Категорія №8.2.1
ПОСТАНОВА
Іменем України
30 березня 2011 року Справа № 2а-1581/11/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
судді: Ірметової О.В.
при секретарі: Вівдюк М.М.,
за участю представників сторін від:
позивача: Плешакова О.В.
відповідача: Меркулова М.В., Щочка В.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державного підприємства «підприємство Брянівської виправної колонії Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Луганській області (№11)» до Алчевської об’єднаної державної податкової інспекції в Луганській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -
ВСТАНОВИВ :
21 лютого 2011 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Державного підприємства «підприємство Брянівської виправної колонії Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Луганській області (№11)» до Алчевської об’єднаної державної податкової інспекції в Луганській області про скасування податкового повідомлення-рішення №0004421501/0 від 23.12.2010 про донарахування податку на землю з юридичних осіб та податкового повідомлення-рішення №0004921501/0 від 29.12.2010 про донарахування податку на додану вартість.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що підставами для здійснення нарахувань відповідачем були акт невиїзної документальної перевірки №226/152/08680313 від 23.12.2010 «Про перевірку своєчасності сплати узгодженої суми податкового зобов’язання з земельного податку за період з 01.09.2008 по 7.12.2010», відповідно з яким суми податкової заборгованості підприємства по сплаті земельного податку за вищевказаний період складає 358081,33 грн., а тому до позивача було застосовано штраф у розмірі 50% від суми заборгованості, та автоматичний розрахунок штрафних санкцій згідно погоджених податкових зобов’язань впродовж 2007-2009 років, згідно якого, сума податкової заборгованості позивача по сплаті податку на додану вартість за вказаний період складає 456785,51 грн., а тому до позивача було застосовано штраф у розмірі 50% від суми заборгованості.
Вищевказані податкові повідомлення-рішення позивач вважає такими, що прийняті з грубими порушеннями діючого законодавства, а тому підлягають скасуванню, оскільки відповідно до діючого законодавства у період з 2008 по 2010 роки позивача було звільнено від сплати податку на землю відповідними рішеннями Брянківської міської та Луганської обласної радами, а тому на думку позивача у підприємства не виникало обов’язків по сплаті земельного податку, а тому відповідач протизаконно нарахував штрафні санкції.
Щодо податкового повідомлення-рішення з ПДВ позивач зазначив, що рішеннями Донецького апеляційного адміністративного суду по справам №2а-3614/10/1270, №2а-3615/10/1270, №2а-8037/10/1270 було визнано протиправними дії Алчевської ОДПІ щодо розподілу та спрямуванню на погашення податкового боргу з податку на додану вартість в порядку календарної черговості його виникнення, та зобов’язано Алчевську ОДПІ суми сплачені підприємством зарахувати у відповідності з призначенням платежу та внести відповідні зміни до картки особового рахунку платника. Оскільки судом було визнано факт сплати податкових зобов’язань підприємством у відповідні періоди 2007-2009 роки та незаконності дій Відповідача по зарахуванню вказаних судом за попередні періоди, ці періоди не повинні доказуватися при розгляді інших справ, та є підтвердженням незаконності нарахування відповідачем штрафних санкцій за несвоєчасну сплату податку на додану вартість.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі, надав пояснення, аналогічні позовним вимогам.
