Категорія №10.1
ПОСТАНОВА
Іменем України
26 квітня 2011 року Справа № 2а-2272/11/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
Судді: Лагутіна А.А.;
при секретарі: Кашкаровій Г.Є.;
за участю:
прокурора не прибув;
представника позивача: ОСОБА_1 (довіреність № 27/03-10 від 04.01.2011 року
дійсна до 30.12.2011р.);
відповідача: ОСОБА_2;
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Прокурора Станично-Луганського району Луганської області в інтересах Станично-Луганського районного центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення суми незаконно отриманої суми матеріальної допомоги по безробіттю у розмірі 4136,12 грн.,-
ВСТАНОВИВ:
17 березня 2011 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов Прокурора Станично-Луганського району Луганської області в інтересах Станично-Луганського районного центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення суми незаконно отриманої суми матеріального забезпечення по безробіттю у розмірі 4136,12 грн.
В обґрунтування позову позивачем зазначено, що з 21.04.2006 року по 11.01.2007 року та повторно з 06.02.2007 року по 19.05.2077 року в Станично-Луганському районному центрі зайнятості перебував на обліку як безробітний громадянин ОСОБА_2 Станично-Луганським районним центром зайнятості громадянину ОСОБА_2, на підставі його заяві від 21.04.2006 року та 06.02.2007 року, наказом № НТ060421 від 21.04.2006 року надано статус безробітної особи та наказом №НТ070206 від 06.02.2007 року було поновлено статус безробітної особи з виплатою допомоги по безробіттю. Призначено допомогу по безробіттю на період з 21.04.2006 року по 15.04.2007 року, вдруге з 06.02.2007 року по 11.05.2007 року. В результаті звірки бази даних Станично-Луганського районного центру зайнятості з базою Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців районним центром зайнятості виявлено, що громадянин ОСОБА_2, перебуваючи на обліку у центрі зайнятості, як безробітний отримував допомогу по безробіттю згідно п.1 ст.23 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» і одночасно був зареєстрований, як фізична особа-підприємець з 27.11.2001 року та знятий з обліку з 09.10.2007 року, за результатами звірки складено акт № 137 від 27.08.2010 року. Відповідно до п.1 ст.23 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», Станично-Луганським районним центром зайнятості безробітному ОСОБА_2 за період з 21.04.2006 року по 10.01.2007 року та з 06.02.2007 року по 12.04.2007 року була надана допомога по безробіттю у сумі 4136,12 грн. Відповідач-ОСОБА_2. у заяві на ім’я директора Станично-Луганського районного центру зайнятості від 21.04.2006 року та 06.02.2007 року про надання статусу безробітної особи з виплатою допомоги по безробіттю, повідомив, що він не зареєстрований як підприємець, трудової діяльністю не займається, пенсію не отримує, права на пенсію за віком у тому числі на пільгових умовах та за вислугу років не має. Згідно «Протоколу засідання робочої групи щодо розслідування страхових випадків» від 30.08.2010 року № 8, робочою групою було рекомендовано директору Станично-Луганського районного центру зайнятості прийняти рішення про повернення незаконно отриманої суми допомоги по безробіттю ОСОБА_2 Районним центром зайнятості 31.08.2010 року рекомендованим листом на адресу громадянина ОСОБА_2 була направлена копія наказу Станично-Луганського районного центру зайнятості від 30.08.2010 року № 76 щодо повернення незаконно отриманої допомоги по безробіттю у сумі 4136,12 грн., та лист від 30.08.2010 року № 27/01-1170 з проханням перерахувати протягом п’ятнадцяти робочих днів, з дня отримання копії наказу, через установу банку вказану суму на рахунок центру зайнятості, лист отримано ОСОБА_2 02.09.2010 року. Незаконно отримана допомога по безробіттю у сумі 4136,12 грн. до цього часу не повернута. Таким чином, з відповідача ОСОБА_2 підлягає утриманню на користь Станично-Луганського центру зайнятості незаконно отримана матеріальна допомога по безробіттю у розмірі 4136,12 грн.
Прокурор в судове засідання не прибув, про час та місце проведення судового засідання повідомлявся належним чином, причини неявки суду не доповів.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, надав пояснення аналогічні викладеним у позові та просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Відповідач в судовому засіданні визнав позовні вимоги та не заперечував проти задоволення позовних вимог.
Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, вивчивши матеріали справи, встановивши обставини у справі та надані на їх підтвердження докази суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Для реалізації державної політики зайнятості населення, професійної орієнтації, підготовки і перепідготовки, працевлаштування та соціальної підтримки тимчасово не працюючих громадян у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, створюється державна служба зайнятості.
Відповідно до ст.8 Закону України від 02.03.2000 року № 1533-III «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» (далі-Закон № 1533) Фонд загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття створюється для управління на випадок безробіття, провадження збору на акумуляції страхових внесків, контролю за використанням коштів, виплати забезпечення та надання соціальних послуг, здійснення інших функцій згідно із цим Законом і статутом Фонду. Функції виконавчої дирекції Фонду покладаються на органи державної служби зайнятості (ст.12 Закону № 1533).
Відповідно до ст.2 Закону України від 01.03.1991 року № 803-XII «Про зайнятість населення» (далі-Закон № 803) безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. У разі неможливості надати підходящу роботу безробітному може бути запропоновано пройти професійну перепідготовку або підвищити свою кваліфікацію.
