її звільнення.
В судовому засіданні було встановлено, що згідно моніторингу щодо дотримання відділами ДРАЦС територіального управління юстиції Луганської області вимог Інструкції по внесенню архівних відомостей про реєстрацію актів цивільного стану, які містяться в книгах реєстрації актів цивільного стану за жовтень 2010, позивачкою було внесено тільки 171 відомість (т.2. а.с.47).
Таким чином, суд вважає, що атестація позивача 03.12.2010 року було проведено із суворим дотриманням вимог Положення про проведення атестації державних службовців затвердженого постановою КМУ від 28.12.2000 року №1922, жодних порушень прав позивача посадовими особами Краснолуцького міського управління юстиції Луганської області при цьому не допущено.
В судовому засіданні в якості свідків були допитані наступні особи: ОСОБА_18 – лікар станції швидкої допомоги м.Красний Луч, який пояснив, що дійсно у позивачки був гіпертанічний криз в день коли проходила атестація, він приїзджав до неї для отримання дубліката свідоцтва про розлучення, ні якої довідки він їй не надавав, так як приїхав до неї не як лікар швидкої допомоги; ОСОБА_19 – приватний підприємець, пояснила, що дійсно позивачка друкувала деякі статті на правову тематику у газеті яка належить її родині. Також вона пояснила, що вона є головним редактором газети, однак юридичної освіти не має. Тобто суд дійшов висновку, що надавати юридичний аналіз статей позивачки свідок не мав можливості.
Свідок ОСОБА_20 в судовому засіданні, пояснила що позивачка гарна людина, та завжди сумлінно ставилась до своїх обов’язків, вона іноді заходила до неї на роботу. Свідок не має юридичної освіти та не коли не працювала в органах ДРАЦС. Суд дійшов висновку, що пояснення даних свідків не стосуються законності винесення наказу про звільнення, тому суд їх оцінює критично.
В судовому засіданні було встановлено, що позивачка розірвала шлюб зі своїм чоловіком ОСОБА_21, однак при цьому свідоцтво про розлучення
Позивачка не надавала Відповідачу та про це останньому не доводила до відома (т.3 а.с.88).
Згідно ч.3 ст. 184 КЗпП України, звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років - частина шоста статті 179), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов'язковим працевлаштуванням. Обов'язкове працевлаштування зазначених жінок здійснюється також у випадках їх звільнення після закінчення строкового трудового договору. На період працевлаштування за ними зберігається середня заробітна плата, але не більше трьох місяців з дня закінчення строкового трудового договору.
Згідно з п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України “Про практику розгляду судами трудових спорів ” від 06.11.92 р. N 9 одинокою матір’ю слід вважати жінку, яка не перебуває у шлюбі та у свідоцтві про народження дитини якої відсутній запис про батька дитини або запис про батька зроблено у встановленому порядку за вказівкою матері; вдову; іншу жінку, яка виховує й утримує дитину сама. За цим визначенням для визнання “іншої жінки ” одинокою необхідно дві ознаки: вона і виховує дитину, і сама її утримує. Після введення в дію Закону України “Про відпустки ” таке поняття одинокої матері не повинно застосовуватися, оскільки п. 5 частини 12 ст. 10 цього Закону визначає одиноку матір як таку, яка виховує дитину без батька. Отже, участь батька або інших осіб в утриманні дитини не позбавляє матері статусу одинокої. Відповідно до зазначеного, до категорії одинокої матері відносяться: жінка, яка не перебуває у шлюбі та у свідоцтві про народження дитини якої відсутній запис про батька дитини або запис про батька зроблено у встановленому порядку за вказівкою матері; вдова; жінка, яка виховує дитину без батька (в тому числі й розлучена жінка, яка виховує дитину без батька, незважаючи на факт отримання аліментів, і жінка, яка вийшла заміж, але її дитина новим чоловіком не усиновлена).
Відповідно до свідоцтво про народження НОМЕР_1 ОСОБА_22 ІНФОРМАЦІЯ_1 та свідоцтво про народження НОМЕР_2 ОСОБА_23, ІНФОРМАЦІЯ_2, відомості про батька внесені відповідно до графи «батько» у встановленому порядку та у свідоцтві про народження дітей в наявності запис про батька дитини.
Таким чином, в судовому засіданні встановлено, що відповідно до норм діючого законодавства позивачка не може бути визнана одинокою матір’ю. Також позивачкою не надано жодних доказів того, що вона сама утримує двох дітей, у зв’язку з чим відсутні підстави вважати позивачку одинокою матір’ю.
Отже, системний аналіз вищенаведених нормативно-правових актів свідчить про необґрунтованість доводів позовної заяви.
Крім того, суд зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 9 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Суд звертає увагу на той факт, що у даній нормі закону закріплено загальні критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.
Таким чином, оскаржуваний наказ, прийнятий відповідачем на підставі Закону та в межах повноважень, наданих йому чинним законодавством України.
З огляду на те, що судом встановлено, що відповідач правомірно звільнив позивача за п. 2 ст. 40 КЗпП України, не підлягає задоволенню і вимога позивача про його поновлення на роботі.
Оскільки суд прийшов до висновку про правомірність звільнення позивача та відсутність підстав для його поновлення, не підлягають задоволенню і вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Згідно статті 1173 ЦК України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Статтею 1174 ЦК України передбачено, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
Таким чином, відшкодування шкоди з зазначених підстав має провадитися незалежно від вини заподіювача, але все інші складові, необхідні для вирішення питання щодо необхідності відшкодування шкоди, у тому числі протиправні дії, які заподіяли шкоду, мають бути в наявності.
У даному випадку судом не встановлено протиправності дій Краснолуцького міського управління юстиції в Луганській області при винесення оскаржуваного наказу, у зв’язку з зазначеними вище обставинами, а тому підстав для покладення обов’язку по відшкодуванню позивачеві завданої зазначеної ним моральної шкоди під час виконання судового рішення, на державу в особі органів Державного Казначейства України не вбачається.
З огляду на викладене, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно до ч.2 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони –суб’єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов’язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.
На підставі ч.3 ст.160 КАС України в судовому засіданні 12 квітня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 18 квітня 2011 року, про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч.4 ст.167 КАС України.
Керуючись ст. ст. 17, 18, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
ПОСТАНОВИВ:
В задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до Краснолуцького міського управління юстиції Луганської області, третя особа – Начальник Краснолуцького міського управління юстиції ОСОБА_2 про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди відмовити повністю.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб’єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п’ятиденного строку з моменту отримання суб’єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст постанови складено 18.04.2011 року.
Суддя К.Ю. Широка