Представник відповідач у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог. В запереченнях на позов відповідач зазначив, що позивач звернувся до суду після закінчення строку звернення до суду, встановленого ч.5 ст. 99 КАС України. В обґрунтування законності прийняття податкового повідомлення-рішення №0004421501/0 від 23.12.2010 відповідач зазначив, що перевіркою було встановлено порушення п.п.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами», а саме узгоджена сума податкового зобов’язання з податку на землю 358081,33 грн. не була своєчасно сплачена платником, що призвело до виникнення податкового боргу, а також нарахування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату податкового зобов’язання в розмірі 179040,71 грн. Відповідач вважає , що посилання позивача на те, що його було звільнено від сплати податку на землю у продовж 2007-2009 років не відповідає дійсності, так як позивачем згідно наданих податкових розрахунків за 2007, 2008, 2009 роки було самостійно встановлене податкове зобов’язання по сплаті податку за землю, але позивач не виконав вимоги закону, тому податковим органом було цілком правомірно застосовано штрафні санкції. Щодо винесення податкового повідомлення-рішення №0004921501/0 від 29.12.2010 представник відповідача зазначив, що під час здійснення перевірки було встановлено, що узгоджена сума податкового зобов’язання з податку на додану вартість 456785,51 грн. не була своєчасно сплачена, що призвело до виникнення податкового боргу. За затримку граничного строку сплати узгодженого податкового зобов’язання було нараховано штрафну санкцію. За таких підстав відповідач вважає, що діяв в межах норм законодавства та підстав для задоволення позовних вимог не має.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до наступного.
01 січня 2011 року набув чинності Податковий Кодекс України, який встановлює перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Відповідно до п. 2 Прикінцевих положень Податкового кодексу України з 01.01.2011 року Закон України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” та Закон України «Про систему оподаткування» втратили чинність.
Проте, у зв’язку з тим, що правовідносини щодо наслідків несплати податку виникли до набрання чинності Податковим Кодексом України, в даному випадку слід застосовувати норми Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” та Закону України «Про систему оподаткування», які були чинні на момент виникнення даних правовідносин.
Відповідно до ч.3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
В судовому засіданні встановлено, що 23.12.2010 Алчевською ОДПІ було проведено перевірку своєчасності сплати узгодженої суми податкового зобов’язання з земельного податку по підприємству Брянківська виправна колонія №11 за період з 01.09.2008 по 07.12.2010, за результатами якої складено акт №226/152/08680313 від 23.12.2010 (а.с.95-98). Під час перевірки було встановлено, що в порушення п.п.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами» (далі – Закон №2181), а саме узгоджена сума податкового зобов’язання з податку на землю 358081,33 грн. не була своєчасно сплачена платником, що призвело до виникнення податкового боргу. На підставі акту перевірки було винесено податкове повідомлення-рішення №0004421501/0 від 23.12.2010, яким було застосовані штрафні санкції до позивача у розмірі 50% від суми узгодженої суми податкового зобов’язання у розмірі 179040,71 грн. (а.с.99), згідно розрахунку штрафних санкцій (а.с.100-105).
Щодо правомірності прийняття податкового повідомлення-рішення №0004421501/0 від 23.12.2010 з податку за землю, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 12 Закону України “Про плату за землю” Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні, міські, селищні та сільські ради можуть надавати пільги щодо плати за землю: часткове звільнення на певний строк, зменшення суми земельного податку лише за рахунок коштів, що зараховуються на відповідні рахунки місцевих бюджетів.
Відповідно до п. 28 ч.1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання прийняття рішень щодо надання відповідно до чинного законодавства пільг по місцевих податках і зборах, а також земельному податку.
Відповідно до ч.2 ст. 43 цього ж Закону районні і обласні ради можуть розглядати і вирішувати на пленарних засіданнях й інші питання, віднесені до їх відання цим та іншими законами.
Згідно із статтею 12 Закону України “Про плату за землю” якщо право на пільгу у платника виникає протягом року, то він звільняється від сплати податку починаючи з місяця, наступного за місяцем, в якому виникло це право. У разі втрати права на пільгу протягом року податок сплачується починаючи з місяця, наступного за місяцем, в якому втрачено це право.
В Україні діє принцип верховенства права (стаття 8 Конституції України).
Одна з ознак вищої юридичної сили закону полягає у тому, що всі підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні суперечити їм. Підпорядкованість таких актів законам закріплена у положеннях Конституції України.
Рішенням Луганської обласної ради від 30.03.2007 №10/7 підприємства виправних колоній УДДУПВП в Луганській області, перелічені в додатку до рішення, від сплати у 2007 році земельного податку в частині, що надходить до державного бюджету (а.с.14-15).