Згідно із ст.25 цього Закону, держава створює умови незайнятим громадянам у поновленні їх трудової діяльності та забезпечує їм такі види компенсацій:
а) надання особливих гарантій працівникам, вивільнюваним з підприємств, установ, організацій;
б) виплата матеріальної допомоги в період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації;
в) виплата в установленому порядку допомоги по безробіттю.
Частиною 1 ст.33 Закону 1533 передбачено, що особам, які шукають роботу вперше, та іншим незастрахованим особам, визнаним у встановленому порядку безробітними, допомога по безробіттю встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Допомога по безробіттю виплачується з 8-го дня після реєстрації особи в установленому порядку в державній службі зайнятості. Тривалість виплати допомоги по безробіттю не перевищує 180 календарних днів.
Судом встановлено, що з 21.04.2006 року по 11.01.2007 року та повторно з 06.02.2007 року по 19.05.2077 року в Станично-Луганському районному центрі зайнятості перебував на обліку як безробітний громадянин ОСОБА_2
Станично-Луганським районним центром зайнятості громадянину ОСОБА_2, на підставі його заяві від 21.04.2006 року та 06.02.2007 року, наказом № НТ060421 від 21.04.2006 року надано статус безробітної особи та наказом №НТ070206 від 06.02.2007 року було поновлено статус безробітної особи з виплатою допомоги по безробіттю.
Судом встановлено, що протягом періоду перебування у статусі безробітного ОСОБА_2 була нарахована та виплачена допомога по безробіттю за період з 21.04.2006 року по 10.01.2007 року, вдруге з 06.02.2007 року по 12.04.2007 року в сумі 4136,12 грн., що підтверджується листом Станично-Луганського районного центру зайнятості Луганської області від 30.08.2010 року № 27/01-1170 (аркуш справи 7).
В результаті звірки бази даних Станично-Луганського районного центру зайнятості з базою Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців районним центром зайнятості виявлено, що громадянин ОСОБА_2, перебуваючи на обліку у центрі зайнятості, як безробітний отримував допомогу по безробіттю згідно п.1 ст.23 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» і одночасно був зареєстрований, як фізична особа-підприємець з 27.11.2001 року та знятий з обліку з 09.10.2007 року, за результатами звірки складено акт № 137 від 27.08.2010 року (аркуш справи 10).
Відповідач-ОСОБА_2. у заяві на ім’я директора Станично-Луганського районного центру зайнятості від 21.04.2006 року та 06.02.2007 року про надання статусу безробітної особи з виплатою допомоги по безробіттю, повідомив, що він не зареєстрований як підприємець, трудової діяльністю не займається, пенсію не отримує, права на пенсію за віком у тому числі на пільгових умовах та за вислугу років не має.
Згідно «Протоколу засідання робочої групи щодо розслідування страхових випадків» від 30.08.2010 року № 8, робочою групою було рекомендовано директору Станично-Луганського районного центру зайнятості прийняти рішення про повернення незаконно отриманої суми допомоги по безробіттю ОСОБА_2 (аркуш справи 9).
З викладеного вбачається, що ОСОБА_2 на дату звернення із заявою до центру зайнятості належав до категорії зайнятого населення. Відповідач отримав статус безробітного та право на виплату матеріального забезпечення на підставі недостовірних даних.
Згідно ч.2 ст.36 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.
Відповідно до ч.3 ст.36 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.
30.08.2010 року Станично-Луганським районним центром зайнятості було прийнято наказ № 76 про порушення безробітним ОСОБА_2 законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття та повернення ним незаконно отриманої суми матеріального забезпечення за період з 21.04.2006 року по 10.01.2007 року у розмірі 3430,15 грн., з 06.02.2007 року по 12.04.2007 року у розмірі 705,97 грн. (аркуш справи 8).
Районним центром зайнятості 31.08.2010 року рекомендованим листом на адресу громадянина ОСОБА_2 була направлена копія наказу Станично-Луганського районного центру зайнятості від 30.08.2010 року № 76 щодо повернення незаконно отриманої допомоги по безробіттю у сумі 4136,12 грн., та лист від 30.08.2010 року № 27/01-1170 з проханням перерахувати протягом п’ятнадцяти робочих днів, з дня отримання копії наказу, через установу банку вказану суму на рахунок центру зайнятості, лист отримано ОСОБА_2 02.09.2010 року (аркуш справи 6).
У встановлений строк кошти відповідачем не повернуті.
Таким чином, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги Прокурора Станично-Луганського району Луганської області в інтересах Станично-Луганського районного центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення суми незаконно отриманої суми матеріальної допомоги по безробіттю у розмірі 4136,12 грн.
Питання по судових витратах не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому порядку, а ст.94 КАС України не передбачено їх стягнення у даних випадках.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2, 17, 87, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов Прокурора Станично-Луганського району Луганської області в інтересах Станично-Луганського районного центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення суми незаконно отриманої суми матеріальної допомоги по безробіттю у розмірі 4136,12 грн. задовольнити у повному обсязі.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Станично-Луганського районного центру зайнятості незаконно отриману матеріальну допомогу по безробіттю у розмірі 4136,12 грн. (чотири тисячі сто тридцять шість гривень 12 копійок).
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
Відповідно до частини 3 статті 160 КАС України постанова складена у повному обсязі 04 травня 2011 року.
СуддяА.А. Лагутін