Рішенням Луганської обласної ради від 21.03.2008 №21/13 підприємства виправних колоній УДДУПВП в Луганській області, перелічені в додатку до рішення, на строк з 1 квітня по 31 грудня 2008 року від сплати земельного податку в частині, що надходить до державного бюджету (а.с.40).
Рішенням Брянківської міської ради від 27.03.2008 №26/33 підприємство Брянківської виправної колонії №11 УДДУПВП в Луганській області від сплати у 2008 році земельного податку в частині, що надходить до місцевого бюджету (а.с.41).
Рішенням Луганської обласної ради від 17.04.2009 №28/24 підприємства виправних колоній УДДУПВП в Луганській області, перелічені в додатку до рішення, на строк з 1 травня по 31 грудня 2009 року від сплати земельного податку в частині, що надходить до державного бюджету (а.с.39).
Рішенням Брянківської міської ради від 22.04.2009 №40/61 підприємство Брянківської виправної колонії №11 УДДУПВП в Луганській області від сплати у 2009 році земельного податку в частині, що надходить до місцевого бюджету (а.с.42).
29 січня 2008 року позивач подав до податкового органу податковий розрахунок земельного податку, де самостійно зазначив суму податку за поточний рік у розмірі 344548,26 грн. (а.с.88).
21 квітня 2008 року позивач надав до податкового органу звіт про пільги за землю на земельний податок, де зазначив назву документа, на підставі якого надано пільгу: рішення Луганської ОГА від 21.03.2008 №21/13 та рішення Брянківської міської ради від 27.03.2008 №26/33. Загальна сума пільги склала 261626,03 грн. (а.с.90).
Разом зі звітом позивач надав до податкового органу податковий розрахунок земельного податку на 2008 рік (а.с.92).
21 січня 2009 року позивач подав до податкового органу податковий розрахунок земельного податку, де самостійно зазначив суму податку за поточний рік у розмірі 344548,26 грн. (а.с.70).
19 травня 2009 року позивач надав до податкового органу звіт про пільги за землю на земельний податок, де зазначив назву документа, на підставі якого надано пільгу: рішення Луганської ОГА від 17.04.2009 №28/24 та рішення Брянківської міської ради від 22.04.2009 №40/61. Загальна сума пільги склала 251003,44 грн. (а.с.72).
Разом зі звітом позивач надав до податкового органу податковий розрахунок земельного податку на 2009 рік (а.с.73).
26 січня 2010 року позивач подав до податкового органу податковий розрахунок земельного податку, де самостійно зазначив суму податку за поточний рік у розмірі 37218,14 грн. (а.с.85).
20 травня 2010 року позивач подав до податкового органу податковий розрахунок земельного податку, якою уточнив суми податкових зобов’язань за 2010 рік (а.с.82).
28 липня 2010 року позивач подав до податкового органу податковий розрахунок земельного податку, якою уточнив суми податкових зобов’язань за 2010 рік (а.с.77).
Преамбулою Закону України «Про плату за землю» (далі – Закон № 2535) встановлено, що цим Законом визначаються розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також напрями використання коштів, що надійшли від плати за землю, відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.
Згідно зі статтею 14 Закону № 2535 платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.
Платник податків має право подавати щомісячно нову звітну податкову декларацію, що не звільняє його від обов’язку подання податкової декларації до 1 лютого поточного року, протягом 20 календарних днів місяця наступного за звітним.
Відповідно до статті 17 Закону N 2535 податкове зобов'язання по земельному податку, а також по орендній платі за земельні ділянки державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Сплата позивачем земельного податку за період з травня 2009 року по грудень 2009 року, згідно уточнюючого розрахунку земельного податку за землю на 2009 рік підтверджується платіжними дорученнями №144 від 21.05.09 (а.с.46), №179 від 30.06.09 (а.с.47), №199 від 27.09.09 (а.с.48), №218 від 20.08.09 (а.с.49), №287 від 13.10.09 (а.с.50), №325 від 12.11.09 (а.с.51), №22 від 22.01.10 (а.с.52).
Сплата позивачем земельного податку за період січень-листопад 2010 року, згідно розрахункам земельного податку за землю, у тому числі уточнюючих, на 2010 рік підтверджується платіжними дорученнями №36 від 29.01.10 (а.с.53), №62 від 26.02.10 (а.с.54), №91 від 25.03.10 (а.с.55), №123 від 14.04.10 (а.с.56), №129 від 23.04.10 (а.с.57), №157 від 19.05.10 (а.с.58), №161 від 28.05.10 (а.с.59), №185 від 07.06.10 (а.с.60), №201 від 21.06.10 (а.с.61), №250 від 20.07.10 (а.с.62), №302 від 05.08.10 (а.с.63), №307 від 26.08.10 (а.с.64), №347 від 08.09.10 (а.с.65), №19 від 13.10.10 (а.с.66), №71 від 11.11.10 (а.с.67), №148 від 07.12.10 (а.с.68), №98 від 21.02.11 (а.с.69).
З розрахунку штрафних санкцій з земельного податку вбачається, що сплачені позивачем суми податку за землю відповідними вищенаведеними платіжними дорученнями, були спрямовані на погашення податкового боргу по податку за землю, в рахунок календарної черговості (а.с.106-111).
Згідно пункту 2 статті 10 Закону України від 04 грудня 1990 року N 509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні» на державні податкові інспекції покладено виконання функцій з забезпечення обліку платників податків, інших платежів, правильності обчислення і своєчасності надходження цих податків, платежів.
На виконання покладених на податкові органи функцій наказом Державної податкової адміністрації України від 18 липня 2005 року № 276 було затверджено Інструкцію про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України, яку зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02 серпня 2005 року за № 843/11123. Наведена Інструкція також не містить у собі положень щодо прав податкового органу змінювати призначення платежу, визначеного платником податку у платіжних документах, та направляти ці суми на погашення податкового боргу попередніх податкових періодів при веденні оперативного обліку платежів до бюджету.
Відповідно до вимог пункту 7.7. статті 7 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181 -III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) у рівних пропорціях.
З наведеного вбачається, що ця норма взагалі не визначає коло осіб, на яких розповсюджується її дія: чи то контролюючі органи, чи то платники податків. Зазначена норма не визначає, хто зобов'язаний здійснювати погашення у встановленому нею порядку, такий обов'язок нею взагалі не визначений. Вказана норма не позбавляє платника податку права самостійно визначати джерела та черговість погашення податкових зобов'язань. Ця норма не встановлює права контролюючого органу, всупереч напрямку, зазначеному платником податку у платіжному документі, зараховувати платежі у рахунок погашення податкового боргу.
Згідно пункту 6 частини 1 статті 7 Закону України від 20 травня 1999 року № 679-ХІУ «Про Національний банк України» Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів. Пунктом 1.7 глави 1 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 року за № 377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому, згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу». Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками. З наведеного випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику.
Аналізуючи вищенаведені норми суд дійшов до висновку, що тільки позивач має право самостійно визначати цільове призначення своїх грошових коштів, а також самостійно визначати призначення платежів.
Частинами 1, 5 статті 19 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання мають право без обмежень самостійно здійснювати господарську діяльність, що не суперечить законодавству. Незаконне втручання та перешкоджання господарській діяльності суб'єктів господарювання з боку органів державної влади, їх посадових осіб при здійсненні ними державного контролю та нагляду забороняються. Згідно частини 7 статті 66 Господарського кодексу України держава гарантує захист майнових прав підприємства.
За приписами статті 8 Закону України від 25 червня 1991 року № 1251-XII «Про систему оподаткування» порядок зарахування податків і зборів (обов'язкових платежів) до Державного бюджету України і місцевих бюджетів та державних цільових фондів встановлюється Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим і сільськими, селищними, міськими радами відповідно до цього Закону та інших законів України.
Згідно статті 50 Бюджетного кодексу України, якою встановлений порядок виконання Державного бюджету України за доходами, визначено, що податки, збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету зараховуються безпосередньо на єдиний казначейський рахунок Державного бюджету України і визнаються зарахованими в доход державного бюджету з моменту зарахування на єдиний казначейський рахунок державного бюджету.
Відповідно до підпункту 2.4 пункту 4 Порядку казначейського обслуговування державного бюджету за доходами та іншими надходженнями, затвердженого наказом Державного казначейства України від 19 грудня 2000 року № 131 (у редакції наказу Державного казначейства України від 03 березня 2008 року № 80) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24 січня 2001 року за № 67/5258, платники перераховують платежі до державного бюджету на бюджетні рахунки, відкриті в органах Державного казначейства України, за місцезнаходженням (місцем проживання) платника. Платежі здійснюються платниками у безготівковій або готівковій формі через банки або підприємства поштового зв'язку. Розрахункові документи про сплату платежів до державного бюджету мають бути оформлені платниками згідно з вимогами нормативно-правових актів Національного банку України.
Сплатою платником податку податкових зобов'язань вважається саме перерахування на казначейський рахунок державного бюджету відповідної суми податку. До того ж, Законом України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який є спеціальним законом з питань оподаткування і який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.
Крім того, позивачу податковим органом було нараховано штрафні санкції за зменшення заборгованості за рахунок подання уточнюючого розрахунку з земельного податку за відповідний період, при цьому відповідач посилався на п.11.4 Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України, затвердженої наказом ДПА України від 18.07.2005 №276, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.08.2005 №843/11123, відповідно до якого під погашенням податкового боргу за певним видом платежу слід розуміти зменшення абсолютного значення від’ємного сальдо розрахунків платника з бюджетом, пені, підтверджене відповідним документом. Однак це посилання є незмістовним, оскільки як було зазначено вище платник податку має право подавати щомісячно нову звітну податкову декларацію, без будь-яких обмежень, та ст. 17 Закону №2181 не встановлено нарахування штрафних санкцій у даному випадку.
Оскільки платник податків скористувався наданим йому законом правом надання уточнюючої декларації та своєчасно, згідно платіжних доручень, сплачував податкові зобов’язання з податку на землю, суд дійшов до висновку, що підстави для нарахування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату податкових зобов’язань відсутні, а тому податкове повідомлення-рішення №0004421501/0 від 23.12.2010 винесено безпідставно.
В судовому засіданні встановлено, що 29.12.2010 Алчевською ОДПІ було проведено перевірку своєчасності сплати узгодженої суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість по підприємству Брянківська виправна колонія №11, за результатами якої складено акт №0214/160-08680313 від 29.12.2010 за період за 2007-2009 роки. На підставі акту перевірки було винесено податкове повідомлення-рішення №0004921501/0 від 29.12.2010, яким було застосовані штрафні санкції до позивача у розмірі 50% від суми узгодженої суми податкового зобов’язання у розмірі 228392,82 грн. (а.с.10), згідно розрахунку штрафних санкцій (а.с.11-13).
Щодо правомірності прийняття податкового повідомлення-рішення №0004921501/0 від 29.12.2010 з податку на додану вартість, суд виходить з наступного.
З розрахунку штрафної санкції вбачається, що погашення платіжними дорученнями №202 від 22.05.2008, №507 від 10.11.2008, №339 від 11.08.2008, №238 від 13.06.2008, №456 від 09.10.2008, №273 від 08.07.2008, №389 від 05.09.2008, №61 від 26.02.2009, №528 від 25.11.2008, №40 від 23.02.2009, №36 від 22.01.2009, №576 від 24.12.2008, №222 від 27.05.2008, №416 від 22.09.2008, №73 від 20.03.2009, №202 від 22.05.2008, №97 від 16.04.2009, №121 від 13.05.2009, №4 від 12.01.2009, №348 від 13.08.2008, №238 від 13.06.2008, №456 від 09.10.2008, №203 від 31.07.2009, № 548 від 04.12.2008, №175 від 30.06.2009, 372 від 24.12.2009, №88 від 24.03.2010, №92 від 23.03.2009, №256 від 22.09.2009, №5 від 12.01.2010, №19 від 22.01.2010, №90 від 25.03.2009, №352 від 10.12.2009, №145 від 22.02.2009, №221 від 20.08.2009, №79 від 12.03.2010, №85 від 19.03.2010, №73 від 20.03.2009, №97 від 16.04.2009, №288 від 13.10.2009, №5 від 12.01.2010, №42 від 09.02.2010, №79 від 12.03.2010, №352 від 10.12.2009, №100 від 09.04.2010, №131 від 13.05.2009, №61 від 26.02.2010, №90 від 25.03.2010, №330 від 24.11.2009, №19 від 22.01.2010, №60 від 25.02.2010, №88 від 24.03.2010, №372 від 24.12.2009, №127 від 23.04.2010, №228 від 31.08.2009, №203 від 31.07.2009, №267 від 30.09.2009, №156 від 19.05.2010, №175 від 30.06.2009, №90 від 25.03.2010, №19 від 22.01.2010, №127 від 23.04.2010, №146 від 28.05.2009, №323 від 12.11.2009, №108 від 14.04.2010, №148 від 12.05.2010, №256 від 22.09.2009, №156 від 19.05.2010, №290 від 20.10.2010, №221 від 20.08.2009, №288 від 13.01.2009, №42 від 09.02.2010, №100 від 09.04.2010, №288 від 13.10.2009, №184 від 07.06.2010, №127 від 23.04.2010, №210 від 24.06.2010, №165 від 28.05.2010, №290 від 20.10.2009, №200 від 21.06.2010, №156 від 19.05.2010, №196 від 18.06.2010, №156 від 19.05.2010, №196 від 18.06.2010, №156 від 19.05.2010, №184 від 07.06.2010 (а.с.145-152).
Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 21.09.2010 по справі №2а-3614/10/1270 позовні вимоги Державного підприємства «підприємство Брянівської виправної колонії Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Луганській області (№11)» до Алчевської об’єднаної державної податкової інспекції в Луганській області про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії були задоволені частково, визнані протиправними дії Алчевскьої ОДПІ щодо розподілу та спрямування на погашення податкового боргу з податку на додану вартість в порядку календарної черговості його виникнення, сум сплачених підприємством за призначенням платежу за січень 2010 року, лютий 2010 року, березень 2010 року, а саме платіжними дорученням: № 42 від 09.02.2010, № 60 від 25.02.2010, № 79 від 12.03.2010, № 85 від 19.03.2010, № 88 від 24.03.2010, № 90 від 25.03.2010, № 100 від 09.04.2010, № 108 від 14.04.2010, № 127 від 14.04.2010, та зобов’язано Алчевську ОДПІ суми сплачені Підприємством Брянківської виправної колонії управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Луганській області № 11 зарахувати у відповідності з призначенням платежу та внести відповідні зміни до картки особового рахунку Підприємства Брянківської виправної колонії управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Луганській області № 11 (а.с.25-27).
Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 19.10.2010 по справі №2а-3615/10/1270 позовні вимоги Державного підприємства «підприємство Брянівської виправної колонії Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Луганській області (№11)» до Алчевської об’єднаної державної податкової інспекції в Луганській області про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії були задоволені, визнані протиправними дії Алчевскьої ОДПІ щодо розподілу та спрямування на погашення податкового боргу з податку на додану вартість в порядку календарної черговості його виникнення, сум сплачених підприємством з призначенням платежу за лютий 2009 року, березень 2009 року, квітень 2009 року, травень 2009 року, червень 2009 року, липень 2009 року, серпень 2009 року, вересень 2009 року, жовтень 2009 року, листопад 2009 року, грудень 2009 року, а саме платіжними дорученням: № 67 від 13.03.2009, № 73 від 20.03.2009, № 90 від 24.03.2009, № 92 від 27.03.2009, № 97 від 16.04.2009, № 90 від 25.03.2010, № 121 від 12.05.2009, № 175 від 30.06.2009, № 203 від 31.07.2009, №221 від 20.08.2009, №249 від 22.09.2009, №288 від 13.10.2009, №323 від 12.11.2009, №352 від 10.12.2009, №5 від 12.01.2010 та зобов’язано Алчевську ОДПІ суми сплачені Підприємством Брянківської виправної колонії управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Луганській області № 11 зарахувати у відповідності з призначенням платежу та внести відповідні зміни до картки особового рахунку Підприємства Брянківської виправної колонії управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Луганській області № 11 (а.с.28-30).
Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 27.01.2011 постанову Луганського окружного адміністративного суду від 29.11.2010 по справі №2а-8037/10/1270 за адміністративним позовом ДП «Підприємство Брянківської виправної колонії управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Луганській області № 11» до Алчевської ОДПІ про визнання дій неправомірними, зобов’язання вчинити певні дії, якою позовні вимоги були задоволені в повному обсязі, було залишено без змін (а.с.31-32). Згідно постанови Луганського окружного адміністративного суду визнані неправомірними дії Алчевської об’єднаної державної податкової інспекції в Луганській області стосовно зарахування грошових коштів, сплачених позивачем за платіжними дорученнями №148 від 12.05.2010, від 19.05.2010 № 156, №184 від 07.06.2010 , від 18.06.2010 № 196, № 224 від 15.07.2010, №248 від 20.07.2010, №278 від 02.08.2010, від 05.08.2010 №299, №306 від 26.08.2010, №344 від 08.09.2010, від 21.09.2010, №377 від 21.09.2010 не у відповідності з призначенням платежу та зобов’язано Алчевську об’єднану державну податкову інспекцію в Луганській області суми сплачені ДП “Підприємство Брянківської виправної колонії Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Луганській області № 11” зарахувати у відповідність з призначенням платежу: суми сплачені за платіжним дорученням №148 від 12.05.2010 на суму 1000 грн., за платіжним дорученням від 19.05.2010 № 156 на суму 24280 грн. спрямувати на погашення податку на додану вартість за квітень 2010 року; суми сплачені за платіжним дорученням №184 від 07.06.2010 на суму 20000 грн., за платіжним дорученням від 18.06.2010 № 196 на суму 3500 грн., за платіжним дорученням № 224 від 15.07.2010 року на суму 25800 грн., за платіжним дорученням №248 від 20.07.2010 року на суму 7128 грн. спрямувати на погашення податку на додану вартість за червень 2010 року; суми сплачені за платіжним дорученням №278 від 02.08.2010 на суму 10000 грн., за платіжним дорученням від 05.08.2010 №299 на суму 30000 грн. за платіжним дорученням №306 від 26.08.2010 року на суму 10 750 грн. спрямувати на погашення податку на додану вартість за липень 2010 року; суми сплачені за платіжним дорученням №344 від 08.09.2010 на суму 10000 грн., за платіжним дорученням від 21.09.2010 №377 на суму 21000 грн. спрямувати на погашення податку на додану вартість за серпень 2010 року.
Платіжними дорученнями №202 від 22.05.2008 позивач сплатив до бюджету суму податку на додану вартість в сумі 15000,00 грн. (а.с.144), №507 від 07.11.2008 позивач сплатив до бюджету суму податку на додану вартість в сумі 10000,00 грн. (а.с.133), №339 від 11.08.2008 позивач сплатив до бюджету суму податку на додану вартість в сумі 15000,00 грн. (а.с.141), №238 від 12.06.2008 позивач сплатив до бюджету суму податку на додану вартість в сумі 15000,00 грн. (а.с.140), №456 від 09.10.2008 позивач сплатив до бюджету суму податку на додану вартість в сумі 28129,00 грн. (а.с.139), №273 від 08.07.2008 позивач сплатив до бюджету суму податку на додану вартість в сумі 15000,00 грн. (а.с.138), №389 від 05.09.2008 позивач сплатив до бюджету суму податку на додану вартість в сумі 15000,00 грн. (а.с.136), №61 від 26.02.2009 позивач сплатив до бюджету суму податку на додану вартість в сумі 6000,00 грн. (а.с.135), №528 від 25.11.2008 позивач сплатив до бюджету суму податку на додану вартість в сумі 29702,00 грн. (а.с.134), №40 від 20.02.2009 позивач сплатив до бюджету суму податку на додану вартість в сумі 10000,00 грн. (а.с.132), № 36 від 22.01.2009 позивач сплатив до бюджету суму податку на додану вартість в сумі 10222,00 грн. (а.с.123), №416 від 22.09.2008 позивач сплатив до бюджету суму податку на додану вартість в сумі 8409,00 грн. (а.с.137), №222 від 26.05.2008 позивач сплатив до бюджету суму податку на додану вартість в сумі 5000,00 грн. (а.с.143), №4 від 12.01.2009 позивач сплатив до бюджету суму податку на додану вартість в сумі 10000,00 грн. (а.с.130), №348 від 13.08.2008 позивач сплатив до бюджету суму податку на додану вартість в сумі 13610,00 грн. (а.с.142), №548 від 04.12.2008 позивач сплатив до бюджету суму податку на додану вартість в сумі 15000,00 грн. (а.с.122), №61 від 26.02.2010 позивач сплатив до бюджету суму недоїмки з податку на додану вартість в сумі 2000,00 грн. (а.с.124), №210 від 24.06.2010 позивач сплатив до бюджету суму недоїмки з податку на додану вартість в сумі 1000,00 грн. (а.с.125), №165 від 28.05.2010 позивач сплатив до бюджету суму недоїмки з податку на додану вартість в сумі 310,00 грн. (а.с.126), №576 від 24.12.2008 позивач сплатив до бюджету суму податку на додану вартість в сумі 21453,00 грн. (а.с.129).
Таким чином, оскільки у вищезазначених платіжних дорученнях позивачем не визначено, за який саме період позивач сплачує податок на додану вартість, суд вважає, що у даному випадку податковий орган мав право направити сплачені суми на погашення податкової заборгованості в порядку календарної черговості та нарахувати штрафні санкції за несвоєчасну сплату податкового боргу.
Оскільки у судовому засіданні було встановлено, що відповідач в порушення норм законодавства здійснив зміну призначення платежу за платіжними дорученнями, якими сплачувалися податкові зобов’язання з податку на додану вартість, та в яких платник чітко зазначив період, за який сплачується податкове зобов’язання, суд дійшов до висновку, що податковим органом на законних підставах було нараховано штрафні санкції у розмірі 42168,77 грн., а тому податкове повідомлення-рішення №0004921501/0 від 29.12.2010 підлягає частковому скасуванню.
Оскільки у судовому засіданні було встановлено безпідставність винесення податкового повідомлення-рішення №0004421501/0 від 23.12.2010 та підтверджено правомірність нарахування податковим органом штрафних санкцій за несвоєчасну сплату податкових зобов’язань з податку на додану вартість у розмірі 42168,77 грн. за податковим повідомленням-рішенням №0004921501/0 від 29.12.2010, позовні вимоги ДП «Підприємство Брянківської виправної колонії УДДУПВП у Луганській області (№11)» є частково обґрунтованими.
Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 71, 87, 94, 105, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
П О С Т А Н О В И В:
Позовні вимоги Державного підприємства «підприємство Брянківської виправної колонії Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Луганській області (№11)» до Алчевської об’єднаної державної податкової інспекції в Луганській області про скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити частково.
Скасувати податкове повідомлення-рішення №0004421501/0 від 23.12.2010 про нарахування податкових зобов’язань з податку на землю з юридичних осіб на загальну суму 179040,71 грн.
Скасувати податкове повідомлення-рішення №0004921501/0 від 29.12.2010 про нарахування податкових зобов’язань з податку на додану вартість в частині 186224,05 грн.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства «підприємство Брянківської виправної колонії Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Луганській області (№11)» судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 1 грн. 70 коп.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
Постанову в повному обсязі складено та підписано 04 квітня 2011 року.
СуддяО.В. Ірметова